ядерні вибухи поділяють на

Ядерні вибухи поділяють на

Ядерні вибухи поділяють на висотний, повітряний, наземний (надводний) і підземний (підводний) вибухи . Вражаючі фактори ядерного вибуху.

Скільки типів ядерних бомб розрізняють?

Гриб атомного вибуху після Бомбардування Нагасакі. 9 серпня 1945, Японія. Типи ядерних вибухів: надземний, підземний, космічний, підводний.

Який радіус вибуху ядерної зброї?

Він становить 1,68 км. Випромінювання може спричинити сильні опіки, тобто згодом серйозні рубці або навіть ампутацію. Світло-сірим кольором позначено радіус ураження вибухом легкого типу, що становить приблизно 2,9 км. У цій зоні, найімовірніше, розіб'ються всі шибки.

Яка зона ураження ядерного вибуху?

Який радіус ураження тактичною ядерною зброєю? Радіус ураження тактичного ядерного озброєння потужністю 0,4 кілотонни — близько 15 кілометрів.

Мирні ядерні вибухи в СРСР — Вікіпедія Створення порожнини в масиві кам'яної солі на Оренбурзькому газонафтовому конденсатном родовищі. Два вибухи по 15 кілотонн «Сапфір» (інша назва — «Дедуровка»), зроблені в 1971 і 1973 роках. See more

Види ядерної зброї та можливі наслідки її застосувння в Україні

Через російське вторгнення до України у світі знову загострилася загроза ядерної війни. Кремль погрожує використанням ядерної зброї якщо Україна будет наступати на незаконно анексовані території. Захід у цей час розробляє плани дій на випадок, якщо Росія все ж вдасться до ядерного терору.

Яка існує ядерна зброя

Ядерна зброя — це вибухові пристрої, руйнівна сила яких отримується від ядерного синтезу, ядерного поділу або від їхнього поєднання. Таку зброю називають різними термінами — атомні бомби, ядерні бомби, ядерні боєголовки.

Усю ядерну зброю можна поділити на дві категорії. Це зброя, заснована на поділі важких ядер плутонію або урану-235, та термоядерна зброя (водневі бомби) зі збільшеною потужністю вибуху та руйнувань, які він спричиняє. Ядерна зброя створює величезну вибухову силу, яка вимірюється в кілотоннах (1000 тонн тротилу) і мегатоннах (1 000 000 тонн тротилу), а також викиди тепла та радіації.

Різняться й способи доправлення ядерної зброї. Це ті самі стратегічні та тактичні озброєння, які часто згадуються у медіа в контексті нинішньої війни. Тактична зброя — це ядерні боєголовки на звичайних носіях: тактичних ракетах, артилерійських снарядах, мінах, торпедах. Ядерних РСЗВ (реактивних систем залпового вогню) поки не існує. Тактичні снаряди призначені для знищення бойового складу і зброї противника на фронті та у найближчому тилу, а також у космосі, повітрі та на морі.

Мета стратегічної ядерної зброї — знищення інфраструктури, центрів ухвалення рішення у глибокому тилу противника. Така зброя доправляється на крилатих та балістичних ракетах, а також на літаках. Єдині випадки використання літаків для доправлення атомних бомб (включно із випробуваннями) — американське бомбардування Хіросіми та Нагасакі.

Що небезпечніше – вибух на АЕС чи ядерна зброя

У 1986 році Україна вже пережила ядерну трагедію – вибух на Чорнобильскій атомній електростанції, який спричинив радіоактивне зараження 30-кілометрової території навколо АЕС. Хоча з зони відчуження довелося переселити мешканців двох міст – Прип’яті та Чорнобиля – і кількадесят сіл, руйнувань там не було.

Ядерна зброя насамперед відрізняється від вибуху на АЕС тим, що крім радіаційного забруднення території завдає величезного руйнівного удару. Вибух на ЧАЕС був неконтрольованою ланцюговою ядерною реакцією. Атомна бомба ж має кілька вражаючих компонентів – це ударна, температурна та радіаційна дії. Але, на відміну від АЕС, велика частка радіоактивних ізотопів, які вивільнюються внаслідок вибуху, короткоживучі – вони розпадуться за кілька днів. Це не справа десятиліть та століть.

Найнебезпечніше в атомному вибуху для здоровʼя людей, зазначає вчений, – це вивільнення радіоактивного ізотопу йоду, що накопичується у щитоподібній залозі. Щоб уникнути цього, відразу після офіційного повідомлення влади про ядерну атаку вжити йодид калію. Для профілактики його в жодному разі вживати не можна. Необхідна доза йодиду калію – 125 мг.

Яким може бути ядерний удар по Україні

Для залякування Росія може вдатися до ядерного удару по ненаселеній території України, одне з таких місць – це Зміїний острів, який росіяни залишили у червні в якості «жесту доброї волі». У разі тактичного ядерного удару РФ по острову шкоди материковій екосистемі не буде.

На стратегічний ядерний удар Росія не зважиться, оскільки використання стратегічної зброї запустить алгоритми «знищення усієї земної кулі».

Потужність російської тактичної ядерної зброї – від 0,3 кілотонни тротилового еквівалента. Це мінімальним тактичний заряд, який був у СРСР та, ймовірно, є у РФ. Достеменно це невідомо, бо Росія не надає звітів.

Більш потужний, двокілотонний снаряд РФ може випускати з артилерії, з 240-міліметрових мінометів «Тюльпан». Дальність пострілів з них – приблизно до 18 кілометрів. Удар тактичними снарядами від 0,3 до 2 кілотонн – це знищення на невеликій ділянці, їх можуть використовувати для ударів по опорних пунктах взводів.

Щодо можливості використання Росією ядерної зброї проти України чи НАТО, Альянс слідкує за готовністю ядерних сил Росії та поки не бачить високого рівня підготовки. Так само США стежать за передачею Білорусі ракет «Іскандер», які можуть нести ядерні боєголовки.

Які країни мають ядерну зброю

Зараз у світі девʼять «ядерних держав». Пʼять із них — учасниці договору про нерозповсюдження ядерної зброї: США, Китай, Велика Британія, Франція та Росія. Ще три країни мають ядерну зброю, але не входять до договору — Індія, Пакистан, Північна Корея (вийшла з договору 2003 року). Вважається, що Ізраїль має власну ядерну зброю щонайменше з кінця 1960-х років, але не декларує її наявність.

За даними американської Асоціації з контролю за озброєннями, станом на січень 2022 року у світі нараховувалося приблизно 13 080 ядерних боєголовок. Найбільше у Росії — понад шість тисяч. З них 1458 розгорнутих, 1760 списаних, решта — у запасі.

Ядерна зброя контролюється трьома основними договорами:

про нерозповсюдження ядерної зброї 1970 року,
про обмеження стратегічних озброєнь 1972 року та
про скорочення стратегічних озброєнь 1991 року.

За умовами останнього договору, який 2021 року подовжили ще на пʼять років, кожна країна може мати не більше 1550 стратегічних розгорнутих боєголовок. На кожному розгорнутому важкому бомбардувальнику може бути не більше однієї боєголовки.

Симулятор ядерних вибухів

Симулятор ядерних вибухів NukeMap допоможе змоделювати застосування ядерної зброї на обраній ділянці та перевірити, що залишиться від вашого міста й будинку. Його розробив науковець з Американського інституту фізики, Алекс Веллерштейн. Nukemap проводить розрахунки зони ураження, температури, тиску, розпилення радіоактивних опадів у залежності від обраного типу зброї, а також кількість жертв і масштаб руйнувань.

Як скористатися інтерактивним симулятором:

Треба перейти за посиланням та обрати місце ймовірного вибуху ядерної бомби.
Обрати тип боєприпасу (наприклад, «Тополь-М», що на озброєнні у Росії).
Обрати тип вибуху — повітряний чи наземний. Обираємо повітряний, адже наземний передбачає розміщення бомби на землі, що зараз неможливо.
Отримати наочну інформацію з графічним позначенням та описом зон ураження.

БІЛЬШЕ ЦІКАВОГО:

Вибух

Вибух — швидкоплинний фізичний або фізико-хімічний процес, що відбувається із значним виділенням енергії у обмеженому об'ємі за короткий проміжок часу. Ключовою ознакою вибуху є раптове збільшення тиску, яке, як правило, спричиняє виникнення ударної хвилі. Вибух у твердому середовищі викликає руйнування та дроблення.

Зміст

Види вибухів [ ред. | ред. код ]

Вибухи класифікують за походженням виділеної енергії на:

хімічні

фізичні

вибухи посудин під внутрішнім тиском
вулканічні вибухи
електромагнітні
кінетичні

вибухи, викликані гравітаційним колапсом

Хімічні вибухи [ ред. | ред. код ]

Хімічним вибухом називають надзвичайно швидке хімічне перетворення речовини (системи речовин), що самопоширюється і перебігає з виділенням великої кількості теплоти й утворенням газоподібних продуктів. З цього визначення випливають чотири основні умови, які має задовольняти хімічна реакція, щоб вважатися вибухом:

виділення тепла (екзотермічність);
утворення газів або пари;
велика швидкість;
здатність до самопоширення.

Хімічний вибух відрізняється від горіння наявністю ударної хвилі. Під час вибуху згоряння вибухової речовини мусить мати детонаційний характер, тобто залучення нових порцій вибухової речовини до хімічної реакції відбувається на фронті ударної хвилі (а не шляхом теплопровідності і дифузії як під час горіння). З цієї умови випливає, що для хімічного вибуху, що є окисно-відновною реакцією (згорянням), паливо і окисник мають бути перемішані, інакше швидкість реакції буде обмежена швидкістю надходження окисника, що зазвичай відбувається завдяки дифузії. Наприклад, природний газ поволі горить в пальниках домашніх кухонних плит, бо окисник (кисень з повітря) поволі надходить в область горіння шляхом дифузії. Та якщо перемішати газ із повітрям, він вибухне від невеликої іскри.

Фізичні вибухи [ ред. | ред. код ]

Під час фізичних вибухів відбуваються лише фізичні перетворення без зміни хімічного складу речовин (вибухи парових котлів, балонів із скрапленим газом, електричні вибухи). Фізичні вибухи звичайно є наслідком фазового переходу речовини або надшвидкої дезінтеграції.

Спричинити електромагнітний вибух можна швидким пропусканням великого електричного заряду (наприклад з конденсатора) через тонкий дріт, що спричиняє миттєве плавлення й випарування металу. До електромагнітних вибухів також належить вибух поверхневого шару речовини від час нагрівання лазером.

У природі фізичні вибухи спостерігаються при виверженнях вулканів, що фактично є вибухом посудини під внутрішнім тиском.

Можна також виокремити кінетичні вибухи, що є наслідком зіткнення тіл, що рухаються із великою швидкістю, та (або) мають велику масу. Яскравий приклад кінетичних вибухів — зіткнення метеоритів (комет, астероїдів тощо) із поверхнею планети або іншим небесним тілом.

Енергія кінетичного вибуху пропорційна масі і квадрату швидкості зіткнення тіл. Наприклад, зіткнення метеориту масою 1 кг із поверхнею Землі на швидкості 60 км/с тотожне вибуху 400 кг тротилу.

Найпотужний із кінетичних вибухів, що спостерігала людина, відбувся у 1994 році, коли із Юпітером зіткнулась комета Шумейкерів-Леві. З 16 по 22 липня 1994 року на Юпітер впало 25 великих уламків декілька кілометрів завбільшки зі швидкістю близько 60 км/с. Розмір області впливу вибухів сягав тисяч кілометрів; сліди від ударів були помітні декілька тижнів. Енергія вибухів — близько 10 22 Дж або декілька мільйонів мегатон.

Енерговиділення Тунгуського метеориту оцінюється в 10 Мт.

Ядерні вибухи [ ред. | ред. код ]

Ядерний вибух спричиняє ланцюгова реакція ділення або синтезу ядер з утворенням нових елементів.

Енергія ядерних вибухів — від кілотонн до десятків мегатонн тротилового еквіваленту.

Фактично надпотужними ядерними вибухами є вибухи наднових зірок.

Вибухобезпека у виробництві [ ред. | ред. код ]

Пожежовибухонебезпечність виробництв визначається агрегатним станом речовин та матеріалів та їх показниками пожежовибухонебезпечності.

група спалимості,
температура займання,
температура спалаху,
температура самозаймання,
нижня та верхня концентраційні межі запалення,
умови теплового самозаймання та ін.

Використання вибухів [ ред. | ред. код ]

Традицйіна галузь використання енергії вибуху — розробка родовищ корисних копалин, підземне будівництво, військова справа. Вибухи використовують для знесення споруд, для зміни рельєфу.

Розвиваються також складніші технології, наприклад зварювання і обробка матеріалів вибухом. Таке зварювання дозволяє з'єднувати матеріали, які не зварюються в інший спосіб, наприклад титан і сталь.

Для гасіння пожеж на нафтових або газових свердловинах використовується вибух кільцевого заряду, який охоплює свердловину.

В американській фірмі «Дюпон» (Du Pont de Nemours) і в Інституті фізичної фізики РАН розроблено способи виробництва технічних алмазів із графіту з використанням вибухів.

Теорія вибуху [ ред. | ред. код ]

Теорія вибуху (англ. theory of explosion, нім. Theorie f der Explosion) — розділ науки про вибухові роботи, що розглядає процес впливу вибуху на довкілля, поведінку середовища під впливом вибуху та закономірності, що визначають результат механічної дії вибуху.

Див. також [ ред. | ред. код ]

Примітки [ ред. | ред. код ]

Література [ ред. | ред. код ]

Баум Ф. А., Станюкович К. П. и Шехтер Б. И. Физика взрыва. — М., 1959
Матвейчук В. В. Взрывное дело. Внимание, взрыв. — М.: Академический проект, 2005. — 512 с.
Greiner N. Roy, Phillips D. S., Johnson J. D., Volk F. Diamonds in Detonation Soot // Nature. 1988. Vol. 333. P. 440—442.
Фортов В. Е., Гнедин Ю. Н., Иванов С. В и др. Столкновение кометы Шумейкеров-Леви-9 с Юпитером: Что мы увидели // Успехи физ. наук, 1996. - Т. 166, № 4. - С. 391—422.
Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2004. — Т. 1 : А — К. — 640 с. — ISBN 966-7804-14-3.