Валерій Гаркалін

Валерій Гаркалін - талановитий актор, який став відомим у 90-ті роки. Вимовлені ним фрази з екрану йшли в народ, що стало визнанням обдарованості актора, що так довго відкидається фахівцями. Легкість, доброзичливість, здатність блискуче жартувати — за це артиста любили колеги та студенти. А властиве людям творчих професій вміння глибоко відчувати Гаркалін ховав за самоіронією, що спрощує життя.

Дитинство та юність

Валерій Борисович народився у сім'ї, яка не мала нічого спільного ні з кіно та театром, ні з мистецтвом взагалі. Мати майбутнього актора працювала касиром, батько — начальником гаражної майстерні. Батьки були категорично не згодні з вибором такого «порожнього» ремесла як акторське. Вони бачили Валерія серйозною людиною з гарною професією, наприклад, інженером. Хоча хлопець мав явно не математичний склад розуму.

Валерій спочатку був слухняним сином. Замолоду він навіть встиг попрацювати слюсарем на заводі. Але після армії хлопець збунтувався і проти волі батьків пішов вступати до театрального вишу. І навіть те, що йому відмовили (вважали, що зовнішність непридатна для кіно), не відбило полювання пов'язувати подальше життя з кіно та театром.

Гаркалін став студентом Гнесинського училища і навіть потрапив до експериментальної групи факультету естрадного мистецтва, де педагогами були Леонід Хаїт та Сергій Образцов.

1978-го Валерій закінчив Гнесинку і одразу витяг щасливий квиток: його акторська біографія розпочалася під чуйним керівництвом вчителя, Леоніда Хаїта. Педагог сформував зі своїх учнів трупу театру «Люди і ляльки». Колектив, приписаний до філармонії Кемерова, шість років гастролював країною і здобув популярність.

Актор одержав шанс підкорити столицю. Повернувшись до Москви, він легко вступив до столичного театру другого педагога з Гнесинки, Сергія Образцова, і невдовзі навіть став студентом ГІТІСу. І тепер уже ніхто не наважився робити зауваження щодо його зовнішності.

Примітно, що на запитання про національність Валерій Гаркалін відповів лише пізніше після виходу кінохіту «Ширлі-мирлі». В інтерв'ю актор заявив, що він не єврей і не циган, як багато хто вважає, а білорус, але почувається поза національністю, оскільки всі люди — діти планети.

Театр

1988 року Валерій закінчив ГІТІС і був прийнятий до Театру сатири. І нехай спочатку режисер театру Валентин Плучек не зміг визначитися, до якого жанру краще залучити актора з такою нестандартною зовнішністю, після кількох блискуче зіграних ролей Гаркалін став провідним артистом театру. Причому, різноплановим. Він мав успіх як у авангардних постановках та комедіях, так і у класичному амплуа.

Актор, чия кар'єра зробила новий блискучий виток у театрі Плучека, довів батькам правильність вибору та став відомим у столиці. У ці роки він був задіяний у постановках театру-студії «Людина».

Валерій Гаркалін у молодості / Фото: «ВКонтакте»

Валерій Борисович зіграв безліч блискучих ролей у кіно. Але при цьому він сам вважав кіно чимось другорядним, а театр головним.

Згодом актор став дедалі менше грати на сцені: стан здоров'я не дозволяв. Найчастіше він з'являвся в антрепризах. Крім того, Гаркалін викладав у ГІТІСі на факультеті естради. Артист був уродженим педагогом. Він був професором Російського університету театрального мистецтва.

Іноді Гаркалін радував шанувальників і у 2000-х, виходячи на театральні підмостки.У тандемі з Тетяною Васильєвою він представив на суд глядачів спектакль «Бумеранг», поставлений за п'єсою французького драматурга Іва Жаміака, в якому зіграв людину, яка досягла в житті всього, але страждає від самотності.

Театрали шанували Валерія Борисовича за геніально зіграного ним Гамлета. Називали ще кілька спектаклів, у яких майстерність актора розкрилася особливо яскраво, виявивши нові грані таланту. Це постановки «Ревізор», «Тригрошова опера», «Приборкання норовливої», «Козеня в молоці» та «Шизофренія, як і було сказано». Кожна із робіт у цих постановках була приводом для гордості Валерія Борисовича.

Фільми

Гаркалін почав зніматися у кіно з 1989 року. Блискучим кінодебютом актора став кримінальний фільм Сергія Бодрова - старшого "Катала". Примітно, що перша робота у кінематографі виявилася успішною. Артисту дістався головний образ — він зіграв Олексія Грекова на прізвисько Грек, який заради порятунку коханої жінки наважується на злочин. У кінострічці також з'явилися Олена Сафонова та Віктор Павлов.

Вже після цієї ролі Валерія Борисовича почали впізнавати люди на вулицях та в метро. А невдовзі, 1991-го, шанувальники таланту актора, зовні напрочуд схожого на Джеремі Айронса, отримали подарунок: за участю Гаркаліна на екрани вийшов фільм «Цар Іван Грозний» за мотивами повісті Олексія Толстого «Князь Срібний».

Далі була блискуча робота в картині «Білий одяг». Герой Гаркаліна - вчений-біолог Дежкін, який вступив у нерівне протистояння з режимом Йосипа Сталіна. Ця робота визнана найкращою роллю Валерія Борисовича.

Валерій Гаркалін у фільмі «Ширлі-мирлі» / кадр з фільму «Ширлі-мирлі»

І все ж таки по-справжньому відомим актор став після виходу комедійної кінокартини «Ширлі-мирлі» Володимира Меньшова. Гаркалін зіграв у фільмі одразу кількох персонажів. Спочатку режисер сумнівався у виборі виконавця на роль головного героя, але Валерію Борисовичу вдалося переконати постановника і блискуче впоратися з роботою, яка пізніше була визнана кінокритиками всеросійського кінофестивалю «Кіношок».

За участь у зйомках актор одержав незвичайний приз. На петербурзькій програмі Сергія Шолохова «Тихий дім» Гаркаліна визнали найкращим актором року та вручили діамантові запонки — точну копію загублених запонок Миколи II.

Разом із Валерієм Борисовичем у блискучий акторський ансамбль комедії «Конвалія срібляста» потрапили Юрій Стоянов, Олександр Цекало та Володимир Ільїн. А Олесі Желєзняк перша велика роль подарувала популярність.

Невелику роль Суслевича актор отримав у серіалі «Ділянка», який користувався високою популярністю у глядачів Першого каналу. У фільмі-казці Ельдара Рязанова «Андерсен. Життя без кохання» Гаркалін з'явився в образі принца Крістіана, який став королем Данії.

Був період, коли актор не знімався у кіно. Як пояснював сам, нічого цікавого не пропонували.

Згодом він знову почав з'являтися на екранах. Фільмографія Валерія Борисовича – це десятки різнопланових ролей у повнометражних художніх фільмах та серіалах. Його останніми роботами стало продюсування комедії «Хандра» та роль тезки у мелодрамі Володимира Виноградова «Живи своїм життям».

Особисте життя

Незважаючи на бурхливий темперамент Гаркаліна, його особисте життя було прикладом чистоти та вірності. З майбутньою дружиною він познайомився ще у стінах Гнесинки.На прогоні «Червоних вітрил», дипломної вистави, Валерій Борисович читав монолог Грея, за тим, що відбувалося, спостерігали співробітники театру. Якоїсь миті натхненний артист вихопив із зали обличчя, яким текли сльози. Гаркалін відчув, що дівчина, що повірила в романтичну казку, має незвичайну душу.

Валерій Гаркалін із дружиною / Фото: «ВКонтакте»

Катерина була старша за Валерія на кілька років і працювала педагогом. Між молодими людьми спалахнуло почуття, і вони почали зустрічатися. Невдовзі зіграли весілля у ресторанчику СОТ, запросивши однокурсників Гаркаліна та молодь із театру.

Пізніше Катерина Гаркаліна керувала екскурсійно-масовим сектором Театру ляльок імені С.С. Ст. Образцова. На цій посаді вона працювала 30 років.

Подружжя пліч-о-пліч пройшло через багато труднощів. Спочатку вони не мали дітей. Був період, коли Валерій Борисович мав проблеми з алкоголем, і дружина Катерина доклала всіх зусиль, щоб допомогти чоловікові побороти згубну пристрасть.

Доля нагородила Гаркаліних за всі страждання та подарувала їм дочку Ніку, у майбутньому театрального продюсера та мистецтвознавця у ГІТІСі. А 2012-го у Валерія Борисовича з'явився онук Тимофій. Зять Гаркаліна Павло Акімкін також актор.

Валерій Борисович та його дружина були настільки нерозлучними, що завжди їздили на гастролі та зйомки разом. Розповідали, що актора не зупиняла навіть та обставина, що поїздка дружини могла коштувати половину чи навіть весь його гонорар. На спільних фото Гаркаліни завжди виглядали щасливою та гармонійною парою.

На жаль, у 2009 році Катерина Гаркаліна померла. Її здоров'я підкосила тяжка хвороба чоловіка.2008-го на гастролях у Клайпеді в актора на сцені стався найтяжчий інфаркт — зупинилося серце і було зафіксовано клінічну смерть. А за кілька місяців стався другий інфаркт, після якого його ледве вдалося повернути до життя. Все це Катерина переживала дуже важко, у неї діагностували рак. Вона померла у 57 років.

З відходом другої половинки Валерій Борисович довго не міг упокоритися. Час від часу, як повідомляли ЗМІ, актор, який став удівцем, пускався на всі тяжкі.

Так, навесні 2015 з'явилася інформація, що артиста побили в центрі Москви. Бійка почалася між нетверезим Гаркаліним та його сусідом. Очевидці викликали поліцію та невідкладну допомогу. Але від госпіталізації актор категорично відмовився. У ході бійки у нього було вибито зуба і зламано носа.

Влітку 2016-го знову заговорили про те, що Гаркалін потрапив до чергової ситуації. Актора доставили до відділення швидкої допомоги із серйозними травмами. Подейкували, він був нетверезий.

Валерій Гаркалін із дочкою / Фото: «ВКонтакте»

Сам Валерій Борисович трохи згодом пояснив в інтерв'ю, що все відбувалося не так, як описали журналісти. Нібито він оступився і впав у себе в хаті. Лікарі діагностували забій грудної клітки та травму живота.

Що ж до особистого життя Гаркаліна, то в його серці головне місце завжди займала дружина, що пішла. Після того, як актор поховав її, він більше не одружився.

Однак після зйомок у сімейній комедії «Між нами, дівчатками» з'явилися чутки про роман Валерія Борисовича та виконавиці головної ролі Галини Петрової. Подейкували навіть, що Гаркалін одружився з Петровою. Шанувальники актриси до останнього моменту не вірили у романтичні стосунки між артистами, адже жінка не заявляла про розлучення зі своїм чоловіком, з яким виховала двох дітей.

У програмі «Сімейний альбом», яка вийшла 2017 року, актори відкрили таємницю. Ще на зйомках серіалу вони відчули себе рідними і в кадрі, і в житті. Однак між ними склалися виключно дружні стосунки.

Пізніше Валерій Борисович став гостем передач «Мій герой» Тетяни Устінової та «Доля людини» Бориса Корчевнікова.

Стан здоров'я

На початку 2018 року Валерій Гаркалін знову побував між життям та смертю. Після застуди у нього почалася пневмонія, яка викликала ускладнення – набряк легень та серця. Артист намагався не звертати уваги на затяжний кашель, але після нападу ядухи його відвезли до лікарні.

У несвідомому стані актор пробув два тижні, після чого знадобилася штучна кома, оскільки легені Валерія Борисовича ще не справлялися із навантаженням.

Після реабілітації Гаркалін знову вчився говорити, ходити. За кілька місяців йому вдалося погладшати, набрати вагу. У лікарні щодня з актором чергувала його дочка Ніка. Влітку він перебрався на улюблену дачу, де вже давно задумав перепланування для кімнати онука Тимофія.

Валерій Гаркалін та Джеремі Айронс (схожі) / Фото: @mart__teatr, @jeremyironsnet

Поправивши стан здоров'я, Валерій Борисович зіткнувся з іншою проблемою — незатребуваністю. Навесні 2021 року актор побував на проекті «Емпатія Манучі», де поділився переживаннями щодо свого фінансового стану. Передумовою низьких гонорарів та рідкісних пропозицій від театру він вважав свій вік.

Як казав Валерій Борисович, він скочувався у злиднях. Доходу від викладацької діяльності на факультеті естради у РАТІ йому не вистачало, а гонорари за виставу рідко перевищували 50 тис. руб.

Смерть

У жовтні 2021 року стало відомо, що актора госпіталізували з коронавірусною інфекцією. На тлі хронічних проблем із серцем стан Гаркаліна медики оцінювали як важкий. Його перевели до реанімації: стан артиста погіршився, настала критична стадія пневмонії. Внаслідок збільшення поразки легенів лікарі вирішили ввести Валерія Борисовича в штучну кому.

За словами його дочки, артист був прихильником вакцинації і за пару місяців до потрапляння до лікарні зробив щеплення, проте результат виявився несподіваним. Антитіла до коронавірусу в організмі не виробилися. Медики визнали, що виною тому — комплекс хронічних захворювань.

20 листопада 2021 року Валерій Гаркалін помер. Причиною смерті стали ускладнення, спричинені коронавірусною інфекцією. Незадовго до смерті актора почали відмовляти внутрішні органи, лікарі поставили діагноз «поліорганна недостатність». Могила Валерія Борисовича знаходиться на Міуському цвинтарі.

Фільмографія

• 1989 - "Катала"



• 1991 - "Оберіг"



• 1992 - «Білий одяг»



• 1994 - "Російська симфонія"



• 1995 - "Ширлі-мирлі"



• 2000 - «Конвалія срібляста»



• 2000 - "Жінок ображати не рекомендується"



• 2001 - «Зупинка на вимогу»



• 2002 - "Ліфт йде за розкладом"



• 2003 - "Дільниця"



• 2006 - «Андерсен. Життя без кохання»



• 2006 - "Національне надбання"



• 2012 - «День додо»



• 2013 - «Між нами, дівчатками»



• 2017 - "Дітки напрокат"



• 2018 – «Між нами, дівчатками. Продовження»



• 2018 - «Шахова королева»



• 2019 - «Хандра»

Цікаві факти

1. 2008 року Гаркалін отримав звання «Народний артист Російської Федерації».



2. З народженням доньки Валерій Борисович пішов у «декретну відпустку». Початок сімейного життя збігся з його безперервними гастролями, подружжя бачилося рідко.Коли з'явилася Ніка, актор усвідомив, що втрачає сім'ю, зникаючи на роботі. Тоді він і вирішив взяти перерву, яка тривала три роки, під час яких догляд за дочкою повністю взяв на себе.



3. Заняттям, яке допомагало виконавцю розвантажити голову і прийти до умиротворення, було прасування білизни.