Скільки всього природних зон?

У межах рівнинної частини України виділяють три зони: мішаних хвойно-широколистих лісів; лісостепу; степу.

Де розміщені природні зони?

Розміщення природних зон підпорядковане географічній зональності – вони змінюються від екватора до полюсів (широтна зональність) або від океанів углиб материка (довготна зональність) внаслідок нерівномірного розподілу тепла і вологи. Зміна природних зон у горах називається висотною поясністю. Кеш

Що таке природні зони Землі?

Природні зони – ділянки суші, які отримують однакову кількість сонячного тепла, опадів і мають однакові погодні умови, рослинний і тваринний світ. Кеш

Природна зона — Вікіпедія Природні зони беруть свою назву від рослинності, властивої їм, і інших географічних особливостей. Природні зони — один із щаблів фізико-географічного районування. See more

1. Природні зони

Погодні умови кожної зони мають свої відмінності. Вони залежать від кількості сонячного тепла, яку отримує земна поверхня, та кількості опадів. Кількість опадів зумовлена напрямом вітру та віддаленістю від океану.

Від кількості тепла та опадів, які отримує природна зона, залежить різноманітність і багатство рослинного світу в ній. А багатство рослинного світу зумовлює різноманітність тваринного світу та родючість ґрунту, який утворився в природній зоні.

Зона арктичних пустель розташована навколо Північного полюса й на узбережжі Північного Льодовитого океану. Тут завжди холодно (–40°C узимку, +5°C улітку), майже впродовж усього року лежить сніг. Рослинний і тваринний світ у зоні арктичних пустель дуже бідний.

Зона тундри тягнеться вздовж узбережжя Північного Льодовитого океану. Зима тут довга й холодна, а літо коротке й прохолодне (до +12°C). За літо ґрунт не встигає відтанути, тому близько до поверхні залягає вічна мерзлота.

Зона лісів змінює на півдні тундру. Тут значно тепліше (влітку до +17°C), багато опадів. Якщо рухатися в напрямку з півночі на південь, то хвойні ліси змінюються мішаними й широколистими.

Зона степів — це безкраї рівнини, вкриті трав’янистими рослинами. Зима в степу коротка, холодна та малосніжна. Літо — тривале, жарке й посушливе. Ліси тут не ростуть, бо їм не вистачає вологи.

Зона пустель — це рівнинні ділянки, на яких розріджений, або й зовсім відсутній, рослинний покрив. Літо тут дуже посушливе й спекотне (до +30°C). Зима коротка, холодна й безсніжна. Рослинний і тваринний світ дуже бідний.

Зона тропічних степів (саван) не така посушлива, як пустеля. У саванах розрізняють два сезони — вологе літо та посушливу зиму. Тут ростуть високі трави, чагарники та поодинокі дерева. Тваринний світ дуже різноманітний.

Зона екваторіальних вологих лісів простягається обабіч екватора. Тут завжди тепло й упродовж року буває багато опадів. Ця природна зона вирізняється найбільшим на Землі різноманіттям рослин і багатим тваринним світом.

Я досліджую світ : підруч. для 4 кл. закл. загал. серед. освіти. У 2 ч. Ч. 1 / І. Жаркова, Л. Мечник, Л. Роговська. — Тернопіль : Підручники і посібники, 2021. — 144 с. : іл.

Природні зони Землі

— один з великих природних комплексів Землі. Основними чинниками утворення природної зони є клімат та рельєф, тобто компоненти природного комплексу, від яких залежить формування і розвиток інших його компонентів (ґрунтів, рослинності, тваринного світу). Природні зони розміщуються по всій території суходолу в певній послідовності від полюсів до екватора. їх розподіл можна простежити за картою природних зон світу (див. атлас).

Зона арктичних пустель. У навколополюсному просторі постійно холодна погода. Дуже низькі температури протягом усього року унеможливлюють розвиток рослинності. Лише мохи і лишайники влітку з'являються невеликими ділянками на островах Північного Льодовитого океану та частково на узбережжі. Тварини живляться організмами, що мешкають у водах Океану. Чайки різних видів, полярні сови, білі ведмеді, тюлені, песці — ось основні тварини арктичних пустель (мал. 75). Поступово на південь ця зона переходить у зону тундри.

Тундра займає величезні простори, вкриті болотами, що утворилися на поверхні багаторічної мерзлоти (мал. 76). Тундрова рослинність розвинута в основному в Північній півкулі на узбережжі та островах Північного Льодовитого океану і високо в горах. У Південній півкулі її майже немає, оскільки тут немає для неї відповідних умов.

Основна ознака зони — її безлісся. Тут трапляються лишайники, карликові дерева, що стеляться по землі (карликова береза і полярна верба). Влітку багато ягід (журавлина, морошка, брусниця). Восени багато грибів.

Мал. 76. Тундра Північної Америки

Тундрові куріпки, полярні сови, дрібні гризуни — лемінги, великі північні олені, песці і полярні вовки населяють цю територію протягом усього року. Взимку тундра перетворюється на білу пустелю. Травоїдні тварини живляться рослинністю, яка зберігається під сніговим покровом, хижаки — травоїдними тваринами.

Улітку велика кількість перелітних птахів (качок, гусей, чайок) живляться рибою і утворюють на крутих морських скелях цілі колонії – пташині базари.

Поступово на південь тундра переходить у лісотундру. Тут уже з'являються дерева (берези, ялини, модрини). Лісотундра змінюється тайгою та зоною мішаних лісів.

Тайга і мішані ліси. Значна кількість опадів, більш високі, ніж у тундрі, температури зими і літа сприяють поширенню порівняно багатої деревної рослинності. Це — тайга (мал. 77). Тут ростуть хвойні (ялина, модрина), на південь — листяні (береза, осика) дерева. У підліску поширена трав'яниста і чагарникова рослинність. Досить багатий і тваринний світ. Сотні видів птахів, з яких найбільшими є глухарі та тетереви. З-поміж гризунів — зайці, білки, миші тощо. З копитних рослиноїдних тварин поширені олені, косулі, лосі; з хижаків — рись, вовк, ведмідь, соболь, куниця. Людина дуже змінила природу тайги: вирубала великі площі лісів, знищує птахів, тварин, будує міста й дороги.

Мал. 77. Тайга Сибіру

Мішані ліси займають північну частину України майже до широти Києва (мал. 78).

Мал. 78. Мішаний ліс Східноєвропейської рівнини

Степи простяглися вузькою смугою через усю територію Євразії й Північної Америки на південь від лісів. Займають південь України. Влітку клімат у степу жаркий і сухий. Взимку випадає мало снігу. Рослинність у степу трав'яниста, оскільки для розвитку дерев не вистачає вологи. Незайманий людиною степ особливо красивий навесні. Яскраві плями ірисів і тюльпанів, маків, диких півоній та інших квітів перетворюють степ у яскравий різнобарвний килим. До середини літа рослинність висихає, стає бурою. Степи мають найродючіші ґрунти — чорноземи. Нині степи розорані. Природна рослинність і тваринний світ збереглися лише в заповідниках (мал. 79).

Пустелі. З усіх природних зон в пустелі клімат найпосушливіший і найжаркіший. Температури літа досягають 50°С, а поверхня в деяких місцях (пустеля Сахара) розжарюється до 80°С. Вологи не вистачає, суцільного рослинного покриву немає. Рослини пристосувалися до таких умов життя. Вони мають глибоке коріння і тонке схоже на голки листя (щоб менше випаровувалось вологи). З плазунів тут водяться змії й ящірки, з гризунів — тушканчики. Від пекучих променів Сонця вони рятуються в глибоких норах, а на поверхню виходять вночі. Птахів мало (мал. 80).

Мал. 80. Австралійська пустеля

Савани. Чим ближче до екватора, тим більше дощів. У зоні саван вони випадають улітку. В цей час високі трави суцільно вкривають поверхню савани. Деякі з них, наприклад слонова трава, досягають висоти 5 м. Окремими групами дерев ростуть зонтичні акації, окремими деревами — баобаби. В сухий сезон (взимку) більшість дерев скидає листя, висихають трави.

У саванах водиться багато великих копитних тварин: зебри, антилопи, жирафи, буйволи, носороги, слони. З хижаків — леви, гепарди, гієни (мал. 81).

Мал. 81. Африканська савана

Людина значно змінила природу саван. Дикі тварини позбавляються своїх звичайних місць проживання. Незаймана природа зберігається в заповідниках і національних парках.

Вологі екваторіальні ліси. По обидва боки від екватора, де клімат вологий і жаркий, розташована зона вологих екваторіальних лісів. Тисячі порід різних дерев, переплетених ліанами, створюють непрохідні хащі. Через густу рослинність в екваторіальному лісі постійні сутінки. На кілометрі площі рідко можна знайти два однакових дерева.

Тут постійне літо. Тому на одній гілці дерева можна одночасно побачити і цвітіння, і плоди. Тварини і птахи цих лісів мають постійну їжу. Більшість тварин живе на верхівках дерев, де багато сонця.

Мавпи, папуги, інші птахи створюють постійний гамір у верхній частині лісу, що досягає висоти 80 м над поверхнею землі. Внизу тихо, темно, сиро і лише іноді промайне плямисте тіло ягуара або іншого хижака. У водоймах трапляються крокодили, бегемоти й інші тварини (мал. 82). Вологі екваторіальні ліси є легенями нашої планети, оскільки вони виділяють велику кількість кисню в атмосферу. Їх збереження — завдання всього людства.

Мал. 82. Вологий екваторіальний ліс Африки

Таким чином, природні зони змінюються в основному від полюсів до екватора залежно від широти місцевості. Але бувають винятки.

На розміщення природних зон впливають висота місцевості, близькість морів і океанів, наявність теплих і холодних течій, інші причини.

1. Природні зони — великі природні комплекси Землі. Вони утворюються внаслідок різноманітності клімату нашої планети.
2. Основні природні зони — це арктичні пустелі, тундра, тайга й мішані ліси, степи, пустелі, савани і вологі екваторіальні ліси. Ці зони змінюють одна одну від полюсів до екватора.

При копіюванні інформації обов'язкові прямі посилання на сторінки сайту та авторів матеріалів.
Всі книги та статті є власністю їхніх авторів та служать виключно для ознайомлення.