Як називається основна вада деревини?

Дефектами обробки називають вади, що виникають при механічному впливі на дерево або деревину під час заготівлі, транспортування, пиляння. Це найчисленніша група вад. Найчисельнішою групою природних вад деревини, крім сучків, що являють собою видозміни однієї вади, є вади будови деревини. Кеш

Що входить до складу деревини?

Конструкційні матеріали з деревини так як ДВП, ДСП, МДФ,OSB, Фанера. Саме ці матеріали і є природнього походження. Породи деревени. Породи деревини є двох видів: Листяні породи деревини;Хвойні породи деревини.

Яка є деревина?

За твердістю по торцю деревину поділяють на три групи: м'яка з твердістю 35…50 МПа (сосна, ялина, ялиця, вільха); тверда — 50…100 МПа (дуб, граб, ясен, клен, каштан, береза); дуже тверда — понад 100 МПа (самшит, кизил).

Вади деревини — Вікіпедія Тріщина — розрив деревини уздовж, рідше поперек волокон. Розрізняти тріщини за видами має сенс тільки у великих сортиментах, в дрібних же тріщини слід розглядати як єдину ваду, виділяючи тільки поперечні і, в деяких випадках, відлуп. Види тріщин Складний мітик Відлуп і … See more

1.5.5. Вади будови деревини

Вади будови деревини - одна з найбільших груп, можна розділити на 7 підгруп:

1. Неправильне розміщення волокон та річних кілець

3. Нерегулярні анатомічні утворення

4. Серцевина,зміщена серцевина, подвійна серцевина

7. Ненормальні відкладення в деревині.

1. Неправильне розміщення волокон та річних кілець. Сюди входять такі вади:

- радіальний та тангенціальний нахили волокон,

Нахил волокон виявляється у відхиленні їх від поздовжньої осі сортименту, може бути у всіх порід ( раніше називали "косослоєм" – рис. 22, 23).

Рис. 22. Нахил волокон: а) тангенціальний нахил волокон в круглих лісоматеріалах; б) та в) тангенціальний та радіальний нахил волокон в пилопродукції

Рис. 23. Нахил волокон на колодах, пилопродукції і стовбурі

В круглих лісоматеріалах обумовлений природнім спіральним розташуванням волокон. Видно на зовнішній поверхні кори, а в пиломатеріалах по гвинтовим тріщинам.

Тангенціальний нахил волокон в пилопродукції виявляється на тангенціальному перерізі по відхиленню від поздовжньої осі смоляних ходів, судин, тріщин, грибних уражень.

Головна причина - спадковість. Наприклад для каштана кінського розміщення гвинтоподібних тріщин на корі знизу вгору направо, для інших порід може бути протилежним. З віком ступінь нахилу збільшується і на периферії стовбура буває сильніше розвинена, ніж у центрі. У хвойних порід в серцевині - по лівим спіралям, на периферії - навпаки.

Радіальний нахил волокон - спостерігається лише в пиломатеріалах або деталях при перерізані річних кілець на радіальній або близькій до неї поверхні пиломатеріалу. Отримують його при розпилюванні збіжистих, окорекнкуватих та кривих стовбурів.

У круглих лісоматеріалах нахил волокон вимірюють в см або % за відхиленням волокон від лінії, паралельній поздовжній осі сортименту на протязі 1 м ( в окоренкуватих стовбурах відступають на 1 м від нижнього торця); допускається вимірювати його за розміром хорди, що відповідає величині відхилення волокон від поздовжньої осі сортименту протягом 1 м від цього торця. У пиломатеріалах - НВ вимірюють величиною відхилення на довжині, яка не менше подвійної ширини сортименту.

Нахил волокон ускладнює обробку деревини, знижує міцність, особливо на розтяг уздовж волокон (найменший вплив при стиску уздовж волокон); пилопродукція з ним має збільшену усушку уздовж волокон, є причиною гвинтової пожолобленості.

Хвилястість - хвилясте або невпорядковане розміщення волокон, найчастіше трапляється у листяних порід (рис. 24). Розрізняють хвилясту хвилястість і плутану хвилястість.

Рис. 24. Хвилястість на розколі чурака з акації

Хвиляста хвилястість має більш менш впорядковане розташування вигнутих волокон, утворює характерну струменисту текстуру. Спостерігається у комлевій частині стовбура в місцях переходу в коріння. Виникнення її пов’язують з сильним тиском на деревину нижньої частини вищерозташованих частин стовбура. Спостерігається у берези, осики, клена, ясеня тощо.

Плутана хвилястість - хаотичне розташування волокон, зустрічається в деревині наростів типа капів. Іноді це може бути місцевою вадою, або займати значну площу (карельська береза).

Хвилястість вимірюють за площею зони тільки в пиломатеріалах та шпоні, в см або % від площі.

Вона знижує механічні властивості, утруднює обробіток. Але вважається умовною вадою - надає деревині красивої текстури, підвищує цінність деревини.

Завиток - місцеве викривлення річних шарів у зоні сучків та проростей. Враховують його лише в пиломатеріалах і шпоні (рис. 25). Завитки можуть бути:

- однобічні (виходить на одну або дві суміжні сторони);

- наскрізні (на дві протилежні сторони).

Вимірюють їх за шириною і довжиною в лінійних мірах і враховують кількість штук на 1м довжини або на всю довжину та на 1м 2 шпону. Завитки, що оточують сучи, які допускаються в даному сортименті не враховуються.

Найбільше зниження міцності дають наскрізні завитки в дрібних сортиментах.

Рис. 25. Завиток у пилопродукції

Реактивна деревина - крень та тягова деревина. Реактивна деревини утворюється в нахилених гілках та стовбурах під дією сил тяжіння.

Крень (рогівка) - вада деревини хвойних порід, що проявляється в різкому збільшенні пізньої деревини (рис. 26). Утворюється в стиснутій зоні нахилених або вигнутих стовбурів, тобто в нижньому, повернутому до землі боці. Буває місцева ( результат короткочасного вигину стовбура) або суцільна (довготривалий вигин).

В круглих лісоматеріалах виділяється на торцях овальної форми у вигляді темнозабарвлених широких пізніх зон річних кілець (суцільна). Дуже часто зустрічається в ялини та ялиці. Місцева охоплює лише окремі річні кільця.

На бокових поверхнях пиломатеріалів або шпона крень видно як тусклі темні стрічки різної ширини.

Вимірюють за довжиною та шириною зони, яка зайнята цією вадою, в лінійних мірах або площу зони у % (круглі лісоматеріали). Підвищує твердість деревини і міцність при стиску та статичному згині, понижує міцність при розтягу, збільшує у 4-5 разів усушку уздовж волокон та зменшує у 2 рази поперек; сприяє розтріскуванню та жолобленню.

Рис. 26. Крень на поперечних зрізах сосни

Тягова деревина- вада будови листяних порід, схожа на крень, але утворюються в верхній розтягнутій зоні стовбура і відрізняється різким розширенням ранньої зони річних кілець ( бук, тополя тощо).

Деревина має вигляд дугоподібних ділянок, які відрізняються кольором та структурою (мшиста поверхня) від нормальної деревини. На радіальній поверхні та шпоні (дуб, ясен) спостерігається у вигляді вузьких стрічок - тяжів. У порід з погано вираженими річними кільцями (береза, клен) важко розпізнати, необхідно обробити поверхню розчином йоду, набуває синьо-фіолетовий колір.

Утруднює обробку деталей - мшисті ворсисті поверхні. Усушка уздовж більше в 2 рази, ніж у нормальної; зменшення усушки в поперечному напрямку менше, ніж при крені.

Нерегулярні анатомічні утворення:

Несправжнє ядро утворюється у листяних розсіяносудинних породах (береза, бук, клен, вільха, осика). Буває овальним - а, зірчастим - б, лопатевим - в (рис. 27). Контур - темна лінія, має різні відтінки.

Причина - вікова диференціація тканин, ранева реакція дерева, гриби, бактерії, сильні морози.

Рис. 27. Несправжнє ядро різної форми

Вимірюють за найменшим діаметром круга, в який воно вписується; в фанерних кряжах - за найменшою шириною периферійної зони, що вільна від вади; в пиломатеріалах і шпоні - за глибиною, шириною і довжиною або за площею зони, зайнятою вадою.

Негативно впливає на якість, понижує проникність, міцність при розтягненні; у берези легко розтріскується.

Внутрішня заболонь (дуб, ясень) - у вигляді кількох річних кілець, що за кольором нагадують заболонь. У пиломатеріалів - світлі рівні смуги серед ядрової частини (рис. 28).

Причина - порушення нормальної діяльності камбію, викликана морозами.

Вимірюють ширину зовнішньої зони вільної від вади, в пиломатеріалах і шпоні - ширину і довжину вади.

Має як і звичайна заболонь меншу стійкість до гниття, ніж ядро; легко пропускає рідини. Має нижчі механічні властивості.

Рис. 28. Внутрішня заболонь на дубі

Плямистість - виникає в заболоні листяних порід під дією грибів і шкідників у вигляді невеликих за розмірами темнозабарвлених ділянок деревини (рис. 29).

Розрізняють тангенціальну (бук, у вигляді плям коричневого або сіро коричневого кольору без червонуватого відтінку) і радіальну ( береза, темно-бурий, темно-сірий колір плям уздовж серцевих променів) і прожилки (серцевинні повторення).

Враховується лише в пиломатеріалах і шпоні за площею зони, зайнятою вадою.

Псує вигляд деревини. На механічні властивості великих сортиментів не впливає. В шпоні в місцях радіальної плямистості - розтріскування.

Рис. 29. Плямистість на зразках деревини бука і берези

Серцевина - присутня у всіх круглих лісоматеріалах, тому там вона не є вадою. В пилопродукції вимірюється як глибина залягання в мм до найближчої пласті. Дошки з серцевиною розтріскуються і жолобляться, серцевина легко загниває.

Зміщена серцевина - ексцентричне розташування серцевини, утруднює використання круглих лісоматеріалів, як правило вказує на наявність реактивної деревини.

Подвійна серцевина - буває в сортиментах, що отримані з дерев, які зрослись в процесі росту; її не вимірюють, а лише враховують в круглих лісоматеріалах (рис. 30). Може бути дві або більше серцевини, які мають кожна свою систему річних кілець, по периферії огорнену спільною системою кілець. В пилопродукції вимірюють довжину ділянки з подвійною серцевиною.

Рис. 30. Подвійна серцевина

Пасинок і вічка – у цю підгрупу включені дуже великі або дуже малі сучки.

Пасинок - це відстала в рості або відмерла друга верхівка (рис. 31), що проходить під кутом до поздовжньої осі, іде через сортимент на значну відстань. Вимірюють за найменшим діаметром перетину. Сортименти з пасинком у всіх порід бувають тільки III сорту.

Рис. 31. Відстала у рості друга верхівка

Вічка - сліди нерозвинутих в пагін бруньок ( з них утворюються так звані водяні пагони). Враховуються лише в пиломатеріалах і шпоні. Діаметр їх не більше 5 мм. Розрізняють: розкидані (поодинокі); групові (3 вічка і більше на відстані менше 10 мм).

У шпоні виділяють ще вічка світлі і темні. Враховують за кількістю штук (розкидані) на 1м довжини або на 1 м 2 листка (групові) шпону. Вада вважається умовною, бо іноді надає декоративні властивості деревині. Але в дрібних сортиментах дрібні вічка знижують міцність при статичному вигині та ударну в’язкість.

9.6. Вади деревини

Вади деревини - це недоліки окремих її ділянок, які знижують якість і обмежують можливості використання. Вади деревини можуть бути пов'язані з відхиленнями від її нормальної будови, пошкодженнями та захворюваннями.

Їх поділяють на такі групи: тріщини, сучки, пошкодження комахами, грибами, трухлявини, дефекти форми стовбура, вади будови деревини, рани, ненормальні відкладення в середині деревини, хімічні забарвлення. Вплив вад на придатність деревини для будівельних потреб залежить від їхнього місця розташування, виду, розмірів ураження, а також від призначення деревини.

Вищезазначені відхилення, як правило, знижують механічні властивості деревини, а тому її сортність встановлюють з урахуванням наявних вад. їхнє походження може бути різним. Одні з них утворюються в період росту дерева, інші – у період зберігання та експлуатації.

Тріщини - це розриви деревини вздовж волокон. Залежно від часу появи та характеру пошкодження розрізняють такі тріщини: мітик, відлупина, морозні та всихання (рис. 9.2).

Рис. 9.2. Типи тріщин: 1, 2 – містикові: проста та складна; 3, 4 – морозні: відкрита й закрита; 5, 6 – відлупні: кільцева й часткова.

Мітик - це внутрішні поздовжні тріщини, які проходять через стрижень стовбура, але не доходять до його периферії. Вони виникають у дереві, що росте, і збільшуються в зрубаному дереві при його висиханні. Мітик порушує цілісність деревини й знижує її сортність.

Відлупиш – це внутрішня тріщина, що йде по річному шару й збільшується в зрубаному дереві при його висиханні. Відлупина, як правило, спричинюється морозом і найчастіше зустрічається в деревині дуба, осики, ялиці, ялини та тополі.

Морозна тріщина (морозовина) – це зовнішня поздовжня тріщина, ширша на периферії стовбура і поступово звужується до центра. На поверхні стовбура морозовина має вигляд відкритої тріщини значної довжини з набряками по краях. Виникають такі тріщини взимку при різкому зниженні температури. Найчастіше вражають товсті стовбури листяних порід: дуба, бука, ясеня, горіха.

Тріщини усихання утворюються при висиханні деревини й поширюються від поверхні колоди всередину. Тріщини усихання порушують цілісність деревини, знижують її сорт, часто роблячи деревину непридатною для будівельних потреб.

Сучки – це частини гілок, що містяться в деревині живих чи відмерлих за життя дерев. Сучки – найпоширеніша й неминуча вада деревини. Вони порушують її однорідність, ускладнюють обробку пиломатеріалів, знижують міцність.

Для виготовлення несучих дерев'яних конструкцій придатна деревина, яка має лише здорові зрощені сучки, число та розміри яких обмежені для кожного матеріалу.

Хімічні забарвлення виникають у деревині внаслідок хімічних та біохімічних процесів окислення дубильних речовин. Вони розміщуються переважно в поверхневих шарах і погіршують зовнішній вигляд деревини, але її фізико–механічних властивостей майже не змінюють.

На якість деревини особливо впливають грибні забарвлення та гнилизна. Вони виникають на мертвій та відмираючій деревині внаслідок біологічних процесів, спричинених життєдіяльністю найпростіших організмів – грибів. Одні гриби змінюють лише забарвлення деревини, майже не впливаючи на фізико–механічні властивості (деревозабарвлювальні), інші не лише змінюють колір, структуру та властивості деревини, а й руйнують її (дереворуйнівні).

Деревозабарвлювальні гриби вражають переважно дерева, що ростуть, та свіжозрубану деревину під час її транспортування й зберігання.

Дереворуйнівні гриби, що спричинюють гниття, виділяють фермент, який перетворює нерозчинну у воді целюлозу на розчинну глюкозу – поживне середовище для подальшого розвитку грибів. У тілі грибів глюкоза окислюється киснем повітря, утворюючи вуглекислий газ та воду. Деревина при цьому змінює забарвлення, маса її зменшується, вона вкривається сіткою поперечних та поздовжніх тріщин, втрачає міцність і розпадається.

Гриби розвиваються при наявності кисню повітря, температури середовища 20. 70°С та вологості деревини не менш як 20%. Із зміною умов (відсутність кисню, дія від'ємних температур, зменшення вологості деревини) гниття деревини може припинитися, але гриби зберігають здатність до подальшого розвитку.

Сортність деревини з гнилизною залежно від розмірів ураження знижується аж до її повної технічної непридатності.

Пошкодження комахами (червоточина) – це ходи й отвори, пророблені в деревині комахами. На деревині червоточини можна побачити у вигляді невеличких отворів, борозенок, канавок. Основних руйнувань деревині завдають не дорослі комахи, а їхні личинки, які живляться корою чи деревиною. Найсприятливіші умови для розвитку та життєдіяльності комах створюються при теплій (18. 24°С), сухій (з вологістю повітря 60. 80%) погоді. Червоточина погіршує зовнішній вигляд деревини й знижує показники її механічних властивостей тим більше, чим вищий ступінь її ураження комахами.

За глибиною червоточини поділяють на поверхневі, неглибокі, глибокі й наскрізні, а за розмірами отворів – на дрібні (діаметр отвору менший ніж 3 мм) та крупні (діаметр отвору понад 3 мм).

Поверхнева червоточина не впливає на механічні властивості деревини й при розпилюванні йде в обаполи та інші відходи, а тому є допустимою в пиломатеріалах та фанерній сировині. Інші види червоточин порушують цілісність деревини й знижують її механічні властивості, а також стійкість проти загнивання,

оскільки комахи можуть занести спори грибів. Таку деревину не застосовують для виготовлення несучих конструкцій.

Якість деревини залежить також від вад будови деревини (рис. 9.3).

Нахил волокон – це відхилення напряму волокон від поздовжньої осі колоди чи пиломатеріалів. Ця вада знижує міцність пиломатеріалів, збільшує усихання вздовж волокон і призводить до крихкості при сушінні. Якість механічної обробки заготовок із деревини з нахилом волокон погіршується.

Завилькуватість – це звивисте чи безладне розміщення волокон. Завилькуватість знижує міцність при розтягу, стиску та згині й підвищує міцність при сколюванні та ударному згині. Вона створює гарну текстуру й високо ціниться при декоративній обробці. Тому завилькуватість вважають умовною вадою.

Завиток – це місцеве викривлення волокон (найчастіше навколо сучків). Зниження міцності деревини залежить від розмірів та форми завитка.

Крен – це ненормальний підсилений розвиток пізньої зони деревини; притаманний похилим та викривленим деревам.

Засмолок — ділянка деревини, густо просочена смолою. Зазвичай засмолок утворюється внаслідок поранення стовбура хвойних порід деревини. Засмолена деревина стійкіша до загнивання, але гірше обробляється й склеюється.

Прорість – це омертвіла ділянка деревини чи кори, яка частково чи повністю заросла в стовбурі дерева. Прорість порушує цілісність деревини й супроводжується викривленням річних шарів

Рис. 9.3. Вади будови деревини: 1 – нахил волокон; 2 – завилькуватість; 3 – крен; 4 – подвійний стрижень

Сухобокість – це зовнішнє однобічне омертвіння стовбура, яке утворюється внаслідок обдирання, удару чи пошкодження кори вогнем. Ця вада змінює правильну форму стовбура, знижує вихід пиломатеріалів і шпону.

До групи вад форми стовбура належать збіжистість, закомелистість, овальність, нарости та кривизна.

Збіжистість – це вада, при якій діаметр стовбура зменшується більше як на 1см на кожному метрі висоти стовбура.

Закомелистість - це різке збільшення діаметра нижньої частини стовбура. Вона ускладнює використання матеріалу, збільшує кількість відходів, призводить до появи нахилу волокон у пиломатеріалах.

Овальність – це форма поперечного перерізу торця круглого лісоматеріалу, в якого більший діаметр не менше як у 1,5 рази перевищує менший. Овальність збільшує кількість відходів при пилянні.

Кривизна – це викривлення стовбура дерева по довжині. Вона зменшує корисний вихід пиломатеріалів та шпону.