Що їдять раки що їдять раки?

Річковий рак - всеїдна тварина. Харчуються ракоподібні різними водними тваринами, але не гребують і залишками інших тварин. Цим користуються при ловлі річкових раків: вони охоче йдуть на м'ясну приманку. Їдять раки і водорості.

Що їсть рак в домашніх умовах?

Що їдять раки

• спеціальні корми;
• водорості;
• варене м'ясо і риба;
• черв'яки;
• зоопланктон;
• личинки;
• будь-які каші.

Що є кормом для раків?

Іхтіологи сміливо називають раків всеїдними. Основна складова раціону підводних мешканців складається з рослинного корму, невеликих комах, черв'яків, молюсків, мертвої риби.

Австралійський червоноклешневий рак: догляд, утримання, … Австралійські червоноклешневі раки – всеїдні тварини. Вони поїдатимуть усе, що зможуть знайти: рослини, сухе листя, загиблих рибок, ікру. Варто пам’ятати, що деякі натуральні продукти, що часто … See more

Членистоногі австралійці з ветеранської ферми

У Житомирі колишній учасник АТО Володимир Саванчук створив лабораторію, де вирощує австралійських червоноклешневих раків. У майбутньому він має намір не просто перейти на промислові масштаби збуту, а й розробити технологію, яка дозволить усім охочим створити ракову ферму.

Майже рік військовий експериментує з екзотичною для України аквакультурою і планує розширювати площу своєї лабораторії, бо в нинішньому орендованому приміщенні підприємцю-початківцю вже стає затісно.

На відміну від звичних для нас річкових раків, австралійські червоноклешневі мають панцир яскравого блакитного кольору і значно швидше ростуть. Про те, як їм живеться у житомирських акваріумах, дізнавалася кореспондент Укрінформу.

БІЗНЕС НА РАКАХ

Зі своєю лабораторією мене знайомлять учасники АТО Володимир Саванчук та Сергій Артьомов, які представляють громадську організацію «Атошник». Вони починають розмову із того, що раніше раками не займалися, а така ідея з’явилася після повернення з війни.

«Рік тому ми з Сергієм вирішили, що хочемо займатися фермерством. Подумали, що рухатися у традиційних напрямках, вирощуючи курей, перепілок, кіз чи свиней, не будемо, а знайдемо незайняту нішу. Перше, що прийшло в голову – це створення ракової ферми. Парадокс – у тім, що в радянські часи у нас креветки не були популярними, а всі їли раків відрами й навіть не було таких мірок, як 500 грамів, 2 кілограми, 10 штук. Зараз усе кардинально змінилося, бо ми споживаємо різних креветок, починаючи від наших чорноморських і до вирощених на фермах та привезених з-за кордону. Натомість раки стали рідкістю. Отак і з’явилася ідея взятися за їх розведення і в перспективі – перетворити це на бізнес», – розповідає Володимир Саванчук.

За словами Сергія Артьомова, у цей промисел вони інвестують свої кошти, бо знайти грант під таку діяльність дуже складно. Утім колишні військові не нарікають, а наполегливо працюють.

Чоловіки одразу зрозуміли, що звичайний річковий рак для їхньої ідеї не підійде. Його неможливо вирощувати в умовах фермерського господарства, бо він повільно росте і розмножується. Натомість їх зацікавив австралійський червоноклешневий рак.

НАЙПЕРСПЕКТИВНІШИЙ З УСІХ РАКІВ

«З усіх відомих раків, які придатні для промислового вирощування, саме цей вважається у світі найбільш перспективним. Йому для росту потрібна температура води від 25 градусів, бо це тропічний вид. Серед переваг австралійського червоноклешневого рака – те, що він швидко росте і за 6-8 місяців досягає товарного вигляду (набирає вагу до 200 грамів – авт.), тоді як нашому на це потрібно 3 роки. Самка цього рака може народжувати тричі на рік і щоразу це від 200 до 1000 мальків, які повністю сформовані й швидко стають самостійними. До того ж, у нього в середньому на 30-50% більше м’яса, ніж у річкового», – пояснює Саванчук.

Перші 200 мальків раків у грудні минулого року колишні атовці купили за кордоном. Тепер у лабораторії є 75 великих раків та 180 маленьких, які живуть у чотирьох акваріумах, а ще 430 мальків передали для дослідження у столичний Науковий селекційно-генетичний центр рибництва.

Володимир Саванчук пояснює, що відрізнити самців-раків від самок дуже просто: перших видає червона клешня.

До їжі тропічні раки невибагливі, але вона не повинна псувати якість води в акваріумах. Наразі їх годують виключно натуральними продуктами. У їхньому звичному раціоні – яловичі серця, залишки від креветок, заморожені салака і бички та пророщена пшениця. Крім того, в акваріумах постійно є висушене дубове листя, що вважається найкращим антибіотиком для раків.

У природних умовах раки живуть у норах, а в Житомирі їм комфортно у спеціально встановлених трубах різних діаметрів. Прибирають в акваріумі до двох разів на місяць. Частіше не потрібно через досконалу систему фільтрації води, яку самостійно створював Володимир Саванчук.

Усі показники щодо годування раків та температури засновники лабораторії щодня фіксують у спеціальних таблицях. За самою ж лабораторією постійно доглядають троє людей.

Володимир і Сергій кажуть, що своїх тропічних раків ще не їли. Натомість відгуки гурманів свідчать, що їхнє м’ясо ніжніше, ніж у річкових, а за смаком нагадує лобстера. До того ж, готовий продукт не має характерного запаху мулу.

БЛАКИТНИХ РАКІВ ГОТОВІ КУПУВАТИ ПО 20 ТОНН НА ТИЖДЕНЬ

Володимир Саванчук акцентує, що його блакитні раки користуватимуться попитом у ресторанах. Він вважає, що проблем зі збутом не буде, бо окремі замовники вже зараз готові купувати їх до 20 тонн на тиждень. За підрахунками, кілограм австралійського червоноклешневого вартуватиме 500-1000 гривень. Річкових у Житомирі наразі продають по 470 гривень.

Щоправда, підраховувати оманливі прибутки ще рано, адже треба мати досконалу технологію виробництва.

«Ми взяли за основу всю доступну інформацію про таких раків і постійно експериментуємо з метою переходу до повного циклу їх фермерського вирощування у закритих приміщеннях. Важливо, що вона має бути доступною без прив’язки до клімату, тобто – як в Україні, так і в Туреччині чи Німеччині. Ми хочемо не просто продавати продукцію, а й свою авторську технологію», – резюмує Саванчук.

За його словами, площі орендованої кімнати, де зараз розміщені акваріуми, вже замало, тому треба шукати більше приміщення і водночас переходити на мінімальне промислове вирощування раків.

Громадська організація «Атошник» підписала меморандум про співпрацю з Житомирським національним агроекологічним університетом, що дозволяє студентам проходити практичне навчання у лабораторії, де розводять раків, та обмінюватися досвідом із навчальним закладом.

Сергій Артьомов постійно спілкується з учасниками АТО та ООС, адже є заступником голови ГО «Атошник» та головою спілки «Ветерани Російсько-Української війни Житомирщини", і знає, що вже є охочі займатися австралійськими червоноклешневими раками.

«Ми подумали, що розробивши технологію вирощування, зможемо допомогти нашим хлопцям, які повернулися з війни, організувати бізнес і заробляти гроші», – каже Сергій.

Нині екзотичні блакитні раки у Житомирі інтенсивно ростуть, а колишні атовці й майбутні бізнесмени чекають – коли нарешті зможуть отримувати прибутки від своєї роботи.

Ірина Чириця, Житомир
Фото – автора та надані Володимиром Саванчуком

Приєднуйтесь до наших каналів Telegram, Instagram та YouTube.

Підпишіться на нашу безкоштовну розсилку: [email protected].

Швидкий австралійський рак

У нашій країні цілеспрямоване вирощування традиційних річкових раків є доволі проблематичним. Біологічні особливості самого виду, високі ціни на енергоносії й устаткування зумовлюють значні капіталовкладення, що робить таке виробництво нерентабельним. Однак на відміну від наших раків червоноклешневий австралійський рак має низку фізичних і біологічних переваг перед іншими класами ракоподібних. Цей життєстійкий різновид раків невибагливий до умов середовища, має швидкий темп росту — за 6 місяців маса досягає 50–60 г, тоді як наш річковий рак досягає такої маси на третьому році життя. Самки червоноклешневого рака за сезон дають потомство до п’яти разів, дорослі особини можуть сягати завдовжки до 40 см і маси тіла до 400–500 г.

Фото 1. Ембріональний розвиток рака. Фото 2. Павло Кутищев демонструє однорічних раків, виловлених із дослідного ставка.

Виробництво продукції прісноводних раків достатньо молоде — зародилося наприкінці ХХ ст., й саме з австралійського червоноклешневого рака. Ця галузь аквакультури розвивалася швидко й поширювалася з Квінсленду на південь до Нового Південного Уельсу й на захід до північної території Австралії.

Основними країнами-виробниками, які вирощують його в товарних обсягах, є Китай, Індонезія, Ізраїль, Іспанія, США. Сьогодні ця індустрія успішна й має міцний фундамент, що відображає її рентабельність і потенціал.

Вітчизняний експеримент

В Україні цей рак став широко відомим серед акваріумістів завдяки його яскравому забарвленню та червоному кігтю клешненосної ноги, швидкому росту й легкому розведенню в акваріумних умовах. Технологія вирощування рака на території України ще не розроблена, втім, уже є ентузіасти, які намагаються це робити. Основною проблемою вирощування рака в наших умовах є дотримання температури води, комфортної для їх розвитку. Її оптимальні значення становлять +23…+30 °С, постійно підтримувати які в кліматичних умовах України неможливо. Тому вирощування цього рака потребує розробки певної технології, яка передбачає два етапи:

• вирощування в штучних умовах установок замкнутого водопостачання (УЗВ);

• дорощування до товарної маси у водоймах, для чого найкраще підходять стави рибогосподарського призначення.

Фото 3, 4, 5. Ось такий вигляд мають тримісячні раки.

Наявний досвід російських учених, які розробили технологію виробництва цього виду в Астраханській області й мають достатньо успішний розвиток вирощування товарних раків за однорічним циклом масою 50–70 г, доводить перспективність розробки технології з вирощування австралійського рака на півдні України.

Отже, у 2015 році на базі проблемної науково-дослідної лабораторії кафедри водних біоресурсів і аквакультури Херсонського державного аграрного університету було створено акваріальний комплекс і завезено партію малят австралійського рака різних поколінь масою від 0,15 до 1,3 г. Вирощування в акваріальних умовах проводили за температури води +24…+26 °С. Годували гранульованими кормами власної рецептури.

Результати вирощування

Результати вирощування австралійського рака в осінньо-весняний період свідчать про планомірне зростання як лінійних, так і масових показників. Так, протягом 250 діб раки досягли маси в середньому 41 г і довжини 12,5 см (рисунок).

Дані приростів свідчать про найвищий темп росту в молодших вікових груп (50–130 діб). Коливання за відносним приростом становили 14,6–37,0%, а за масою — 16,1–46,9%.

Плодючість самиць коливалася в незначних межах залежно від віку й відповідно від розміру самиць: 100–170 ікринок під материнським плесом (фото 1).

Після настання оптимальних температур повітря й досягнення оптимальної температури води для вирощування раків їх було інтродуковано у став площею 0,48 га. У став вносили чотири групи (варіанти) раків: середньою масою 0,56, 25 і 40 г; четверта група — дорослі самки з ікрою під плесом. На жаль, із певних причин інтродукцію раків можливо було здійснити лише на початку липня, а період вирощування становив лише три місяці. До того ж було отримано достатньо високі результати: раки першої групи протягом трьох місяців досягли маси 34 г, другої — товарної маси 75 г, третьої — 110 г (деякі екземпляри сягнули 187 г, що практично вчетверо більше за їхню первинну масу в 40 г). Приріст вікових груп, які вирощували в акваріальних умовах із застосуванням штучних кормів, у порівнянні з екземплярами, що вирощували в умовах ставка на природних кормах, був удвічі більшим.

Рис. Лінійно-масові показники впродовж вирощування в акваріальних умовах.

З літературних даних відомо, що червоноклешневий австралійський рак на відміну від нашого довгопалого раку не риє нір. Однак ми змушені констатувати зворотне: після осушення ставка було виявлено багато нір, глибина яких сягала до півметра. Другий отвір нори завжди був вищим від початкового на 20–30 см. У норах знаходили пари самки із самцем або окремо самок з ікрою на різних стадіях розвитку. Це явище свідчить про високі адаптаційні можливості австралійського раку до наших умов і його здатність до захисної функції та функції розмноження в умовах дослідного ставка.

Таким чином, ми маємо всі підстави стверджувати, що ставки півдня України з їх великою природною кормовою базою можуть бути використанні для екстенсивного вирощування австралійських раків у монокультурі. Також потрібно забезпечити відповідні умови їх утримування в зимовий період, використовуючи для цього установки замкнутого водозабезпечення або інші системи, що зможуть забезпечити цей вид теплою водою.

Павло Кутіщев, канд. біол. наук, доцент кафедри водних біоресурсів і аквакультури Херсонський державний аграрний університет

журнал “The Ukrainian Farmer”, березень 2017 року