Кератит

Кератити – група запальних уражень рогівки – передньої прозорої оболонки ока, що мають різну етіологію, що викликають помутніння рогівки та зниження зору. Для кератиту типовий, так званий рогівковий синдром, що характеризується сльозотечею, світлобоязню, блефароспазмом; відчуття стороннього тіла ока, ріжучі болі, зміна чутливості рогівки, зниження зору. Діагностика кератиту включає проведення біомікроскопії ока, проби з флуоресцеїном, цитологічного та бактеріологічного дослідження мазка з кон'юнктиви та рогівки, постановку імунологічних, алергологічних проб. При виявленні кератиту проводиться етіотропне (противірусне, антибактеріальне, протиалергічне тощо) лікування. При виразках рогівки показано мікрохірургічне втручання (кератопластика).

МКБ-10

Загальні відомості

Запальні захворювання ока є найчастішою патологією в офтальмології. Найбільшу групу у тому числі становлять кон'юнктивіти (66,7%); запальні поразки рогівки – кератити зустрічаються у 5% випадків. У кон'юнктивальній порожнині ока постійно є мікрофлора, яка навіть при мінімальному пошкодженні рогівки легко викликає її запалення. У половині випадків наслідком кератиту стає стійке зниження зору, що вимагає застосування мікрохірургічних методик відновлення оптичних властивостей рогівки, а деяких випадках протягом кератиту може призвести до незворотній сліпоті. Розвиток гнійної виразки рогівки при кератиті у 8% випадків супроводжується анатомічною загибеллю ока та у 17% – вимагає енуклеації очного яблука у зв'язку з безуспішністю консервативного лікування.

Причини кератитів

Найбільше випадків розвитку кератиту пов'язані з вірусної етіологією. У 70% спостережень збудниками виступають віруси простого герпесу та герпесу Зостера (перепережувального герпесу). Провокувати розвиток кератиту, особливо у дітей, може також аденовірусна інфекція, кір, вітряна віспа.

Наступну велику групу кератитів складають гнійні ураження рогівки, викликані бактеріальною неспецифічною флорою (пневмококом, стрептококом, стафілококом, диплококом, синьогнійною паличкою, кишковою паличкою, клебсієлою, протеєм), специфічними і, бруцельозу, хламідіозу, гонореї, дифтерії і т.д.

Тяжка форма кератиту викликається амебною інфекцією – бактерією Acanthamoeba; Амебний кератит часто виникає у людей, що носять контактні лінзи, і в довгостроковій перспективі може закінчитися сліпотою. Збудниками мікозного кератиту (кератомікозу) є грибки фузаріум, аспергіли, кандиди.

Кератит може бути проявом місцевої алергічної реакції при полінозі, використанні деяких лікарських препаратів, глистової інвазії, підвищеної чутливості до харчових продуктів або пилку рослин. Імунно-запальне ураження рогівки може спостерігатися при ревматоїдному артриті, вузликовому періартриті, синдромі Шегрена та інших захворюваннях. При інтенсивному впливі очі ультрафіолетового випромінювання може розвиватися фотокератит.

Найчастіше виникненню кератиту передує механічна, хімічна, термічна травма рогівки, зокрема інтраопераційне ушкодження рогівки під час проведення очних операцій.Іноді кератит розвивається як ускладнення лагофтальму, запальних захворювань повік (блефариту), слизової оболонки очей (кон'юнктивіту), слізного мішка (дакріоциститу) та слізних канальців (каналікуліту), сальних залоз століття (мейбоміту). Однією з найпоширеніших причин кератиту є недотримання правил зберігання, дезінфекції та використання контактних лінз.

Серед ендогенних факторів, що сприяють розвитку кератиту, виділяють виснаження, нестачу вітамінів (А, В1, В2, С та ін), зниження загальної та місцевої імунної реактивності, розлади обміну (цукровий діабет, подагра в анамнезі).

Патоморфологічні зміни при кератитах характеризуються набряком та інфільтрацією рогівки. Інфільтрати, утворені полінуклеарними лейкоцитами, гістіоцитами, лімфоїдними та плазматичними клітинами, мають різну величину, форму, колір, нечіткі межі. У стадії дозволу кератиту відбувається неоваскуляризація рогівки - проростання в оболонку новоутворених судин із кон'юнктиви, крайової петлистої мережі або обох джерел. З одного боку, васкуляризація сприяє покращенню трофіки рогівкової тканини та прискоренню відновлювальних процесів, з іншого – новостворені судини надалі запустіють та знижують прозорість рогівки.

При тяжкому перебігу кератиту розвиваються некроз, мікроабсцеси, виразки рогівки. Виразкові дефекти в рогівці надалі рубцюються, утворюючи більмо (лійкому).

Класифікація

Кератити класифікуються залежно від етіології, перебігу запального процесу, глибини ураження рогівки, розташування запального інфільтрату та інших ознак.

Залежно від глибини ураження розрізняють поверхневі та глибокі кератити.При поверхневому кератиті запалення залучається до 1/3 товщини рогівки (епітелій, верхній стромальний шар); при глибокому кератиті – вся строма.

По локалізації інфільтрату кератити бувають центральними (з розташуванням інфільтрату в зоні зіниці), парацентральними (з інфільтратом у проекції пояса райдужної оболонки), і периферичними (з інфільтратом у зоні лімба, в проекції циліарного поясу райдужної оболонки). Чим центральніше розташований інфільтрат, тим сильніше страждає гострота зору під час течії кератиту та у його результаті.

За етіологічним критерієм кератити поділяють на екзогенні та ендогенні. До екзогенних форм відносять ерозію рогівки, кератити травматичного, бактеріального, вірусного, грибкового генезу, а також кератити, зумовлені ураженням повік, кон'юнктиви та мейбомієвих залоз (мейбомієвий кератит). До ендогенних кератитів входять інфекційні ураження рогівки туберкульозної, сифілітичної, малярійної, бруцельозної етіології; алергічні, нейрогенні, гіпо- та авітамінозні кератити. Ендогенні кератити неясної етіології включають нитчастий кератит, що роз'їдає виразку рогівки, розацеа-кератит.

Симптоми кератиту

Загальним проявом, характерним для всіх форм захворювання, служить рогівковий синдром, що розвивається при кератиті. При цьому виникають різкі болі в оці, непереносимість яскравого денного або штучного світла, сльозотеча, мимовільне змикання повік (рефлекторний блефароспазм), погіршення зору, відчуття стороннього тіла під віком, перикорнеальна ін'єкція очного яблука.

Роговичний синдром при кератиті пов'язаний з подразненням чутливих нервових закінчень рогівки інфільтратом, що утворюється.Крім цього, внаслідок інфільтрації зменшується прозорість та блиск рогівки, розвивається її помутніння, порушується сферичність та чутливість. При нейрогенному кератиті чутливість рогівки та вираженість рогівкового синдрому, навпаки, знижені.

При скупченні лімфоїдних клітин інфільтрат набуває сірого відтінку; при перевазі лейкоцитів його колір стає жовтим (гнійний інфільтрат). При поверхневих кератитах інфільтрат може розсмоктатися майже безвісти. У разі більш глибокого ураження дома інфільтрату утворюються різні за інтенсивністю помутніння рогівки, які можуть різною мірою знижувати гостроту зору.

Несприятливий варіант розвитку кератиту пов'язаний з утворенням виразок рогівки. Надалі, при відшаровуванні та злущуванні епітелію, спочатку утворюється поверхнева ерозія рогівки. Прогресування відторгнення епітелію та некроз тканин призводить до формування виразки рогівки, що має вигляд дефекту з каламутним сірим дном, покритим ексудатом. Результатом кератиту при виразці рогівки може бути регрес запалення, очищення та епітелізація виразки, рубцювання строми, що призводить до помутніння рогівки – утворення більма. У важких випадках глибокий виразковий дефект може проникати в передню камеру ока, викликаючи утворення десцеметоцеле - грижі десцеметової оболонки, прорив виразки, формування передніх синехій, розвиток ендофтальміту, вторинної глаукоми, ускладненої катаракти, невриту зорового нерва.

Кератити нерідко протікають з одночасним запаленням кон'юнктиви (кератокон'юнктивіт), склери (кератосклерит), судинної оболонки ока (кератоувеїт). Нерідко також розвиваються ірит та іридоцикліт. Залучення до гнійного запалення всіх оболонок ока призводить до загибелі органу зору.

Діагностика кератиту

У діагностиці кератиту важливе значення має його зв'язок із перенесеними загальними захворюваннями, вірусними та бактеріальними інфекціями, запаленням інших структур ока, мікротравмами ока тощо. буд. При зовнішньому огляді ока офтальмолог орієнтується на вираженість рогівкового синдрому та місцеві зміни.

Провідним методом об'єктивної діагностики кератиту є біомікроскопія ока, в ході якої оцінюється характер і розміри ураження рогівки. Товщину рогівки вимірюють за допомогою ультразвукової або оптичної пахіметрії. З метою оцінки глибини ураження рогівки при кератиті проводиться ендотеліальна та конфокальна мікроскопія рогівки. Вивчення кривизни рогівки здійснюється шляхом проведення комп'ютерної кератометрії; дослідження рефракції – за допомогою кератотопографії. Для визначення корнеального рефлексу вдаються до проведення тесту на чутливість рогівки чи естезіометрії.

З метою виявлення ерозій та виразок рогівки показано виконання флюоресцеїнової інстиляційної проби. При нанесенні на рогівку 1% розчину флюоресцеїну натрію, ерозована поверхня забарвлюється в зелений колір.

Важливу роль визначення лікувальної тактики при кератиті грає бактеріологічний посів матеріалу з дна і країв виразки; цитологічне дослідження зіскрібка епітелію кон'юнктиви та рогівки; ПЛР, ПІФ, ІФА-діагностика. При необхідності проводяться алергологічні, туберкулінові проби тощо. буд.

Лікування кератиту

Лікування кератиту повинне проводитися під наглядом офтальмолога у спеціалізованому стаціонарі протягом 2-4 тижнів. Загальні принципи фармакотерапії кератитів включають місцеву та системну етіотропну терапію із застосуванням антибактеріальних, противірусних, протигрибкових та ін. лікарських засобів.

При вірусних кератитах для придушення виявленої інфекції застосовуються місцеві інстиляції інтерферону, ацикловіру; закладання мазей (теброфенової, флореналевої, бонафтонової, з ацикловіром). Парентерально та внутрішньо призначають імуномодулятори (препарати тимусу, левамізол).

Бактеріальні кератити вимагають призначення антибіотиків з урахуванням чутливості до них збудника у вигляді очних крапель, парабульбарних та субкон'юнктивальних ін'єкцій, у тяжких випадках – шляхом парентерального введення пеніцилінів, цефалоспоринів, аміноглікозидів, фторхінолонів.

Лікування туберкульозного кератиту проводять під керівництвом фтизіатра, використовуючи протитуберкульозні хіміопрепарати. При алергічному кератиті призначаються антигістамінні засоби, субкон'юнктивальне введення та інстиляція гормональних препаратів. У разі сифілітичного або гонорейного кератиту показано специфічну терапію під наглядом венеролога.

При кератитах різної етіології з метою профілактики вторинної глаукоми показано місцеве застосування мідріатиків (атропіну сульфату, скополаміну); для стимуляції епітелізації дефектів рогівки - закопування таурину, нанесення загоюючих мазей і т. д. При зниженні гостроти зору призначають фонофорез та електрофорез з ферментами.

Виразки рогівки є основою для проведення мікрохірургічних втручань: мікродіатермокоагуляції, лазеркоагуляції, кріоаплікації дефекту. У разі різкого зниження зору та через рубцеве помутніння рогівки показано проведення ексимерлазерної процедури видалення поверхневих рубців або кератопластики. При розвитку і натомість кератиту вторинної глаукоми показано лазерне чи хірургічне лікування глаукоми. При важких кератитах може знадобитися енуклеація очного яблука.

Прогноз та профілактика кератитів

Результат та наслідки кератиту значною мірою залежать від етіології ураження, характеру та локалізації інфільтрату, супутніх ускладнень. Своєчасна та раціональна терапія кератиту призводять до безслідного розсмоктування інфільтратів рогівки або утворення легких помутнінь типу хмаринки. При глибоких кератитах, особливо ускладнених виразкою рогівки, а також при парацентральному та центральному розташуванні інфільтрату, розвиваються помутніння рогівки різного ступеня виразності.

Результатом кератиту може стати більмо, вторинна глаукома, атрофія зорового нерва, атрофія очного яблука та повна втрата зору. Особливо загрозливими для життя є септичні ускладнення у вигляді тромбозу печеристої пазухи, флегмони очної ямки, сепсису.

Профілактика кератитів включає попередження травм ока, своєчасне виявлення та лікування кон'юнктивітів, блефаритів, дакріоциститу, соматичних захворювань, загальних інфекцій, алергій тощо.

Кератит

Рогівка - це передня частина зовнішньої оболонки ока. Рогівка – найважливіша частина оптичної системи ока, і наш зір багато в чому залежить від її властивостей: кривизни поверхні, прозорості, сферичності, структурної та оптичної однорідності. Внаслідок запального процесу (кератиту) можуть відбуватися незворотні зміни рогівки, що призводить до зниження зорових функцій до сліпоти.

Причини та фактори ризику запалення рогівки

Кератит може виникнути з різних причин.

Зниження імунітету, носіння контактних лінз, синдром сухого ока збільшують ризик кератиту.

Найчастіше зустрічаються інфекційні кератити: вірусні, бактеріальні, грибкові, хламідійні, паразитарні.Виділяють травматичні кератити, що розвиваються внаслідок впливу на рогівку факторів, що ушкоджують: механічних, термічних, хімічних, променевих. Бувають також кератити алергічної природи: при весняному катарі, полінозі, медикаментозний гігантський сосочковий кератокон'юнктивіт.

Запалення рогівки може бути обумовлено недоліком вітамінів, порушенням обміну речовин, різними системними захворюваннями (цукровий діабет, подагра, ревматоїдний артрит та ін.). Зниження загального та місцевого імунітету, носіння контактних лінз, синдром сухого ока збільшують ризик виникнення захворювання.

Клінічні прояви кератитів

При запаленні рогівки відбувається її помутніння, яке пояснюється скупченням тканини рогівки різних клітинних елементів (лейкоцитів, лімфоцитів тощо.). Таке скупчення клітин називається інфільтратом. Інфільтрати можуть бути поодинокі або множинні, різної форми, розміру та кольору. Залежно від глибини розташування інфільтрату кератити поділяються на поверхневі та глибокі (стромальні).

Поверхневі інфільтрати можуть безслідно розсмоктатися або залишити легке помутніння на рогівці. При глибшому поразці після стихання запальних явищ на рогівці залишаються різного ступеня вираженості рубцеві зміни, які пояснюють низькі зорові функції.

Свіжі інфільтрати мають нечіткі розпливчасті межі, а інфільтрати на стадії розсмоктування — чіткіші.

Також при кератитах відбувається васкуляризація рогівки – вростання до неї судин.Поява судин у рогівці позитивно позначається на розсмоктуванні інфільтрату, є компенсаторним, захисним явищем, але з іншого боку це зумовлює зниження прозорості рогівки, тому що в нормі рогівка судин не має, що є одним з пояснень її прозорості.

Клінічна картина кератиту характеризується так званим рогівковим синдромом - сльозотеча, світлобоязнь, блефароспазм (очна щілина різко звужена, пацієнт практично не може відкрити око). Хвилює сильний біль, відчуття стороннього тіла в оці, почервоніння очного яблука.

Можливе поширення запального процесу на райдужку, війне тіло та склеру. Запальне вогнище на рогівці може виразкуватись, при несприятливому перебігу може статися перфорація рогівки, проникнення інфекції всередину ока з розвитком ендофтальміту.

Клінічна картина окремих форм кератитів має особливості, і навіть може змінюватися залежно від віку, загального стану організму, властивостей збудника тощо.

Герпетичний кератит викликає вірус простого герпесу. Він може бути як поверхневим, так і глибоким. Рання ознака поверхневого герпетичного кератиту - поява в поверхневих шарах рогівки дрібних бульбашок, які мимоволі розкриваються і залишають після себе ерозовану поверхню у вигляді характерних фігур, частіше у формі гілок дерева. При глибоких герпетичних кератитах інфільтрати також часто мають деревоподібну форму, можуть відзначатися виразки.

Характерне протягом має гнійна, або повзуча, виразка рогівки, збудниками якої частіше є коки (пневмокок, стрептокок, стафілокок). Розвитку захворювання часто передують мікротравми рогівки або хронічний блефарокон'юнктивіт.

Спочатку в центрі або парацентральній зоні рогівки утворюється сірий вогнище, на його місці швидко утворюється виразка. Один край виразки зазвичай піднятий, і тут починається гнійне розплавлення тканин. Процес швидко прогресує і протягом 3-5 днів може охопити всю рогівку. У центрі рогівка повністю розплавляється. На дні передньої камери очі накопичується гній (гіпопіон). Після мимовільної перфорації рогівки може статися самовилікування з утворенням грубого рубця рогівки - більма, або гнійний процес поширюється на глибоколежачі відділи ока з розвитком ендофтальміту.

Нейрогенні кератити виникають внаслідок ураження трофічних волокон трійчастого нерва. У поверхневих шарах центральної частини рогівки утворюється пласка виразка. Процес млявий, тривалий, без суб'єктивних відчуттів. Чутливість рогівки відсутня. При сприятливому перебігу виразка гоїться, залишаючи ніжне помутніння. При приєднанні вторинної інфекції – гнійне запалення рогівки.

У людей, які страждають на туберкульоз, нерідко зустрічається туберкульозно-алергічна поразка рогівки та кон'юнктиви з утворенням дрібних вузликів - фліктен.

За перших ознак кератиту слід якнайшвидше звернутися до офтальмолога!

У користувачів контактних лінз часто зустрічається кератит, що викликається найпростішими мікроорганізмами – акантамебою (Acanthamoeba). Акантамебний кератит має важку течію, часто уражаються обидва очі, важко піддається лікуванню, часто залишаються інтенсивні помутніння, що значно знижує зір.

При перших ознаках кератиту слід якнайшвидше звернутися до офтальмолога.Кератит лікується у стаціонарі під щоденним контролем лікарів, оскільки в результаті можуть утворюватися грубі рубцеві зміни рогівки зі значним зниженням зору, аж до повної сліпоти.

Діагностика

Діагноз кератиту та його вид встановлюють на підставі особливостей клінічної картини та даних анамнезу. Основний метод дослідження при кератитах – огляд на щілинній лампі – біомікроскопія ока, за її допомогою можна визначити розміри інфільтрату, глибину та характер ураження.

Для підтвердження виразки використовується проба з флюоресцеїном - при інстиляції в кон'юнктивальний мішок 1% розчину флюоресцеїну зона виразки забарвлюється в зелений колір.

Для визначення тактики лікування важливу роль відіграють бактеріологічне дослідження. Береться матеріал з країв та дна виразкового дефекту, потім висівається на відповідні середовища, визначається вид збудника та його чутливість до антибіотиків.

Лікування кератитів

Лікування залежить від причини кератиту, глибини ураження рогівки, тяжкості перебігу захворювання.

При кератитах лікарські засоби застосовуються у вигляді очних крапель, мазей, препарати вводять у вигляді ін'єкцій під кон'юнктиву. Також призначаються таблетовані форми, внутрішньом'язові та навіть внутрішньовенні ін'єкції.

При бактеріальних кератитах показані антибіотики та сульфаніламідні препарати спочатку широкого спектру дії, а при отриманні результатів бактеріологічного дослідження – з урахуванням чутливості збудника.

При вірусних кератитах застосовується противірусна терапія: препарати, що містять інтерферон та індуктори (стимулятори) інтерферону. При герпетичних кератитах – краплі, мазі, таблетки, що містять ацикловір. Найбільш сучасний протигерпетичний препарат – ганцикловір (зірган – очний гель).

Використання кортикостероїдних препаратів не рекомендується, оскільки вони можуть призвести до виразки та перфорації рогівки. Стероїди використовуються після стихання гострої фази запалення для покращення розсмоктування помутнінь на рогівці.

При виразках використовують також фізичні методи лікування: діатермокоагуляція, лазеркоагуляція, кріоаплікація виразки. Може призначатися електро- та фонофорез з різними лікарськими засобами: антибіотиками, ферментами та ін.
Широко застосовуються засоби, що сприяють епітелізації рогівки – зазвичай у вигляді гелів та мазей. Призначаються також біогенні стимулятори для прискорення загоєння та підвищення місцевого імунітету.

За показаннями: загроза перфорації, виражене зниження гостроти зору в результаті рубцевих змін, косметичний дефект та ін, виробляють пластику рогівки у різному обсязі.

Прогноз та профілактика

Прогноз при кератитах в першу чергу залежить від локалізації та глибини ураження рогівки. При своєчасному лікуванні поверхневі інфільтрати повністю розсмоктуються або залишаються легкі помутніння, що практично не впливають на гостроту зору.

Глибокі кератити, виразки, особливо якщо вони локалізуються в центральній та парацентарній зоні рогівки, здатні призводити до значного зниження гостроти зору внаслідок розвитку інтенсивних помутнінь та формування грубих рубців.

Профілактика кератитів полягає у попередженні травм і мікротравм ока, що включає застосування захисних окулярів, техніки безпеки на виробництві, будівництві.

Необхідне ретельне дотримання правил носіння та догляду при використанні контактних лінз; попередження попадання в око різних хімічних речовин, що призводять до розвитку опіку рогівки та слизової ока; своєчасне виявлення та лікування хронічних блефаритів, кон'юнктивітів; корекція імунодефіцитних станів. При початкових проявах захворювання своєчасне звернення до фахівця є запорукою успішного лікування та збереження зору.

Що таке кератит та як його лікувати?

Кератитом називають запалення рогової оболонки ока. Рогова оболонка або рогівка - опукла прозора передня частина ока, через яку в око проникає світло. Запалення рогівки може швидко призвести до тяжкого порушення зору, якщо лікування розпочато пізно. Тут ми розглянемо симптоми, причини, лікування та наслідки кератиту.

Симптоми кератиту

Запалення рогівки починається з відчуття подразнення або стороннього тіла в оці. Дискомфорт поступово посилюється і перетворюється на біль. Око червоніє. З'являється світлобоязнь – яскраве світло викликає сльозотечу та посилює біль. Біль в оці може супроводжуватися головним болем та нудотою. Виділень з ока, як правило, не буває або вони мізерні слизово-гнійні.

Причини кератиту

• бактеріальний кератит - стрептококи, стафілококи, синьогнійна паличка, моракселла, атипові мікобактерії;



• протозойний кератит - акантамеба, гартманелла;



• грибковий кератит - гриби пологів Aspergillus, Fusarium, Candida, Cladosporium, Alternaria, Curvularia та Microsporidia;



• вірусний кератит - віруси простого та оперізувального герпесу, аденовіруси;



• гельмінтозний кератит – онхоцерк.



• Причини неінфекційних запалень рогівки:



• механічне подразнення рогівки – трихіаз, гіперпапілярний кон'юнктивіт, стороннє тіло;



• аутоімунні хвороби - ревматоїдний артрит, гранулематоз з поліангіїтом, вузликовий поліартеріїт, рецидивуючий поліхондрит, системний червоний вовчак та ін;



• нейротрофічна виразка рогівки - оперізуючий лишай, пошкодження трійчастого нерва;



• Нестача вітаміну A.

Як лікувати кератит?

Перед початком лікування лікарі докладно опитують та уважно оглядають пацієнтів, щоб припустити причину, що спричинила кератит.

Переважна більшість запалень викликані бактеріями або бактерії приєднуються вдруге, тому антибіотики - група препаратів, що найчастіше призначається. Зазвичай лікарі використовують антибіотики широкого спектра дії, щоб охопити якнайбільше патогенних бактерій — це фторхінолони (моксифлоксацин, норфлоксацин, левофлоксацин), поліміксин В, гентаміцин та тобраміцин. Антибіотики призначають у краплях та/або мазях. У перші кілька днів краплі закопують щогодини, і якщо площа запалення більше 1 мм, то частіше. Кератити більше 2 мм у діаметрі рекомендують лікувати краплями підвищених концентрацій, які готують із внутрішньовенних форм тобраміцину, гентаміцину, цефазоліну та ванкоміцину. Кератити, стійкі до лікування, перевіряють на мікрофлору та чутливість бактерій до антибіотиків. Потім вибирають найбільш сильні ліки.

Вірусні кератити лікують противірусними препаратами - мазями ацикловіру або ганцикловіру. Для лікування грибкових запалень немає аптечних очних лікарських препаратів, тому їх готують у клініках із внутрішньовенних форм, як і посилені антибіотики. З протозойними кератитами та сама проблема, що й з грибковими – їх лікують полігексаметиленбігуанідом та хлоргексидином, але готових ліків із потрібною концентрацією немає.У важких випадках антибіотики, противірусні та протигрибкові препарати призначають у таблетках чи уколах.

Лікування неінфекційних кератитів починають із дії на основну хворобу. Якщо запалення викликано механічною причиною, то видаляють сторонні тіла та неправильно зростаючі вії, призначають зволожуючі засоби у вигляді гелів та крапель. Аутоімунні хвороби лікують цитостатиками та стероїдами, додатково призначають очні краплі дексаметазону. При ксерофтальмії поповнюють нестачу вітаміну A. Якщо лікарі підозрюють, що приєдналася вторинна інфекція, то призначають антибіотики широкого спектра дії в краплях очей.

Краплі для розширення зіниць (циклопентолат, тропікамід, атропін) призначають за будь-яких кератитів, щоб зняти біль і запобігти спайкам райдужної оболонки. Стероїди в очних краплях додають, щоб швидше позбавити очей помутніння і набряку, коли запалення взято під контроль, а рогівковий епітелій відновився.

Кератити зазвичай лікують амбулаторно – на час лікування пацієнтам забороняють носити контактні лінзи, вони приймають лікування вдома та приходять на огляди до клініки. Але іноді потрібна шпиталізація. Наприклад, якщо запалення загрожує зору або є небезпека перфорації, якщо пацієнти не в змозі самі приймати ліки та часто приходити на огляди або зловживають місцевими знеболюючими краплями.

Глибокі виразки можуть призвести до перфорації рогівки. Такі очі закривають від випадкових ударів очними щитками, призначають засоби, що підтримують міцність рогівки (наприклад, доксициклін та аскорбінову кислоту) і лікують хірургічно - очищають виразку, щоб видалити розплавлені тканини, закривають рогівку кон'юнктивальним клаптем або амніот.Як останній засіб використовують пересадку рогівки одним з двох способів - наскрізна кератопластика або передня пошарова кератопластика.

Чим небезпечний кератит?

Головна небезпека кератиту – втрата зору. Маленькі ділянки запалення виліковуються безвісти або залишають легке помутніння, що не впливає на зір. На щастя, більшість кератитів лікуються успішно. Після великих запалень формуються грубі рубці та помутніння центральної частини рогівки. Такі помутніння сильно знижують зір. Поверхневі помутніння можна прибрати лазером, а глибоких рубців позбавить тільки пересадка рогівки.

Якщо лікування розпочато пізно, запалення може призвести до розплавлення всіх шарів рогівки та перфорації. А перфорація у свою чергу небезпечна запаленням глибоких структур ока, випаданням райдужної оболонки в рану та її утиском, відшаруванням судинної оболонки та сітківки, повною втратою зору.

Лазерна корекція зору після кератиту

Лікування рубців і помутнінь після кератиту - фототерапевтичну кератектомію - намагаються поєднати з лазерною корекцією зору. Під час фототерапевтичної кератектомії хірурги розраховують обсяг лазерного втручання так, щоб за одну операцію позбавити пацієнта короткозорості, далекозорості та астигматизму. Якщо глибина рубця не більше ⅓ товщини рогівки, його зазвичай прибирають повністю. Але остаточний результат можна спрогнозувати після розрахунку залишкової товщини рогівки. Іноді навіть поверхневі рубці доводиться залишати через тонку рогівку.

Висновок

Кератит – небезпечна хвороба ока, але раннє звернення до лікаря, точна діагностика та правильне лікування зберігають високий зір. Важливо не затягувати візит до лікаря та пам'ятати про профілактику кератиту — використовувати захисні окуляри під час травмонебезпечної роботи, тримати під контролем аутоімунні хвороби, не купатися та не спати у контактних лінзах.

Хайнюк Дмитро Юрійович