Що належить до простих суцвіть?

Простим суцвіттям властива лише одна нерозгалужена вісь. До простих суцвіть належать, наприклад, китиця, зонтик, щиток, головка, сережка, кошик, колос, початок (мал. 143). Кеш

Який тип суцвіття у яблуні?

Колос має головну видовжену вісь, на якій прикріплені почергово сидячі (без квітконіжок) квітки (подорожник, гладіолус, осока). Щиток — суцвіття, у якого від головної осі відходять квітконіжки різної довжини, внаслідок чого квітки розташовуються в одній площині (яблуня, груша, глід, пижмо). Кеш

Як називається такий тип суцвіття?

Розрізняють прості та складні суцвіття. На простому суцвітті квітки розташовані на одній осі. На складному суцвітті квітки розташовані не на головній осі, а головна вісь галузиться. Кеш

Черемха звичайна — Вікіпедія Черемха звичайна — невисоке (2—10 м заввишки) дерево або високий кущ. Кора — сірувато-чорна, з помітними сочевичками на ній. Молода кора пахуча. Пагони — ясно-зелені або коричнево-червоні, блискучі. Листки — чергові, тонкі, видовжено-еліптичні (5—12 см завдовжки, 2—6 см … See more

Черемха звичайна

Черемха звичайна — Pаdus Hill (латинізована грец. назва дерева, можливо, вишні-магалебки — pados або від лат. назви р. По в Італії) — рід листопадних дерев і кущів родини розоцвітих (Rosaceae) підроду сливових (Prunoideae). Відомо близько 15 (за іншими даними — 27) видів роду в Євразії і Північній Америці. В країнах СНД росте 4 види, в Україні — 3.

Найбільш поширений вид — Черемха звичайна — Pаdus аvium Mill. s. l. (включно P. asiatica Kom.) = P. racemоsa Gilib. (лат. racemosus, a, um — волотеподібний; avium — пташина avis — птах); рос. назва — черемуха обыкновенная. Високий кущ або дерево до 10 м завв. Кора матова, чорно-cipa, з добре помітними сочевичками, на зломі жовта, з характерним запахом. Листки чергові, видовженообернено-яйцевидні або еліптичні, тьмяні, голі або з пучками волосків у кутах жилок знизу, з розставленими по краю пилчастими зубцями, що закінчуються червоно-бурими залозками. Черешки 1–1,5 см завд., з двома залозками у верхній частині. Квітки дрібні, правильні, двостатеві, запашні, в густих гронах, пелюстки (їх 5) білі або рожеві, обернено-яйцевидні, цілокраї або торочкувато-зубчасті з краю. Плід — куляста, чорна, на смак солодка i дуже терпка кістянка. Цвіте у травні–червні, плоди достигають у серпні–вересні. Черемха звичайна росте майже по всій території Європи, на Кавказі, у Західному Сибіру та в Середній Азії. В Україні — всюди до верхньогірського поясу: на берегах річок, лісових галявинах, у змішаних лісах, у чагарниках на вологих місцях. Вирощують черемху звичайну також у садах, культивують. Врожай плодів з окремих дерев — 0,5–15 кг; врожайність — 20–1000 кг/га.

Як лікарську сировину використовують плоди черемхи звичайної — Fructus Padi. Їх збирають у період визрівання, сушать у сушарках при температурі 40–50 °С або у печах чи на сонці. Плоди черемхи звичайної містять дубильні речовини (6–8%), флавоноїди (1,5–2,0%): гіперозид, 3-галактоглюкозид кверцетину, астрагалін; антоціани (5,4–16,5% від суми флавоноїдів): 3-рутинозид ціанідину (9,13%), 3-глюкозид ціанідину (7,35%); яблучну, лимонну, хлорогенову кислоти; вітамін С, каротин; ціаногенні глікозиди: амігдалін, пруназин та амігдонітрилглікозид; вуглеводи: фруктозу (4,42–6,44%), глюкозу (5,33–6,35%), сахарозу (0,6–62%), пектинові речовини (1,1%). Насіння Ч. звичайної містить амігдалін (1,5%), жирну олію; бруньки — бензальдегід та етерну олію (0,26%). У складі золи (2,81%) є K, Ca, Mg, Fe, Mn, Zn, Cr, Al, Se, Ni, Sr, Pb, B i I, особливо багато Cu і Co. У квітках містяться флавоноїди: 3-галактоглюкозид кверцетину (1,95%), гіперозид (0,37%), астрагалін; стероїди (зокрема, ситостерин); тритерпеноїд лупеол; вуглеводень нонакозан. Флавоноїди накопичуються і в листі: в гідролізаті ідентифіковано кверцетин, кемпферол, ціанідин, кавова, синапова, ферулова і n-кумарова кислоти; вітаміни С, Е, Р, каротин; бензальдегід; амігдалін, синильна кислота (до 0,05%); етерна олія (0,03–0,05%); у корі — дубильні речовини (2–3%); вуглеводи: рафіноза (3,12%), галактоза (0,63%); бензальдегід; амігдалін (до 2%), синильна кислота (до 0,09%).

У медицині використовують плоди черемхи звичайної, які мають в’яжучі й протизапальні властивості. Настій плодів уживають при ентеритах i диспепсії різної етіології (при інфекційних колітах i дизентерії призначають як допоміжну ЛРС). Замість настою можна вживати кисіль або морс. Розведений настій плодів використовують для спринцювань при хронічному кольпіті. Плоди входять до складу протипроносного шлункового чаю. Жирна олія чинить бактерицидну дію на золотистий стафілокок, гемолітичний стрептокок, тифозні, паратифозні та дизентерійні мікроби, шлункову паличку. Значно ширше використовують черемху звичайну в нар. медицині, а саме — при венеричних хворобах, лихоманці, респіраторних інфекціях, спазмах шлунка, порушенні обміну речовин, при гангрені кінцівок та туберкульозі легень; відвар — при дизентерії, дерматозах, ревматизмі; настій кори має сечогінну, потогінну i протигарячкову дію; настій плодів, квіток або листя використовують для примочок при кон’юнктивітах i кератитах, при зубному болю; при ревматизмі роблять розтирання; бруньки виявляють фунгіцидну активність. У гомеопатії есенція з кори черемхи звичайної застосовується при головному болю, хворобах серця, ШКТ; відвар кори i листя черемхи звичайної використовують для лікування стійких форм блефарокон’юнктивіту і при радикулоневралгії. У ветеринарії порошок з коренів черемхи звичайної застосовують для присипання поранень, що довго не загоюються.

Плоди їстівні, борошно з них використовують для виготовлення пирогів та кондитерських виробів. Також вони є кормом для великої рогатої худоби, лосів, оленів, овець, кіз, бобрів та ондатр. Деревина використовується в токарному, обозному, меблевому виробництві. Листя отруйне для гусей; фітонциди діють на хребетних як отрута кураре.

Медоносна, перганосна і декоративна рослина; ґрунтозакріплювач.

Лікарські рослини: Енциклопедичний довідник / Відп. ред. А.М. Гродзинський. — К., 1990; Растительные ресурсы СССР: Цветковые растения, их химический состав. — Л., 1987. — Т. 3; Энциклопедический словарь лекарственных растений и продуктов животного происхождения / Под ред. Г.П. Яковлева и К.Ф. Блиновой. — СПб., 2002.