Що їсть жук?

Дорослі жуки-олені все життя проводять переважно на листяних деревах, найулюбленіші з них – дуби. Харчуються вони деревиною та деревним соком. За допомогою нижньої губи, яка нагадує пінцет, жуки висмоктують із мертвого дерева сік та інші поживні речовини. Кеш

Що їдять жуки Олени?

Живляться гниючою деревиною стовбурів дерев. Тіло личинки кремового кольору прозоре з помаранчевими ногами та головою, з двома рядами коричневих цяток. За допомогою ніг личинки здатні стрекотати, що забезпечує їх комунікацію між собою. Личинки линяють декілька разів, та перетворюються на лялечку.

Де мешкає жук-олень?

Жук-олень оселяється переважно в дубових пралісах. Саме у стовбурах старих дубів відбувається розвиток його личинок. Живлячись деревиною, личинка живе в дереві до семи років. Самці та самиці відрізняються за розмірами мандибул, що дозволяє дуже легко їх розрізняти. Кеш

Жук-олень — Вікіпедія

Жук-олень

Жук-о́лень, або рогач звичайний (Lucanus cervus) — вид жуків роду Рогач (Lucanus) з родини рогачевих (Lucanidae), найвідоміший її представник.

Він є найбільшим з твердокрилих фауни України, досягаючи, разом з «рогами», 7,5 см завдовжки. Живе в дуплах старих та мертвих дерев в лісах та лісопосадках. Лісове господарство, зменшуючи кількість старих та мертвих дерев в лісах, знищує також житла цих комах, як і багатьох інших ксилобіонтів. Колись жук-олень був звичайним видом по всій Європі, тепер же його популяція постійно зменшується. Вид відносять до тих, яким загрожує вимирання, в Україні його внесено до Червоної книги.

Зміст

Будова тіла [ ред. | ред. код ]

Тіло жука-оленя складається з голови, грудей і черевця. Сегменти голови зливаються в єдину головну капсулу. На передньому кінці голови містяться рот, по боках розташовані два великих складних фасеткових ока, а між ними — три дрібних простих вічка. На голові є 4 пари придатків, які утворилися внаслідок еволюційних перетворень кінцівок. Перша пара придатків — вусики, які прикріплюються до верхньої частини голови. Вони складаються з багатьох члеників.

Решта придатків формують ротовий апарат складної будови. Він представлений верхньою і нижньою губами, а також верхньою і нижньою щелепами. Ротовий апарат призначений для захоплювання, утримування й подрібнювання їжі.

Величезні роги жука-оленя — це дуже розвинені верхні щелепи. У самки верхні щелепи зовсім маленькі не схожі на роги. Ротовий апарат жука-оленя, який живиться твердою рослинною їжею, називають гризучим.

Груди жука-оленя складаються з трьох сегментів: передньо-, середньо-, та задньогруди. На кожному з сегментів розміщено по парі ніг. Ноги жука утворені кількома члениками і закінчуються гострими кігтиками, які допомагають йому лазити по стовбурах дерев.

До грудей жука-оленя прикріплюються дві пари крил. Передні крила вкриті щільною кутикулою. Їх називають надкрилами. Вони призначені не для польоту, а для захисту тіла від ушкоджень. Задні крила тонкі і прозорі, розміщуються на задньогрудях. За їх допомогою жук літає. Крило складається з двох шарів, між якими утворюється щілина — продовження порожнини тіла. У крилі проходять нерви і дихальні трубки, розташування яких можна визначити за його жилками. Черевце жука-оленя складається з семи сегментів. У ньому містяться внутрішні органи.

Самці та самиці відрізняються за розмірами мандибул, що дозволяє дуже легко їх розрізняти.

Нестандартна зовнішність жука-оленя зробила його улюбленим об'єктом для зображення на поштових марках.

Біологія виду [ ред. | ред. код ]

Імаго з'являються в травні, літ до початку серпня, переважно ввечері. Вони не їдять, лише п'ють інколи сік, що витікає з поранень на стовбурах дерев. Самки відкладають яйця на гниючу деревину.

Личинки сліпі, С-подібні. Живляться гниючою деревиною стовбурів дерев. Тіло личинки кремового кольору прозоре з помаранчевими ногами та головою, з двома рядами коричневих цяток. За допомогою ніг личинки здатні стрекотати, що забезпечує їх комунікацію між собою. Личинки линяють декілька разів, та перетворюються на лялечку. Тривалість личинкової стадії 4-6 років.

Ареал [ ред. | ред. код ]

Поширений по всій території України. [1]

Примітки [ ред. | ред. код ]

1. ↑ В. В. Мартынов. Контрольный список пластинчатоусых жуков (Coleoptera: Scarabaeoidea) фауны Украины // Известия Харьковского энтомологического общества. — 2012. — Т. 20, Вып. 2. — С. 11-44. (рос.)

Жук-олень у місті: 8 фактів про рогатих

У теплу пору року вилітають жуки-олені. Через розмір та дещо грізний вигляд багато хто як мінімум зойкає, побачивши їх, а як максимум — намагається розчавити. Чому не варто так чинити та що робити у разі зустрічі.

Факти про жуків-оленів

• Жуки-олені не кусаються, вони харчуються мертвою деревиною та деревним соком. Тому вони не можуть нашкодити людині чи природі. Навпаки — виконують роль санітарів, переробляючи деревину та листя, що гниє.
• Цей жук не переносить ніяких захворювань.
• Колись жук-олень був звичним для всієї Європи, а зараз його популяція зменшується. Вид вважається таким, якому загрожує вимирання, і в Україні занесений до Червоної книги.
• Основними факторами зникнення жуків є масові вирубки лісів та безконтрольний збір комах колекціонерами та випадковими людьми.
• Середня довжина самців — 45-85 мм, самок — 25-57 мм. Документально підтверджений рекорд серед самців у Європі — 95 мм.
• Личинкою жук є 4-6 років.
• Жуків-оленів найчастіше можна спостерігати з середини-кінця травня до середини липня.
• Вони можуть летіти на штучне світло, особливо на яскраві вивіски супермаркетів та вітрини магазинів. Б’ються в них, а після зіткнення не одразу приходять до тями, падають та часто гинуть, коли на них наступають.

Що робити, коли ви знайшли жука-оленя? Постарайтеся не зашкодити йому, а краще — віднесіть до трави, кущів, дерев.

Першоджерело за посиланням.

Щоб першими дізнаватися про останні події Київщини, України та світу – переходьте і підписуйтесь на наш Telegram-канал Погляд Київщина – Інформаційна Агенція. Також читайте нас у Facebook Погляд Київщина і дивіться на YouTube .