Що може викликати головокружіння?

Причини запаморочення:

• внутрішні захворювання (анемія, хвороби серця, інфекційні захворювання);
• остеохондроз шийного відділу хребта;
• порушення вестибулярного апарату (вестибулярний неврит, лабіринтит, хвороба Меньєра);
• порушення кровопостачання головного мозку;
• порушення зору (глаукома, катаракта, астигматизм).

Як позбутися запаморочення в голові?

Щоб позбутися запаморочення, необхідно забезпечити приплив свіжого повітря. Можна прикладати вологу пов'язку на лобову ділянку та випити не багато солодкого чаю. Подальшу допомогу повинен надавати лікар.

Що робити якщо крутиться в голові?

Як діяти при запамороченні? Зазвичай, краще сісти та заспокоїтися; розстібніть одежу, яка може вас тіснити; дихайте повільно і не робіть різких рухів; можливо допоможе холодний компрес та додаткове надходження свіжого повітря. Іноді допомагає вгамувати запаморочення поза, коли голова знаходиться нижче колін.

Запаморочення, головокружіння і порушення рівноваги: що робити?

Три стани, які лікарю важливо відрізнити і які для пацієнта означають одне і те ж. «У мене крутиться голова», – найчастіше каже пацієнт, не підозрюючи, що під цією фразою можуть приховуватися десятки різних причин. Як зрозуміти відчуття людини, як із десятків причин визначити хоча б три найімовірніші, щоб не призначати «сотню» зайвих обстежень?
У цій статті спробуємо з’ясувати, як пацієнт може допомогти лікарю, щоб звузити коло діагностичного пошуку.
Усі порушення вестибулярної функції можна розподілити на три групи.
Запаморочення (dizziness) – відчуття слабкості, як перед непритомністю, нестабільності, втоми, нахилу, дисбалансу. Причинами найчастіше можуть бути: прийом певних ліків, ортостатична гіпотензія (при вставанні, пов’язана із низьким рівнем артеріального тиску), аритмії, захворювання шийного відділу хребта, анемія, перевтома, недосипання, стрес, панічні атаки (гіпервентиляція), підвищення артеріального тиску, низький рівень глюкози в крові тощо.
Головокружіння (vertigo) – ілюзорне відчуття руху предметів або самого себе у просторі – схоже, як після каруселі. Найчастіше пов’язане з внутрішнім вухом. Це, в першу чергу, доброякісне позиційне пароксизмальне головокружіння (ДППГ) – короткочасні епізоди вираженого вертиго, які виникають переважно вранці після сну і пов’язані з положенням голови. Абсолютно не важка патологія, яку можна усунути на прийомі у лікаря. На жаль, дуже часто пацієнти, налякані своїм станом, проводять цілий день у ліжку, не рухаються вдома і не звертаються по допомогу або, що гірше, приймають самостійно препарати, які їм цілком не потрібні. Для лікування ДППГ використовують лише позиційні маневри.
Інші причини вертиго:

• вестибулярний нейроніт (стійке, з різким початком головокружіння, що супроводжується нудотою, блюванням, не залежить від положення голови та не поєднане з порушенням слуху, часто виникає після вірусної інфекції);



• хвороба Меньєра (головокружіння поєднане зі зниженням слуху та шумом у вусі );



• вестибулярна мігрень (приступи вертиго, асоційовані з болем голови, а інколи трапляються і без болю; хворі часто описують, як «кружіння всередині голови»);



• акустичні невриноми (насамперед зниження слуху).

Порушення рівноваги (Imbalance) проявляється у зміненій ході, похитуванні, промахуванні при спробі взяти будь-який предмет. Може бути наслідком ураження мозочка (координаторний центр), шляхів глибокої чутливості, стовбура мозку. Викликано демієлінізуючими (розсіяний склероз), судинними (гострі чи хронічні порушення мозкового кровообігу), токсичними (вживання алкоголю) чи пухлинними процесами.
Саме тому для лікаря важливо зрозуміти: чи це запаморочення, чи вертиго, чи порушення функції координації рухів та рівноваги.
Отже, при виникненні запаморочення слід звернути увагу на наявність порушення слуху, координації, час початку, тривалість симптомів, що стало передумовою виникнення симптомів, чи приймали ви будь-які ліки перед тим, коли симптоми зменшуються чи посилюються. Цим ви допоможете лікарю у встановленні правильного діагнозу.

Стаття не може бути використана для встановлення діагнозу і не замінює консультацію лікаря. Самолікування може бути небезпечним для вашого здоров’я.