Енап ® (Enap ® )

Наведена наукова інформація є узагальнюючою і не може бути використана для ухвалення рішення щодо можливості застосування конкретного лікарського препарату.

• Форма випуску, упаковка та склад



• Клініко-фармакологічні. група



• Фармако-терапевтична група



• Фармакологічна дія



• Фармакокінетика



• Покази препарату



• Режим дозування



• Побічна дія



• Протипоказання до застосування



• Особливі вказівки



• Лікарська взаємодія



• Контакти

Власник реєстраційного посвідчення:

Вироблено:

Упаковка та контроль якості:

Лікарська форма

Форма випуску, упаковка та склад препарату Енап ®

Пігулки світло-оранжевого кольору, круглі, плоскоциліндричні, з ризиком на одній стороні та фаскою; на поверхні та в масі таблетки допускаються білі та коричнево-темно-червоні вкраплення.

Допоміжні речовини: натрію гідрокарбонат - 10.2 мг, лактози моногідрат - 117.8 мг, крохмаль кукурудзяний - 13.9 мг, тальк - 6 мг, магнію стеарат - 1.7 мг, барвник заліза оксид червоний (Е172) - 0.1 мг, барвник заліза оксид. мг.

10 шт. - блістери (2) - пачки картонні.
10 шт. - блістери (3) - пачки картонні.
10 шт. - блістери (6) - пачки картонні.
10 шт. - блістери (9) - пачки картонні.
10 шт. - упаковки коміркові контурні (2) - пачки картонні.
10 шт. - упаковки коміркові контурні (3) - пачки картонні.
10 шт. - упаковки коміркові контурні (6) - пачки картонні.
10 шт. - упаковки коміркові контурні (9) - пачки картонні.

Фармакологічна дія

Інгібітор АПФ. Є проліками, з яких в організмі утворюється активний метаболіт еналаприлат.Вважають, що механізм антигіпертензивної дії пов'язаний з конкурентним інгібуванням активності АПФ, що призводить до зниження швидкості перетворення ангіотензину I на ангіотензин II (який виявляє виражену судинозвужувальну дію та стимулює секрецію альдостерону в корі надниркових залоз).

Внаслідок зменшення концентрації ангіотензину II відбувається вторинне збільшення активності реніну плазми за рахунок усунення негативного зворотного зв'язку при вивільненні реніну та пряме зниження секреції альдостерону. Крім того, еналаприлат, мабуть, впливає на кінін-каллікреїнову систему, перешкоджаючи розпаду брадикініну.

Завдяки судинорозширювальній дії, зменшує ОПСС (постнавантаження), тиск заклинювання в легеневих капілярах (переднавантаження) та опір у легеневих судинах; підвищує хвилинний об'єм серця та толерантність до навантаження.

У пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю при тривалому застосуванні еналаприл підвищує толерантність до фізичного навантаження та знижує ступінь тяжкості серцевої недостатності (оцінені за критеріями NYHA). Еналаприл у пацієнтів із серцевою недостатністю легкого та середнього ступеня уповільнює її прогресування, а також уповільнює розвиток дилатації лівого шлуночка. При дисфункції лівого шлуночка еналаприл знижує ризик розвитку основних ішемічних результатів (у т.ч. частоту розвитку інфаркту міокарда та кількість госпіталізацій щодо нестабільної стенокардії).

Фармакокінетика

При прийомі внутрішньо близько 60% абсорбується із ШКТ. Одночасне вживання їжі не впливає на всмоктування.Метаболізується у печінці шляхом гідролізу з утворенням еналаприлату, завдяки фармакологічній активності якого реалізується гіпотензивна дія. Зв'язування еналаприлату з білками плазми становить 50-60%.

T 1/2 еналаприлату становить 11 год і збільшується при нирковій недостатності. Після прийому внутрішньо 60% дози виводиться нирками (20% у вигляді еналаприлу, 40% у вигляді еналаприлату), 33% виводиться через кишечник (6% у вигляді еналаприлу, 27% у вигляді еналаприлату). Після внутрішньовенного введення еналаприлату 100% виводиться нирками у незміненому вигляді.

Показання до активних речовин препарату Енап ®

Артеріальна гіпертензія (в т.ч. реноваскулярна), хронічна серцева недостатність (у складі комбінованої терапії).

Профілактика розвитку клінічно вираженої серцевої недостатності у пацієнтів із безсимптомною дисфункцією лівого шлуночка (у складі комбінованої терапії).

Профілактика коронарної ішемії у пацієнтів з дисфункцією лівого шлуночка з метою зменшення частоти розвитку інфаркту міокарда та зниження частоти госпіталізацій щодо нестабільної стенокардії.

Режим дозування

Спосіб застосування та режим дозування конкретного препарату залежить від його форми випуску та інших факторів. Оптимальний режим дозування визначає лікар. Слід суворо дотримуватися відповідності лікарської форми конкретного препарату, що використовується, показанням до застосування та режиму дозування.

При пероральному прийомі початкова доза - 2.5-5 мг 1 раз на добу. Середня доза - 10-20 мг на добу на 2 прийоми.

Максимальна добова доза прийому внутрішньо становить 80 мг.

Побічна дія

З боку нервової системи: запаморочення, біль голови, відчуття втоми, підвищена стомлюваність; дуже рідко при застосуванні у високих дозах – розлади сну, нервозність, депресія, порушення рівноваги, парестезії, шум у вухах.

З боку серцево-судинної системи: ортостатична гіпотензія, непритомність, серцебиття, біль у серці; дуже рідко при застосуванні у високих дозах – припливи.

З боку системи травлення: нудота; рідко – сухість у роті, біль у животі, блювання, діарея, запор, порушення функції печінки, підвищення активності печінкових трансаміназ, підвищення концентрації білірубіну в крові, гепатит, панкреатит; дуже рідко при застосуванні у високих дозах – глосит.

З боку системи кровотворення: рідко – нейтропенія; у пацієнтів з аутоімунними захворюваннями – агранулоцитоз.

З боку сечовидільної системи: рідко – порушення функції нирок, протеїнурія.

З боку дихальної системи: сухий кашель.

Репродуктивна система: дуже рідко при застосуванні у високих дозах - імпотенція.

Дерматологічні реакції: дуже рідко при застосуванні у високих дозах – випадання волосся.

Алергічні реакції: рідко – шкірний висип, набряк Квінке.

Інші: рідко – гіперкаліємія, м'язові судоми.

Протипоказання до застосування

Ангіоневротичний набряк в анамнезі, двосторонній стеноз ниркових артерій або нирковий стеноз єдиної нирки, гіперкаліємія, порфірія, одночасне застосування з аліскіреном у пацієнтів з цукровим діабетом або порушенням функції нирок (КК)

Застосування при вагітності та годуванні груддю

Протипоказаний для застосування при вагітності. При вагітності прийом еналаприлу слід негайно припинити.

Еналаприл виділяється із грудним молоком. За необхідності його застосування під час лактації слід вирішити питання про припинення грудного вигодовування.

Застосування при порушеннях функції печінки

З особливою обережністю застосовують у пацієнтів із порушеннями функції печінки.

Застосування у дітей

Безпека та ефективність застосування еналаприлу у дітей не встановлені.

Особливі вказівки

З особливою обережністю застосовують у пацієнтів з аутоімунними захворюваннями, цукровим діабетом, порушеннями функції печінки, тяжкою формою стенозу аорти, субаортальним м'язовим стенозом неясного генезу, гіпертрофічною кардіоміопатією, при втраті рідини та солей. У разі попереднього лікування салуретиками, зокрема у пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю, підвищується ризик розвитку ортостатичної гіпотензії, тому перед початком лікування еналаприлом необхідно компенсувати втрату рідини та солей.

При тривалому лікуванні еналаприлом необхідно періодично контролювати картину периферичної крові. Раптове припинення прийому еналаприлу не викликає різкого підвищення артеріального тиску.

При хірургічних втручаннях у період лікування еналаприлом можливий розвиток гіпотензії, яку слід коригувати введенням достатньої кількості рідини.

Перед дослідженням функції паращитовидних залоз еналаприл слід відмінити.

Вплив на здатність до керування транспортними засобами та механізмами

Необхідна обережність під час керування транспортними засобами чи виконання іншої роботи, потребує підвищеної уваги, т.к. можливе запаморочення, особливо після прийому початкової дози еналаприлу.

Лікарська взаємодія

При одночасному застосуванні з імунодепресантами цитостатиками підвищується ризик розвитку лейкопенії.

При одночасному застосуванні калійзберігаючих діуретиків (в т.ч. спіронолактону, тріамтерену, амілориду), препаратів калію, замінників солі та БАД до їжі, що містять калій, можливий розвиток гіперкаліємії (особливо у пацієнтів з порушеннями функції нирок), т.к. інгібітори АПФ зменшують вміст альдостерону, що призводить до затримки калію в організмі на тлі обмеження виведення калію або його додаткового надходження до організму.

При одночасному застосуванні опіоїдних анальгетиків та засобів для наркозу посилюється антигіпертензивна дія еналаприлу.

При одночасному застосуванні "петлевих" діуретиків, тіазидних діуретиків посилюється антигіпертензивна дія. Є ризик розвитку гіпокаліємії. Підвищення ризику порушення функції нирок.

При одночасному застосуванні з азатіоприном можливий розвиток анемії, що обумовлено пригніченням активності еритропоетину під впливом інгібіторів АПФ та азатіоприну.

Описано випадок розвитку анафілактичної реакції та інфаркту міокарда при застосуванні алопуринолу у пацієнта, який отримує еналаприл.

Ацетилсаліцилова кислота у високих дозах може зменшувати антигіпертензивну дію еналаприлу.

Остаточно не встановлено, чи зменшує ацетилсаліцилова кислота терапевтичну ефективність інгібіторів АПФ у пацієнтів з ІХС та серцевою недостатністю. Характер цієї взаємодії залежить від перебігу захворювання.

Ацетилсаліцилова кислота, інгібуючи ЦОГ та синтез простагландинів, може викликати вазоконстрикцію, що призводить до зменшення серцевого викиду та погіршення стану пацієнтів із серцевою недостатністю, які отримують інгібітори АПФ.

При одночасному застосуванні бета-адреноблокаторів, метилдопи, нітратів, блокаторів кальцієвих каналів, гідралазину, празозину можливе посилення антигіпертензивної дії.

При одночасному застосуванні з НПЗЗ (в т.ч. з індометацином) зменшується антигіпертензивна дія еналаприлу, мабуть, внаслідок інгібування під впливом НПЗЗ синтезу простагландинів (які, як вважають, відіграють певну роль у розвитку гіпотензивного ефекту інгібіторів АПФ). Збільшується ризик розвитку порушень функції нирок; рідко спостерігається гіперкаліємія.

При одночасному застосуванні інсуліну, гіпоглікемічних засобів похідних сульфонілсечовини можливий розвиток гіпоглікемії.

При одночасному застосуванні інгібіторів АПФ та інтерлейкіну-3 існує ризик розвитку артеріальної гіпотензії.

При одночасному застосуванні з клозапіном є повідомлення про розвиток синкопе.

При одночасному застосуванні з кломіпраміном повідомляється про посилення дії кломіпраміну та розвиток токсичних ефектів.

При одночасному застосуванні з котримоксазолом описані випадки розвитку гіперкаліємії.

При одночасному застосуванні з літію карбонатом збільшується концентрація літію у сироватці крові, що супроводжується симптомами інтоксикації літієм.

При одночасному застосуванні з орлістатом зменшується антигіпертензивна дія еналаприлу, що може призвести до значного підвищення артеріального тиску, розвитку гіпертонічного кризу.

Вважають, що при одночасному застосуванні з прокаїнамідом можливе підвищення ризику розвитку лейкопенії.

При одночасному застосуванні з еналаприлом зменшується дія препаратів, що містять теофілін.

Є повідомлення про розвиток гострої ниркової недостатності пацієнтів після пересадки нирки при одночасному застосуванні з циклоспорином.

При одночасному застосуванні з циметидином збільшується T 1/2 еналаприлу та підвищується його концентрація у плазмі крові.

Вважають, що можливе зменшення ефективності антигіпертензивних засобів при одночасному застосуванні з еритропоетинами.

При одночасному застосуванні з етанолом збільшується ризик розвитку гіпотензії.

ЕНАП

При систематичному застосуванні еналаприлу значно покращується якість життя хворих, які страждають на серцево-судинні захворювання, знижується смертність при застійній серцевій недостатності. Немає залежності зниження ефективності еналаприлу від віку, статі хворого чи рівня реніну в плазмі крові. Також еналаприл не має негативного впливу на вуглеводний та жировий обмін, він не викликає порушень статевої функції.
Після внутрішнього прийому в травному тракті абсорбується приблизно 60% еналаприлу. Його всмоктування залежить від часу прийому їжі. Досягнення терапевтичного ефекту відбувається в середньому через 1 годину після прийому, а вираженого терапевтичного ефекту – через 4-6 годин після прийому Енапа всередину. Зв'язується еналаприл з білками крові помірно - 50-60%. Тривалість терапевтичного ефекту при одноразовому застосуванні Енапу - близько 24 годин при прийомі внутрішньо.

Показання до застосування

Показано застосування еналаприлу при есенціальній артеріальній гіпертензії на будь-якій стадії, при реноваскулярній артеріальній гіпертензії, серцевій недостатності всіх ступенів.

При вираженій клінічній серцевій недостатності та безсимптомній дисфункції лівого шлуночка застосування еналаприлу показано для уповільнення прогресування серцевої недостатності. Також Енап використовують для лікування та профілактики розвитку ішемічних порушень міокарда, зниження частоти випадків інфаркту міокарда та нестабільної стенокардії.

Спосіб застосування

Таблетки Енапу приймаються не розжовуючи, незалежно від їди. Первинна доза при терапії артеріальної гіпертензії становить 5 мг на добу. Залежно від ступеня артеріальної гіпертензії та стану хворого дозу підвищують до 10-20 мг на добу, в особливо тяжких випадках – до 40 мг на добу. У пацієнтів із серцевою декомпенсацією або тяжкою артеріальною гіпертензією, а також з реноваскулярною гіпертензією та втратою солей може спостерігатися сильне зниження артеріального тиску на початку лікування Енапом. Таким пацієнтам початкова доза Енапу, що рекомендується, становить 5 мг на добу і менше, і початок лікування Енапом повинен проводитися під строгим контролем лікаря.

При лікуванні застійної серцевої недостатності початкове дозування – 2,5 мг на добу в 1-2 прийоми, якщо виникає потреба, дозу поступово підвищують, до задовільного клінічного ефекту. Підтримуюча доза при застійній серцевій недостатності становить 5-20 мг на добу, максимальна – 40 мг на добу на 2 прийоми.
У пацієнтів, яким раніше проводилося лікування діуретичними препаратами, особливо у високих дозах, застосування Енапу може призвести до зниження об'єму циркулюючої крові та ризику артеріальної гіпотензії. Таким пацієнтам розпочинати лікування варто з дози 5 мг на добу та менше. Потім поступово збільшувати дозу при необхідності.
Пацієнтам із хронічною нирковою недостатністю дозу необхідно підбирати з урахуванням рівня кліренсу креатиніну. При рівні креатиніну >30мл/хв. Енап призначають у початковій добовій дозі 5 мг на добу, якщо рівень < 30 мл/хв – початкова доза становить 2,5 мг на добу. Надалі дозу поступово підвищують, досягаючи повного терапевтичного ефекту, постійно контролюючи функціональні ниркові показники та рівень калію у сироватці крові.

Дозування Енапу для дітей необхідно підбирати індивідуально, залежно від захворювання, переносимості організму та з урахуванням рівня артеріального тиску. Дітям із масою тіла від 20 до 50 кг початкова добова доза Енапу становить 2,5 мг на добу.

При масі тіла 50 кг та більше початкова доза – 5 мг на добу.

Побічні дії

З боку нервової системи спостерігаються побічні дії у вигляді підвищеної стомлюваності, запаморочення, головного болю, зміни смакових відчуттів.
З боку шлунково-кишкової системи у вигляді діареї, нудоти та блювання.
З боку системи крові: агранулоцитоз, зниження рівня лейкоцитів та тромбоцитів, анемія.
З боку серцево-судинної системи у вигляді гіпотензії, ортостатичних реакцій.
З боку сечовидільної системи: підвищення рівня креатиніну, сечовини та трансаміназ у сироватці крові, протеїнурія.
Порушення з боку м'язової системи: спазми м'язів.
Алергічні реакції: шкірні висипання, свербіж, кропив'янка, ангіоневротичний набряк.

Протипоказання

Протипоказаний препарат при підвищеній чутливості до еналаприлу або еналаприлату (його метаболіту), випадки ангіоневротичного набряку в анамнезі, порфірія.

Вагітність

Не рекомендується приймати Енап жінкам, які планують вагітність Жінкам, які завагітніли під час терапії Енапом, слід переглянути подальшу тактику лікування.

Під час вагітності, особливо у ІІ та ІІІ триместрах лікування Енапом категорично протипоказане. Застосування Енапу під час вагітності можливе виключно у тяжких випадках.
У період лікування Енапом необхідно відмовитися від грудного вигодовування. Якщо це неможливо, слід ретельно стежити за рівнем артеріального тиску, вмістом калію в плазмі крові та функціональним станом нирок дитини, що знаходиться на грудному вигодовуванні у жінки, яка приймає Енап.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами

При одночасному прийомі Енап посилює гіпотензивний ефект β-адреноблокаторів, метилдопи, антагоністів іонів кальцію, гідролізину та празозину. При сумісному прийомі Енапу та НПЗЗ знижується ефективність Енапу та підвищується ризик погіршення функції нирок. Одночасний прийом Енапу та препаратів калію або калійзберігаючих діуретиків може спровокувати гіперкаліємію. Енап не взаємодіє серцевими глікозидами.
Прийом алкоголю під час терапії Енапом може спровокувати гіпотензію, оскільки алкоголь посилює гіпотензивний ефект Енапу.

Передозування

Найчастіше проявляється як гіпотензії.У разі сильної гіпотензії, хворому слід прийняти горизонтальне положення, необхідно промити хворому шлунок та прийняти активоване вугілля. Для відшкодування об'єму циркулюючої крові хворому слід запровадити ізотонічний розчин натрію хлориду внутрішньовенно краплинно. За необхідності ввести розчин ангіотензину ІІ. Необхідно контролювати та коригувати життєво важливі функції організму, визначати рівень калію, сечовини та креатиніну у плазмі крові.

Форма випуску

Таблетки Енап 2,5 мг №20.
Таблетки Енап 5 мг №20.
Таблетки Енап 10 мг №20.
Таблетки Енап 20 мг №20.

Умови зберігання

Зберігати при температурі від 4 до 25 градусів Цельсія в сухому місці, недоступному для дітей.

Синоніми

Еналаприл, Вазолаприл, Вазопрен, Інворил, Кальпірен, Коранділ, Міоприл, Олівін, Ренітек, Едніт, Апо-Еналапріл, Еналаприл-ICN, Енам, Енапріл, Енапрін, Енвас, Енпріл.

склад

Одна таблетка містить відповідно 2,5, 5, 10 або 20 мг еналаприлу малеату.
Допоміжні речовини: гідроксипроілцелюлоза, гідрокарбонат натрію, лактоза, крохмаль кукурудзяний, магнію стеарат, тальк.

Основні параметри

Енап® (5 мг) (Enalapril)

дозування 20 мг: натрію гідрокарбонат, моногідрат лактози, крохмаль кукурудзяний, тальк, магнію стеарат, заліза (III) оксид червоний (Е 172), заліза оксид жовтий ((Е 172).

Опис

Пігулки білого кольору круглої форми, з плоскою поверхнею, зі скошеними краями та ризиком на одній стороні (для дозування 5 мг).

Таблетки червоно-коричневого кольору круглої форми з вкрапленнями білого кольору на поверхні та в масі таблеток, з плоскою поверхнею, зі скошеними краями та ризиком на одній стороні (для дозування 10 мг).

Таблетки світло-жовтогарячого кольору круглої форми з вкрапленнями білого кольору на поверхні та в масі таблеток, з плоскою поверхнею, зі скошеними краями та ризиком на одній стороні (для дозування 20 мг).

Фармакотерапевтична група

Ангіотензин-конвертуючий фермент (АКФ) інгібітори.

Фармакологічні властивості

Фармакокінетика

Еналаприл швидко поглинається із шлунково-кишкового тракту, максимальна концентрація еналаприлу у сироватці крові спостерігається протягом 1 години після прийому. Ступінь поглинання становить 60% і не залежить від їди. Після всмоктування еналаприл швидко піддається гідролізу з утворенням активної речовини еналаприлату, потужного інгібітора ангіотензинконвертуючого ферменту (АКФ). Максимальна концентрація еналаприлату у сироватці крові спостерігається через 4 години після прийому еналаприлу. Період ефективного напіввиведення еналаприлату при курсовому застосуванні препарату внутрішньо становить 11 годин. У осіб із нормальною функцією нирок рівноважна концентрація еналаприлату досягається до 4 дня з початку прийому еналаприлу.

У діапазоні терапевтичних доз зв'язування з білками плазми –

60%. Виводиться переважно через нирки. Основними метаболітами, що визначаються в сечі, є еналаприлат, що становить приблизно 40% дози, і незмінений еналаприл (близько 20%).

При нирковій недостатності

Вплив еналаприлу та еналаприлату збільшується у пацієнтів з нирковою недостатністю. У хворих з легкою чи помірною нирковою недостатністю (кліренс креатиніну від 0,6 до 1 мл/сек), рівноважний стан AUC (площа під кривою "концентрація-час") еналаприлату приблизно вдвічі вище, ніж у пацієнтів з нормальною функцією нирок після прийому дозування 5 мг один раз на день. При тяжких порушеннях функції нирок (кліренс креатиніну ≤ 0,5 мл/сек), AUC збільшується приблизно в 8 разів. Ефективний період напіввиведення еналаприлату продовжується на цьому рівні нирковою недостатністю.

Еналаприл може бути виведений із системної циркуляції за допомогою гемодіалізу. Кліренс еналаприлату діалізом становить 1,03 мл/сек.

Фармакодинаміка

Енап® являє собою сіль малеїнової кислоти та еналаприлу, похідного двох амінокислот, L-аланіну та L-проліну. Ангіотензинконвертуючим ферментом (АКФ) є пептидил дипептидазу, яка каталізує конверсію ангіотензину I в судинозвужувальну форму ангіотензину II. Після поглинання еналаприл гідролізується з утворенням еналаприлату, який інгібує АКФ. Інгібування АКФ призводить до зниження плазмового рівня ангіотензину II, який призводить до збільшення активності реніну в плазмі крові (через втрату механізму негативного зворотного зв'язку вивільнення реніну), та зниження секреції альдостерону. АКФ ідентичний кіназ II. Таким чином, еналаприл також може блокувати руйнування брадикініну - пептиду, що має вазодилатуючу дію.

Незважаючи на те, що Енап® знижує артеріальний тиск за допомогою пригнічення ренін-ангіотензин-альдостеронової системи, яка відіграє важливу роль у регуляції артеріального тиску, препарат знижує артеріальний тиск навіть у пацієнтів з низькореніновою гіпертензією.Призначення Енапу® пацієнтам з артеріальною гіпертензією призводить до зниження артеріального тиску як у положенні стоячи, так і в горизонтальному положенні, без значного збільшення частоти серцевих скорочень.

У деяких пацієнтів досягнення оптимального зниження артеріального тиску може зажадати кілька тижнів терапії. Раптове скасування терапії Енапом не призводить до різкого підвищення артеріального тиску.

Ефективне пригнічення активності АКФ зазвичай розвивається через 2-4 години після одноразового прийому еналаприлу всередину. Початок гіпотензивної дії зазвичай настає протягом 1 години, максимальний ефект зниження артеріального тиску спостерігається через 4-6 годин після прийому препарату. Тривалість дії залежить від дози, але при використанні рекомендованих доз, гіпотензивна дія та гемодинамічні ефекти зберігаються протягом 24 годин.

У хворих з первинною артеріальною гіпертензією зниження артеріального тиску супроводжується зниженням периферичного артеріального опору зі збільшенням серцевого викиду і практично без змін частоти серцевих скорочень. Після введення еналаприлу нирковий кровотік збільшується, але швидкість клубочкової фільтрації залишається незмінною. Ознак затримки натрію та води не спостерігається. Однак, якщо до лікування у пацієнтів спостерігалася низька величина клубочкової фільтрації, то вона зазвичай збільшується. Після прийому еналаприлу у пацієнтів з діабетом, а також не хворих на діабет, із захворюваннями нирок, спостерігається зниження альбумінурії та екскреції із сечею IgG (імуноглобуліну) та загального білка сечі.

При комбінації з тіазидними діуретиками ефект еналаприлу зі зниження артеріального тиску стає більш вираженим. Еналаприл може зменшити або запобігти розвитку гіпокаліємії, спричиненої діуретиками. У пацієнтів із серцевою недостатністю, які отримують лікування з препаратами дигіталісу та діуретиками, лікування еналаприлом зменшує периферичний опір та артеріальний тиск. Серцевий викид збільшується, тоді як частота серцевих скорочень (зазвичай, вище у хворих із серцевою недостатністю) зменшується. Легеневий капілярний тиск знижується. За рекомендаціями Нью-Йоркської кардіологічної асоціації, лікування еналаприлом підвищує стійкість до фізичного навантаження, зменшує ознаки та ступінь тяжкості серцевої недостатності. Ці ефекти продовжуються протягом тривалої терапії Енапом®. У пацієнтів з легкою або помірною серцевою недостатністю Енап® уповільнює прогресуючу серцеву дилатацію/розширення та недостатність (зниження фракції викиду лівого шлуночка, кінцевого діастолічного та систолічного об'ємів та покращення фракції викиду). У пацієнтів з дисфункцією лівого шлуночка Енап® знижує ризик основних ішемічних подій, захворюваність на інфаркт міокарда та кількість госпіталізацій через нестабільну стенокардію.

Енап® має також сприятливий ефект на мозковий кровообіг у хворих з гіпертензією та хронічним захворюванням мозкових судин.

Показання до застосування

- есенціальна артеріальна гіпертензія

- симптоматична гіпертензія при захворюваннях нирок (також при

ниркової недостатності та порушення ниркової функції, обумовленої

- хронічна серцева недостатність

- безсимптомна дисфункція лівого шлуночка (у складі комбінованої

Спосіб застосування та дози

ГіпертензіяПочаткова доза становить від 5 мг до 20 мг, залежно від рівня гіпертензії та стану пацієнта. Енап слід приймати одноразово на добу. При легкій гіпертензії початкова доза, що рекомендується, становить від 5 мг до 10 мг на добу. У пацієнтів із сильно активованою ренін-ангіотензин-альдостероновою системою (наприклад, реноваскулярна гіпертензія, дефіцит солі та рідини, серцева недостатність або тяжка форма гіпертензії) може статися надмірне зниження артеріального тиску на початку лікування. Таким пацієнтам рекомендується початкова доза 5 мг або менше, і початок лікування необхідно проводити під ретельним наглядом лікаря. Попереднє лікування високими дозами діуретиків може призвести до дефіциту рідини та ризику появи гіпотензії, на початку терапії еналаприлом. Таким пацієнтам рекомендується початкова доза 5 мг або менше. По можливості терапію діуретиками слід припинити за 2-3 дні до початку терапії еналаприлом. Під час лікування слід контролювати функцію нирок та рівень калію у плазмі крові. Звичайна підтримуюча доза становить 20 мг один раз на день. Максимальна доза становить 40 мг на добу.

Серцева недостатність/безсимптомна дисфункція лівого шлуночка Початкова доза Енап у пацієнтів із симптоматичною серцевою недостатністю або безсимптомною дисфункцією лівого шлуночка становить 2,5 мг одноразово на добу. Первинний ефект препарату на артеріальний тиск слід ретельно контролювати.

При лікуванні серцевої недостатності еналаприлу малеат зазвичай використовується в комбінації з діуретиками та бета-блокаторами і, при необхідності, із серцевими глікозидами.

У разі відсутності ефекту або після відповідної корекції симптоматичної гіпотензії пацієнтам із серцевою недостатністю після початку терапії дозу слід поступово збільшувати до звичайної підтримуючої дози 20 мг, яка призначається або одноразово, або ділиться на два прийоми (залежно від переносимості препарату пацієнтом).

Таку корекцію дози рекомендується проводити протягом 2-4 тижнів. Максимальна доза становить 40 мг на добу, що призначається у два прийоми.

Рекомендована корекція дозувань у пацієнтів із симптоматичною серцевою недостатністю або безсимптомною дисфункцією лівого шлуночка

Тижні

Доза в мг на день

з 1 по 3 день: 2.5 мг на день в одноразовій дозі.

з 4 по 7 день: 5 мг на день у два прийоми