Що означає блідість носогубного трикутника

Блідість носогубного трикутника може бути індикатором деяких патологічних станів, які супроводжуються дефіцитом кисню у крові. У цій статті ми розглянемо основні причини блідості носогубного трикутника та відповідні сигнали та діагностичні методи.

Чому виникає блідість носогубного трикутника

Носогубний трикутник є областю на обличчі, яка знаходиться під носом і щільно прилягає до губ. У здорової людини, у цій галузі, шкіра має рожеве забарвлення, тому поява блідості на цій ділянці обличчя може свідчити про порушення нормального кровообігу.

Основні причини блідості носогубного трикутника можуть бути такими:

1. Недолік кисню – порушення дихання (бронхіальна астма, обструктивна хвороба легень), серцево-судинні захворювання (інфаркт, гіпертонія), стан шоку, травми грудної клітки, гіпотермія, анемія.



2. Онкологічні захворювання – лейкемія, лімфоми, пухлини головного мозку.



3. Порушення роботи внутрішніх органів - захворювання травної системи (виразка шлунка, гастрит, хвороба Крона), нирок та печінки.



4. Гормональні порушення – дисфункція щитовидної залози.



5. Порушення циркуляції – тромботичні процеси, судинні захворювання.

Сигнали блідості носогубного трикутника

Сигнали блідості носогубного трикутника можуть бути такими:

1. Білий трикутник у носогубній області – тіло сигналізує про обране навантаження або її високу швидкість.



2. Посинення області носогубного трикутника (ціаноз) вважається ознакою дефіциту кисню в крові.



3. Блідість шкіри, відсутність рожевого відтінку - говорить про якийсь непритомний стан, різке падіння тиску.



4. Синюшність або синьо-фіолетовий відтінок часто говорить про венозне переповнення, про застої.

Діагностика блідості носогубного трикутника

Встановлення точної причини блідості носогубного трикутника є важливим аспектом та потребує комплексного підходу з урахуванням клінічної та анамнестичної інформації. Діагностика може включати такі методи:

1. Загальний аналіз крові.



2. Біохімічний аналіз крові.



3. Аналіз рівня гормонів (інсулін, тестостерон, естрогени).



4. Дослідження функції щитовидної залози.



5. Електрокардіографія.



6. Екстрена газоаналіз крові (у разі гострого дефіциту кисню).



7. Інструментальні методи дослідження (рентген грудної клітки, УЗД, МРТ, КТ).

Корисні поради та висновки

1. Уважно спостерігайте стан свого організму та у разі аномалій необхідно звернутися до фахівця.



2. Слідкуйте за якістю своєю життя: правильне харчування, достатній сон, відсутність перевтоми



3. Ведіть здоровий образ життя та регулярно проходьте профілактичні огляди.



4. Будьте уважні до таких сигналів тілаяк блідість носогубного трикутникаоскільки це може бути ознакою серйозних захворювань.

Блідість у носогубному трикутнику є сигналом нашому організму про те, що ми перевантажуємось або виконуємо вправи надто інтенсивно. Цей шматочок шкіри, який розташований між верхньою губою та носом, є дуже чутливою зоною нашого обличчя. Якщо під час інтенсивних фізичних навантажень у носогубній ділянці з'являється блідість або навіть ціаноз, це може бути ознакою того, що наше тіло не може впоратися з навантаженням.Крім того, блідість у цій області може з'являтися при низькому кров'яному тиску, нестачі заліза або анемії. Тому важливо звертати увагу на стан нашої особи та за необхідності звернутися за медичною допомогою.

© 2024. Усі права захищені.

Небезпечний трикутник. Чому носогубна область дуже чутлива?

Якщо спантеличитися пошуком інформації про носогубний трикутник, можна зіткнутися з назвою «трикутник смерті». Чому його так називають та чого варто побоюватися, «АіФ» розповіла лікар-терапевт, кардіолог, ендокринолог Тетяна Романенко.

Таємниця назви

"Трикутником смерті" називають носогубну область: зона над верхньою губою доходить до кореня носа, з боків обмежена носогубними складками. При цьому наукового поняття „носогубний трикутник“ у нормальній анатомії не існує. Це умовне позначення, що включає рад анатомічних утворень», — каже Тетяна Романенко.

Будова трикутника

Якщо йти по порядку, каже Тетяна Романенко, просуваючись зверху вниз під час артеріального кровотоку, то першою буде лицьова артерія (a. facialis). «Є продовженням зовнішньої сонної артерії (a. carotis externa). На обличчя лицьова артерія виходить, огинаючи внутрішній край кута нижньої щелепи на рівні переднього краю жувального м'яза, після чого йде в товщу м'язів. На обличчі вона проходить поряд з кутом рота, крила носа і анастомозує (з'єднується) у медіальному кутку ока з артерією спинки носа (а. dorsalis nasi), що є гілкою очної артерії (a. ophtalmica), що відноситься до басейну внутрішньої сонної. carotis interna)», - зазначає Тетяна Романенко.

Терапевт також каже, що, досягнувши місця трохи нижче за кут рота, лицьова артерія віддає гілку: нижню губну артерію (a.labialis inferior) і поруч із кутом рота — верхню губну артерію (a. labialis superior). Вони обидві ховаються в товщі кругового м'яза рота (m. orbicularis oris) і анастомозують з однойменними артеріями з протилежного боку. Так утворюється єдиний анастомоз, що складається з чотирьох артерій губ (згори та знизу), в колі ротового отвору.

На всьому протязі лицьової артерії з її гілками її супроводжують вени, каже терапевт. Зверху вниз:

Притоками верхньої очної вени є:

вона в медіальному кутку очниці анастомозує з

• кутовий веною (v. angularis), що є коренем лицьової вени;



• і нижня очна вена (v. ophtalmica inferior); біля медіального кута ока впадає у кутову вену.

Від зовнішнього медіального кута очниці нижня очна вена йде вглиб її, потім поділяється на два стволи. Один з них впадає в печеристий синус (sinus cavernosus) або у верхню очну вену, інший проходить через нижню очисну щілину і впадає в печеристий синус (sinus cavernosus), що лежить в основі черепа.

Зональні ризики

Така деталізація вкрай важлива, щоб розуміти потенційну небезпеку носогубної області, «Багата васкуляризація (добре кровопостачання) цієї зони, анасомози (сполуки) між судинами різко підвищують ризик поширення будь-якої інфекції. Звідси і така лякаюча назва, яку ця область обличчя отримала недарма, оскільки інфекційний процес за дуже короткий час може поширитися до синусів (пазух), далі до нього можуть залучатися мозкові оболонки, розвивається менінгіт», — наголошує Тетяна Романенко.

Також терапевт зазначає, що при несприятливому перебігу процесу може розвинутись тромбоз. «Це вкрай небезпечна ситуація, яка дуже часто призводить до смерті.Тому до фрази „Не души прищі!“, яку всі часто чули у підлітковому віці від своїх мам та бабусь, потрібно ставитися дуже серйозно. З вуграми, акне, в тому числі і тими, що утворюються в носогубному трикутнику, сучасна медицина вже навчилася справлятися ефективними і безпечними методами. Головне – вчасно звернутися до лікаря», – каже Тетяна Романенко.

Ускладнення можуть виникнути і під час проведення косметологічних процедур, зокрема контурної пластики, каже Тетяна Романенко. «Існують ризики компресії або емболії нижньої або верхньої губних артерій, що може призвести до ішемії та/або некрозу тканин, що кровопостачаються в цій галузі», — підкреслює лікар.

Також терапевт говорить, що одним із найгрізніших і найнебезпечніших ускладнень є сліпота в результаті емболії очної артерії (a. ophtalmica). «Емболізація цієї артерії може статися внаслідок занесення емболу на будь-якій ділянці лицьової артерії. При попаданні його в русло лицьової артерії та її деяких гілок ембол зі струмом крові може бути доставлений до місця кровопостачання очного яблука через артерію ока. Такі випадки рідкісні, але не можна недооцінювати наявні ризики. Пам'ятайте, що обличчя — це наша краса та зона підвищеної небезпеки, тому всі маніпуляції мають виконуватися лише професіоналами, а чистота та правильний догляд допоможуть вам уникнути проблем зі здоров'ям», — зазначає Тетяна Романенко.

Історична довідка

Багатьом здається далекою від них (а то й зовсім лікарським перебільшенням) ситуація, коли можна загинути через пошкодження області носогубного трикутника. Насправді історія знає чимало прикладів, коли люди практично миттєво гинули.Так, наприклад, свою смерть через пошкодження у зоні носогубного трикутника знайшов композитор Скрябін. Він перебував у Англії на гастролях, коли в нього схопився фурункул на верхній губі. Його поява супроводжувалася лихоманкою, головним болем та інтоксикацією. Заходи у вигляді пов'язок зі спеціальною маззю, начебто, дали результат.

Але майже через рік, коли у композитора знову схопився невеликий фурункул, він зірвав його руками. А через якийсь час він відчув себе погано. Звичайний прищ призвів до набряків, підвищення температури до 40 градусів, розвитку інфільтрату. У композитора виліз карбункул. За такої патології тоді нерідко розвивалося смертельне зараження крові. Стан композитора стрімко погіршувався, почався плеврит. Через 7 днів після того, як він відчув себе погано, і трохи менше ніж через два тижні після того, як випадково зірвав прищ на обличчі, Скрябін помер.

Є й чимало інших прикладів того, як втручання в такій неоднозначній та ніжній галузі ставало причиною серйозних проблем зі здоров'ям та летальних наслідків.