Віагра - інструкція із застосування

1 таблетка, покрита плівковою оболонкою, містить:
Активна речовина:
силденафілу цитрат (еквівалентно 25 мг, 50 мг або 100 мг силденафілу)
Допоміжні речовини:
целюлоза мікрокристалічна, кальцію гідрофосфат, кроскармеллоза натрію, магнію стеарат; плівкова оболонка: опадрай блакитний OY-LS-20921 (містить гіпромелозу, лактозу, тріацетин, титану діоксид (Е171) та алюмінієвий лак на основі індигокарміну (Е132)) та опадрай прозорий YS-2-19114-A

До блакитного плівкового покриття може бути додано до 30 мкг/г ваніліну та/або біотину; при цьому вміст одного або обох компонентів у плівковому покритті складе до 0,75 мкг, 1,5 мкг та 3,0 мкг для дозувань 25 мг, 50 мг та 100 мг відповідно.

Опис

Блакитні таблетки, покриті плівковою оболонкою, ромбоподібні, злегка двоопуклі, зі зрізаними і закругленими краями, з гравіюванням "Pfizer" на одній стороні і "VGR 25", "VGR 50" або "VGR 100" на іншій стороні, відповідно.

Фармакотерапевтична група:

Фармакологічні властивості

Силденафіл – потужний селективний інгібітор циклогуанозинмонофосфату (цГМФ)-специфічної фосфодіестерази 5-го типу (ФДЕ5).

Реалізація фізіологічного механізму ерекції пов'язана із вивільненням оксиду азоту (NO) у кавернозному тілі під час сексуальної стимуляції. Це, у свою чергу, призводить до збільшення рівня цГМФ, подальшого розслаблення гладком'язової тканини кавернозного тіла та збільшення припливу крові.

Силденафіл не має прямої розслаблюючої дії на ізольоване кавернозне тіло людини, але посилює ефект оксиду азоту (NO) за допомогою інгібування ФДЕ5, яка відповідальна за розпад цГМФ.

Силденафіл селективний щодо ФДЕ5 in vitro, його активність щодо ФДЕ5 перевершує активність щодо інших відомих ізоферментів фосфодіестерази: ФДЕ6 - у 10 разів; ФДЕ1 - більш ніж у 80 разів; ФДЕ2, ФДЕ4, ФДЕ7-ФДЕ11 - більш ніж у 700 разів. Силденафіл у 4000 разів більш селективний щодо ФДЕ5 порівняно з ФДЕ3, що має найважливіше значення, оскільки ФДЕ3 є одним із ключових ферментів регуляції скоротливості міокарда.

Обов'язковою умовою ефективності силденафіл є сексуальна стимуляція.

Клінічні дані

Застосування силденафілу в дозах до 100 мг не призводило до клінічно значимих змін ЕКГ у здорових добровольців. Максимальне зниження тиску систоли в положенні лежачи після прийому силденафілу в дозі 100 мг склало 8,3 мм рт. ст., а діастолічного тиску – 5,3 мм рт. ст. Більш виражений, але також тимчасовий ефект на артеріальний тиск (АТ) відзначався у пацієнтів, які приймали нітрати (див. розділи «Протипоказання» та «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»).

У дослідженні гемодинамічного ефекту силденафілу в одноразовій дозі 100 мг у 14 пацієнтів з тяжкою ішемічною хворобою серця (ІХС) (більш ніж у 70 % пацієнтів був стеноз, принаймні однієї коронарної артерії), систолічний та діастолічний тиск у стані спокою зменшувався на 7 % та 6 %, відповідно, а легеневий систолічний тиск знижувалося на 9%.Силденафіл не впливав на серцевий викид та не порушував кровотік у стенозованих коронарних артеріях, а також призводив до збільшення (приблизно на 13 %) аденозин-індукованого коронарного потоку як у стенозованих, так і в інтактних коронарних артеріях.

У подвійному сліпому плацебоконтрольованому дослідженні 144 пацієнти з еректильною дисфункцією та стабільною стенокардією, які приймають антиангінальні препарати (крім нітратів), виконували фізичні вправи до того моменту, коли вираженість симптомів стенокардії зменшилася. Тривалість виконання вправи була достовірно більшою (19,9 секунд; 0.9 - 38.9 секунд) у пацієнтів, які приймали силденафіл в одноразовій дозі 100 мг порівняно з пацієнтами, які отримували плацебо.

У рандомізованому подвійному сліпому плацебоконтрольованому дослідженні вивчали ефект зміною дози силденафілу (до 100 мг) у чоловіків (n = 568) з еректильною дисфункцією та артеріальною гіпертензією, які приймають більше двох антигіпертензивних препаратів. Силденафіл покращив ерекцію у 71% чоловіків у порівнянні з 18% у групі плацебо. Частота несприятливих ефектів була порівнянна з такою в інших групах пацієнтів, як і в осіб, які приймають більше трьох антигіпертензивних препаратів.

Дослідження зорових порушень
У деяких пацієнтів через 1 годину після прийому силденафілу в дозі 100 мг за допомогою тесту Фарнсворта-Мунселя 100 виявлено легке та тимчасове порушення здатності розрізняти відтінки кольору (синього/зеленого). Через 2 години після прийому препарату ці зміни були відсутні. Вважається, що порушення колірного зору викликається пригніченням ФДЕ6, яка бере участь у процесі передачі світла в сітківці ока.Силденафіл не впливав на гостроту зору, сприйняття контрастності, електроретинограму, внутрішньоочний тиск або діаметр зіниці.
У плацебоконтрольованому перехресному дослідженні пацієнтів з доведеною ранньовіковою макулярною дегенерацією (n = 9) силденафіл в одноразовій дозі 100 мг добре переносився. Не було виявлено жодних клінічно значущих змін зору, що оцінюються за спеціальними візуальними тестами (гострота зору, грати Амслер, колірне сприйняття, моделювання проходження кольору, периметр Хемфрі та фотострес).

Ефективність
Ефективність і безпека силденафілу оцінювали у 21 рандомізованому подвійному сліпому плацебоконтрольованому дослідженні тривалістю до 6 місяців у 3000 пацієнтів віком від 19 до 87, з еректильною дисфункцією різної етіології (органічної, психогенної чи змішаної). Ефективність препарату оцінювали глобально з використанням щоденника ерекцій, міжнародного індексу еректильної функції (валідований опитувальник про стан сексуальної функції) та опитування партнера. Ефективність силденафілу, визначена як здатність досягати та підтримувати ерекцію, достатню для задовільного статевого акту, була продемонстрована у всіх проведених дослідженнях та була підтверджена у довгострокових дослідженнях тривалістю 1 рік. У дослідженнях із застосуванням фіксованої дози співвідношення пацієнтів, які повідомили, що терапія покращила їх ерекцію, становило: 62 % (доза силденафілу 25 мг), 74 % (доза силденафілу 50 мг) та 82 % (доза силденафілу 100 мг) у порівнянні з у групі плацебо.Аналіз міжнародного індексу еректильної функції показав, що додатково до покращення ерекції лікування силденафілом також підвищувало якість оргазму, дозволяло досягти задоволення від статевого акту та загального задоволення.

Згідно з узагальненими даними, серед пацієнтів, які повідомили про поліпшення ерекції при лікуванні силденафілом, були 59 % хворих на діабет, 43 % пацієнтів, які перенесли радикальну простатектомію та 83 % пацієнтів з ушкодженнями спинного мозку (проти 16 %, 15 % та 12 % у групі плацебо, відповідно ).

Фармакокінетика

Фармакокінетика силденафілу в діапазоні доз, що рекомендується, носить лінійний характер.

Всмоктування

Після прийому внутрішньо силденафіл швидко всмоктується. Абсолютна біодоступність у середньому становить близько 40% (від 25 до 63%). In vitro силденафіл у концентрації близько 1,7 нг/мл (3,5 нМ) пригнічує активність ФДЕ5 людини на 50%. Після одноразового прийому силденафілу у дозі 100 мг середня максимальна концентрація вільного силденафілу у плазмі (Cmax) чоловіків становить близько 18 нг/мл (38 нМ). Cmax при прийомі силденафілу внутрішньо натще досягається в середньому протягом 60 хв (від 30 до 120 хв). При прийомі у поєднанні з жирною їжею швидкість всмоктування знижується: Cmax зменшується в середньому на 29 %, а час досягнення максимальної концентрації (Тmax) збільшується на 60 хв, проте ступінь абсорбції достовірно не змінюється (площа під фармакокінетичною кривою концентрація-час (AUC) знижується на 11%).

Розподіл

Об'єм розподілу силденафілу у рівноважному стані становить у середньому 105 л.
Зв'язок силденафілу та його основного циркулюючого N-деметильного метаболіту з білками плазми становить близько 96 % і не залежить від загальної концентрації препарату.Менше 0,0002% дози силденафілу (в середньому 188 нг) виявлено у спермі через 90 хв після прийому препарату.

Метаболізм
Силденафіл метаболізується, головним чином, у печінці під дією ізоферменту цитохрому CYP3A4 (основний шлях) і ізоферменту цитохрому CYP2C9 (мінорний шлях). метаболіту щодо ФДЕ порівнянна з такою силденафілу, яке активність щодо ФДЭ5 in vitro становить близько 50% активності силденафілу. Концентрація метаболіту в плазмі крові здорових добровольців складала близько 40% від концентрації силденафілу піддається подальшому метаболізму;

Виведення

Загальний кліренс силденафілу становить 41 л/годину, а кінцевий Т1/2 - 3-5 годину. нирками (близько 13% пероральної дози).

Фармакокінетика у особливих груп пацієнтів

Літні пацієнти
У здорових пацієнтів похилого віку (старше 65 років) кліренс силденафілу знижений, а концентрація вільного силденафілу в плазмі крові приблизно на 40% вище, ніж у молодих (18-45 років).

Порушення функції нирок
При легкій (кліренс креатиніну (КК) 50-80 мл/хв) та помірному (КК 30-49 мл/хв) ступеню ниркової недостатності фармакокінетика силденафілу після одноразового прийому внутрішньо в дозі 50 мг не змінюється.При тяжкій нирковій недостатності (КК (30 мл/хв) кліренс силденафілу знижується, що призводить до приблизно дворазового збільшення значення AUC (100%) та Cmax (88%) порівняно з такими показниками при нормальній функції нирок у пацієнтів тієї ж вікової групи.

Порушення функції печінки
У пацієнтів з цирозом печінки (стадії А та В за класифікацією Чайлд-П'ю) кліренс силденафілу знижується, що призводить до підвищення значення AUC (84 %) та Cmax (47 %) порівняно з такими показниками при нормальній функції печінки у пацієнтів тієї ж вікової групи. Фармакокінетика силденафілу у хворих з тяжкими порушеннями функції печінки (стадія С класифікації Чайлд-П'ю) не вивчалася.

Показання до застосування

Лікування порушень ерекції, що характеризуються нездатністю до досягнення або збереження ерекції статевого члена, достатньою для задовільного статевого акту. Силденафіл ефективний лише при сексуальній стимуляції.

Протипоказання

Підвищена чутливість до силденафілу або будь-якого іншого компонента препарату.
Застосування у пацієнтів, які отримують постійно або з перервами донатори оксиду азоту, органічні нітрати або нітрити у будь-яких формах, оскільки силденафіл посилює гіпотензивну дію нітратів (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»)
Безпека та ефективність препарату Віагра® при сумісному застосуванні з іншими засобами лікування порушень ерекції не вивчалися, тому застосування подібних комбінацій не рекомендується (див. розділ «Особливі вказівки»)
За зареєстрованим показанням препарат Віагра не призначений для застосування у дітей віком до 18 років.
За зареєстрованим показанням препарат Віагра не призначений для застосування у жінок.

З обережністю

- анатомічна деформація статевого члена (ангуляція, кавернозний фіброз або хвороба Пейроні) (див. розділ «Особливі вказівки»)
- Захворювання, що привертають до розвитку приапізму (серповидно-клітинна анемія, множинна мієлома, лейкоз, тромбоцитемія) (див. розділ «Особливі вказівки»)
- захворювання, що супроводжуються кровотечею
- Загострення виразкової хвороби
- Спадковий пігментний ретиніт (див. розділ «Особливі вказівки»)
- Серцева недостатність, нестабільна стенокардія, перенесені протягом останніх 6 місяців інфаркт міокарда, інсульт або життєзагрозливі аритмії, артеріальна гіпертензія (АТ > 170/100 мм рт. ст.) або гіпотонія (АТ < 90/50 мм рт. ст.) (див. . розділ «Особливі вказівки»)

Вагітність та період лактації

За зареєстрованим показанням препарат не призначений для застосування у жінок

Спосіб застосування та дози
Всередину.

Рекомендована доза для більшості дорослих пацієнтів становить 50 мг приблизно за 1 годину до сексуальної активності. З урахуванням ефективності та переносимості доза може бути збільшена до 100 мг або знижена до 25 мг. Максимальна рекомендована доза становить 100 мг. Максимальна рекомендована кратність застосування – один раз на добу.

Порушення функції нирок
При легкому та середньотяжкому ступеню ниркової недостатності (КК 30-80 мл/хв) коригування дози не потрібне, при тяжкій нирковій недостатності (КК < 30 мл/хв) – дозу силденафілу слід знизити до 25 мг.

Порушення функції печінки
Оскільки виведення силденафілу порушується у пацієнтів з пошкодженням печінки (зокрема при цирозі), дозу препарату Віагра слід зменшити до 25 мг.

Спільне застосування з іншими лікарськими засобами
При сумісному застосуванні з ритонавіром максимальна разова доза препарату Віагра не повинна перевищувати 25 мг, а кратність застосування – 1 раз на 48 год (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»).
При сумісному застосуванні з інгібіторами ізоферменту цитохрому CYP3A4 (еритроміцин, саквінавір, кетоконазол, ітраконазол) початкова доза препарату Віагра повинна становити 25 мг (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»).
Щоб звести до мінімуму ризик розвитку постуральної гіпотензії у пацієнтів, які приймають ?-адреноблокатори, прийом препарату Віагра слід розпочинати тільки після досягнення стабілізації гемодинаміки у цих пацієнтів. Слід також розглянути доцільність зниження початкової дози силденафілу (див. розділи «Особливі вказівки» та «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»).

Літні пацієнти
Коригування дози препарату Віагра не потрібно.

Побічна дія

Зазвичай побічні ефекти препарату Віагра слабко або помірно виражені і носять тимчасовий характер.
У дослідженнях із застосуванням фіксованої дози показано, що частота деяких небажаних явищ підвищується із збільшенням дози.

При використанні препарату Віагра в дозах, що перевищували рекомендовані, небажані явища були подібними до зазначених вище, але зазвичай зустрічалися частіше.
Порушення загального стану: реакції підвищеної чутливості (в т.ч. висипання на шкірі).
Зміни з боку центральної та периферичної нервової системи: судоми.
Зміни з боку серцево-судинної системи: тахікардія, зниження артеріального тиску, непритомність, носова кровотеча.
Шлунково-кишкові порушення: блювання.
Зміни з боку органу зору: біль у очах, почервоніння очей/ін'єкції склер.

Порушення з боку репродуктивної системи: тривала ерекція та/або пріапізм.

Передозування

При одноразовому прийомі препарату Віагра в дозі до 800 мг небажані явища були зіставні з такими при прийомі препарату в нижчих дозах, але зустрічалися частіше. Лікування симптоматичне. Гемодіаліз не прискорює кліренс силденафілу, оскільки останній активно зв'язується з білками плазми та не виводиться нирками.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами
Вплив інших лікарських засобів на фармакокінетику силденафілу

Метаболізм силденафілу відбувається в основному під дією ізоферментів цитохрому CYP3А4 (основний шлях) та CYP2С9, тому інгібітори цих ізоферментів можуть зменшити кліренс силденафілу, а індуктори відповідно збільшити кліренс силденафілу. Відмічено зниження кліренсу силденафілу при одночасному застосуванні інгібіторів ізоферменту цитохрому CYP3A4 (кетоконазол, еритроміцин, циметидин).Циметидин (800 мг), неспецифічний інгібітор ізоферменту цитохрому CYP3A4, при сумісному прийомі з силденафілом (50 мг) викликає підвищення концентрації силденафілу в плазмі на 56%. Одноразовий прийом 100 мг силденафілу спільно з еритроміцином (по 500 мг/добу 2 рази на день протягом 5 днів), специфічним інгібітором ізоферменту цитохрому CYP3A4, на тлі досягнення постійної концентрації еритроміцину в крові, призводить до збільшення AUC сил8 При сумісному прийомі силденафілу (одноразово 100 мг) і саквінавіру (1200 мг/день 3 рази на день), інгібітору ВІЛ-протеази та ізоферменту цитохрому CYP3A4, на тлі досягнення постійної концентрації саквінавіру в крові Cmax силденафілу 210%. Силденафіл не впливає на фармакокінетику саквінавіру. Більш сильні інгібітори ізоферменту цитохрому CYP3A4, такі як кетоконазол та ітраконазол, можуть викликати сильніші зміни фармакокінетики силденафілу.
Одночасне застосування силденафілу (одноразово 100 мг) та ритонавіру (по 500 мг 2 рази на добу), інгібітора ВІЛ-протеази та сильного інгібітора цитохрому Р450, на тлі досягнення постійної концентрації ритонавіру в крові призводить до збільшення Сmах сил0а ), а AUC на 1000% (в 11 разів). Через 24 години концентрація силденафілу в плазмі становить близько 200 нг/мл (після одноразового застосування одного силденафілу - 5 нг/мл).
Якщо силденафіл приймають у рекомендованих дозах пацієнти, які отримують одночасно сильні інгібітори ізоферменту цитохрому CYP3A4, Сmах вільного силденафілу не перевищує 200 нМ, і препарат добре переноситься.
Одноразовий прийом антациду (магнію гідроксиду/алюмінію гідроксиду) не впливає на біодоступність силденафілу.
Інгібітори ізоферменту цитохрому CYP2C9 (толбутамід, варфарин), ізоферменту цитохрому CYP2D6 (селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну, трициклічні антидепресанти), тіазидні та тіазидоподібні діуретики, інгі. фармакокінетику силденафілу.
Азітроміцин (500 мг/добу протягом 3 днів) не впливає на AUC, Cmax, Tmax, константу швидкості виведення та Т1/2 силденафілу або його основного циркулюючого метаболіту.

Вплив силденафілу на інші лікарські засоби
Силденафіл є слабким інгібітором ізоферментів цитохрому Р450 - 1А2, 2С9, 2С19, 2D6, 2Е1 та 3А4 (ІК50>150 мкмоль). При прийомі силденафілу в рекомендованих дозах Сmax становить близько 1 мкмоль, тому малоймовірно, що силденафіл може вплинути на кліренс субстратів цих ізоферментів.

Силденафіл посилює гіпотензивну дію нітратів як при тривалому застосуванні останніх, так і за їх призначення за гострими показаннями. У зв'язку з цим застосування силденафілу у поєднанні з нітратами або донаторами оксиду азоту протипоказано.
При одночасному прийомі β-адреноблокатора доксазозину (4 мг та 8 мг) та силденафілу (25 мг, 50 мг та 100 мг) у пацієнтів з доброякісною гіперплазією простати зі стабільною гемодинамікою середнє додаткове зниження систолічного/діастолічного АТ у положенні лежачи на спині. 7 мм рт. ст., 9/5 мм рт. ст. та 8/4 мм рт. ст., відповідно, а в положенні стоячи - 6/6 мм рт. ст., 11/4 мм рт. ст. та 4/5 мм рт. ст., відповідно.Повідомляється про поодинокі випадки розвитку у таких пацієнтів симптоматичної постуральної гіпотензії, що виявлялася у вигляді запаморочення (без непритомності). В окремих чутливих пацієнтів, які отримують β-адреноблокатори, одночасне застосування силденафілу може призвести до симптоматичної гіпотензії.
Ознаки значної взаємодії з толбутамідом (250 мг) або варфарином (40 мг), які метаболізуються ізоферментом цитохрому CYP2C9, не виявлено.
Силденафіл (100 мг) не впливає на фармакокінетику інгібіторів ВІЛ-протеази, саквінавіру та ритонавіру, що є субстратами ізоферменту цитохрому CYP3А4, при їх постійному рівні в крові.
Силденафіл (50 мг) не викликає додаткового збільшення часу кровотечі при прийомі ацетилсаліцилової кислоти (150 мг).
Силденафіл (50 мг) не посилює гіпотензивну дію алкоголю у здорових добровольців при максимальній концентрації алкоголю в крові в середньому 0,08% (80 мг/дл).
У хворих на артеріальну гіпертонію ознак взаємодії силденафілу (100 мг) з амлодипіном не виявлено. Середнє додаткове зниження артеріального тиску в положенні лежачи становить 8 мм рт. ст. (систолічного) та 7 мм рт. ст. (діастолічного).
Застосування силденафілу у поєднанні з антигіпертензивними засобами не призводить до додаткових побічних ефектів.

Особливі вказівки

Для діагностики порушень ерекції, визначення їх можливих причин та вибору адекватного лікування необхідно зібрати повний медичний анамнез та провести ретельне фізикальне обстеження.

Сексуальна активність становить певний ризик за наявності захворювань серця, тому перед початком будь-якої терапії щодо порушень ерекції лікаря слід направити пацієнта на обстеження стану серцево-судинної системи. Сексуальна активність небажана у пацієнтів із серцевою недостатністю, нестабільною стенокардією, перенесеним протягом останніх 6 місяців інфарктом міокарда або інсультом, життєзагрозливими аритміями, артеріальною гіпертензією (АТ > 170/100 мм рт. ст.) або гіпотонією (АТ < 90). ст.) (див. розділ «З обережністю»). У клінічних дослідженнях показано відсутність відмінностей у частоті розвитку інфаркту міокарда (1,1 на 100 осіб на рік) або частоті смертності від серцево-судинних захворювань (0,3 на 100 осіб на рік) у пацієнтів, які отримували препарат Віагра, порівняно з пацієнтами, які отримували плацебо.

Препарати, призначені на лікування порушень ерекції, не слід призначати чоловікам, котрим сексуальна активність небажана.

Препарат Віагра® має системну вазодилатуючу дію, що призводить до скороминущого зниження артеріального тиску, що не є клінічно значущим явищем і не призводить до будь-яких наслідків у більшості пацієнтів. Тим не менш, до призначення препарату Віагра лікар повинен ретельно оцінити ризик можливих небажаних проявів вазодилатируючої дії у пацієнтів з відповідними захворюваннями, особливо на тлі сексуальної активності.Підвищена сприйнятливість до вазодилататорів спостерігається у хворих з обструкцією вихідного тракту лівого шлуночка (стеноз аорти, гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія), а також з синдромом множинної системної атрофії, що рідко зустрічається, що проявляється важким порушенням регуляції АТ з боку вегет.

Були відмічені рідкісні випадки розвитку передньої ішемічної оптичної нейропатії неартеріального генезу як причини погіршення або втрати зору на фоні застосування всіх інгібіторів ФДЕ5, включаючи силденафіл. Більшість цих пацієнтів мали фактори ризику, такі як екскавація (поглиблення) головки зорового нерва, вік понад 50 років, цукровий діабет, артеріальна гіпертензія, ішемічна хвороба серця (ІХС), гіперліпідемія та куріння. Причинно-наслідкового зв'язку між прийомом інгібіторів ФДЕ5 та розвитком передньої ішемічної оптичної нейропатії неартеріального генезу не виявлено. Лікар повинен інформувати пацієнта про підвищення ризику передньої ішемічної оптичної нейропатії неартеріального генезу, якщо раніше цей стан у нього вже зазначалося. Оскільки спільне застосування силденафілу та α-адреноблокаторів може призвести до симптоматичної гіпотензії у окремих чутливих пацієнтів, препарат Віагра® слід з обережністю призначати хворим, які приймають β-адреноблокатори (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»). Щоб звести до мінімуму ризик розвитку постуральної гіпотензії у пацієнтів, які приймають бета-адреноблокатори, прийом препарату Віагра слід розпочинати лише після досягнення стабілізації гемодинаміки у цих пацієнтів.Слід також розглянути доцільність зниження початкової дози препарату Віагра (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

У невеликої кількості пацієнтів зі спадковим пігментним ретинітом є генетично детерміновані порушення функцій фосфодіестераз сітківки ока.

Силденафіл посилює антиагрегаційний ефект нітропрусиду натрію (донатора оксиду азоту) на тромбоцити людини in vitro. ністю»).

Засоби лікування еректильної дисфункції повинні використовуватися з обережністю у пацієнтів з анатомічною деформацією статевого члена (ангуляція, кавернозний фіброз, хвороба Пейроні), або у пацієнтів з факторами ризику розвитку приапізму (серповидноклітинна анемія, множинна мієлома, лей. ністю»).

Безпека та ефективність препарату Віагра разом з іншими засобами лікування порушень ерекції не вивчалися, тому застосування подібних комбінацій не рекомендується (див. розділ «Протипоказання»).

У деяких постмаркетингових та клінічних дослідженнях з використанням усіх інгібіторів ФДЕ5, включаючи силденафіл, повідомлялося про раптове зниження або втрату слуху у пацієнтів.Однак більшість цих хворих мали фактори ризику розвитку даної патології, і не було виявлено жодної кореляції між використанням інгібіторів ФДЕ5 та раптовим зниженням або втратою слуху. У разі раптового зниження або втрати слуху слід припинити терапію силденафілом та негайно проконсультуватися з лікарем.

Вплив на здатність керувати автомобілем та керування механізмами

На тлі прийому силденафілу будь-якого негативного впливу на здатність керувати автомобілем або іншими технічними засобами не спостерігалося. Однак оскільки при прийомі силденафілу можливе зниження артеріального тиску, розвиток хроматопсії, затуманеного зору тощо. побічних явищ слід уважно ставитися до індивідуальної дії препарату у зазначених ситуаціях, особливо на початку лікування та при зміні режиму дозування.

Форма випуску

Таблетки, покриті плівковою оболонкою 25 мг, 50 мг або 100 мг

1, 2, 4, 8 або 12 таблеток у блістер із ПВХ/поліетилен/аклар/алюмінієвої фольги

1, 2 або 3 блістери в картонну пачку разом з інструкцією із застосування

На зворотний бік блістера наноситься додатковий захисний логотип (латинськими літерами «Pfizer» білим на темно-синьому фоні), що змінює колір при зміні кута зору. По кутах блістера розташовані порожні круглі контурні осередки для фіксації у виробничій машині.

На лицьову сторону картонної пачки з обох країв праворуч і ліворуч наносяться перфоровані рядки контролю першого розтину у вигляді півкола червоного кольору. Захисний голографічний стікер, що змінює колір при зміні кута зору, розташовується в нижньому правому куті передньої поверхні пачки.

Бічні поверхні пачки щільно склеюються під час упаковки препарату.

Умови зберігання

Список Б. Зберігати у сухому місці при температурі не вище 30 .C
Зберігати у недоступному для дітей місці

Термін придатності

5 років
Не використовувати після закінчення терміну придатності, вказаного на упаковці

Умови відпустки з аптек
За рецептом

Фірма-виробник:

«Пфайзер ПГМ», Франція
Зон Ендюстріель, 29 рут дез Ендюстрі, 37530 Посе-Сюр-Сіс, Франція
Претензії споживачів надсилати
за адресою представництва компанії в Російській Федерації:
109147 Москва, Таганська вулиця, 21

Віагра - ціна, наявність в аптеках Вказана ціна, по якій можна купити Віагра в Москві. Точну ціну у Вашому місті Ви отримаєте після переходу в службу онлайн замовлення ліків:

Як діє Віагра на чоловіків та жінок

У процесі клінічних випробувань нового серцевого препарату вчені помітили побічний ефект у пацієнтів-чоловіків. Це спостереження стало точкою відліку нової доби у лікуванні еректильної дисфункції (ЕД). Препарат Віагра з'явився у 1998 році і підірвав світовий фармацевтичний ринок.

Як працює Віагра

До складу знаменитої Віагри входить діюча речовина Сілденафіл. Препарат виробляють у таблетках трьох дозувань – 25 мг, 50 мг та 100 мг.

Віагра діє в організмі через складний ланцюжок біохімічних реакцій. У результаті вони призводять до розслаблення м'язових стінок судин кавернозних тіл у пенісі та заповнення їх кров'ю. Таким чином забезпечується природна відповідь на сексуальне збудження.

Важливо розуміти, що Віагра не лікує причину еректильної дисфункції (ЕД), вона допомагає впоратися з наслідками. Віагра не підвищує сексуальне бажання. Якщо немає потягу до партнера, то ліки марні.

Віагра для чоловіків

Наведемо приклад одного з клінічних випробувань: через 12 тижнів після початку прийому препарату поліпшення ерекції відзначили 76% пацієнтів, які отримували Віагру, та 22% отримували плацебо (тобто «пустушки»).

Поява Віагри змінила життя мільйонів чоловіків у світі. Пацієнти з еректильною дисфункцією завдяки їй повертаються до нормального сексуального життя.

Незважаючи на високу ефективність, у ряду пацієнтів прийом препарату не призводить до покращення ерекції. Це з неправильним прийомом ліків чи те, що ЕД просто наслідок іншого захворювання. У таких випадках консультація та обстеження у лікаря обов'язкові.

Віагра: як приймати і скільки діє

Як правильно приймати таблетки Віагри:

• всередину, натще - таблетки, вкриті оболонкою



• запиваючи водою або без неї - таблетки, що диспергуються у роті



• рекомендована доза 50 мг на прийом



• за 60 хв до сексуальної активності



• кратність – не більше 1 разу на добу



• максимальна добова доза 100 мг

рекомендована доза може бути знижена до 25 мг або підвищена до 100 мг залежно від ефективності, переносимості препарату та захворювань у пацієнта

Дані дослідження препарату показали, що збільшення дози до 200 мг не призводило до збільшення ефекту, зате частішали побічні ефекти (головний біль, «припливи», запаморочення, проблеми зі шлунком закладеність носа, порушення зору).

Препарат починає діяти за 30 хвилин після прийому. Активний протягом 2-4 годин.

Віагра протипоказана пацієнтам:

• одержуючим терапію препаратами-нітратами при хворобах серця



• при тяжких захворюваннях печінки



• при тяжкому перебігу серцевої недостатності, інфаркті, інсульті, аритміях



• при надто високих та низьких цифрах артеріального тиску



• при хворобах зорового нерва



• при гіперчутливості до силденафілу та компонентів препарату



• до 18 років

Прийом препарату безпечний, якщо слідувати інструкції та попередньо проконсультуватися з лікарем. Необхідно повідомляти про всі ліки, які приймаються регулярно. Ряд препаратів несумісний із Віагрою.

Віагра для жінок

За зареєстрованим показанням Віагра не призначена для застосування у жінок. Препарат аж ніяк не впливає на сексуальне збудження жінки.

Віагра та алкоголь

Препарат у дозі 50 мг не посилював гіпотензивну дію етанолу у невеликій концентрації у крові у здорових добровольців.

Але загальна рекомендація — не вживати алкоголю разом із лікарськими засобами — підходить і для Віагри.

Тому краще утриматися від алкогольних напоїв під час прийому препарату. Тоді можна не боятися накладення негативних ефектів ліків та алкоголю на організм.

Віагра чи Сіаліс — що краще

Віагра – препарат перший, брендовий та популярний досі. Трохи згодом з'явився його головний конкурент Сіаліс. Кардинальні відмінності у препаратів – хімічна формула та тривалість дії. Тадалафіл у Сіалісі «підтримує» чоловіка протягом 36 годин. З цієї причини препарат швидко набув широкого поширення у всіх країнах. Інші відмінності наведені у таблиці:

Віагра та Сіаліс - рецептурні ліки. Підбір терапії повинен проводити лікар з урахуванням віку пацієнта, стану, супутніх хвороб, ліків, що вже приймаються.

Якщо лікар рекомендує обидва засоби - то вирішити, який краще, допоможуть переваги пацієнта та особистий досвід.

Віагра стала першим ефективним та безпечним препаратом для лікування еректильної дисфункції. Вона зробила прорив історія сексуальної медицини. Аналоги та дженерики, що з'явилися пізніше, довго залишатимуться другим у свідомості людей. Це не применшує їх значення - вибір дозволяє розширити коло користувачів, підібрати оптимальний засіб за індивідуальними показаннями.