Що таке шлюбна поведінка?

Під шлюбною поведінкою людей у демографії розуміють їх поведінку у зв'язку з укладанням і припиненням шлюбів.

Що таке шлюбна поведінка у тварин?

Шлюбна поведінка. Шлюбна поведінка допомагає тварині відшукати пару. Спостерігаючи за тваринами в шлюбний період, ми можемо побачити безліч цікавих ритуалів. Це — спів, особливі рухи — «танці», побудова гнізда, «подарунки» тощо.

Що таке батьківська поведінка у тварин?

Турбота про потомство – поведінка, спрямована на вигодовування, догляд і захист потомства. Складна батьківська поведінка спостерігається у птахів, ссавців, деяких риб і земноводних. У ссавців батьківська поведінка включає будівництво житла, вигодовування та догляд за потомством, а також його навчання.

Презентація "Репродуктивна поведінка, шлюбні церемонії та піклування про потомство"

Даний матеріал допоможе при підготовці до уроку з Теми 3:" Поведінка тварин". Поведінка тварин є однією з характерних рис Animalie. Знаючи закономірності поведінки зайців, лисиць, вовків, жуків, птахів, нам людям, набагато легше співіснувати з ними на нашій планеті. Учням 7 класу буде цікаво дізнатися про форми поведінки: територіальну, шлюбну, харчову, захисну. Усі вони включають у себе багато додаткових факторів, наприклад ієрархічні відносини, ритуальну поведінку, комунікації.

Репродуктивна поведінка, шлюбні церемонії та піклування про потомство Біологія 7 клас

Репродуктивна поведінка. Біологічне пристосування визначається не тільки здатністю особини вижити, але й її внеском у генофонд наступних поколінь. Повний цикл розмноження складається із залицяння (шлюбних церемоній), парування та піклування про потомство.

З двох основних типів розмноження — статевого і нестатевого, перше характеризується винятковою різноманітністю форм поведінки, націлених на пошук партнера, утворення пар, впізнавання партнера, шлюбні ритуали і власне спаровування. Нестатеве розмноження не вимагає таких адаптацій, хоча організми, що розмножуються партогенетично іноді демонструють складну статеву поведінку.

Тварини, що живуть у природних районах з вираженою зміною сезонів року, мають річний цикл розмноження. У них сезон статевої поведінки запускається внутрішніми річними (циркануальними) ритмами, при цьому чинники довкілля надають коригувальний вплив. Наприклад, у риб, що мешкають у водах помірного поясу, нерест спостерігається раз на рік (восени, влітку, або навесні), коли у риб котрі мешкають в тропіках, він може бути не виражений зовсім.

У ссавців, поряд з цірканнуальними, є більш короткий естральний цикл, який визначається фізіологічними процесами. Ці фактори визначають готовність до спаровування. Під дією статевих гормонів тварини стають чутливими до статевих сигналів — хімічних, звукових і візуальних, починають проявляти комплекси дій, спрямовані на пошук партнерів.

Більшість вищих тварин починають спаровування лише після залицяння. Залицяння являє собою обмін спеціальними сигналами — демонстраціями. Залицяння у тварин сильно ритуалізіроване і відрізняється винятковою різноманітністю: воно може включати підношення корму, як у пірникоз, демонстрацію оперення як у райських птахів, зведення споруд, токування. Залицяння розглядається як механізм статевого відбору. У загальному випадку, воно сприяє відбору найвідповіднішого партнера, а крім того перешкоджає міжвидовій гібридизації.

Виділяють три основні типи шлюбних відносин — полігамія, моногамія і поліандрія.

Полігінія — частковий випадок полігамії, за якої один самець запліднює більше однієї самки, є найпоширенішою формою шлюбних відносин. Репродуктивний успіх самців при цій формі шлюбних відносин є неоднаковим. Полігінія створює благодатні умови для статевого відбору, який призвів до виникнення химерних прикрас, ритуалів залицяння і турнірів, переможці яких отримують право на спаровування.

3. Основні форми поведінки тварин

1. Репродуктивна поведінка, шлюбні церемонії та піклування про потомство.

Статевий інстинкт з'явився у тварин не відразу, йому пере­дував тривалий період фізіологічних процесів, які відбувалися за відсутності психологічного чинника. Цей інстинкт почав складатися з виокремлення нервової системи i того рівня її будови, коли інстинкти, хоча б тільки первинні, могли бути ii функціями, завдяки яким згодом сформувався статевий інстинкт, що на шляху свого розвитку пройшов кілька етапів систематично­го ускладнення [5].

Репродуктивна поведінка. Біологічне пристосування визначається не тільки здатністю особини вижити, але и її внеском у генофонд наступних поколінь. Повний цикл розмноження складеться із залицяння (шлюбних церемоній), парування та піклування про потомство.

Функція залицяння полягає в тому, щоб звести разом дві тварини різної статі в умовах, які забезпечують найбільшу вірогідність успішного парування. Самиця не може безпосередньо оцінити пристосованість самця до репродуктивності. Перед нею е лише зовнішній вигляд самця та його по­ведінка на даний момент. Тому самиця повинна примусити самця виявити свою справжню вдачу i для цього намагається продовжити період залицяння. Крім того, вона мусить впевнитися, що ii потенційний партнер — самець того ж виду, що й вона, тому природний добір сприяє особинам з виразними статевими ознаками i відповідною поведінкою, які дозволяють ідентифікувати ix як представників конкретних видів.

Під час церемоній залицяння тварини демонструють партне­ру частини тіла чи барвні плями, характерні для даної статі, причому іноді це нагадує справжній танець. Ритуал, пов'язаний з цією демонстрацією, складається з послідовних елементiв, порядок яких незмінний. Кожна реакція самця викликає відповідну реакцію самиці i навпаки.

Способи розпізнавання шлюбних партнерів незчисленні. 1снуе величезна кількість релізерів, які залежно від ситуації викликають або зближення статевих партнерів, або бійку суперників. Але не завжди у різних тварин на один i той же релізер виникає однакова реакція.

У комах, наприклад, у тарганів, самець піднімає надкрилля, під якими розташовані спеціальні залози. Запах; приваблює самиць, які злизують пахучий секрет, що и сприяє паруванню.

Релізерами такої поведінки е також звукові сигнали: вони надзвичайно різноманітні у різних тварин. На початку минулого століття К. Реген транслював через динаміки «любовну пісню» самця цвіркуна, i до цього динаміка збиралися всі самиці. Аналогічний експеримент був проведений за допомогою теле­фонного зв'язку, коли біля мікрофона був самець, а самиці збиралися біля телефонної трубки, з якої линула його "любов­на пісня".

У птахів особливо інтенсивно співають самці, які не підібрали собі пару. У багатьох видів птахів спів припиняється, коли партнери знайшли одне одного. Отже, ритуалізація поведінкових реакцій надзвичайно важлива для продовження роду. Проте не менше значення має і статевий добір.

Щоб в певних умовах існування одержати гармонійне i повноцінне потомство, необхідне для прогресивної еволюції тварин, слід мати такий природний механізм, який повинен забезпечувати:

а) вибір шлюбних партнерів, причому не випадковий, а цілеспрямований, тобто підбір такої батьківської пари, яка дала найбільш життєздатне потомство;

б) здатність тварин за зовнішніми, фенотиповими ознаками партнера вгадувати и оцінювати певні властивості його генотипу, важливі для майбутнього потомства.

Отже, тваринам треба зробити не випадковий вибір, а оптимальний вибір на рівні генотипу. На перший погляд, це завдання здається фантастичним.

Експериментально встановлено, що тварини здатні визначати важливі властивості генотипу іншої особини з точністю до окремого гена. Цією здатністю вони керуються під час вибору шлюбного партнера. Значення такого механізму не викликає сумніву: він сприяє збагаченню генофонду популяції, перешкоджає близько родинному схрещуванню i виродженню.

А чим керується людина при виборі шлюбного партнера? Для людей також властивий закон вибору, який деякі автори називають "законом кохання". Не в змозі повістю знехтувати закон вибору шлюбних партнерів, людина все ж змогла послабити, загальмувати його дію. Проте підбір пар у людей не е випадковим стосовно цілоі низки ознак. Наприклад, коефіцієнт кореляцпі_ута<|5о€том становить приблизив 0,3, за розумовим роз-витком —\0,4,3эскільки люди намагаюткея-в'ибирати партнерів приблизно однакового росту i розумового розвитку. Щоправда, на такі кореляци можуть впливати i сощальні чинники, оскіль-ки між цими ознаками i соціально-економічним становищем ~\7також 1снуе позитивна корелящя.

Аналізуючи процес еволюци тварпнних білків, М. Гудмен визначив, що на етапі становления людини швидшсть ціеі ево-люцп знизилася у сім разів. Прийнято вважати, що протягом останніх 40-100 тис. років людина не змшювалася. Причин цьому достатньо, одтею з них е та, що припинив діяти закон \У?вибору шлюбних партнерів. Але протягом остантх трьох деся- ч тиріч досягнуто певного прогресу: за даними соціологічних опи-тувань у США, 80 % чоловіків i жшок вважають кохання одшею з найважливіших умов для людей, які виршшли побра-тися. В шших цив1лізованих крашах цей відсоток також е до-сить високим.

Пшлування про потомство. Як тварини тзнаютъ свое по­томство? Для в1дповід1 на це запитання був поставлений та-кий дослід. Вадомо, що цихл1дов1 риби живляться дрібними рибками, які за своши розмірами нагадують ixnix власних мальків. I ось Дж. Нобль шдклав зашпднену шру 1ншого виду риб молодш парі цихлідових риб, що виводила свш перпіий приплід. Мальки вилупилися, i молоді батьки ix виростили, але коли тепер вони зустрічали мальків свого виду, то одразу ж ix поддали.

Така аномальна поведшка поширилася на всі наступиі поколі-ння 1хніх мальків. Отже, в певних випадках у пам'яті батыйв відбуваеться закарбування (імпритинг) характерних ознак маль-ків свого виду одразу ж після виведення першого приплоду.

А як мальки вшзнаютъ ceo'ix батъшв? Наприклад, малькИ / цихлідових риб безпомилково визначають того з батьків, який -' ix охороняе, i всюди слідують за ним (навіть якщо вгдокремлені від нього скляною перегородкою). Нерухома риба ix не приваб-люе, а якщо риба, навпаки, пливе дуже швидко, то мальки від Hei кидаються навтьоки. За рибою, яка пливе повшьно, вони слідують спокійно, оскільки сторож-батько теж завжди пливе повільно, а хижаки рухаються значно швидше. Отже, в цьому випадку основне значения у розшзнаванні батьків мальками мае швидкість руху, що и е релізером даного виду поведшки, У модельних експериментах мальки попливуть i за муляжем-диском, причому триматимуться від нього тим далі, чим біль-ший його діаметр, тобто вони завжди намагатимуться бачити "модель батька" шд тим самим кутом зору.

У птахів взаемне розшзнавання пташенят i батьшв такозк 1"рунтуеться на своерідних реліаерах., Наприклад, за кілька го­дин шсля вилуплення з яець чаенята починають вимагати 1жу, i чайки ix годують, простягаючи у дзьобі напівперетравлений харч. Пташенята опечатку незграбно, а потім все вправшше хапають хжу із дзьоба батьшв. Ця реакщя у чаенят природгке-на, оскшьки вони тягнуться до дзьоба батъшв без попередньо-го навчання. Які ж релізери п викликають? Виявляеться, що у новонароджених пташенят цю характерну реакцію можна викликати, показуючи im муляж голови i дзьоба дорослого пта­ха. Дзьоб мае бути жовтого кольору з помітною червоною пля- V_/ мою на кінщ. На модель без червоно'і плями пташенята реагу-ватимуть значно слабше, hіjk на муляж з плямою.

Курчата розшзнають голос csoei матері лише у тому випад­ку, якщо вони сшлкувалися з нею в перший тиждень свого життя. Якщо ix одразу ж після вилуплення ізолювати від кур-,.-' ки, то nismnie вони не можуть навчитися відрізняти голос своеі' матері від голосів інших курей. От»се, у курчат розшзнавання звукових сигналів матері здшснюеться за мехатзмом імприн-тингу. Самі ж курки не відрізняють одне курча від іншого. ^~

У ссавщв можна виділити дві групи самиць: тих, які вже при перших пологах повшстю виявляють материнську поведі-нку (миші, щури, морські свинки, хом'яки), i тих, у яких по­ведшка самиць при перших пологах значно відрізняеться від,'ixHboi' поведшки при наступних (мавпи). Типовым прикладом тварин другоі групи можуть бути шимпанзе, самиці яких, в пер­ший раз народивши дитину, часто тримають li вниз головою або кусають за ноги, бояться ii. Ця поведшка молодоі' самиці різко контрастуе з поведінкою тако'і, що вже мае відповідний досвід.

У мавп ставлення матері до своі'х дітей проходить три стадп: стадія прихильності i захисту, перехідна стадія і стадія відда-лення.

У самих же малят ставлення до матері проходить чотири стадіі: рефлекторна стадія, коли маля смокче все, що попада-етъся, i мщно чіпляеться за будь-який предмет; стадія при­хильності, коли воно чшляеться за матір i значний час зна-ходиться у неі на грудях; стадія пошуків захисту, коли маля рятуеться у матері від незнайомих предметів чи шших тварин; стадДя В1дділення, коли воно починае жити самостшно.

Малята мавп не весь час проводять з матір'ю, вони стлку-ються з шшими дітьми всіеі громади. Стосунки між ними про-ходять також чотири стадік рефлекторна стадія, коли малі тримаються разом; дослідницька стадДя, коли вони лапами i гу­бами досліджують найближчі предметы i особливо тіла cboix сусідів; стадія мирних irop, коли тварини штовхаютъся, куса-ються (не по-справжньому), бігають одна за одною, причому переслідуваний може стати переслідувачем; агресивні ігри, коли тварини кусаються вже по-справжньому I коли відбу-ваеться формування іерархічних відносин.

Навіть у людини ставлення батьків до дітей зумовлене природженим мехатзмом. Як показав Лоренц, основными релізе-рами у немовляти, що викликають у дорослоі людини "батьків-ську" реакцію, е велика голова, круглі щДчки, шс-гудзик, товсті, короткі рученята i незграбні рухи. Ці релізери батьшвськоі по-^\/ведшки люди переносять на ляльок та звірів. Якщо яка-небудь I тварина мае круглу голову, коротку морду, короткі кшщвки i великі очі, то вона вважаеться симпатичною (наприклад, навіть іграшка Чебурашка). У зв'язку з цим у зоопарках найбшыною симпатіею користуються тварини, які нагадують (хоча б приблиз-но) людину: з круглою головою, хапальними кшщвками, що хоча б зрідка можуть стати вертикально тощо. Серед ссавщв це перш за все мавпи i ведмеді, а серед птахів — шнгвши. Всім відомо, що плюшевий ведмедик зробив "величезну кар'еру" у всьому світі.