Що може зробити дурман звичайний?

Вся рослина отруйна. Явища отруєння: сильний біль голови, сухість у роті, нервове збудження, психічні розлади. Дурман є однією з найотруйніших рослин.

Що буде якщо з'їсти насіння дурману?

Чим небезпечний: Особливо отруйне насіння дурману. Отруєння можна виявити за такими ознаками: розширені зіниці, внутрішньоочний тиск, прискорене серцебиття, блювота, головний біль. Якщо після потрапляння рослини в шлунок дитини, вона вип'є води, в роті з'явиться неприємний смак. Кеш

Що лікує дурман?

Виявляється, ця рослина в основному «призначена» для лікування судинних захворювань, а в наш час, як зазначає Іван Федусь, це дуже актуально. Настоянка дурману розчиняє холестерин і очищує судини. Розчиняє згустки крові, які залишаються після інсульту в корі головного мозку, де лопнули судини.

Дурман звичайний — Вікіпедія Деякі представники цього роду відомі з давніх часів в Індії, де була навіть професія «отруйників датурою» . До Німеччини дурман потрапив, за деякими свідченнями, вперше наприкінці XVI століття. Віденський придворний лікар А. фон Шторк (1731—1808) ввів його в медичну практику. У ті … See more

Дурман

Дурман (Datura L.; з латиніз. санскриту dhattura або араб. tatura від tat — колоти) — трав’янисті рослини, рідше чагарники або деревоподібні форми родини пасльонових — Solanaceae. Рід налічує близько 10 видів у тропіках і субтропіках, в Україні — 1 вид. Офіційними видами є Дурман звичайний та Д. індійський.

Дурман звичайний — Datura stramonium L. (stramonium — від латиніз. франц. stramoine — смердючий бур’ян); рос. назви: дурман обыкновенный, дуропьян, одурь-трава; нар. назви: бодяк, дурман вонючий, біс-дерево.

Д.з. — однорічна трав’яниста рослина з неприємним запахом до 1 м завв. Стебло порожнисте, вильчасто-розгалужене. Листки короткочерешкові, великі, чергові, яйцеподібні, виїмчасто-зубчасті, майже лопатеві. Квітки білі, лійкоподібні, в пазухах листків, чашечка трубчаста, п’ятигранна. Плід — багатонасіннєва чотиристулкова коробочка яйцеподібної форми, вкрита жорсткими колючками. Цвіте у червні–серпні. Плодоносить з липня по жовтень. Росте на пустирях, вздовж доріг, поблизу житла, на полях в середній та південній смузі європейської частини СНД, у Прибалтиці, Середній Азії, на Кавказі. Введена в культуру в Україні та Краснодарському краї.

Як лікарську сировину заготовляють листки Д.з. — Folia Daturae. Збирають з пересторогою розвинуті листки у фазі цвітіння в суху погоду. Восени висмикують всю рослину, обривають листки, стебла спалюють, попіл використовують як добриво. Сушать швидко при температурі 45–50 °С. Листки гігроскопічні, тому їх зберігають у добре запакованій тарі в сухому провітрюваному приміщенні за списком В. Термін зберігання — 2 роки. У всіх органах Д.з. містяться алкалоїди: у листках і насінні — 0,2–0,6%, серед яких основними є гіосціамін і скополамін. Кількість гіосціаміну коливається в межах 50–88% суми алкалоїдів. Вміст гіосціаміну і скополаміну в коренях, стеблах і коробочках значно менший, ніж у листі. До мінорних алкалоїдів належать кускгігрин, атропамін, метелодин, дитиглоїлметелоїдин, дитиглоїл-дигідрокситропан, нікотин. У листках дурману міститься також до 2,7% флавоноїдів (кверцетин, кемпферол, рутин, кверцитрин), 1,7% дубильних речовин, 0,1% каротину. У насінні міститься 17–25% жирної олії, до складу якої входять гліцериди лінолевої (до 45%), олеїнової (до 40%), пальмітинової (до 12%), стеаринової (до 2%) і лігноцеринової кислот.

За фармакологічними властивостями Д.з. близький до беладони звичайної. Для нього характерні фармакологічні властивості атропіноподібних сполук, основною особливістю яких є здатність блокувати М-холінореактивні системи організму. Листки входять до складу протиастматичного збору, цигарок «Астматин» та «Астматол». Олію Д.з. застосовують при невралгіях, ревматизмі для розтирання, вона входить до складу лініментів. У гомеопатії Д.з. використовують для лікування правця, епілепсії, коклюшу, менінгіту. У народній медицині препарати Д.з. застосовують при невралгії, неврастенії, нервових і психічних хворобах, коклюші, при хворобливій сонливості, хореї, епілепсії тощо. Отруйна рослина! Після роботи з нею треба старанно мити руки.

Дурман індійський — Datura innoxia Mill. (D. metel auct., non L.) (лат. innoxius, a, um — нешкідливий); рос. назви: дурман индейский, дурман безвредный. Батьківщина — Центральна та Південна Африка. Вважається заносною та сміттєвою рослиною. Культивується в Південному Казахстані, Середній Азії; культура апробована у Криму. Д.і. — багаторічна (у культурі — однорічна) трав’яниста рослина до 1,5 м завв. Стебло прямостояче, порожнисте, вильчасто-гіллясте, густоопушене. Листки чергові, черешкові, яйцеподібні, великі, опушені. Квітки білі, поодинокі до 20 см завд. та 8,5 см у діаметрі, розміщені в розгалуженнях стебла. Плоди — кулясті багатонасіннєві коробочки до 5 см в діаметрі, вкриті шипами до 1 см завд. Насіння достигає в серпні–вересні. Сировиною є насіння та плоди Д.і. — Fructus Daturae innoxiae, Semen Daturae innoxiae. Збір проводять у період побуріння нижніх коробочок, 2–3 рази на літо. Стиглі плоди містять менше алкалоїдів. Свіжі плоди одразу після збору ріжуть на соломорізці і сортують на насіння та частини коробочок. Обидві фракції сушать окремо в сушарках при температурі 40–45 °С або на сонці під накриттям.

Сировина містить алкалоїди, основним з яких є скополамін, також гіосціамін, тропін, псевдотропін, метелоїдин, нікотин тощо. Вміст алкалоїдів — 0,23–0,39%, залежить від фази вегетації та ступеня зрілості насіння. Плоди є промисловою сировиною для отримання скополаміну гідроброміду, а також скополаміну та гіосціаміну камфорнокислого для таблеток «Аерон», які використовують при морській і повітряній хворобі, нападах хвороби Меньєра, для зменшення виділення слини при стоматологічних операціях. У рамках виду Datura innoxia Mill. виявлені чотири морфологічні форми: 1) звичайна форма (f. vulgaris) — розкидисті рослини з тупим кутом розгалуження стебла, вираженим тільки для гілок першого і другого порядку; листки великі, суцільні; коробочка сплюснуто-куляста, при дозріванні висихає, але не розтріскується; вихід скополаміну — понад 7 кг/га; 2) дрібноплідна форма (f. microcarpa) має дрібніші, дуже виїмчасті листки і дрібніші яйцеподібні коробочки, які при дозріванні залишаються соковитими та розкриваються; вихід скополаміну — 5,75 кг/га; 3) могутня форма (f. fobusta) — великі рослини з гострим кутом розгалуження стебла і великою кулястою м’ясистою коробочкою, яка розкривається при дозріванні; вихід скополаміну — 6,28 кг/га; 4) довгоніжкова форма (f. longipedunculata) подібна до попередньої, але має довгі (до 6 см), різко вигнуті плодоніжки; вихід скополаміну — 6,44 кг/га. Найбільш цінна в практичному значенні звичайна форма — Datura innoxia Mill. f. vulgaris, яка має плоди, що не розкриваються при дозріванні, і найвищий вміст скополаміну. Д.і. — рослина дуже отруйна!

У медичній практиці, крім Д.з. та Д.і., використовують також інші види дурману, такі як: Дурман фіолетовий — Datura tatula L. (хоча деякі автори розглядають як різновид Д.з.) –вид, поширений у країнах північної і тропічної Африки, культивується в Японії, Китаї, США; Д. мітел індійський — Datura metel L. — поширений у тропічній і субтропічній Азії; здичавілий в Африці і Середземномор’ї, культивується в Індії, Китаї; Д. криваво-червоний — Datura sanguнnea Ruiz et Pav. = Brugmansia sanguinea (Ruiz et Pav.) D. Don. — дерево-дурман, що належить до секції Brugmansia (іноді виділяється в окремий рід) — деревоподібна багаторічна рослина з білими або кольоровими трубчастими квітками і красивими висячими плодами. Ендемік Південної Америки, культивується головним чином як декоративне. Промислово культивується в Еквадорі, де щорічно заготовляється 400 т висушених листків. Д. криваво-червоний стає в один ряд з високоалкалоїдними видами завдяки наявності тропанових алкалоїдів (до 0,8%), головним чином скополаміну. У світовій медичній промисловості під назвою Semina Daturae фігурує також Дурман колючий — D. ferox L., який відрізняється довгими шипами на коробочках. Домінуючими речовинами протягом усього життя рослини є скополамін і метелоїдин. Поряд з Д.з. у гомеопатії використовують Дурман деревоподібний (бругмансія деревоподібна) — D. arbуrea L. = Brugmansia arbуrea (L.) Lagerh.

Дикорастущие полезные растения России / Отв. ред. А.Л. Буданцев, Е.Е. Лесновская. — СПб, 2001; Растительные ресурсы СССР: Цветковые растения, их химический состав, использование; Семейства Caprifoliaceae — Plantaginaceae. — Л., 1990.

Інші статті автора

Дурман обыкновенный

Текущая версия страницы пока не проверялась опытными участниками и может значительно отличаться от версии, проверенной 18 апреля 2021 года; проверки требуют 13 правок.

Текущая версия страницы пока не проверялась опытными участниками и может значительно отличаться от версии, проверенной 18 апреля 2021 года; проверки требуют 13 правок.

Дурма́н обыкнове́нный, или Дурман воню́чий (лат. Datúra stramónium ) — распространённый в Европе вид травянистых растений рода Дурман семейства Паслёновые ( Solanaceae ).

Название [ править | править код ]

Название виду дано Карлом Линнеем в работе «Species Plantarum» (1753) и образовано от слов др.-греч. στρύχνος — паслён и μανικός — безумный [1] . По другой версии, видовой эпитет лат. stramonium образован от фр. stramoine — вонючий сорняк.

На русском языке растение имеет множество названий, распространённых в большей и меньшей степени в разных регионах России: Дурман вонючий, дивдерево, дуропьян, дурье зелье, одурь-трава, шальная трава, колючие яблоки, бадура, бодяк, дурнишник.

Ареал [ править | править код ]

Распространено на юго-востоке, в Астраханской, Волгоградской областях, реже в Саратовской и Самарской. Встречается также в чернозёмных местностях. Произрастает по залежам возле жилья, на замусоренных местах — вдоль дорог. Предпочитает сырые места.

Ботаническое описание [ править | править код ]

Однолетнее травянистое растение до 1,5 метров высотой.

Корень стрежневой, ветвистый, мощный.

Стебли прямостоячие, вильчато ветвящиеся, голые.

Листья очерёдные, черешковые, цельные яйцевидные, крупновыемчато-зубчатые (несут по краям крупные зубцы) с заострённой вершиной, сверху тёмно-зелёного цвета, снизу светлее.

Цветки одиночные, верхушечные или пазушные, крупные, белые, пахучие, издают сильный дурманящий запах. Белый ворончато-складчатый венчик и чашечка сростнолистные, пятичленные. Чашечка вдвое короче венчика. Венчик белый до 12 см длины, трубчато-воронковидный, со складчатым, широким пятилопастным отгибом. Цветёт в июне—августе.

Плод — четырёхгнёздная коробочка, раскрывающаяся четырьмя створками, покрытая шипами. Во время созревания коробочка растрескивается. Семена многочисленные, почковидные, матово-чёрные. Размеры одной семянки 3—3,5 мм на 2,5—3 мм и 1,5—2 мм. Одна тысяча семян весит 5—8 граммов. В одной коробочке созревает от 500 до 800 штук, на одном растении — 25—45 тысяч.

История [ править | править код ]

Применение у ацтеков [ править | править код ]

В произведении «Общая история дел Новой Испании» (1547—1577) Бернардино де Саагун, опираясь на сведения ацтеков о свойствах растений, привёл различные сведения о дурмане, в частности, о том, что:

Есть другая трава, которая называется тлапатль. Это кустарник, он даёт бутоны без шипов, как у лимонов; у него зелёная кожура, листья широкие, цветы белые, семя чёрное и зловонное. Подавляет желание есть у тех, кто принимает его; она одурманивает и сводит с ума навсегда. Вредит сердцу людей, приводит в беспорядок сердца людей, опьяняет людей. Тот, кто съедает его, уже не желает есть аж до самой смерти. Но если съесть немного, то навсегда придёт в беспорядок сердце, обезумеет, навсегда завладеет, уже никогда не будет человек разумным. Также нельзя его нюхать, потому что оно вредит сердцу людей, приводит к отказу людей от еды, вредит сердцу людей, сводит с ума людей, заставляет людей отказаться от еды. Вкладываю тлапатль. Вкладываю тлапатль. Ем тлапатль. Говорят о том, у кого никогда не было уважения, о том, кто живёт высокомерно, о том, кто живёт спесиво: «ест мишитль, тлапатль», «вкладывает мишитль, вкладывает тлапатль» [2] .

Хозяйственное значение и применение [ править | править код ]

Применяется в медицине. Лекарственным сырьём являются листья, верхушки и семена. Лист дурмана (лат. Folium Stramonii ) заготовляют в период от начала цветения до наступления заморозков. Сушат при температуре 45—50° С. Срок хранения сырья 2 года [3] .

В листьях дурмана содержится главным образом алкалоид гиосциамин (до 0,5 %), а также скополамин и атропин.

Препараты листьев дурмана оказывают успокаивающее действие на центральную нервную систему за счёт содержащегося в них скополамина. Обладают спазмолитическим действием и способствуют понижению секреторной функции железистого аппарата. Лист дурмана входит в состав противоастматических сборов [3] .

Все виды дурмана содержат такие алкалоиды, как скополамин, гиосциамин, атропин, которые преимущественно содержатся в семенах и цветках растения. Из‐за наличия этих веществ дурман использовался в некоторых культурах на протяжении веков как яд и галлюциноген [4] [5] .

Токсикология [ править | править код ]

Дурману девочка наелась,
Тошнит, головка разболелась,
Пылают щечки, клонит в сон.
Но сердцу сладко, сладко, сладко:
Все непонятно, все загадка,
Какой-то звон со всех сторон:

Не видя, видит взор иное,
Чудесное и неземное,
Не слыша, ясно ловит слух
Восторг гармонии небесной —
И невесомой, бестелесной
Её довел домой пастух.

Наутро гробик сколотили.
Над ним попели, покадили,
Мать порыдала… И отец
Прикрыл его тесовой крышкой
И на погост отнес под мышкой…
Ужели сказочке конец?

Всё растение сильно ядовито, особенно семена, из-за содержащихся в нём алкалоидов, относящихся к тропанам [6] . Алкалоиды дурмана объединяют в группу, называемую страмонины, или датурины, они обладают атропиноподобным действием, то есть оказывают спазмолитическое действие на гладкую мускулатуру, расширяют зрачки, повышают внутриглазное давление, вызывают паралич аккомодации, подавляют секрецию железистого аппарата, учащают сокращения сердца. Действие алкалоидов дурмана на центральную нервную систему различно: гиосциамин повышает возбудимость нервной системы, а скополамин — понижает её.

Симптомы отравления [ править | править код ]

Моторное возбуждение, резкое расширение зрачков, гиперемия кожных покровов лица и шеи, сухость слизистой рта, охриплость голоса, брадикардия , головная боль, сильная жажда. В последующем развивается коматозное состояние, галлюцинации, несвязанная речь.

Помощь при отравлении [ править | править код ]

Промывание желудка слабыми растворами окислителей (перманганат калия), назначение адсорбирующих средств с последующим промыванием желудка и проведение симптоматической терапии, направленной на восстановление жизненно важных функций [7] [8] . В тяжелых случаях - назначение веществ антихолинэстеразного и холиномиметического действия (эзерин [7] [9] , прозерин, пилокарпин).

Синонимы [ править | править код ]

• Datura inermis Juss.exJacq.
• Datura tatula L.
• Datura stramonium var. chalybea W.D.J.Koch , nom. illeg.
• Datura stramonium var. tatula (L.) Torr.

Примечания [ править | править код ]

1. ↑JimsonweedАрхивная копия от 28 октября 2008 на Wayback Machine(англ.)
2. ↑Саагун, 2013, с. 85.
3. ↑ 12Блинова К. Ф. и др.Ботанико-фармакогностический словарь: Справ. пособие / Под (недоступная ссылка) ред. К. Ф. Блиновой, Г. П. Яковлева. — М. : Высш. шк., 1990. — С. 186. — ISBN 5-06-000085-0. Архивировано 20 апреля 2014 года.Архивированная копия(неопр.) . Дата обращения: 16 октября 2012.Архивировано 20 апреля 2014 года.
4. ↑Ulrike Preissel, Hans-Georg Preissel. Введение // Brugmansia and Datura: Angel's Trumpets and Thorn Apples. — 2-е изд. — Buffalo, New York: Firefly Books, 2002. — С. 106–129. — ISBN 1-55209-598-3. Архивировано 17 ноября 2019 года.
5. ↑Adams, Jr., James D.; Cecilia Garcia.Spirit, Mind and Body in Chumash Healing(неопр.) // Evidence-based Complementary and Alternative Medicine. — 2005. — 10 October ( т. 2 , № 4 ). — С. 459—463 . — doi:10.1093/ecam/neh130. — PMID 16322802. — PMC1297503. Архивировано 12 октября 2007 года.Архивированная копия(неопр.) . Дата обращения: 19 ноября 2010.Архивировано из оригинала 12 октября 2007 года.
6. ↑Архивированная копия(неопр.) . Дата обращения: 15 декабря 2017.Архивировано 13 сентября 2015 года.
7. ↑ 12Epidemiologic Notes and Reports Jimson Weed Poisoning - Texas, New York, and California, 1994(неопр.) . Дата обращения: 15 декабря 2017.Архивировано 25 июня 2017 года.
8. ↑Jimson weed toxicity: management of anticholinergic plant ingestion. - PubMed - NCBI(неопр.) . Дата обращения: 15 декабря 2017.Архивировано 25 января 2018 года.
9. ↑Jimson Weed - AACC.org(неопр.) . Дата обращения: 15 декабря 2017.Архивировано 15 декабря 2017 года.

Литература [ править | править код ]

• Бернардино де Саагун. Общая история о делах Новой Испании. Книги X-XI: Познания астеков в медицине и ботанике / Ред. и пер. С. А. Куприенко. — Киев: Видавець Купрієнко С. А, 2013. — 218 с. — (Месоамерика. Источники. История. Человек). — ISBN 978-617-7085-07-1.
• Чиков П. С.Атлас ареалов и ресурсов лекарственных растений СССР. — М. : Картография, 1983. — 340 с.
• Губанов И. А . 1161. Datura stramonium L. — Дурман обыкновенный, или вонючий // Иллюстрированный определитель растений Средней России : в 3 т. / И. А. Губанов , К. В. Киселёва , В. С. Новиков , В. Н. Тихомиров . — М. : Товарищество науч. изд. КМК : Ин-т технол. исслед., 2004. — Т. 3 : Покрытосеменные (двудольные: спайнолепестные). — С. 164. — 520 с. — 3000 экз. — ISBN 5-87317-163-7.

Ссылки [ править | править код ]

	В Викитеке есть тексты по теме: « Datura Stramonium »

• Liber Herbarum II: The incomplete reference-guide to Herbal medicine. Datura stramonium(англ.)(Дата обращения: 16 октября 2012)
• Datura stramonium (Solanaceae) at The Culture Sheet — The Web’s niche for plant cultivation and horticulture(недоступная ссылка)(англ.)(Дата обращения: 16 октября 2012)