Що буде якщо кожен день їсти буряк?

Так, дослідники дійшли висновку, що щоденне вживання буряків покращує зір та роботу печінки, допомагає вивести з організму токсини, уповільнює процеси старіння, допомагає знизити зайву вагу та підвищує витривалість організму.

Коли не можна їсти червоний буряк?

Кому не можна вживати буряк. Цей овоч потрібно виключити людям із захворюваннями нирок і сечового міхура. Щавлева кислота в складі буряка може нашкодити при сечокам'яній хворобі. У коренеплоді багато цукру, тому його потрібно обмежити діабетикам. Не рекомендується продукт при гастриті.

Скільки калорій в 100 г вареного буряка?

{{data. foodstuff. energy}}45 ккал.

БУРЯК

БУРЯК (Вета L.) — рід однорічних, дворічних і багаторічних рослин родини лободових (Chenopodiaceaе). Відомо 12 видів дикого буряка, що зростають у Закавказзі, Малій Азії. В Криму зустрічається дикорослий Б. триприймочковий (B.trigyna Wetk). Родоначальником культурних форм є буряк звичайний − Beta vulgaris L (лат. beta — буряк, vulgaris — звичайний); рос. назва: свекла обыкновенная. Як овочева і ЛР Б.звичайний відомий за 1500–2000 років до н.е. в Асирії, Вавілоні, Ірані й Вірменії. В Київській Русі його почали вирощувати з Х ст. Культурний Б. звичайний — дворічна рослина. В перший роки життя утворює розетку великих черешкових листків і потовщений м’ясистий корінь різної форми (плоский, округлий, овально-видовжений, циліндричний, конічний) і забарвлення. На другий рік висаджені у ґрунт коренеплоди розвивають прямі, гіллясті, облиствлені, квітконосні стебла. Квітки двостатеві, зібрані по кілька. Плоди зростаються, утворюючи супліддя (клубочки). Культурний Б. звичайний підрозділяють на 2 підвиди: ssp. cicla — мангольд, що використовується як листовий овоч; ssp. esculenta — Б. коренеплодний. Його різновиди: Б. столовий — B. vulgaris.var conditiva, Б. цукровий — B. vulgaris var sacсharifera, Б. кормовий — B. vulgaris L. var crassa. В Україні районовано більше двох сотен сортів та гібридів Б. звичайного. Б. цукровий залишається основною технічною культурою для виробництва цукру. Лікувальне значення Б. звичайного зумовлено наявністю багатьох фізіологічно активних речовин. Коренеплоди містять цукри: сахарозу (у цукрового — до 18%), глюкозу, фруктозу — 1–1,65% (у кормового — 2,5%), а також арабінозу, мальтозу, в малих кількостях рафінозу; пектин; у листках менше цукрів (3–5%); органічні кислоти переважно містяться у листках — до 12–15% сухої речовини (щавлева, яблучна, лимонна оксимасляна, винна, молочна та інші, з яких частка щавлевої становить 24–35%), білок (1,7%). Листя в 3–4 рази багатші на всі азотні речовини, ніж коренеплоди. Б. столовий відрізняється від кормового та цукрового підвищеним вмістом цих речовин. У коренеплодах вміст нітрогену зазвичай не перевищує 2% на сиру масу. Приблизно 60–70% його входить до складу білків, найбільшу частину яких становляють альбуміни і глобуліни. У Б. цукровому міститься 54,6% амінокислот від суми азотних речовин соку коренеплодів, 89% з них — незамінна амінокислота лізин. Б. столовий містить треонін, валін, фенілаланін, ізолейцин, лейцин, глютамінову, аспарагінову кислоти, цистеїн, цистин, гістидин, серин, аланін, гліцин, пролін, тирозин, γ-аміномасляну кислоту. З інших азотовмісних речовин у значній кількісті накопичуються бетаїн і холін. Бетаїн є окисненим продуктом холіну або метильованим гліцином. У дуже малих кількостях у Б. звичайному також зустрічається бетаїн триптофану. Найбільша кількість бетаїну в листі Б. столового — 4,15%. Червоне забарвлення Б. столового зумовлене бетанінами або беталаїнами, що належать до похідних дигідроіндолу. Кількість бетаніну залежить від сорту (78–141 мг/100 г). Червоним пігментам завжди супутні жовті — бетаксантини.

Листя Б. звичайного містить: кумарини (умбеліферон, скополетин, ізоскополетин, дафноретин); гідроксикоричні кислоти (хлорогенову, неохлорогенову, ферулову); глікозиди флавоноїдів (головним чином, кверцетину і кемпферола, рідше — лютеоліну і апігеніну), а також вільні аглікони; у коренеплодах знайдено сапоніни — глікозиди слизової і галактуронової кислот (0,075 — 0,025%). Листя Б. звичайного містить значну кількість аскорбінової кислоти (25–48 мг на 100 г). Коренеплоди цукрових і кормових сортів небагаті на неї (4–6 мг на 100 г). Вміст вітамінів у коренеплодах Б. столового (в мг на 100 г сирої маси): В₁ — 0,01–0,05, В₂ — 0,023–0,071, Р − 15–40, РР — 0,56–0,65, пантотенової кислоти — 1,1, фолієвої — 0,024, біотину — 0,19. Зола Б. має лужний характер. Вміст зольных елементів у Б. столовому вищий, ніж в цукровому і становить 1,0–1,3%, причому листя містить у 3–3,5 раза більше золи, ніж коренеплоди. Переважну частину золи становить К, а також Са, Р, Mg, Na, Fe, Al, S, Cl, Si та ін.

Сік Б. звичайного виявляє протизапальну, спазмолітичну, діуретичну і протисклеротичну дію, покращує обмін речовин, стимулює гемопоез, шлункову секрецію й перистальтику кишечнику, сприяє виведенню холестерину, підвищує міцність кровоносних капілярів, розслаблює спазми судин, виявляє протипухлинні властивості (бетанін), позитивно впливає на функції статевих залоз, поліпшує зір; сік столового буряка знижує АТ. З відходів цукрового виробництва виробляють препарат Ацидин-пепсин. Застосування Б. звичайного ефективне при спастичному коліті, атеросклерозі, тиреотоксикозі, аритмії, гіпертонії, захворюваннях печінки, атонії кишечнику, хронічних запорах, безсонні, у клімактеричний період. Сік з молодого бадилля стимулює утворення еритроцитів, покращує пам’ять, розширяє кровоносні судини. Сирий і квашений Б. використовують при лікуванні цинги, захворювань, пов’язаних із порушенням ліпідного обміну, при променевих ураженнях. Свіжий сік, або той, що заграв, застосовують при нежиті. Подрібнене листя Б. має протизапальну дію. При набряках, пухлинах і виразках прикладають зовнішньо подрібнену масу коренеплодів на буряковому листку. Бетаїн і бетанін Б. звичайного знижують АТ, покращують роботу печінки. Шматочки сирого коренеплоду тримають у роті при зубному болю. Не рекомендується Б. звичайний у великій кількості при оксалатурії, оскільки він містить багато щавлевої кислоти. За результатами проведених у НФаУ досліджень розроблена технологія отримання сухого екстракту з листків Б. звичайного, який має протизапальну, антиоксидантну, гепатопротекторну та помірну діуретичну дію. Полісахаридний комплекс буряка виявляє виражену анаболічну активність, яка незначною мірою поступається активності калію оротату в однакових з ним дозах.

Лікарські рослини / Відп. ред. А.М. Гродзинський. — К., 1992; Упир Л.В., Ковальов В.М. Дослідження біологічно активних речовин буряка звичайного // Фізіологічно активні речовини. — 2001. — № 2; Фітохімічне та фармакологічне дослідження буряку звичайного / Л.М. Вороніна, В.М. Ковальов, Т.С. Сахарова та ін. // Вісник фармації. − 1996. — № 3–4.

Буряк

Буря́к (Beta) — рід одно-, дво- і багаторічних трав'янистих рослин родини амарантові (раніше рід належав до родини лободові). Зустрічається на всіх континентах, окрім Антарктиди.

Найвідомішим представником є буряк звичайний (Beta vulgaris) із кількома сортами, зокрема буряк столовий, цукровий буряк, буряк кормовий, мангольд. У побуті всі вони мають загальну назву — буряк.

В Україні, Білорусі, на Кубані, Подонні та Стародубщині рослину називають буряк або бурак, у Польщі — пол. burak, на Росії — рос. свёкла (в Україні ж све́клою звали бадилля буряка) [2] [3]

Зміст

Формула квітки [ ред. | ред. код ]

Види [ ред. | ред. код ]

Історія [ ред. | ред. код ]

Усі сучасні види буряка походять від дикого буряка, що росте на Далекому Сході та Індії, який використовували в їжу з давніх часів. Перші згадки про буряк походять із Середземномор'я і Вавилону, де рослину використовували як лікарську і овоч. Спочатку вживали в їжу тільки її листя, а корені використовували для лікування.

Спочатку коріння буряку мало білий колір. «Почервонів» він лише у Стародавній Греції. Відомо, що греки приносили його в жертву богові Аполлону. Перші коренеплідні форми (за Теофрастом) з'явилися і були добре відомі до IV століття до нашої ери. Стародавні римляни вживали буряк сирим, а також робили з нього салати, гарніри та супи — один з яких зараз (за аналогією з українською національною стравою) називають навіть «давньоримським борщем» [5] .

Як овочева і лікарська рослина буряк звичайний відомий за 1500—2000 років до н. е. в Асирії, Вавілоні, Ірані й Вірменії. В Київській Русі його почали вирощувати з X ст. [6] Перші згадки про буряки на Русі з'являються у X—XI ст., поширеними вони стають у XIV, а в XVII вже відбувається поділ на кормові й харчові сорти [7] . Буряк згадується в «Ізборнику Святослава» XI століття як «сеукла» або «сеϋклъ» (від грецького σεῦκλον) [8] [9] .

Кормовий буряк виведено тільки в XVI столітті в Німеччині. Повна диференціація буряка на столові і кормові форми сталася в XVI—XVII століттях і вже в XVIII столітті цей овоч швидко поширився Європою. За хімічним складом він мало відрізняється від інших видів буряка, але його коренеплоди містять багато клітковини й волокон.

Цукровий буряк з'явився в результаті інтенсивної роботи селекціонерів від 1747 р., коли Андреас Маргграф з'ясував, що цукор, який до того отримували з цукрової тростини, міститься і в буряку [10] . На той час учений зміг встановити, що вміст цукру в кормовому буряку становив 1,3 %, тоді як у коренеплодах наявних нині сортів, виведених селекціонерами, він перевищує 20 %. Франц Карл Ахард, який був учнем Маргграфа, уперше зумів оцінити та практично використовувати його відкриття, присвятив своє життя пошукові можливостей отримання бурякового цукру й у 1801 р. обладнав у Нижній Сілезії фабрику, де цукор виробляли з буряка. Відтоді цукровий буряк поширився і нині є другим джерелом цукру після цукрової тростини.

З кінця XIX і в XX столітті всі види буряка поширилися на всі континенти, крім Антарктиди.

Борщ [ ред. | ред. код ]

З деяких видів буряка вариться українська національна страва — борщ.

Застосування [ ред. | ред. код ]

Листя і коренеплід практично всіх видів так чи інакше використовуються в їжу для людей і корм для тварин, а також як сировина для промисловості. За даними Лондонської школи медицини, цей коренеплід багатий на калій, антиоксиданти і фолієву кислоту, добре знижує кров'яний тиск [11] .

Література [ ред. | ред. код ]

Посилання [ ред. | ред. код ]

Примітки [ ред. | ред. код ]

1. ↑ аб The genus Beta was first described and published in Species Plantarum 1: 222. 1753. Name - Beta L.. Tropicos. Saint Louis, Missouri: Missouri Botanical Garden. Архів оригіналу за 10 жовтня 2012 . Процитовано 26 серпня 2011 . «Type Specimens: T: Beta vulgaris L.»



2. ↑Свекла // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.



3. ↑све́кла[Архівовано 14 липня 2021 у Wayback Machine.] // Російсько-українські словники



4. ↑Андрєєва І.І., Родман Л.С.>>. — 3-е, перераб. і доп. — ISBN 5-9532-0114-1.



5. ↑ Мустафін О. Смачні мандри. Нові екскурсії кухнею. К., 2020, с.100-102



6. ↑Буряк[Архівовано 10 березня 2016 у Wayback Machine.] // Фармацевтична енциклопедія



7. ↑ Садовнича В. В. Велика книга маленького українця. Захопливі розповіді з історії, природознавства та народознавства України. — Харків: КСД, 2014. — 352 с.



8. ↑ Артюх Л. Ф. Україна, держава: харчування та їжа // Енциклопедія історії України: Україна—Українці. Кн. 1 / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. Інститут історії України НАН України. р.— К.: Вид-во «Наукова думка», 2018. — 608 с.



9. ↑Этимологический словарь Фасмера[Архівовано 29 квітня 2021 у Wayback Machine.] (рос.)



10. ↑ Marggraf A. (1749). Experiences chimiques faites dans le dessein de tirer un veritable sucre de diverses plantes, qui croissent dans nos contrées. Histoire de l'académie royale des sciences et belles-lettres de Berlin. Année MDCCXLVII: 79–90. Архів оригіналу за 20 травня 2021 . Процитовано 31 серпня 2014 .



11. ↑Лікарі хочуть поліпшити результати російських олімпійців за допомогою буряка. Архів оригіналу за 3 вересня 2014 . Процитовано 31 серпня 2014 .

Див. також [ ред. | ред. код ]