Війна за Нагірний Карабах: історія, причини 30-річного конфлікту та до чого тут Росія

Наприкінці вересня загострився збройний конфлікт у горах Південного Кавказу. Азербайджан повертає втрачені території поблизу, Вірменія оголошує мобілізацію, Туреччина обходить Росію та виходить у дамки у третій війні.

Армія Азербайджану розпочала наступ майже на 300-кілометровій лінії фронту вздовж лінії розмежування із самопроголошеною Нагірнокарабахською республікою, а де факто з Вірменією. Про кулі, помсту, нафту та газ поблизу Нагірного Карабаху – читайте у програмі "Конфлікти" на 24 каналі. Ще на початку загострення конфлікту в Карабаху, починаючи з 27 вересня, обидві країни оголосили мобілізацію і на деякий час переключили життя на режим військового стану. Вірменський народ був готовий до війни, тому що ми розуміли, що вірменофобія ворожість і ненависть, якими азербайджанська диктатура годувала свій народ, не могли привести до іншого результату, ніж війна,
– говорив прем'єр-міністр Вірменії Нікол Пашинян. Баку пояснював початок антитерористичної операції втомою від провокацій з боку сил Арцаха – тобто Нагірно-Карабахської Республіки. своєї власної землі", – відповідав президент Азербайджану Ільхам Алієв.
Нікол Пашинян (ліворуч), Ільхам Алієв (праворуч) / Колаж 24 канали 27 вересня в Азербайджані вимкнули інтернет і на світанку розпочали антитерористичну операцію у 4-х напрямках. Це означало бойові дії у горах, які сили Карабахської невизнаної республіки роками перетворювали на неприступні цитаделі. Технологічно потужніша азербайджанська армія просувається повільно. На 11 добу операції азербайджанці пройшли трохи більше 20 кілометрів на півдні, в долині Аркасу та взяли кілька населених пунктів на півночі. Придушивши протиповітряну оборону вірмен далекобійною артилерією, далі основний удар азербайджанці завдавали точковими ударами з дронів та реактивних установок. Згодом була зачистка силами гірської піхоти. Дуже швидко війна прийшла до головного міста НКР – ракети прилетіли до Степанакерта. У Баку заявили, що Вірменія почала обстрілювати азербайджанські міста, які знаходяться поблизу Баку. Ракетні удари Вірменії по цивільному населенню Азербайджану та цивільній інфраструктурі. Хоча військові з обох боків запевняють, що воюють лише проти військових, все ж таки радіус дії зброї масового знищення зміщує межі бажаного і дійсного. Та й війна в горах має свою специфіку – швидке просування там неможливе. Азербайджанська бронетехніка налетіла на мінні поля та втрати її дуже значні. Втрати за особовим складом приблизно 1 до 3 – 4 захисникам та відповідно наступаючим.
Військові з обох боків запевняють, що воюють лише проти військових / Фото Getty Images На півночі Карабахської республіки проходить нитка газопроводу TANAP – який має прокачувати азербайджанський газ до Європи. Загострення бойових дій між Азербайджаном та Вірменією у липні 2020 року поставило це під питання.Загострення бойових дій на Південному Кавказі восени дозволило перетягнути крапку кипіння трохи далі від труби. Бої охопили території, які потрапили під контроль Степанакерта у 1990-х після завершення першої війни за Нагірний Карабах. Оскільки Карабахську республіку не визнає у світі ніхто – відповідно й райони, за які розпочалася війна восени 2020 року – офіційно вважаються територією Азербайджану.

Протести у Баку

Починаючи з 1990-х, незважаючи на протести Баку, Єреван розпочав програму заселення захоплених районів своїми громадянами. Це поступово змінило демографічний образ окупованих територій. Ще одне завдання такої колонізації – буквально створення живого щита, завдання якого прикривати від можливих спроб Баку повернути собі землі силою. Осіння війна виявила технологічну перевагу азербайджанської зброї. Водночас вірменські збройні сили проявили себе як добре мотивовані та войовничі суперники. Силам Азербайджану реалізувати з наскоку оперативну перевагу не вдалося. Попереду зима. Якщо не політики, то природні умови самостійно вноситимуть паузу у ведення бойових дій. Вірменія вимагає у Баку зупинити настання антитерористичної операції. Азербайджан заявив, що повернеться за стіл переговорів лише після того, як Єреван надасть план виведення вірменських збройних сил із Карабаху. Переговорний процес між Вірменією та Азербайджаном на майданчику посередників у Мінську, який триває вже 30 років, зрушити конфлікт з мертвої точки так і не зміг.

Сателіт Вірменії

Карабахська Республіка повний Сателіт Вірменії з маріонеткою владою та бюджетом на 70% сплаченим з вірменської скарбниці.Вірменія член ОДКБ – Організація Договору про колективну безпеку. Це прокремлівський військовий блок, своєрідна реінкарнація Варшавського блоку – до якої входять Росія, Вірменія, Білорусь, Казахстан, Киргизстан, Таджикистан. Окрім цього, союзником Вірменії у цьому конфлікті виступає шиїтський Іран, якому кісткою у горлі стоїть суннітська Туреччина, яка у свою чергу підтримує Азербайджан, прямим текстом заявляючи, що те, що зараз відбувається в Карабаху – Анкара вважає своєю справою. Туреччина ж недвозначно заявила, що вона вже включилася в процес у ролі не лише союзника Азербайджану, а й як стримуючий фактор для країн, які хотіли б втрутитися в цей конфлікт. Третє перемир'я в Нагірному Карабаху тривало недовго: Азербайджан заявив про обстріл Битва за населений вірменами азербайджанський регіон – це один із багатьох "заморожених конфліктів", які залишилися у спадок після розпаду СРСР. Хоч суперечки за Чорний Сад – як перекладається з вірменської Карабах – точно давніші, ніж радянська імперія. Від початку XIX століття території нинішніх Азербайджану та Вірменії перебували під владою Російської імперії, політика якої – з різних причин – підігрівала градус напруги між сусідами.

Азербайджанська Демократична Республіка та Демократична Республіка Вірменія

У 1920 роках утворилися Азербайджанська Демократична Республіка та Демократична Республіка Вірменія, які обидві претендували на територію нинішнього Карабаху. Між нею та Вірменією деякий час існував Курдистанський Національний повіт Азербайджану. Їхнім анклавом на західних кордонах Вірменії була Нахічеванська Автономна Республіка з азербайджанським населенням.Таким чином, обидві республіки отримали у своїх межах потенційно проблемні регіони. В останні роки Радянського Союзу в Карабаху проживало 76% вірмен, 21,5% складали азербайджанці. Вірменський національний рух вимагав приєднати автономну область до Вірменії. Для радянських спецслужб конфлікт був зручним інструментом для того, щоб імпульс антирадянських настроїв переключити на взаємні суперечки. ► У 1987 карабахські вірмени надіслали до Москви підписану десятками тисяч людей петицію з проханням передати НКАО до складу Вірменської РСР. 1990 року між республіками вже почалися артилерійські обстріли та зіткнення збройних загонів самооборони. ► 1 травня 1991 року Азербайджан проголосив незалежність і включив Карабах до складу своїх кордонів як правонаступник Азербайджанської РСР. Але це рішення залишилося лише на папері. Протистояння між народами було настільки сильним, що ніякі декларації залагодити їх було неможливо. ► У грудні 1991 року в Карабахській Республіці за присутності вірменської армії та російських підрозділів відбувся референдум про незалежність. ► До 1992 року азербайджанські сили мали певну перевагу. Але до грудня 1993 року динаміка фронту змінилася і вірмени вже контролювали не лише більшість територій Карабаху, а й азербайджанські райони навколо нього. Причин поразки Азербайджану було кілька. Одна з них – це сильний союзник, який підтримував Вірменію. Шансом на нормалізацію відносин між сусідами були пропозиції спільного бізнесу в обмін на території. 1994 року в Баку приймали делегації 8 держав світу. На кону були контракти на спільну розробку трьох нафтових родовищ в азербайджанському секторі Каспійського моря."Контракт століття" увійшов до списку найбільших угод як за кількістю вуглеводневих запасів, так і за загальним обсягом передбачуваних інвестицій. Умови контракту були виписані чотирма мовами і містилися на 400 сторінках. Згодом азербайджанська нафта могла б йти за кордон через територію сусідів. Адже окуповані райони – це майже 20% території Азербайджану, 8 тисяч кілометрів, на яких до війни проживали близько 500 тисяч етнічних азербайджанців.
До війни на території Азербайджану проживало близько 500 тисяч етнічних мешканців / Фото The world news Азербайджан пропонував повернути ці території. Вірменія пропозицію відкинула. Але й статусу Нагірнокарабахської республіки не визнала і не приєднала до себе. Єреван не ризикнув опинитися у міжнародній ізоляції за відкриті прояви окупації. Майданчиком для мирного врегулювання конфлікту став Мінськ, куди, крім вірменської та азербайджанської, увійшли делегації Росії та Швеції. Починаючи з 2006 року, Азербайджан почав нарощувати сили.. Нафта та газодолари дали країні шанс. У липні чорне золото з Каспії пішло нафтопроводом Баку – Тбілісі – Джейхан і з турецького порту далі на захід. І хоч до Карабаха це прямого відношення не мало, це була серйозна заявка для російської бензоколонки. Азербайджанці кинули виклик статусу монополіста щодо експорту вуглеводнів до Європи. Те, що сталося в липні 2020 року на півночі Карабаху, теж було пов'язане з вуглеводнями. Наявність гарячої точки на Кавказі є шансом виявити свій вплив у регіоні для столиці колишньої радянської імперії. Зверніть увагу Вірменія заявила, що отримала докази участі Туреччини у конфлікті у Нагірному Карабаху

Залежність Азербайджану від Росії

Росія цим тримає на гачку Вірменію в ОДКБ. Конфлікт дозволяє тримати російські війська у Вірменії на базі Гюмре та продавати військову зброю одночасно азербайджанцям та вірменам. Експорт нафти та газу не єдиний закулісний фактор, який підживлює конфлікт. Зсередини карабахський конфлікт живлять, непомітні здавалося б, каталізатори. Адже нічого краще не пояснить необхідність зусиль, як наявність зовнішньої загрози. Бюджет Азербайджану на 90 відсотків залежить від експорту енергоносіїв. Ще донедавна він залежав від російських труб. Тому й вирішення карабахського питання Баку так чи інакше залежало від реакції кремля. Тепер з урахуванням потужностей ниток Баку – Тбілісі – Джайшан та Баку-Супса, які качають нафту та Трансанатолійський газопровід дозволили звести до мінімуму рівень втручання РФ у азербайджанські справи. З іншого боку, допомога Туреччини у озброєнні та на рівні міжнародної підтримки – відкрила для Баку вікно можливостей. Враховуючи, що Росія підтримуючи Вірменію, продавала великі обсяги зброї Азербайджану – напрошується висновок: для Москви у цьому протистоянні важлива не сторона, а наявність самого конфлікту. Карабах зараз на 100% населений вірменами. Якщо азербайджанці дотиснуть військове захоплення автономії – то ціною деокупації може стати масове етнічне чищення 100 тисяч мирного вірменського населення. І, очевидно, Баку на це не піде. Інша справа 7 районів захоплених після карабахської війни у ​​1990-х. Після початку постачання азербайджанського газу до Туреччини, постачання Газпрому зменшилося в 14 разів. А Карабах став третім успішним кейсом Туреччини. До цього – Сирія та Лівія, де Ердоган втирає носа Путіну.Фактично Туреччина націлилася на одноосібне лідерство у Кавказькому регіоні. Цей раунд битви за Південний Кавказ виграв Азербайджан та Туреччина. Москва обмежилася нерішучими нотами протесту та закликами до миру. Заяви Єревана про можливу появу російських миротворців у Нагірному Карабаху – у кремлі прокоментували настільки вдало, що така підтримка союзника з ОДКБ викликала здивування і нарікання вірмен. За два тижні боїв у прилеглих до Карабаху районах Азербайджан хоч і не зовсім, але таки просунувся вперед у процесі повернення своїх територій.

Наслідки протистояння

За останні 30 років війна за Нагірний Карабах та прилеглі райони забрала життя понад 30 тисяч людей. Це дуже велика ціна для того, щоб розраховувати на швидкі та результативні переговори та тривале перемир'я. Та й кошториси витрат на військову галузь обох країн говорять про те, що і в Єревані, і в Баку, ризик великої війни ніхто з рахунків не скидає. Важливо Ситуація в Нагірному Карабаху загострюється: Вірменія заявила про важкі бої При цьому фінансування азербайджанської армії у 6 разів більше, ніж у вірменській. І поява сучасних видів зброї китайського, ізраїльського та білоруського виробництва пов'язані лише з одним – конвертувати їхню дію у квадратні кілометри територій, втрачених третину століття тому. Більше – дивіться у відео програми.