Скільки видів лосося?

У водоймах України поширені 2 роди з 4 видами і підвидами: 1) благородний лосось (Salmo) — чорноморський лосось (S. labrax), струмкова і райдужна форелі; 2) таймень (Hucho) — лосось дунайський та інші. Лососеві — цінні промислові риби, об'єкти штучного риборозведення і акліматизації.

Що краще лосось чи сьомга?

Вічна суперечка про те, що ж смачніше: сьомга, форель чи лосось, не втрачає своєї актуальності. По суті, спробувавши м'ясо цих риб, можна говорити, що вони практично однакові на смак.

Яка риба відноситься до родини лососевих?

Горбуша, сьомга, кета, форель, таймень, йолець, палія - це далеко не повний список всіх представників даного сімейства. Сьомга - справжня королева риб. Кеш

Лососеві – родина риб (Salmonidae)

Належать до найблагородніших риб. Тіло у них видовжене, злегка закруглене; шлунок має сліпий відросток, яких дуже багато також і на кишці. Забарвлення дуже різноманітне, залежно від їжі, властивостей води, температури тощо. Риби ці належать винятково до Північної півкулі, окрім кількох новозеландських видів. Метати ікру лососі масово йдуть з моря в річки й піднімаються високо проти течії. Для людини лососі мають величезне значення, оскільки м’ясо цих риб дуже смачне. Щороку їх ловлять стільки, що останнім часом кількість лососів значно зменшилася.

Атлантичний лосось, або сьомга, або лосось озерний (Salmo salar), вважають найблагороднішим представником своєї родини. Тіло видовжене, трохи стиснуте з боків, морда видовжена. Завдовжки досягає 1,5 м, важить 45 кг. Утім, такі великі екземпляри трапляються рідко.

Харчується ракоподібними, колючками, оселедцями. Плаває дуже швидко і вправно, при нагоді може зробити величезний стрибок. Під час своїх мандрувань лососі дотримуються певного порядку: попереду йде стара сильна риба, а за нею двома щораз ширшими рядами пливе решта; якщо порядок порушується, то ватажок зупиняється і знову вишиковує свою зграю. На своєму шляху вгору за течією річки лососі виявляють дивовижну силу, спритність і наполегливість. Вони можуть долати найсильнішу течію, перестрибують через сіті та різні загати, перебираються навіть через дамби. Здолавши сильний струмінь біля основи порога або водоспаду, лосось обирає точкою опертя який-небудь камінь, упирається в нього хвостом, могутнім вигином тіла сильно б’є по воді і вистрибує на висоту 2–3 м, описуючи в той же час дугу 4–6 м завдовжки. Якщо перший стрибок не вдався, лосось повторює його кілька разів, поки нарешті не доб’ється свого.

Найбільш відомі представники родини Лососеві – сьомга, горбуша, кета, нерка, кижуч, або лосось срібний, чавича, пструг струмковий, сиг, омуль, голець, харіус, таймень, ленок. Добре відомі збірні назви кількох різних видів – лосось і форель. Більшість лососевих – цінні промислові риби.

Восени і взимку самка, зазвичай у супроводі одного дорослого та кількох молодих самців, відшукує невелике заглиблення на піщаному дні і влаштовує в ньому подобу гнізда, розширюючи це заглиблення, для чого стає майже вертикально і свердлить дно хвостом. Метання ікри дуже ослабляє лососів, течія зносить їх униз річкою, і дорогою назад багато з них гинуть. Але ті лососі, яким вдається щасливо дістатися моря, дуже швидко видужують і жиріють. Тут вони очищаються від численних паразитів, сила-силенна яких у прісній воді пристає до їхніх зябрових кришок, а в морській воді вмирає. З яєць приблизно через 4 місяці вилуплюються молоді лососі завдовжки близько 1 см, з надмірно великою головою і очима, з великим жовтковим мішком. За перше літо вони встигають вирости всього до 10 см, але потім ростуть швидше і через півтора року досягають уже 40–50 см завдовжки. Перекочування з річки в море для лососів не є потребою, але вони йдуть туди, щоб відгодуватися.

Лососеву ікру та їхніх мальків винищують у величезній кількості вороги, тож розвивається з них лише 1/10 частина. Але найбільшої шкоди цим рибам, безперечно, завдає людина, яка ловить їх переважно тоді, коли вони йдуть метати ікру.

Можна вважати встановленим, що лосось повертається до тієї самої річки, де він народився.

Дуже подібною до лосося є форель струмкова, або пструг струмковий (Salmo trutta), яка заслуговує на увагу тим, що має дві різні форми. Одні плодючі, інші – безплідні. Обидві розрізняються між собою за формою тіла, розміром, забарвленням, а почасти і за зовнішньою будовою. Плодюча форель має товсте незграбне тіло, тупу морду зеленувато-блакитного або сіро-блакитного забарвлення. Шкіра її поцяткована закругленими або кутастими плямами темного кольору. У безплідних екземплярів більш стиснуте тіло, рило значно довше, рот розрізаний далі, хвостовий плавець має трохи іншу будову; забарвлення значно блідіше, плям менше, і вони слабо помітні.

Живе ця риба в річках та озерах Середньої Європи. В Альпах піднімається навіть до 1500 м. Довжина її – до 1 м, вага – від 15 до 30 кг.

Фермерський та дикий лосось

Фермерський лосось
На фермах вирощують 4 види лосося: атлантичного лосося (Salmo salar), райдужну форель (Oncorhynchus mykiss), кіжуча (Oncorhynchus kisutch) та чавичу (Oncorhynchus tshawytscha). Близько 90% аквакультурного лосося припадає на атлантичний лосось.

В даний момент на українському ринку представлено 3 види фермерського лосося:
- атлантичний лосось з Норвегії, Шотландії, Ірландії, Ісландії, Чилі, або Фарерських островів,
- райдужна форель, яку також розводять в різних країнах по всьому світу (Норвегія, Данія, Чилі та ін.), І
- кижуч, його вирощують в основному в Чилі.

Рибний промисел дикого атлантичного лосося обмежено і на світовому рибному ринку він практично не представлений. Обсяги фермерського кіжуча також перевищують вилов дикого.

Дикий лосось
До дикого лосося відносяться: горбуша (Oncorhynchus gorbuscha), кета (Oncorhynchus keta), нерка (Oncorhynchus nerka), чавича (Oncorhynchus tshawytscha), кижуч (Oncorhynchus kisutch). Видобувають їх в основному в США (штат Аляска), Канаді та Росії. З грудня 2015 року в Україну не ввозиться риба з Росії, і зараз диких лососів в основному імпортують з Аляски.

Більшу частину видів дикого лосося складно розводити в аквакультурі через їх життєвий цикл. Лососі Аляски є анадромні (прохідними) видами, тобто вони відкладають ікру в прісних водах, а потім молодь мігрує в океан, де і відбувається її дозрівання. Там вони проводять 1-5 років в залежності від виду риби. Після заходу в прісні воду для нересту лосось перестає харчуватись. Риба залишає океан з великим запасом жиру та поживних речовин, які підтримують її під час просування в прісній воді. Чим довше та виснажливіше шлях в прісних водах, тим більше запас жиру, з яким риба залишає океан. Лосось завжди повертається до того струмка, де він народився. Там він відкладає ікру і після цього помирає.

Такий життєвий цикл є причиною сезонності вилову дикого лосося: його ловлять, коли риба йде на нерест. За ці три-чотири місяці, з липня по вересень на Алясці проводиться масова заготівля як риби, так і ікри. У замороженому вигляді обидва продукти доступні цілий рік. Саме тому на Алясці так багато уваги приділяють технології заморозки. В основному використовують метод флеш-технології заморозки, або надшвидкого заморожування, при якому м'ясо риби не пошкоджується на клітинному рівні.

Горбуша - 65% від обсягу вилову всіх диких лососів. Це найдрібніший з тихоокеанських лососів, найчисленніший з коротким життєвим циклом. В Україні найдешевший вид дикого лосося. Також добре представлена ​​ікра горбуші.

Нерка - 23% від вилову. Нерка відрізняється своїм яскраво-червоним м'ясом. Колір повністю натуральний, виходить свій насичений колір завдяки особливій дієті нерки.

Дикі атлантичний лосось і райдужна форель: нікчемні обсяги вилову, не представлені на українському ринку. Якщо ви хочете купити саме дику рибу, зверніть увагу на горбушу, кету, нерки і чавичі, так як кижуч може бути як диким, так і фермерським.

Дана стаття розроблена Інститутом маркетингу морепродуктів Аляски - Alaska Seafood Marketing Institute.

Дякуємо за допомогу в підготовці статті Віктора Сагайдака, фахівця рибного відділу GoodWine, goodwine.ua.