Яка галузь тваринництва в Україні є основною?

Головними галузями тваринництва України є тепер розведення великої рогатої худоби й свинарство, далі — вівчарство і птахівництво; занепало конярство. Допоміжне значення мають кролівництво, бджільництво, шовківництво, рибальство і звіроводство.

Яка галузь тваринництва має найкращу динаміку розвитку в Україні за останні роки?

На сьогодні з усіх галузей тваринницького комплексу найкращу динаміку за останні роки демонструє птахівництво. У структурі валової продукції сільського господарства воно формує 15% від загального обсягу продукції і понад 42% продукції тваринництва. Водночас ця галузь характеризується найбільш прибутковою.

Яка галузь тваринництва зникла в Україні за останні десятиліття?

У спеціалізованих господарствах різних регіонів країни розвиваються кліткове звірівництво (вирощування хутрових звірів — норки, нутрії тощо), кролівництво, ставкове рибництво. Упродовж останніх десятиліть в Україні зникло шовківництво.

Тваринництво України

У структурі валової продукції сільського господарства тваринництво становить 46%. Основні його галузі — скотарство (розведення великої рогатої худоби), свинарство, вівчарство, птахівництво (рис. 31). До тваринництва також належать рибництво, бджільництво, шовківництво. У цілому завдання тваринництва полягають у виробництві висококалорійних продуктів харчування (м'яса, молока, масла, сиру, яєць, риби, меду) та цінної сировини для харчової та легкої промисловості (м'яса, шкіри, вовни, хутрової сировини, шовку-сирцю, воску, пуху тощо).

Рис. 31. Галузевий склад тваринництва

Розвиток тваринництва залежить від рослинництва, насамперед від кормовиробництва. Сучасне кормовиробництво складається з польового, лучно-пасовищного і промислового виробництва кормів (рис. 32). До польового кормовиробництва належить вирощування кормових зернофуражних культур, а також використання відходів і побічної продукції зернових, технічних та інших культур (солома, бадилля тощо). Лучно-пасовищне виробництво кормів пов'язане з використанням природних кормових угідь — сіножатей і пасовищ.

Рис. 32. Кормова база тваринництва

Промисловим виробництвом комбінованих кормів зайнята комбікормова промисловість. Комбіновані корми — це суміш збалансована за вмістом поживних і мінеральних речовин, вітамінів. На комбікормових заводах як сировину використовують зерно і продукти його переробки, а також відходи олійної, цукрової, м'ясної, рибної промисловості.

Відходи підприємств харчової промисловості (жом, мелясу, сироватку), громадського харчування, а також харчові відходи населення використовують як корм для тварин, без додаткової переробки. У кожній області ресурси кормів мають свої особливості і важливо їх раціональніше використовувати.

Тваринництво займає в сільському господарстві місце своєрідної «переробної» галузі, що переробляє продукцію рослинництва у цінніші харчові продукти і технічну сировину. До того ж воно менш залежне від природних умов ніж землеробство, оскільки тваринницькі комплекси можуть працювати на довізних кормах і майже рівномірно впродовж цілого року. Виробничий процес у тваринництві більш механізований і сприяє переведенню галузі на промислову основу. Деякі галузі, зокрема птахівництво, вже на сьогоднішній день працюють подібно до промисловості, виробляючи продукцію на птахофабриках.

Скотарство

Скотарство — одна з найважливіших галузей тваринництва. Вона поширена по всій території України (поголів'я на початок 2000 року становило 10,6 млн. голів). Найбільше великої рогатої худоби в розрахунку на 100 га сільськогосподарських угідь у Карпатах, Лісостепу і на Поліссі, найменше — у Степу.

Рис. 33. Поголів'я свійських тварин

Розрізняються скотарство молочного, молочно-м'ясного та м'ясного напрямків (рис. 34). М'ясо-молочними прийнято вважати такі господарства, в яких товарна продукція молока становить менш як 50% від усієї реалізації. Якщо на м'ясо припадає понад 75% і більше від вартості продукції скотарства, то господарство належить до м'ясного напрямку.

Рис. 34. Напрямки скотарства

У цілому в Україні переважає скотарство молочно-м'ясного напрямку, яке характеризується значною питомою вагою корів у стаді. Молочне скотарство (частка корів 65-90%) розвивається переважно навколо великих міст і на Поліссі, де є достатньо соковитих трав. Для районів інтенсивного землеробства з потужною кормовою базою, де високу частку становлять соковиті корми, властивий молочно-м'ясний напрям (корови становлять 40-50% поголів'я). Він характерний для Лісостепу, частково Степу, гірських районів Карпат та Криму. Хоч яловичина при молочно-м'ясному напрямі є супутним товарним продуктом, але саме тут виробляється її найбільше.

М'ясо-молочна спеціалізація скотарства збереглася у господарствах південно-східних частин посушливих областей (Миколаївської, Херсонської), степового Криму. Тут є значні площі природних кормових угідь, де траии влітку часто висихають, а також висококалорійні стійлові корми.

М'ясний напрям розвивається тільки у спеціалізованих на вирощуванні молодняка господарствах усіх зон, які виникли при цукрових, крохмале-патокових, спиртових заводах, відходи яких є висококалорійними кормами. Останнім часом створюють тваринницькі комплекси з відгодівлі великої рогатої худоби різних напрямів на промисловій основі.

Інші галузі тваринництва

Друга за значенням галузь тваринництва — свинарство (поголів'я на початок 2000 року становило 10,1 млн. голів). Найрозвинутіше воно в Степу й Лісостепу, де є більше концентрованих кормів. На Поліссі свинарство базується на картоплі, але через те, що цей корм дорогий, собівартість продукції свинарства тут вища ніж у Лісостепу. Свинарство залежно від типів годівлі має певні виробничі напрями. У господарствах Полісся і Лісостепу, що базуються на картопле- і бурякоконцентратному типах годівлі, переважаючою спеціалізацією є м'ясо-сальна. У Степу, де висока частка в кормах дешевих концентратів, виражені риси сального напрямку свинарства.

Вівчарство поширене головним чином у Степу, особливо південному, та Карпатах. У Степу розвивається вовняне, переважно тонкорунне і напівтонкорунне вівчарство, яке дає якісну вовну. Базується воно на дешевих пасовищних і грубих кормах. Для вівчарства використовують у Степу сухі вигони і пасовища. Вівці добре переносять посуху, холод і можуть добувати корм навіть з-під снігу глибиною до 20 см. На Поліссі і в Карпатах переважає грубововняне, шубне вівчарство, що дає високоякісні, міцні, теплі овчини, з яких виготовляють кожухи.

Птахівництво розвинуте у всіх областях. Розводять гусей, качок, курей, індиків. Найбільша увага приділяється збільшенню поголів'я курей для отримання м'яса і яєць. Створено великі спеціалізовані птахофабрики поблизу великих міст, промислових та рекреаційних центрів.

Дедалі важливішого значення набуває ставкове рибництво. Розводять переважно коропа. Товарне значення має форель, яка зустрічається у гірських річках.

Бджільництво поширене у всіх зонах, але найкращі умови для його розвитку на Поліссі та в Лісостепу.

Шовківництво (розведення тутових і дубових шовкопрядів) добре розвинуте в степових і частково в лісостепових областях. Розвивається в Україні звірівництво. З хутрових звірів на спеціалізованих фермах і звірогосподарствах розводять сріблясто-чорну лисицю, норку, голубого песця, нутрію.

У лісостепових і поліських областях поширене кролівництво, яке дає вдвічі більше м'яса, ніж вівчарство.

Питання для закріплення знань

1. Що становить кормову базу тваринництва?



2. Які особливості виробничого процесу в тваринництві?



3. Яка географія і значення окремих галузей тваринництва?

1. Зобразіть схематично галузевий склад тваринництва України.



2. Порівняйте спеціалізацію тваринництва на Поліссі й у Степу. Якими чинниками зумовлені відмінності?

Тваринництво

Твари́нництво [1] — галузь сільського господарства, що займається розведенням і використанням сільськогосподарських тварин. Воно забезпечує людей харчовими продуктами (молоко, масло, сир; близько 60 % білків, що їх споживає людина, — продукти тваринництва), дає сировину для легкої (вовна) і харчової, а також фармацевтичної промисловості, тяглову силу (кінь, віл), основне органічне добриво — гній. Продукти тваринництва легко збувати, і вони за нормальних обставин часто бували основою бюджету українського селянина. Сільське господарство має довгу історію, починаючи з неолітичної революції, коли тварини були вперше одомашнені, приблизно за 13 000 років до н.е., що передувало вирощуванню перших сільськогосподарських культур. У часи ранніх цивілізацій, таких як Стародавній Єгипет, велику рогату худобу, овець, кіз і свиней вирощували на фермах.

Зміст

Класифікація [ ред. | ред. код ]

Тваринництво поділяється (в Україні) на скотарство (розведення і використання великої рогатої худоби), вівчарство, конярство, козівництво, кролівництво; до тваринництва зараховують також бджільництво та шовківництво.

• Скотарство — галузь тваринництва, яка займається розведенням великої рогатої худоби — тобто всіх порід сільськогосподарських тварин з родини волів. Це найважливіші свійські тварини, що постачають молоко, м'ясо, шкіру, органічні добрива, а також робочу тяглову силу (переважно воли).



• Вівчарство — галузь тваринництва з розведення овець. Виготовляє сировину для легкої промисловості (шерсть, овчину, смушки) і харчові продукти (м'ясо, сало, молоко). Найціннішим продуктом є шерсть, яку використовують у виробництві тканин, трикотажу, килимів, валяних виробів тощо. Зі шкір овець виготовляють хутряні вироби. З молока грубошерстих овець виробляють сири. Виділяють піт, у якому є сірка та жирні кислоти.



• Козівництво — галузь тваринництва, яка займається розведенням кіз для одержання молока, м'яса, вовни, пуху, шкір, хутра. Молоко кіз характеризується високим вмістом жиру і білка, бактерицидною дією. З шкір кіз виготовляють шевро, хром, лайку, замшу, сап'ян тощо, а з пуху — високоякісні легкі тканини, тонкий трикотаж, найкращі сорти фетру, хустки. З тонкої вовни роблять технічні тканини, килими, ліжники і трикотаж, а з грубої — вовнові тканини і трикотаж.



• Конярство — галузь тваринництва, яка займається розведенням та використовуванням коней. В Україні конярство представлено такими напрямками: племінний, робочо-користувальний та спортивний.



• Кролівництво — галузь тваринництва, що забезпечує виробництво дієтичного м'яса, хутра, пуху, шкіри тощо. М'ясо кролів смачне і за поживністю наближається до курячого. Шкіру кролів використовують для виготовлення замші, легкого взуття. Хутро кролів використовують як у натуральному вигляді, так і в імітованому під морського котика, нутрію, видру, вивірку, соболя, песця тощо. Кролів широко використовують в наукових лабораторіях для біологічних і медичних досліджень.



• Свинарство — галузь тваринництва — розведення свиней для одержання м'яса і сала, а також шкіри і щетини. Свинина майже вдвічі поживніша за яловичину і баранину.



• Звірівництво — галузь тваринництва, яка займається розведенням диких звірів. Найпоширенішим є розведення цінних хутрових звірів — норок, сріблясто-чорних лисиць, нутрій, блакитних песців, а також плямистих оленів, лосів, бізонів, що дають панти, шкіру та м'ясо. В Китаї розводять єнотів та багатьох інших хижих для отримання хутра, а також тигрів заради шкіри та як сировину для традиційної медицини.

Степове тваринництво [ ред. | ред. код ]

Чорноземи, за невеликими винятками, тисячоліттями залишалися незайманими, оскільки в степах панували кочові народи. Їхнім головним заняттям було стадне тваринництво, яке забезпечувало в степах замкнутий біологічний колообіг речовин. У ході його в чорнозем поверталося все, що з нього забиралося. Потенціальна родючість ґрунтів зростала. [2] .

Критика тваринництва [ ред. | ред. код ]

Багато галузей тваринництва грубо порушують права тварин і являють собою яскраві приклади жорстокого поводження з тваринами, наприклад, отримання фуа-гра, а також у свинарстві, кролівництві [3] [4] .

Масове утримання і відгодівля кроликів для отримання м'яса, хутра нерідко не передбачає питань гуманного поводження з тваринами. Тісні клітки з залізного дроту не мають підстилки. Вони настільки малі, що тварини навіть не можуть у них повернутися або нормально сісти, не кажучи про те, щоб бігати. Удушення, хвороби, канібалізм, деформація скелета є наслідком такого утримання. Дріт клітини викликає запалення й інші хвороби лап, відкриті рани [3] .

Серйозні порушення законодавства про захист тварин виникають також при забої сільськогосподарських тварин, при їхньому транспортуванні, при масовому утриманні курей у птахівничих комплексах тощо

В Україні сільськогосподарські тварини перебувають під захистом Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження» [5] .

Див. також [ ред. | ред. код ]

Література [ ред. | ред. код ]

• Машиновикористання у тваринництві: Курс лекцій / В. Т. Дмитрів; Львівський державний аграрний університет. — Л., 2002. — 204 c.



• Основи тваринництва і ветеринарної медицини: підручник / А. І. Вертійчук та ін.; за ред. канд. біол. наук. А. І. Вертійчука. — К.: Вища освіта, 2011. — 687 с. — ISBN 978-966-8081-80-4.



• Тваринництво: курс лекцій для студ. агр. (напряму 6.090101 — «Агрономія») ф-тів аграр. вищ. навч. закл. III-IV рівнів акредитації при вивч. дисципліни через модуль-контроль Європ. кредит.-трансфер. системи / Давиденко В. М. — Миколаїв: Вид-во МДАУ, 2010. — 311 с.



• Тваринництво: структура та значення в агровиробництві світу: навч. посібник / П. О. Сухий, Я. І. Жупанський; Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича. — Чернівці: Рута, 2007. — 67 с. — ISBN 978-966-568-930-0.

Примітки [ ред. | ред. код ]

1. ↑Тваринництво // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.



2. ↑Позняк С. П. Чорноземи — національне багатство України. Архів оригіналу за 29 липня 2017 . Процитовано 29 липня 2017 .



3. ↑ аб Животноводство и нарушение прав животных // Гуманитар. экол. журн. — 2005. — Т. 7.



4. ↑ Ми проти фуа-гри [1][Архівовано 12 вересня 2013 у Wayback Machine.]



5. ↑ Закон України «Про захист тварин від жорстокого поводження»

Посилання [ ред. | ред. код ]

• Портал «Сільське господарство»

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Тваринництво