Що таке розвиток у рослин?

Діти, спостерігаючи за навколишньою природою ви, напевно, помітили, що рослинам притаманний ріст і розвиток. Ріст – це збільшення маси, об'єму, розмірів окремих органів і всього організму. Розвиток – це якісні зміни, що послідовно відбуваються організмі (поява квітки, розкриття бруньки, формування плодів). Кеш

Що потрібно для росту і розвитку рослин?

Усім організмам необхідні певні умови існування в навколишньому середовищі. Щоб рослина нормально жила і розвивалася, їй потрібні вода, світло, тепло, повітря та поживні речовини.

Як росте і розвивається рослина з насіння 3 клас?

НАСІННЯ СЛУЖИТЬ ДЛЯ РОЗМНОЖЕННЯ РОСЛИН. РОЗВИТОК РОСЛИНИ З НАСІНИНИ СПОЧАТКУ З'ЯВЛЯЄТЬСЯ КОРІНЕЦЬ. ПОТІМ – СТЕБЛО З ЛИСТОЧКАМИ. ПАРОСТОК РОСТЕ І СТАЄ ДОРОСЛОЮ РОСЛИНОЮ.

Етапи Розвитку Рослин та Їх Роль у Сільському Господарстві

Відповідно до BBCH існує десять основних етапів (з нумерацією від 0 до 9), які своєю чергою діляться на кілька підетапів. До основних етапів росту рослин відносять: проростання; розвиток листя ...

1.3.2. Ріст і розвиток рослин

Розрізняють стадії розвитку і фази вегетації (фази росту і розви­тку), життєві цикли або періоди у житті рослин, етапи органогенезу (формування і розвиток органів рослин).

Стадії розвитку рослин. Це передусім якісні біохімічні зміни у насінні або точках росту бруньок. Від них залежить перехід від на­ростання вегетативної маси рослини до генеративного циклу веге­тації. У злакових, наприклад, перебіг яровизації визначається ви­ходом у трубку, у бобових і хрестоцвітих — гілкуванням.

Фази вегетації означають настання чергового періоду росту і розвитку рослин, який пов’язаний з появою нових органів або мор­фологічних ознак у рослин, починаючи від проростання насіння і закінчуючи повним достиганням зерна.

У злакових розрізняють такі фази вегетації, як відростання (на­весні або після скошування) або проростання (насіння), кущіння у злакових і пагоноутворення; у бобових і хрестоцвітих, відповідно, вихід у трубку і гілкування, колосіння або викидання волоті та бу­тонізація, цвітіння, плодоносіння.

Оптимальна температура проростання насіння або відростання бруньок рослин (і бульб) у весняний період становить 3 — 7 °С, а для теплолюбних культур — 10 — 12 °С. Проростання насіння з появою на поверхні ґрунту першого листка або сім’ядоль може тривати від 5 — 7 до 15 — 20 днів і більше. У таких холодостійких культур, як овес, конюшина, горох, вика яра, ріпак, злакові трави (костриця лучна, тимофіївка лучна, грястиця збірна, райграс па­совищний та ін.), проростання або відростання починається вже при температурі 3 — 4 °С. Теплолюбні рослини (житняк, люцерна посівна, кукурудза, сорго, суданська трава, могар, соя) добре про­ростають при 12 — 14 °С, гарбуз, кормовий кавун — при 14 — 18 °С. За появою сходів або відростанням починається утворення корене­вої системи і пагонів. У злакових — кущіння (утворюється кущ або кореневище — підземні або надземні повзучі стебла), у бобових, хрестоцвітих та інших стрижнекореневих настає фаза пагоноутво- рення. Ці фази вегетації у ранніх ярих відбуваються навесні при температурі 12 — 15 °С, у пізніх ярих і баштанних — при 20 — 24 °С. За кущінням (пагоноутворенням) настає фаза трубкування у злакових, гілкування у бобових, хрестоцвітих та інших стрижнекореневих рослин.

Початком фази виходу в трубку у злакових вважається подов­ження нижнього міжвузля, розміщеного над вузлом кущіння. У бо­бових, хрестоцвітих та інших стрижнекореневих початок фази гіл­кування означає поява першої гілки. У подальшому збільшується висота рослин, з’являються нові міжвузля і гілки. У колосових зла­ків фаза появи суцвіття називаєтьсяколосінням, у волотевих — ви­киданням волоті. У бобових, розоцвітих, айстрових, жовтецевих та інших стрижнекореневих поява нерозпуклого суцвіття (бутона) на­зивається фазою бутонізації.

Тривалість фаз колосіння, викидання волоті і бутонізації — бли­зько 7 — 10 днів. Потім настає фаза цвітіння, коротка за часом у злакових і розтягнута у бобових, хрестоцвітих та ін. У гречкових, мальвових та деяких інших родин цвітіння може тривати до осені і відбуватися паралельно з наливанням і дозріванням зерна на ін­ших частинах суцвіття.

Життєві цикли (періоди життя) кормових рослин. Розріз­няють кілька етапів (періодів) життя рослин: первинний спокій — починається від дозрівання до проростання насіння;юнацький, або незайманий, — від проростання насіння до появи генеративних ор­ганів; генеративний — коли рослини цвітуть і плодоносять; період дозрівання насіння або осіннього відмирання надземної маси (у ба­гаторічних трав). Тривалість цих періодів залежить від біологічних особливостей рослин. Так, період первинного спокою може тривати від 8 — 40 (сівба свіжозібраним насінням) до 200 — 240 днів (осіння сівба — весняні сходи), від кількох місяців до кількох років і більше (зберігання насіння, насінний запас у ґрунті)

Багаторічні злакові і бобові трави та багаторічні силосні культу­ри мають багаторічний цикл розвитку. У зв’язку з цим у деяких ро­слин природних угідь юнацький період триває 2 — 8 років і більше і вперше вони зацвітають і плодоносять лише після закінчення цього строку. Це так званий підріст, рослини якого, перебуваючи у заті­ненні і формуючись на дернині з великою кількістю органічної ре­човини і нестачею мінерального живлення, розвиваються повільно. Проте разом з тим ця важлива пристосувальна властивість рослин сприяє відновленню травостою завдяки особинам, які до певного періоду перебували у рецесивному стані.

Вегетативний спосіб відновлення травостою, наявність насіння у стані спокою, рослин, що дозрівають до повної стиглості, рослин у юнацькому стані властиві природним фітоценозам і сприяють його стійкості, незважаючи на погодні умови різних років. Використо­вуючи властивість лучних угруповань швидко змінюватися зале­жно від зміни умов середовища, можна поліпшити продуктивність

і ботанічний склад травостою, не вдаючись до докорінного поліп­шення

Етапи органогенезу. Крім фаз вегетації виділяють і помітні морфофізіологічні етапи формування органів пагонів квіткових кормових рослин. В органогенезі (від грец. genesis — походження, виникнення, процес утворення), тобто у процесі утворення вегета- тивних і генеративних органів рослин розрізняють 12 основних ета­пів (докладніше див. Ф.М. Куперман. Морфофизиология расте­ний. — М., 1977; Ф.М. Куперман, Е.Й. Ржанова, В.В. Мурашев и др. Биология развития культурних растений / Под ред. Ф.М. Купер­ман. — М., 1982).

Озимі і ярі форми рослин. Усі кормові культури можна поді­лити на дві великі групи — озимі і ярі. Озимі форми для настання генеративних фаз потребують знижених температур. У рік висіван­ня вони звичайно не плодоносять, розвиваючи вкорочені паростки, і лише на наступний рік утворюють плодоносні (генеративні) стебла. У рослин ярого типу стадія яровизації відбувається при звичайних температурах.

Є ще рослини проміжного типу — зимуючі, напівозимі, озимо- ярі, або дворічні. Нерідко вони трапляються у межах одного виду, причому зовні такі рослини мало або практично не розрізняються. Це, наприклад, вика мохната, однолітні види конюшини (персидсь­ка, підземна), буркун, ріпак.

До озимих кормових культур належать буркун дворічний, коню­шина одноукісна, еспарцет посівний (виколистий), сильфія прони- занолиста, борщівник Сосновського, тимофіївка лучна, костриця лучна, грястиця збірна, житняк та ін. У деяких озимих рослин ста­дія яровизації настає не тільки в разі осінньої, а й ранньовесняної сівби.

Часто озимі і дворічні рослини розрізняють досить умовно. Так, кормові і цукрові буряки, бруква і турнепс, морква, кормова капус­та — це скоріш озимі форми культур, ніж дворічні.

Поділ рослин за строками дозрівання. За строками дозрі­вання розрізняють кормові рослини скоро-, середньо- і пізньостиглі. Так, серед багаторічних трав виділяють скоростиглі— розвивають­ся у травні і дають достигле насіння у першій половині літа (тонко­ноги, райграс високий, ковили, типчак та ін.); середньостиглі — цвітуть у першій половині червня і утворюють насіння на початку липня (костриця лучна, тимофіївка лучна, стоколос безостий, пирій безкореневищний, еспарцет посівний, конюшина лучна, рожева і біла, люцерна);пізньостиглі — цвітуть на початку липня і дають насіння у серпні (тонконіг болотний, пирій повзучий, мітлиця біла та ін.).

Такий поділ певною мірою умовний, оскільки у деяких видів, на­приклад у грястиці збірної, костриці лучної, деяких конюшин, лю­церни та інших рослин, є скоро-, середньо- і пізньостиглі форми. Це дає змогу обмежувати кількість видів у травостоях, особливо злако­вих трав, значно спростити насінництво і забезпечити регулярне надходження зеленої маси.

Поєднання різних за строками дозрівання видів і сортів кормо­вих культур дає змогу подовжити період надходження кормів у ланках кормового конвеєра.