Що таке фундамент дбн?

👉Визначення: Фундамент - частина будівлі чи споруди, переважно підземна, яка сприймає навантаження від споруди і передає їх на основу, складену ґрунтами (природну) чи штучну.

Який найкращий фундамент для будинку?

Заглиблений стрічковий фундамент називаються найміцнішим. Він спирається на щільні нерухомі шари грунту, витримує морозне здимання, надійний і безпечний. Міцність. Завдяки великій несучій здатності і стійкості до деформацій, фундамент прослужить до 150 років .

Коли застосовують стрічкові фундаменти?

Стрічковий фундамент використовують при будівництві будинків з важкими стінами (бетонними, кам'яними, цегляними) або з важкими перекриттями. Стрічкові фундаменти закладають під всі зовнішні і внутрішні капітальні стіни, при цьому форма поперечного перерізу однакова по всьому периметру фундаменту.

Страница 9: ДБН В.2.1-10-2009. Об'єкти будівництва та промислова продукція будівельного призначення основи та фундаменти будинків і споруд основи та фундаменти споруд основні положення проектування (29850)

8.4.2 Розрахункову модель системи "основа - фундамент - споруда" слід, як правило, представляти у вигляді просторових підструктур - основних моделей підсистем: основи, фундаменту і надфундаментної частини споруди.

При об'єднанні (з'єднанні) підсистем у повну систему "основа - фундамент - споруда" необхідно, щоб на їх межах задовольнялись умови сумісності переміщень основи і фундаменту, фундаменту і надфундаментної частини будівлі чи споруди та умови рівноваги зусиль (напружень), що діють на основу і фундамент, на фундамент і будівлю або споруду.

Для розрахунку основних підсистем можуть застосовуватись методи розділення на підсистеми (суперелементи) більш низьких рівнів із використанням методів пониження порядку рівнянь.

8.4.3 Для розрахунків слід застосовувати програмні засоби і комплекси, що пройшли сертифікацію.

8.4.4 Розрахункова модель, складена згідно з 8.4.1, може використовуватись при моніторингу згідно з 19.3. У цьому випадку проводять оперативну зміну параметрів моделі (наприклад, введення конструкцій підсилення, зростання вимушених деформацій) та коригування гідрогеологічних умов, що дозволяє отримувати нові дані про напружено-деформований стан масиву грунту та споруди при їх взаємодії.

8.5 Палі і пальові фундаменти

8.5.1 Класифікація і номенклатура паль. Види пальових фундаментів

1. За матеріалом виготовлення слід розрізняти палі: бетонні, залізобетонні, металеві, комбіновані (залізобетонні і металеві), дерев'яні.



2. За способом заглиблення у ґрунтову основу і матеріалом розрізняють палі:

а) забивні залізобетонні, дерев'яні і металеві, що занурюють у ґрунтову основу без виймання ґрунту за допомогою палебійних механізмів, віброзанурювачів, вібровдавлювальних і вдавлювальних пристроїв;

б) набивні бетонні і залізобетонні, що влаштовують у ґрунтовій основі шляхом укладання бетонної суміші в порожнини, утворені в результаті: примусового витіснення ґрунту (буроін'єкційні), буріння з утворенням свердловин (бурові) або екскавації ґрунту грейфером із прямокутних отворів (барети); у порожнини можуть бути встановлені залізобетонні елементи;

в) палі-оболонки залізобетонні, що заглиблюють віброзанурювачами без виймання або з частковим вийманням ґрунту і не заповнюють бетонною сумішшю (забивні), а також із виїмкою ґрунту і заповненням частково або повністю бетонною сумішшю (набивні);

г) ґрунтоцементні, що влаштовують у ґрунтовій основі шляхом перемішування ґрунту з водоцементною суспензією за струменевою або бурозмішувальною технологіями;

е) бурозагвинчувані (бурогвинтові).

8.5.1.3 За умовами взаємодії з ґрунтовою основою, в залежності від властивостей ґрунтів під нижніми кінцями, внаслідок чого складається відповідна розрахункова схема, палі слід поділяти на палі-стояки і висячі.

До паль-стояків належить відносити палі всіх видів, що прорізають слабкі шари ґрунту і передають навантаження нижнім кінцем на практично нестисливі (скельні) або малостисливі (напівскельні) ґрунти.

Примітка. До малостисливих ґрунтів відносять великоуламкові ґрунти з піщаним заповнювачем середньої щільності і щільним, а також глини твердої консистенції у водонасиченому стані з модулем деформації Е ≥ 50 МПа.

Сили тертя (опору ґрунтів) по бічній поверхні паль-стояків (за винятком, коли вони є довантажувальними силами) у розрахунках несучої здатності паль за властивостями ґрунтової основи на стискувальне навантаження допускається не враховувати.

До висячих паль слід відносити палі всіх видів у стисливих ґрунтах, які передають навантаження в ґрунти основи бічною поверхнею і нижнім кінцем.

8.5.1.4 Забивні залізобетонні палі і палі-оболонки слід поділяти:

а) за способом армування – на палі і палі-оболонки з ненапруженою поздовжньою арматурою з поперечним армуванням і на попередньо напружені із стрижньовою або дротяною поздовжньою арматурою (з високоміцного дроту або арматурних канатів) з поперечним армуванням і без нього;

б) за формою поперечного перерізу – на палі квадратні, прямокутні, трикутні, ромбоподібні, круглі, таврового і двотаврового перерізів, квадратні з круглою порожниною, порожнисті круглого перерізу і отвору;

в) за формою поздовжнього перерізу – на призматичні і з похилими бічними гранями (пірамідальні, трапецеїдальні);

г) за конструктивними особливостями – на палі суцільні і складені (з окремих секцій);

д) за конструкцією нижнього кінця – на палі із загостреним або плоским нижнім кінцем, із плоским або об'ємним розширенням (булавоподібні) і на порожнисті палі із закритим або відкритим нижнім кінцем, з розширенням, утвореним механізмами, або з камуфлетною п'ятою, а також з нижнім кінцем, що збільшується в кількості (коренеподібні).

Номенклатура забивних залізобетонних паль наведена у ДСТУ Б В.2.6-65, ГОСТ 19804.5, ГОСТ 19804.6 та серіях: 1.011.1-10 вип. 1, 8; 3.015-5, 1.821.1-2.

8.5.1.5 Набивні палі за способом влаштування поділяють на:

а) набивні, що влаштовують шляхом занурення інвентарних труб, нижній кінець яких закритий башмаком, що залишається в ґрунті, або бетонною пробкою з подальшим витяганням цих труб у міру заповнення свердловин бетонною сумішшю;

б) набивні віброштамповані, що влаштовують у свердловинах або порожнинах прямокутного поперечного перерізу шляхом їх заповнення жорсткою бетонною сумішшю, що ущільнюється віброштампом у вигляді труби із загостреним нижнім кінцем і закріпленим на ній віброзанурювачем;

в) набивні у виштампованому ложі, що влаштовують шляхом виштампування в ґрунті порожнин пірамідальної або конусної форми з подальшим заповненням їх бетонною сумішшю.

8.5.1.6 Бурові палі за способом влаштування поділяють на:

а) буронабивні суцільного перерізу, у т.ч. буросічні з розширеннями і без них, що влаштовують:

• без кріплення стінок свердловин – у стійких ґрунтах;



• із закріпленням стінок свердловин глинистим розчином – у нестійких ґрунтах;



• із закріпленням стінок свердловин інвентарними обсадними трубами, які витягують, – в глинистих нестійких і піщаних маловологих ґрунтах;



• із закріпленням стінок свердловин інвентарними обсадними трубами, що витягують, чи глинистим розчином – у нестійких водонасичених піщаних ґрунтах;

б) буронабивні порожнисті круглого перерізу, що влаштовують із застосуванням багатосекційного вібросердечника;

в) буронабивні з ущільненим нижнім кінцем, що влаштовують шляхом втрамбовування в забій свердловини щебеню або жорсткого бетону;

г) буронабивні з камуфлетною п'ятою під нижнім кінцем, що влаштовують шляхом буріння свердловин із подальшим утворенням розширення вибухом і заповненням свердловин бетонною сумішшю;

1. малих діаметрів (0,3 м і менше), що влаштовують у пробурених свердловинах шляхом нагнітання (ін'єкції) дрібнозернистої бетонної суміші або цементно-піщаного розчину через порожнистий шнек;



2. те саме, що і д1 з ущільненням навколопальового ґрунту шляхом обробки свердловини за розрядно-імпульсною технологією (палі PIT);



3. великих діаметрів (понад 0,3 м), що влаштовують як у стійких, так і нестійких ґрунтах, шляхом забурювання у ґрунт порожнистого шнека на проектну глибину з подальшим заповненням свердловини бетонною сумішшю, яка подається бетононасосом у процесі підйому шнека через клапан у нижньому торці шнека.

В основах, що містять глинисті ґрунти текучопластичної або текучої консистенції, застосування буроін'єкційних паль великого діаметра повинно бути обґрунтовано даними випробувань пробних паль, які підтверджують можливість якісного формування стовбура паль у цих ґрунтах.

Застосування буроін'єкційних паль великих діаметрів у водонасичених нестійких ґрунтах поряд з існуючими будівлями допускається тільки при виконанні заходів, що виключають деформації цих будівель внаслідок виносу ґрунту (механічної суфозїї) із основи існуючих фундаментів;

е) палі-стовпи, що влаштовують шляхом буріння свердловин із розширенням або без нього, укладання в них цементно-піщаного розчину і опускання в свердловини циліндричних або призматичних елементів суцільного перерізу (прокату);

ж) буроопускні палі з камуфлетною п'ятою під нижнім кінцем, які відрізняються від буронабивних паль із камуфлетним нижнім кінцем (див. "г") тим, що після утворення камуфлетного розширення і заповнення його бетоном у свердловину опускають збірну залізобетонну палю;

и) буронабивні з розширеним нижнім кінцем, порожнину під яку влаштовують фрезовим розширювачем;

к) ґрунтоцементні, які виготовляються за бурозмішувальною чи струменевою технологіями для влаштування пальової основи.

Примітка 1. Застосування ґрунтоцементних паль, які виготовляють за струменевою технологією, не допускається у просідаючих ґрунтах.

Примітка 2. Обсадні труби допускається залишати в ґрунті у наступних випадках: при влаштуванні буронабивних паль у пластах ґрунтів із швидкістю фільтраційного потоку понад 200 м/доб, при застосуванні буронабивних паль для закріплення активних зсувів за наявності відповідного обґрунтування.

1. Дерев'яні палі виготовляють із колод (брусів) хвойних порід діаметром 22-34 см, завдовжки 6,5 м і 8,5 м у відповідності з вимогами ГОСТ 9463.



2. У стикованих по довжині і в пакетних дерев'яних палях стики колод або брусів здійснюють упритул, перекривають їх металевими накладками або патрубками і розташовують врозбіг на відстані один від одного не менше 1,5 м.



3. Пальові фундаменти проектують відповідно до конструктивної схеми споруди і розрізняють за конструкцією в залежності від способу об'єднання у плані голов паль ростверком і відповідною розрахунковою схемою на:

б) одиночні палі з оголовком під окремо розташовані опори;

в) пальові стрічки – пальово-стрічкові фундаменти зі стрічковим ростверком під стіни і колони споруд із розташуванням паль в один, два і більше рядів;

г) групи паль – пальові фундаменти під колони чи стовпи зі стовбчастим або плитним ростверком і розташуванням паль у плані прямокутної, трикутної, трапецієподібної та інших форм;

д) пальово-плитні фундаменти – пальові фундаменти під усю споруду з розташуванням паль у відповідності з розташуванням вертикальних несучих конструкцій і об'єднанням голів паль суцільною плитою-ростверком (можливо з отворами), розташованою на ґрунтовій основі.

Під пальовими угрупуваннями розуміють:

е) пальове поле – велика група паль, призначена для передачі частини навантажень від пальового фундаменту в основу, або як пальову основу, призначену для її укріплення;

ж) пальові "стінки – утримуючі конструкції стін котлованів або відсікаючі стіни (екрани) між фундаментами споруд в умовах щільної забудови.

8.5.1.10 Сполучення пальового ростверка з палями допускається виконувати як шарнірним, так і жорстким.

Шарнірне сполучення слід застосовувати:

• у звичайних умовах при вертикальних навантаженнях;



• при дії горизонтальних навантажень (сейсміка, вітер тощо) для зменшення згинальних моментів у палях;



• у складних інженерно-геологічних умовах, де можливі просідання основи від власної ваги ґрунту при зміні вологості.

Жорстке сполучення пальового ростверка з палями слід виконувати у разі, коли:

а) стовбури паль розташовуються в слабких ґрунтах (пухких пісках, глинистих ґрунтах текучої консистенції, мулах, торфах тощо);

б) вертикальне навантаження, яке передається на палю, прикладене до неї з ексцентриситетом, що виходить за межі її ядра перерізу;

в) на палю діють горизонтальні навантаження, переміщення від яких при вільному спиранні (на пальову основу) виявляються більше граничних для проектованої будівлі або споруди (далі за текстом споруд);

г) у фундаменті є похилі або складені вертикальні палі;

д) палі працюють на висмикувальні навантаження.

8.5.2 Проектування паль і пальових фундаментів Загальні вимоги

1. Проектування паль і пальових фундаментів споруд слід виконувати з урахуванням конструктивно-планувальних рішень їх несучих конструкцій, результатів інженерно-геологічних вишукувань для будівництва з урахуванням особливостей для пальових фундаментів згідно з ДБН А.2.1-1, загальних вимог до проектування основ і фундаментів згідно з ДБН В.2.1-10, особливостей ґрунтових основ і територій з особливими умовами відповідно до ДБН В.1.1-5, ч. І і ч. II та класу відповідальності об'єкта згідно з ДБН В.1.2-14.



2. Проектування пальових фундаментів повинно включати обґрунтований вибір конструкції, матеріалу і глибини закладання паль у відповідності з інженерно-геологічними умовами, конструктивною схемою споруди, класифікацією паль і пальових фундаментів згідно з підрозділом 8.5.1 на підставі визначення несучої здатності паль за властивостями ґрунтової основи згідно з 8.5.3 та матеріалу конструкцій паль і ростверків згідно з вимогами до проектування залізобетонних конструкцій та деформацій пальових фундаментів згідно з підрозділом 8.5.4.



3. Кількість паль у фундаменті слід призначати з умови максимального використання міцності їх матеріалу при розрахунковому навантаженні, що допускається на палю за властивостями ґрунтової основи, з урахуванням допустимих перевантажень крайніх паль у фундаменті.

Вибір конструкції і розмірів паль повинен здійснюватися з урахуванням значень і напряму дії навантажень на фундаменти (у тому числі технологічних навантажень), а також технології зведення споруди.

8.5.2.4 Шарнірне сполучення ростверка з палями повинно враховуватися в розрахунках умовно як шарнірне сполучення і при монолітних ростверках повинно виконуватися шляхом закладення голови палі в ростверк на глибину 5–10 см без армування.

Примітка. При невеликих (400 кН і менше) вертикальних навантаженнях допускається вільне спирання ростверка на вирівняну цементним розчином поверхню голови палі.

1. Жорстке сполучення залізобетонних паль із монолітним залізобетонним ростверком слід передбачати із закладенням голови та арматури палі в ростверк відповідно до вимог норм на проектування залізобетонних конструкцій.



2. Палі в групі паль позацентрово навантаженого фундаменту слід розміщувати так, щоб рівнодійна постійних навантажень, що діють на фундамент, проходила якомога ближче до центра тяжіння плану паль (рівнодійної опору групи).