8 Серцеві глікозиди у ветеринарії
- 8.1 Виведення з організму
- 8.2 Показання до застосування
- 8.3 Протипоказання
Хімічна будова [ ред. | ред. код ]
Серцеві глікозиди, як і будь-які глікозиди, складаються із двох частин — вуглеводної (глікону) та аглікону стероїдної будови, глікозилювання (приєднання глікону до аглікону) відбувається по гідроксилу у третьому положенні аглікону. Глікон може містити від однієї до трьох моносахаридних ланок. В залежності від будови глікона серцеві глікозиди поділяють на первинні та вторинні, які утворюються при ферментативному відщепленні деяких залишків вуглеводів від первинних. [1] Аглікони серцевих глікоздиів скелету циклопентанпергідрофенантрену, кільця A/B і C/D знаходяться у цис-положенні, В/С — у транс. У 17-му положенні до стероїдної системи приєднане ненасичене лактонне кільце, в залежності від його будови серцеві глікозиди поділяють на дві групи:
- Карденоліни — строфантин із різних видів строфанта (Strophantus), дигітоксин і дигоксин із напрестянки пурпурової (Digitalis purpurea), уабаїн із Strophanthus gratus та Acokanthera ouabaio, останній широко використовується у нейрофізіологічних дослідженнях.
- Буфадієноліди — сціларен А із морської цибулі Scilla maritima, що використовується для лікування серцевих і ниркових захворювань. [2]
Фізико-хімічні властивості [ ред. | ред. код ]
Безбарвні або білі кристалічні речовини, без запаху, гіркі на смак, оптично активні, мають температуру плавлення (100—270 °C), флюоресціюють в ультрафіолетовому освітленні. Мало розчинні у воді, добре розчинні у водних розчинах метилового та етилового спиртів. Схильні до гідролізу. Фуранозиди гідролізують швидше ніж піранозиди.
Класифікація [ ред. | ред. код ]
За характером бічного ланцюга С17 поділяються на:
- карденоліди (група наперстянки, строфанту) — мають у С17 ненасичене лактонне кільце
- буфадієноліди (група борозника, луківки) — мають у С17 шестичленне ненасичене кільце з двома подвійними зв'язками
Розповсюдження у природі [ ред. | ред. код ]
Серцеві гілкозиди містяться багатьох рослинах, розповсюджених по всьому світу: в жовтецевих (Ranunculaceae), ранникових (Scrophulariaceae), барвінкових (Apocynaceae), лілійних(Liliaceae), шовковицевих (Moraceae) та інишх [2] . Найчастіше серцеві глікозиди добувають із таких рослин як
- наперстянка (рід Digitalis) — дигоксин та дигітоксин;
- строфант(Strophanthus) — к-строфантин, е-строфантин, g-строфантин;
- горицвіт (Adonis vernalis) — адонідин;
- акокантера (Acokanthera oblongifolia) та строфант — уабаїн.
Також деякі серцеві глікозиди синтезуються в тілі тварин, наприклад буфадієнолід марінобуфагенін виробляється у шкірних залозах аги (Bufo marinus) [3]
Дія на людський організм [ ред. | ред. код ]
- Позитивна інотропна дія (посилення серцевих скорочень)
- Негативна хронотропна дія (сповільнення частоти серцевих скорочень)
- Негативна дромотропна дія (зменшення серцевої провідності)
- Позитивна батмотропна дія (підвищення збудливості провідної системи серця, крім синусового вузла)
Молекулярний механізм дії [ ред. | ред. код ]
Молекулярний механізм дії серцевих глікозидів полягає у тому, що вони специфічно пригнічують діяльність Na + /K + -АТФази. Na + /K + -АТФаза — це трансмембранний транспортний білок, що забезпечує підтримання низького вмісту іонів Na + та високого вмісту іонів K + у клітині, для цього він використовує енергію гідролізу АТФ. Таке співвідношення іонів Na + /K + необхідне для регуляції осмотичного тиску, підтримання вторинного активного транспорту, а також підтримання трансмембранного потенціалу збудливих клітин, що необхідний для передачі нервових імпульсів та скорочення м'язів [4] . Na + /K + -АТФаза складається із двох регуляторних β- та двох ензиматичних α-субодиниць. Останні містять домени зв'язування Na + та серцевих глікоздиів із сторони повернутої назовні клітини та домени зв'язування К + та АТФ, повернуті всередину клітини. Приєднуючись до α-субодиниці Na + /K + -насосу серцеві глікозиди викликають її конформаційну зміну, внаслідок якої транспортер втрачає активність. Якщо Na + /K + -АТФаза не працює, це призводить до збільшення внутрішньоклітинного вмісту іонів Na + . А це у свою чергу призводить до зміни у роботі Na + /Са 2+ обмінника — траспортної системи, що викачує іони Са 2+ за механізмом вторинного активного транспорту: ці іони, рухаючись проти градієнту концентрації, обмінюються на іони Na + , що рухаються за градієнтом концентрації. Таким чином накопичення натрію всередині клітини призводить до зібльшення концентрації кальцію [5] . Останній іон необхідний для скорочення м'язів, коли його вміст в кардіоміоцитах зростає до певного рівня серцеві скорочення стають сильнішими, подальше зростання вмісту кальцію призводить до зупинки серця у систолі.
Найбільш вживані препарати [ ред. | ред. код ]
Серцеві глікозиди у ветеринарії [ ред. | ред. код ]
Складні органічні сполуки, що проявляють вибіркову дію на серце, виділяють у групу серцевих глікозидів. Кардіотонічну дію проявляє глікон, аглікон діє в 5-10 раз слабше [6] .
Серцеві глікозиди вибірково діють на міокард і збільшують силу його скорочень, продовжують діастолу, сповільнюють швидкість проходження імпульсів по провідній системі серця, і сповільнюють частоту пульсу. При захворюваннях серця порушується гліколіз і використання глікогену, збільшується утворення молочної кислоти в міокарді, зростають витрати кисню і знижується коефіцієнт корисної дії серцевого м'яза. Для поліпшення постачання тканин киснем хворе серце збільшує частоту скорочень, внаслідок чого збільшується навантаження на серцевий м'яз, зростають витрати енергії, поглиблюється декомпенсація. [6]
Фармакологічна активність серцевих глікозидів проявляється систолічним ефектом — збільшенням сили і швидкості скорочень міокарду, зменшечням тривалості систоли, що сприяє покращенню швидкості кровотоку і підвищує артеріальний тиск. [6]
Діастолічний ефект проявляється сповільненням частоти скорочень серця, продовженням діастоли, що спуроводжується кращим спорожненням лівого передсердя від крові й надходженням до правої половини серця з венозної системи. Вплив на блукаючий нерв викликає сповільнення частоти серцевих скорочень і нормалізацію ритму. [6]
Серцеві глікозиди звужують кровоносні судини внутрішніх органів і розширюють судини мозку, легень і нирок, що призводить до перерозподілу крові та підвищення артеріального тиску. Покращення кровозабезпечення супроводжується посиленням обмінних процесів, виведенням отруйних речовин з організму. Вони є сильними діуретичними засобами (особливо препарати наперстянки). [6]
Вже в малих дозах серцеві глікозиди змінюють діяльність серця. Скорочення стають сильнішими, діастола повніша, покращується збудливість і і провідність, нормалізується ритмічність скорочень, відновлюється кровообіг. Їхній вплив залежить від виду, віку, статі тварини й патологічного стану серцевого м'яза. Найбільш чітко кардіотонізуюча дія проявляється у собак, котів і коней завдяки сильнішому впливу вагусу на серце у цих тварин. Незначно змінюють вони роботу серця у великої рогатої худоби. На здорове серце глікозиди майже не впливають. При морфологічних змінах серцевого м'яза ефективність серцевих глікозидів зменшується і чим обширніші переродження, тим менший лікувальний ёфект. При жирових і фібринозих дистрофіях вони не дають лікувального ефекту. [6]
Виведення з організму [ ред. | ред. код ]
Серцеві глікозиди з різних рослин мають неоднакову стабільність. Одні препарати в організмі руйнуються протягом доби, інші — протягом кількох днів.
У шлунку серцеві глікозиди руйнуються і втрачають активність. Всмоктуються вони в тонкому кишечнику. Водорозчинні глікозиди строфанту, конвалії погано всмоктуються при пероральному введенні (близько 3 %) [6] . Дигітоксин добре розчиняється в ліпідах і не розчиняється у воді, легко всмоктуючись у травному каналі (80…90 %) [6] . При пероральному застосуванні фармакологічна активність дигітоксину не менша, ніж при внутрішньовенному введенні. Для прискорення дії серцевих глікозидів їх вводять внутрішньовенно, для зменшення токсичності розбавляють розчином глюкози. [6]
3 організму серцеві глікозиди виводяться з жовчю (10… 20 %), каловими масами в незмінному вигляді або у вигляді метаболітів (30…70 %), незначна частина — із сечею. Повільно виводяться з організму препарати наперстянкн (близько 7 % за день), тому вони мають кумулятивні властивості. Інші препарати серцевих глікозидів виводяться швидко і кумулятивними властивостями не володіють. [6]
Показання до застосування [ ред. | ред. код ]
Серцеві глікозиди застосовують для лікування гострої та хронічної недостатності серця й кровообігу, при застійних явищах, хронічних захворюваннях міокарда, перевтомі серця, гострих інтоксикаціях, кардіосклерозі, миготливій аритмії, набряках і водянках, для регуляції кровообігу під час порушень серцевоі компенсації.
Протипоказання [ ред. | ред. код ]
Протипоказанням для застосування серцевих глікозидів є гострі міо- та ендокардити, компенсовані пороки серця, дистрофії серцевого м'яза [6]
Серцеві глікозиди з різних рослин різняться не лише за хімічною структурою, а й кількісно-якісним ефектом активності, тривалості дії, кумулятивності. Серед них виділяють препарати групи наперстянки, що мають помірну й тривалу дію; строфанту з сильною і короткочасною дією, та конвалії, горицвіту, жовтушника, які займають проміжне положення [6] .
- Препарати наперстянки: Лист наперстянки (лат.Folium Digitalis) • Дигален-нео (лат.Digalen-neo) • Лантозид (лат.Lantosidum) • Дигоксин (лат.Digoxinum)
- Препарати строфанту: Строфантин К (лат.Strophanthinum K)
- Препарати горицвіту: Трава горицвіту (лат.Herba Adonis vernalis) • Адонізид (лат.Adonisidum) • Кордіазид (лат.Cordiasidum)
- Препарати конвалії: Трава конвалії травневої (лат.Herba Convallariae) • Настойка конвалії (лат.Tinctura Convallariae) • Корглікон (лат.Corgliconum)
Список використаних джерел [ ред. | ред. код ]
- ↑Хімічна онлайн енциклопедія Химик.ру
- ↑ аб Овчинников Ю. А. Биоорганическая химия.—М.:Просвещение,1987.—815с.:ил. [1]
- ↑ Bagrov A.Y, Shapiro J.I, Fedorova O.V (2009). Endogenous Cardiotonic Steroids:Physiology, Pharmacology, and Novel Therapeutic Targets. Pharmacological Reviews61: 9–38. PMID19325075. (англ.)
- ↑ Alberts B, Johnson A, Lewis J, Raff M, Roberts K, Walter P (2007). Molecular Biology of the Cell (вид. 5th). Garland Science. ISBN978-0-8153-4105-5.
- ↑ Wasserstrom JA, Aistrup GL (2005). Digitalis: new actions for an old drug. Physiol Heart Circ Physiol289: 1781–93. PMID16219807. doi:10.1152.
- ↑ абвгдежиклмн Канюка О. І., Скорохід В. Й., Гуфрій Д. Ф. Клінічна ветеринарна фармакологія. — К: В-во УСГА, 1993. — 293 с. ISBN 5-7987-0067-4
Література [ ред. | ред. код ]
- Фармацевтична хімія : [ арх. 11 березня 2021 ] : підручник / ред. П. О. Безуглий. — Вінниця : Нова Книга, 2008. — 560 с. — ISBN 978-966-382-113-9. (С.?)
- Фармакологія: підручник / І. В. Нековаль, Т. В. Казанюк. — 4-е вид., виправл. — К.: ВСВ «Медицина», 2011.— 520 с. ISBN 978-617-505-147-4 (С.?)
Посилання [ ред. | ред. код ]
Подібні статті
/189/189.jpg)
