Який шлях проходить їжа в організмі людини?

Перетравлена їжа рухається до виходу із шлунка і переходить у кишечник. Поживні речовини крізь стінки тонкої кишки і кровоносних судин проникають у кров, яка розносить їх до всіх органів нашого тіла. Неперетравлені рештки їжі з тонкого кишечника проходять у товстий кишечник, а далі виводяться назовні через пряму кишку.

Що виробляє ферменти?

Підшлункова залоза виділяє травні ферменти, які перетравлюють компоненти їжі в тонкому кишечнику. Ферменти розщеплюють складні поживні речовини, амілаза – вуглеводи, ліпаза - жири, а протеаза - білки1.

Куди потрапляє їжа зі шлунка?

Зі шлунка їжа надходить у тонку кишку, де остаточно перетравлюється. За допомогою жовчі, яку виробляє печінка, і травних соків вона перетворюється на поживні речовини, які проникають через стінки тонкої кишки в кров. Кров розносить поживні речовини до всіх органів.

Міністерство охорони здоров'я України Центральний …

Аутолітичне травлення- це перетравлення їжі за рахунок ферментів, що утримуються в ній. ТРАВЛЕННЯ У ПОРОЖНИНІ РОТА Процеси травлення починаються в ротовій порожнині, що є переднім

Травлення в тонкому кишечнику. Фізіологічні основи і значення вчення про порожнинне, пристінкове та внутрішньоклітинне травлення

У тонкому кишечнику завершуються, в основному, процеси травлення під дією кишкового соку та засвоюються утворені речовини.

Кишковий сік (рис. 2.7) - це секрет залоз, розташованих у слизуватій оболонці уздовж усієї тонкої кишки. У дорослої людини за добу виділяється 2-3 л кишкових соків, рН від 7,2 до 9,0. У кишковому соку знаходиться більше 20 ферментів, що забезпечують кінцеві стадії перетравлення всіх харчових речовин.

Рис. 2.7. Склад кишкового соку тонкого кишечнику

У тонкому кишечнику відбуваються такі процеси травлення:

У гідроліз проміжних продуктів розщеплення білків під дією пептидаз та засвоєння продуктів їх розщеплення;

У гідроліз ліпідів під дією ліполітичних ферментів з утворенням гліцерину, жирних кислот, холіну, холестерину та фосфорної кислоти;

У гідроліз вуглеводів під дією амілаз з утворенням глюкози, фруктози та галактози та їх всмоктування у кров;

У гідроліз нуклеїнових кислот та нуклеотидів під дією нуклеази і нуклеотидази;

У гідроліз зв'язаних форм вітамінів та мінеральних речовин; У всмоктування 2/3 води з хімусу та (частково) мінеральних речовин.

Фізіологічні основи і значення вчення про порожнинне, пристінкове та внутрішньоклітинне травлення

Залежно від походження гідролітичних ферментів травлення поділяють на три типи: власне, сімбіонтне та аутолітичне.

Власне травлення здійснюється ферментами, синтезованими залозами людини.

Симбіонтне травлення відбувається під впливом ферментів, синтезованих симбіонтами (мікроорганізмами) травного тракту (переварювання клітковини їжі в товстій кишці).

Аутолітичне травлення здійснюється під впливом ферментів, що містяться в складі прийнятої їжі (материнське молоко містить ферменти, необхідні для його травлення).

Залежно від локалізації процесу гідролізу харчових речовин розрізняють внутрішньоклітинне і позаклітинне (порожнинне і пристінкове чи мембранне) травлення.

Внутрішньоклітинне травлення - процес гідролізу речовин усередині клітин клітинними ферментами. У людини внутрішньоклітинне травлення буває в лейкоцитах і клітинах тонкого кишечнику - "ентероцитах".

Порожнинне травлення здійснюється за допомогою ферментів травних секретів у порожнинах шлунково-кишкового тракту на відстані від місця утворення цих ферментів.

Пристінкове чи мембранне (контактне) травлення відбувається в тонкій кишці на поверхні мікроворсинок за участю ферментів, фіксованих на клітинній мембрані.

• o Порожнинне травлення у людини є незначним. За типом порожнинного травлення гідролізуються високомолекулярні речовини.



• o Гідроліз низькомолекулярних сполук закінчується на мікроворсинках тонкого кишечника. Ферменти, фіксовані на мембранах клітин тонкого кишечнику, мають більш триваліший термін "корисної роботи" порівняно з тими ферментами, які містяться у порожнині.

Особливо важливе значення мембранне травлення відіграє у розщепленні дицукрів до моноцукрів, дрібних пептидів - до амінокислот.

Мембранне травлення вперше дослідив академік О.М. Уголєв. Особливостями мембранного травлення є:

• o висока швидкість (у десятки тисяч разів швидша за порожнинне);



• o здатність високомолекулярних сполук іноді всмоктуватися швидше за низькомолекулярні, що залежить від ролі транспортних білків;



• o висока залежність від достатності повноцінних білків у раціоні, оскільки побудоване на білках-носіях;



• o висока регуляторна здатність (від високої швидкості всмоктування до майже повного припинення його);



• o відокремленість від зони діяльності мікрофлори кишечнику.