Як відрізнити Шовкуна від шовковиці?

Чорна шовковиця відрізняється темною корою, має завжди чорні ягоди. Шовкуна ніхто не чіпає, бо він плодів не має. Кеш

Скільки плодоносить шовковиця?

Дерево плодоносить щорічно і досить рясно. Ягоди шовковиці належать до швидкопсувних продуктів і погано переносять транспортування, особливо на далекі відстані. Кеш

Що лікує шовковиця?

Чорна шовковиця — кровотворна, біла — заспокоює нервову систему. Листя і ягоди лікують діабет, стенокардію, паротит, ентеробіоз. Пижмо лікує печінку, лямбліоз.

Шовковиця

– І де ж тая, правдонька святая? – причитала Хомівна. – Он гляньте, я ж в один день шовкун і шовковицю посадила: він живий-здоровий красується, а вона – мало не загнулася…
– Дійсно, тридцять років спливло, як Хомівна посадила родича інжиру – шовко́вицю, тутове дерево, морву (Morus), атЮтину. Колись шовкопрядів листям годували, потім шовк виробляли. І вино, яке дуже любив Олександр Македонський, і самогон. А скільки людей вилікували! У нас зустрічаються два види шовковиці – біла та чорна. Назву вони отримала не від кольору ягід, а від кольору кори дорослого дерева. Біла шовковиця має кору світлу, сірувату, ягоди червоні, кремові, білі, темні майже чорні, фіолетові. Чорна шовковиця відрізняється темною корою, має завжди чорні ягоди.
Шовкуна ніхто не чіпає, бо він плодів не має.
– А вона, бідака! Діти на ній зрання пасуться: пообдирали, гілля поламали; хто проходить – бубочку шукає, обриває; на верховітті – сотня голубів. От тобі жіноча доля шовковиці та чоловіча шовкуна.
– Гірка жіноча доля: нема в світі правди, – підхопили пенсіонерки…
– А пачіму шовкун? Па-моіму, правильна – шавкун, у нас в школе бил Шавкун, – вставила «три копійки» Софочка.
– Софочко, Шавкун – одне з найдавніших прізвищ. Виникло серед печерних мешканців, коли людину ідентифікували за власними ознаками. Шавкун – це людина, яка шавкає, тобто дуже голосно, зі звуками їсть. До речі, так називають і мускусну качку.

Шовковиця біла (тут, шовкун) ф. плакуча

Японія, Китай, Індія, Мала Азія; росте в гірських лісах.

Опис

Форма шовковиці білої (Morus alba L.) з довгими тонкими звисаючими гілками і овально-лопатевими листками. Дерево висотою 4-5 м. Молоді гілки сірувато-бурі, опушені; сочевички блідо-рижі.

Квітка

Квітки роздільностатеві. Чоловічі суцвіття діаметром 1-4 см, тобто довші своїх квітконіжок, жіночі – майже однакової довжини з квітконіжками, краї оцвітини і рильця голі або трохи війчасті.

Квітка

Квітки роздільностатеві. Чоловічі суцвіття діаметром 1-4 см, тобто довші своїх квітконіжок, жіночі – майже однакової довжини з квітконіжками, краї оцвітини і рильця голі або трохи війчасті.

Плід

Плід – несправжня складна соковита кістянка від 1 до 3см довжиною. Стиглі супліддя 1-2,5 см довжиною, білі, зеленувато-білі або пурпурово-чорні, не дуже соковиті, надзвичайно солодкі. Насіння – горішки кулястої форми, світло-бурі, завдовжки 2 мм. Плоди дозрівають у червні-липні.

Листок

Листки темно-зелені, гладенькі або шершаві від бородавчастих горбиків, біля основи серцеподібні, округлі або зрізані, на верхівці гострі, по краю – крупно-городчасто-зубчасті; розташування листків – чергове; черешок голий або трохи опушений, зверху жолобчастий, 2-4 см завдовжки.

Шовковиця біла (тут, шовкун) ф. плакуча

Основні дані фенологічного розвитку:

Цвіте одночасно з розпусканням листя – в квітні-травні. Плоди дозрівають у червні-липні.

Використання в озелененні, народній медицині та ін.:

Світлолюбна, доволі морозостійка рослина; до ґрунту не вибаглива, відрізняється високою посухостійкістю, стійка до міських умов.

Шовковиця біла в дикому стані не відома. Ще три тисячі років тому шовковиця була відома в Китаї. На Україну вона потрапила більше п’ятисот років тому, її розмножували в садах Київських монастирів. На тери­торії України, переважно в лі­состепових і степових районах, її культивують в садах і парках. Сучасні фітотерапевти рекомендують настій листя шовковиці при авітамінозах і як засіб для зміцнення здоров’я.