Скільки часу триває вірусна інфекція?

Зазвичай застуда триває від 5 до 7 днів, але стійкий кашель і виділення з носа іноді зберігаються протягом двох тижнів і більше. Лікування вірусного захворювання має бути правильним.

Як починається вірусна інфекція?

Захворювання, викликане вірусною інфекцією, починається різко і проявляється головним болем, слабкістю, кашлем, відсутністю апетиту, підвищенням температури.

Яка температура при вірусній інфекції?

До виражених симптомів додається температура. На відміну від звичайної застуди, при вірусних захворюваннях термометр показує позначку 38-40℃. Гарячка триває в середньому 5 днів.

ГОСТРІ РЕСПІРАТОРНІ ВІРУСНІ ІНФЕКЦІЇ

Гострі респіраторні вірусні інфекції (ГРВІ) — група вірусних інфекцій, яка характеризується загальним інтоксикаційним синдромом і переважним ураженням слизової оболонки дихальних шляхів. Відома значна кількість збудників, які належать до різних нозологічних груп вірусної природи (віруси грипу, парагрипу, аденовіруси, респіраторно-синцитіальні віруси, коронавіруси, пікорнавіруси, риновіруси, ентеровіруси, віруси герпесу та ін.), що тісно пов’язані з захворюваннями респіраторного тракту людини, спричиняючи розвиток ГРВІ. Джерело інфекції — хворий із клінічно вираженою чи безсимптомною формою хвороби. Шлях передавання інфекції — повітряно-краплинний та фекально-оральний.

Клінічна картина ГРВІ характеризується гострим початком, гарячкою, помірно вираженими симптомами інтоксикації, які розвиваються в перші 2–3 доби захворювання (головний біль, зниження апетиту, млявість, адинамія, рідше — блювання); катаральними симптомами (закладення носа, виділення з носа, часто рясні, біль у горлі, гіперемія зіва, гіперемія та зернистість задньої стінки глотки, фарингіт, тонзиліт, можлива сиплість голосу, сухий чи з виділенням харкотиння кашель, гіперемія кон’юнктив). Інфікування вірусом грипу призводить до гострого захворювання, що характеризується інтоксикацією, катаральними явищами з боку ВДШ. Спостерігаються клінічні прояви риніту, фарингіту, ларингіту, трахеїту та бронхіту. При легкій формі захворювання температура тіла залишається нормальною чи підвищується до субфебрильних цифр, симптоми інтоксикації виражені слабо або відсутні. При грипі середньої тяжкості температура підвищується до 38,5–39,5 °C, приєднуються класичні симптоми захворювання: інтоксикація (значне потовиділення, слабкість, біль у м’язах та суглобах, головний біль), катаральні симптоми, респіраторні симптоми (нежить, кашель, гіперемія обличчя, сухість у порожнині носа, біль у горлі). При тяжкій формі грипу температура тіла підвищується до 40 °С, крім вищезазначених симптомів, можуть з’являтися судоми, галюцинації, носові кровотечі, блювота. На відміну від грипу, парагрип характеризується поступовим початком, слабше вираженими явищами загальної інтоксикації, більш доброякісним перебігом, менш вираженою, проте, нерідко тривалішою (до 7 днів) гарячковою реакцією. При парагрипі у запальний процес також залучається слизова оболонка гортані. Тому клінічно виражені явища ларингіту — це частий симптом парагрипу. У дітей парагрип може супроводжуватися стенозувальним ларингітом — крупом.

Для аденовірусної інфекції характерною є різноманітність клінічних форм хвороби: фарингокон’юнктивальна гарячка, первинна аденовірусна пневмонія та катар дихальних шляхів, кишкова форма, мезоаденіт, ураження лімфоїдної тканини, печінки, селезінки.

Риновірусна інфекція починається гостро і проявляється або катаром ВДШ, або поєднанням його з кишковими розладами.

Респіраторно-синцитіальна інфекція характеризується значною частотою бронхіолітів, пневмоній з астматичним синдромом і розвитком дихальної недостатності. У дітей старшого віку респіраторна інфекція зазвичай проявляється катаром дихальних шляхів на фоні помірних явищ загальної інтоксикації.

Лікування . Усім пацієнтам із ГРВІ, незалежно від тяжкості хвороби, призначають постільний режим до нормалізації температури тіла; молочно-рослинну дієту, збагачену вітамінами; рясне питво (морс, чай, фруктові соки, мінеральна вода), аскорбінову кислоту, рутин у звичайних дозах; за необхідності проводять дезінтоксикацію в/в введенням кристалоїдних розчинів. При сухому, болісному кашлі призначають протикашльові ЛП перші 2–3 дні (Кодтерпін, Лібексин тощо); при вологому кашлі з тяжким виділенням харкотиння — муколітичні препарати, лужні інгаляції, інгаляції з бронхосекретолітиками; температуру тіла необхідно знижувати, коли вона перевищує 38,5–39 °С, але дітям віком молодше 2 міс, а також пацієнтам із захворюваннями ЦНС в анамнезі та тяжкими захворюваннями серця, бронхолегеневої системи треба знижувати температуру тіла, коли вона сягає ≥38 °С; призначають антипіретики у вікових дозах (парацетамол, ібупрофен). Проводять етіотропну терапію препаратами рекомбінантного α-інтерферону у краплях у ніс та інгаляціях; призначають індуктори ендогенного інтерферону; противірусні препарати прямої дії (арбідол, інозин пранобекс, амантадин, римантадин, занамівір, осельтамівір). Тилорон — противірусний препарат та імуномодулятор, ефективний проти збудника грипу та інших ГРВІ, застосовується для лікування та профілактики. Особам із ХОЗЛ, цукровим діабетом, наявністю хронічних вогнищ інфекції показані антибіотики для профілактики ускладнень. Зазвичай застосовують пеніциліни, амінопеніциліни, особливо ті, що захищені від дії бета-лактамаз мікробів клавулановою кислотою чи сульбактамом, цефалоспорини, макроліди, фторхінолони.

Для профілактики ГРВІ використовують індуктори інтерферонів, арбідол, рекомбінантні α-інтерферони для назального введення, рослинні адаптогени (ехінацея, елеутерокок та ін.) у комбінації з полівітамінами. Під час контакту з хворим показане використання марлевих респіраторів, часте миття рук, полоскання рота та горла.

Богомолов Б.П. Инфекционные болезни: неотложная диагностика, лечение, профилактика. — М., 2007; Возианова Ж.И. Инфекционные и паразитарные болезни. — К., 2000. — Т. 1.; Фармакотерапия. — 3-е изд., доп. и перераб. / Под ред. Б.А. Самуры. — Х., 2008; Harrison’s principles of internal medicine. — 16 th ed. / Ed. D.L. Kasper. — New York, 2005.

Застуда

Застуда (вірусний назофарингіт; вірусний назофарингіт і синусит) – це клінічний симптомокомплекс, пов’язаний із запаленням слизової оболонки носа, глотки та пазух носа у результаті гострої вірусної інфекції.

1. Етіологічний фактор: >200 типів вірусів, найчастіше риновірус (30–50 %), коронавірус (10–15 %), вірус грипу та парагрипу, респіраторно-синцитіальний вірус (РСВ), аденовірус та ентеровіруси (напр., Coxsackie).

2. Патомеханізм: після проникнення у клітини епітелію верхніх дихальних шляхів починається реплікація вірусів та поява місцевого запалення, що призводить до розширення кровоносних судин (набряк, ексудація), посилення секреції залоз слизової оболонки, а іноді — пошкодження та злущення епітелію.

3. Резервуар та шляхи передачі: хворі особи; в основному повітряно-крапельним шляхом, але також через безпосередній контакт і фекально-оральним шляхом (в залежності від роду вірусу).

4. Інкубаційний період та період заразливості: інкубаційний період 1–2 дні; найвища можливість інфікування протягом перших 3 днів хвороби, але виділення вірусу триває до 2 тиж. від появи симптомів.

КЛІНІЧНА КАРТИНА

Початок захворювання зазвичай легкий, різна послідовність симптомів (не завжди всі розвиваються):

1) погане самопочуття, біль голови та біль у м'язах, біль та першіння в горлі;

2) озноб та гарячка (загалом невисока), часто без гарячки;

3) риніт — на початку водянисті виділення, які стікають також по задній стінці глотки, у подальшому — відчуття закладеності носа та порушення прохідності носових ходів порушення нюху, чхання; пізніше виділення можуть бути густі, зеленуваті, і навіть гнійні (що не є доказом бактеріального інфікування);

4) фарингіт — гіперемія, запальні папули на задній стінці глотки, інколи зернистість або пухирці на піднебінних дужках, виділення на задній стінці глотки;

5) кашель — спочатку сухий із тенденцією до переходу у вологий;

6) іноді кон’юнктивіт (напр., аденовірус) та екзантема (напр., аденовірус, ентеровіруси).

Хвороба минає спонтанно. Максимальне наростання симптомів через 2–3 дні, далі хвороба минає або симптоми регресують протягом 7–10 днів. У 25 % хворих кашель зберігається 2–3 тиж. (іноді навіть довше).

ДІАГНОСТИКА

На основі анамнезу та об’єктивного дослідження. Допоміжні дослідження не обов'язкові з огляду на легкий перебіг захворювання.

Диференційна діагностика

1) гострий фарингіт іншої етіології, в основному стрептококової;

2) бактеріальний синусит — розрізнити вірусну і бактеріальну етіологію на основі клінічних симптомів буває складно (майже у 90 % випадків застуди при візуалізаційних дослідженнях виявляють аномалії пазух носа);

3) грип, ларингіт, бронхіт та пневмонія;

4) продромальний період багатьох інфекційних хвороб (напр., кір, вітряна віспа, паротит, кашлюк);

5) алергічний риніт — якщо симптоми риніту тривають.

Етіологічне лікування

Симптоматичне лікування

1) розгляньте можливість призначення препаратів ехінацеї (особливо комбінованих та алкогольних екстрактів) — скорочують тривалість симптомів (в середньому на ≈1,5 дні); таблетки для смоктання, які вміщують високу дозу цинку (>75 мг Zn/добу) скорочують тривалість симптомів в середньому на 1 день; вітамін С є неефективним;

2) при необхідності додатково: ЛЗ, які зменшують гіперемію слизової оболонки носа та пазух носа, або розчин NaCl для носа (ізотонічний або гіпертонічний [2,5–3 %, препарати морської солі]); анальгетики та антипіретики — парацетамол, НПЗП; протикашльові ЛЗ →розд. 1.23;

3) відпочинок, вживання великої кількості рідини під час гарячки.

УСКЛАДНЕННЯ

Бактеріальний синусит, бактеріальний середній отит (особливо у дітей), бактеріальна пневмонія (особи старшого віку). Профілактичне застосування антибіотика під час застуди не зменшує ризику цих ускладнень.

Специфічні методи

1. Профілактичні щеплення→відсутні.

2. Фармакологічна профілактика: прийом (від 8 днів до 12 тижнів) препарату ехінацеї (особливо спиртового екстракту) може знизити ризик захворювання.

Неспецифічні методи

1. Ізоляція хворих: так.

2. Індивідуальні засоби захисту: гігієна рук після контакту з пацієнтом, помірне, регулярне фізичне навантаження.