Яка система землеробства переважали на українських землях?

За княжої доби панівною стала перелогова система землеробства, у якій цю саму ділянку оброблювано вдруге після відпочинку впродовж 10 — 15 pp. Але вже за Київ. Руси-України в міру згущення населення переліг поступово скорочувався до 3 — 4 pp., а далі перелогову С.

Яка система землеробства була панівною у лісовій смузі України до 12 століття?

Парова трипільна система була настільки ефективною, що стала панівною, хоча й не одразу витіснила такі системи, як перелогове й підсічне З. Останнє тривалий час зберігало свої позиції в лісовій смузі.

Як називалася система землеробства за якої ділянки землі засівали протягом кількох років а після виснаження грунту переходили на нові ділянки?

У південних районах провідною системою землеробства був переліг. При наявності великої кількості родючих земель ділянки засівали протягом кількох років, а після виснаження ґрунту переходили («перекладалися») на нові ділянки.

Господарство українських земель у 14-15 ст. Українське суспільство.Магдебурзьке право.

Яка система землеробства переважала на українських землях?

скільки нараховувалося ремісничих спеціальностей на кінець 15 ст.

Перше українське місто яке отримало магдебурське право ?

на які дві колегії поділявся магістрат?

Яке місто на території України першим отримало магдебурзьке право?

немає правильної відповіді

Яку назву мав суд у кримінальних справах?

Українське суспільство XIV — першої половини XVI ст. було становим. До привілейованих станів належали:

Верхівку панівного стану утворювала титулована знать - нащадки князів Рюриковичів і Гедиміновичів, котрі становили замкнуту групу, потрапити до якої не можна було ні завдяки багатству, ні шляхом обіймання найвищих посад. З часом формується поділ княжих родів на:

обидві відповіді правильні

Характерним для суспілних процесівна на украинських землях ХV ст. стало:

завершення юридичного оформлення кріпацтва

відділення духовенства в нову соціальну групу

формування привілейованого стану - шляхти

формування нової верстви - козацтва

Оберіть поняття, які стосуються Магдебурзького права

Системи землеробства

Систе́ма землеро́бства — це комплекс взаємозв'язаних організаційно-економічних, технологічних, меліоративних, грунтозахисних заходів, які направлені на ефективне використання землі, агрокліматичних ресурсів, біологічного потенціалу рослин, на підвищення родючості грунту з метою одержання високих стійких врожаїв сільськогосподарських культур. [1] Це сукупність агротехнічних, меліоративних та організаційно-господарських заходів для підтримання й підвищення родючості ґрунту з метою збільшення урожайності сільськогосподарських культур і зменшення собівартості продукції. С. х. постійно змінюються відповідно до змін в агротехніці, введення нових родів сільськогосподарських рослин, а також залежно від природних умов і суспільно-господарських перетворень. С. х. можна поділити на примітивні, екстенсивні та інтенсивні.

До примітивних С. х. належать залежна, вирубно-вогнева й перелогова; при них використовується під посів ледве до 25% землі, а родючість ґрунту відновляється за рахунок природних процесів; вони можливі у країнах з великими запасами вільних земель і рідким заселенням. Залежна С. полягала в тому, що рослини вирощувалися на одному місці до повного виснаження ґрунту, після чого поле залишали й бралися за обробіток незайманих ділянок. У ліс. і лісо-степ. районах розвивалася вирубно-вогнева С., при якій нові ділянки під с.-госп. культури освоювалися після вирубання чи опалювання лісу. Обидві ці системи переважали на укр. землях за ранньої доби. За княжої доби панівною стала перелогова система землеробства, у якій цю саму ділянку оброблювано вдруге після відпочинку впродовж 10 — 15 pp. Але вже за Київ. Руси-України в міру згущення населення переліг поступово скорочувався до 3 — 4 pp., а далі перелогову С. замінила екстенсивна парова С. — дво-, а згодом трипільна (чистий пар, озимина, ярина), яка краще забезпечувала прохарчування населення порівняно з попередніми. Ця С. х. протрималася на Центр. і Сх. Землях до 1920-их pp. Поодинокі С. х. засвоювалаися повільно, і в Україні деколи діяли в той же час різні С. х. (наприклад, у другій пол. 19 ст. переважала трипільна С., на півд. сх. панівною була переліжна, у Галичині — сівозмінна; винятково на Поліссі залишилися рештки вирубновогневої).

Тепер панівною в Україні є сівозмінна С., при якій майже вся рілля є під засівами, а с.-г. культури на тій самій зам. площі чергуються протягом ряду років (т. зв. ротація) за заздалегідь визначеним планом.

Системи землеробства бувають: зональні, які враховують ресурси конкретної природної зони; екстенсивні, які направлені лише на використання грунтовокліматичних факторів; інтенсивні, які широко використовують фактори інтенсивного землеробства; зернопарові, які передбачають вирощування в основному зернових культур; просапні, які передбачають вирощування в основному просапних культур (за цією системою вирощують і овочеві культури); травопільні, які передбачають вирощування в основному багаторічних трав; плодозмінні, які передбачають вирощування зернових лише на 50% ріллі, решту під просапними і зернобобовими. Основною частиною системи землеробства є ланка, під якою розуміють частину системи землеробства, яка включає систему сівозмін, систему обробки грунту, систему удобрення тощо. [1]