Як лікувати періоральний дерматит

Співавтор(и): Luba Lee, FNP-BC, MS. Люба Лі – сертифікований сімейний фельдшер із Теннессі. Має ступінь магістра сестринської справи, отриману в Університеті Теннессі у 2006 році.

Кількість переглядів цієї статті: 6183.

На жаль, періоральний дерматит є дуже поширеним захворюванням шкіри, особливо у жінок віком від 15 до 45 років. Хвороба проявляється червоними плямами, що сверблять, які виникають навколо очей, носа і рота. Якщо ви помітили, що такі плями несподівано з'явилися на обличчі, це може трохи стурбувати і спантеличити. На щастя, періоральний дерматит легко лікується відповідними медичними процедурами та нескладними змінами у способі життя, і ви можете у найкоротші терміни полегшити симптоми.

За допомогою медикаментозного лікування

• Якщо неможливо повністю припинити прийом кортикостероїдів відразу ж, спробуйте поступово відмовлятися від них. Застосовуйте крем все рідше і рідше протягом кількох тижнів, доки повністю від нього не відмовтеся.

• Може пройти від кількох тижнів до кількох місяців перед тим, як дерматит повністю зникне.



• До топічних антибіотиків відносяться еритроміцин, кліндаміцин, метродиназол, пімекролімус та азелаїнова кислота.

• Тетрациклін і еритроміцин є двома пероральними антибіотиками, що найчастіше призначаються при періоральному дерматиті.



• При прийомі антибіотиків обов'язково дотримуйтесь інструкції з дозування.



• Якщо інші методи лікування є неефективними, то лікар може призначити ізотретіонін у пероральній формі. [4] X Надійне джерело PubMed Central Перейти до джерела

Періоральний дерматит

Періоральний дерматит (розацеаподібний дерматит, навколоротовий дерматит, стероїдний дерматит, хвороба стюардес) – це хронічне рецидивне запальне захворювання шкірних покривів, при якому уражається переважно шкіра навколо рота, рідше – щоки, ніс, нижні повіки. Типовим проявом періорального дерматиту є те, що смужка шкіри, яка примикає до червоної облямівки губ, не уражається.

Перші випадки захворювання було зафіксовано у 50-х роках XX століття. В останні роки захворюваність на періоральний дерматит зменшилася, і зараз він діагностується приблизно у 1% населення. Особи зі світлою шкірою більш схильні до періорального дерматиту. Хвороба вражає переважно жінок віком 20-40 років, проте зустрічається і в осіб чоловічої статі. Діти схильні до цього виду дерматиту незалежно від статевої приналежності.

Причини періорального дерматиту та фактори ризику

Причини періорального дерматиту остаточно не зрозумілі.

Захворювання часто розвивається на фоні застосування місцевих лікарських препаратів, до складу яких входять кортикостероїди, для лікування інших дерматологічних патологій (вугровий висип, акне, розацеа, екзема та ін.). Також виникненню періорального дерматиту можуть сприяти обвітрювання шкіри обличчя, тривала дія на шкіру прямих сонячних променів, надмірне використання декоративної косметики, особливо низької якості.

До факторів ризику розвитку періорального дерматиту належать:

• захворювання шлунково-кишкового тракту;



• неврологічні розлади;



• хронічні інфекційні процеси;



• порушення гормонального тла;



• прийом оральних контрацептивів;



• алергічні реакції;



• зниження імунітету;



• стреси;



• гіповітаміноз (особливо дефіцит вітамінів А та Е);



• - підвищена чутливість шкіри обличчя;



• використання фторвмісної зубної пасти;



• носіння зубних протезів;



• зміна кліматичних умов.

У дітей періоральний дерматит може виникати в період прорізування зубів, при підвищеній салівації, тривалому використанні соски, а також при застосуванні інгаляторів або спреїв, до складу яких входять гормони.

Хвороба вражає переважно жінок віком 20-40 років, проте зустрічається і в осіб чоловічої статі. Діти схильні до цього виду дерматиту незалежно від статевої приналежності.

Форми захворювання

Залежно від особливостей клінічної картини розрізняють дві основні форми періорального дерматиту – звичайну та гранулематозну (зустрічається переважно у дітей).

Симптоми

Захворювання дебютує з виникнення на шкірі навколо рота височин яскраво-червоного або рожевого кольору, які нагадують вугровий висип. Далі в патологічний процес можуть залучатися ділянки шкіри щік, носа, чола та нижня повіка. Для елементів висипу характерне злиття між собою з утворенням скупчень або суцільних плям. Деякі елементи можуть бути наповнені прозорою рідиною, після прориву такий висип перетворюються на гнійники. Висипання можуть супроводжуватися відчуттям сверблячки, печіння, болю, а також почуття стягнутості шкіри. Зазвичай висип локалізується на шкірі обличчя симетрично з правого та лівого боку. Найчастіше відзначається набряклість уражених ділянок шкіри. З прогресуванням патологічного процесу уражені ділянки покриваються лусочками та скоринками, які з часом відпадають. Передчасне зняття скоринок може призводити до появи гіперпігментації, причому пігментні плями, що утворилися таким чином, згодом дуже складно видалити.

Періоральний дерматит дебютує з виникнення навколо рота рожевої плями, що нагадує вугровий висип

Характерною ознакою періорального дерматиту є смужка шкіри шириною приблизно 4 мм навколо червоної облямівки губ, яка ніколи не залучається до патологічного процесу.

Особливості перебігу захворювання у дітей

Періоральний дерматит у дітей до пубертатного віку зазвичай протікає у гранулематозній формі. Ця форма захворювання відрізняється характером висипів та його локалізацією.

Елементи висипу при гранулематозній формі періорального дерматиту у дітей мають тілесний колір, але іноді бувають рожевими або жовтувато-коричневими. У більшості випадків висипання у дітей при цій формі захворювання не супроводжуються суб'єктивними відчуттями, проте в поодиноких випадках патологічний процес може супроводжуватися печінням уражених ділянок шкіри. Елементи висипу можуть бути як одиничними, так і зливатися, утворюючи скупчення. Крім області навколо рота висипання можуть локалізуватися навколо очей, біля вушних раковин, волосистої частини голови, зовнішніх статевих органах, і навіть на шкірі верхніх і нижніх кінцівок.

Діагностика

Для встановлення діагнозу періорального дерматиту проводять збір анамнезу, об'єктивний огляд та дерматоскопію. У ряді випадків може знадобитися проведення гістологічного дослідження. При підозрі на приєднання вторинної інфекції та необхідності ідентифікувати інфекційний агент проводиться бактеріологічний посів зіскрібка з уражених ділянок шкіри та/або вмісту елементів висипу. Специфічний збудник періорального дерматиту не встановлено.У пацієнтів може бути виявлена ​​підвищена обсімененість шкіри мікроорганізмами, а також гриби роду Candida, вугрі (Demodex folliculorum).

Необхідна диференціальна діагностика періорального дерматиту з такими захворюваннями, як саркоїдоз, розацеа, атопічний дерматит, себорейний дерматит, акне, екзема, простий герпес, демодекоз, вульгарні вугри.

Перші випадки захворювання було зафіксовано у 50-х роках XX століття. В останні роки захворюваність на періоральний дерматит зменшилася, і зараз він діагностується приблизно у 1% населення.

Лікування періорального дерматиту

При підтвердженні діагнозу насамперед необхідно відмінити прийом препаратів, до складу яких входять кортикостероїди. Крім того, слід відмовитися від використання декоративної косметики та зубної пасти, що містить фтор. Під час лікування рекомендується уникати дії на шкіру прямих сонячних променів, у літній період використовувати сонцезахисні креми.

Лікування періорального дерматиту медикаментозне. За наявності сверблячки показані антигістамінні препарати, також може знадобитися застосування седативних засобів. При яскраво вираженій набряклості можуть призначатися препарати діуретичної дії. При приєднанні бактеріальної інфекції застосовують місцеві чи системні антибіотики. Показано прийом вітамінних комплексів, імуномодуляторів.

Для місцевого лікування періорального дерматиту застосовують лікарські засоби з охолоджуючим ефектом у формі крему, а також настої лікарських рослин (календули, ромашки, чистотілу, звіробою тощо), примочки з розчину борної кислоти.

Лікування періорального дерматиту медикаментозне із застосуванням седативних, антигістамінних, антибактеріальних засобів, імуномодуляторів.

Лікування періорального дерматиту триває від кількох тижнів до кількох місяців залежно від тяжкості патологічного процесу. Так як захворювання схильне до рецидивування (особливо при застосуванні косметичних засобів, зниженні імунітету та зміні кліматичних умов), хворим рекомендується дотримуватись заходів профілактики.

Дієта при періоральному дерматиті

При періоральному дерматиті пацієнтам рекомендується дотримуватись гіпоалергенної (переважно рослинної) дієти. За відсутності терапевтичного ефекту дієта може бути замінена лікувальним голодуванням за індивідуально підібраною схемою.

До раціону рекомендується включати крупи, бобові, пісне м'ясо (відварене у воді або приготовлене на пару), кисломолочні продукти, хліб з борошна грубого помелу, зелені овочі та фрукти. Слід відмовитися від вживання чаю, кави, спиртних напоїв, цитрусових, яєць, грибів, риби, ковбасних продуктів, консервів, виробів із дріжджового тіста, прянощів, обмежити вживання солі та цукру. Для нормалізації метаболізму хворим необхідний рясний питний режим.

У ряді випадків потрібне очищення кишечника за допомогою ентеросорбентів, лікувальних клізм.

Можливі ускладнення та наслідки

Для періорального дерматиту характерна рецидивна течія, при цьому при рецидивах захворювання можуть спостерігатися більш інтенсивні висипання та тяжкі відчуття, що супроводжують появу висипу.

При неадекватному лікуванні періорального дерматиту можуть залишатися пігментні плями і рубці.

Косметичні проблеми та дискомфорт, який мають пацієнти з періоральним дерматитом, здатні призводити до виникнення психологічних проблем, неврозів, депресій.

Прогноз

При своєчасній діагностиці та правильно підібраному лікуванні прогноз сприятливий.

Профілактика

З метою профілактики розвитку періорального дерматиту рекомендується:

• своєчасне лікування захворювань внутрішніх органів, особливо органів травної системи;



• уникнення використання лікарських засобів для зовнішнього застосування (мазей, кремів), до складу яких входять кортикостероїди;



• відмова від зловживання декоративною косметикою;



• відмова від застосування косметичних засобів низької якості;



• відмова від використання фторвмісних зубних паст;



• раціональне харчування (з обмеженням жирних, солоних, гострих страв, спиртних напоїв);



• дотримання правил особистої гігієни.

Відео з YouTube на тему статті:

Про автора

Освіта: 2004-2007 "Перший Київський медичний коледж", спеціальність "Лабораторна діагностика".

Інформація є узагальненою та надається з ознайомлювальною метою. За перших ознак хвороби зверніться до лікаря. Самолікування небезпечне здоров'ю!

Препарат від кашлю «Терпінкод» є одним із лідерів продажів, зовсім не через свої лікувальні властивості.

Освічена людина менше схильна до захворювань мозку. Інтелектуальна активність сприяє утворенню додаткової тканини, що компенсує хвору.

Згідно з дослідженнями, жінки, які випивають кілька склянок пива або вина на тиждень, мають підвищений ризик захворіти на рак грудей.

За статистикою, у понеділок ризик отримання травм спини збільшується на 25%, а ризик серцевого нападу – на 33%. Будьте обережні.

У Великій Британії є закон, згідно з яким хірург може відмовитися робити пацієнтові операцію, якщо він курить або має надмірну вагу. Людина повинна відмовитися від шкідливих звичок, і тоді, можливо, їй не потрібне оперативне втручання.

Впавши з осла, ви з більшою ймовірністю звернете собі шию, ніж впавши з коня. Тільки не намагайтеся спростувати це твердження.

Вага людського мозку становить близько 2% від усієї маси тіла, проте споживає він близько 20% кисню, що надходить у кров. Цей факт робить людський мозок надзвичайно сприйнятливим до ушкоджень, спричинених нестачею кисню.

Згідно з дослідженнями ВООЗ, щоденна півгодинна розмова по мобільному телефону збільшує ймовірність розвитку пухлини мозку на 40%.

Крім людей, від простатиту страждає лише одна жива істота на планеті Земля – собаки. Ось уже справді наші найвірніші друзі.

Люди, які звикли регулярно снідати, набагато рідше страждають на ожиріння.

Під час роботи наш мозок витрачає кількість енергії, що дорівнює лампочці потужністю 10 Ватт. Так що образ лампочки над головою в момент виникнення цікавої думки не такий далекий від істини.

Робота, яка людині не до душі, набагато шкідливіша для її психіки, ніж відсутність роботи взагалі.

На думку багатьох учених, вітамінні комплекси практично марні для людини.

У нашому кишечнику народжуються, живуть та вмирають мільйони бактерій. Їх можна побачити тільки при сильному збільшенні, але, якби вони зібралися разом, то помістилися б у звичайній чашці кави.

Для того щоб сказати навіть найкоротші і прості слова, ми залучимо 72 м'язи.