Що означає слово царину?

Царина — місцевість за селом, де пастух збирає худобу, вигін, а також пасовисько Царина — діалектна назва засіяного поля, посівів, лану Царина — необроблюване, поросле травами поле Царина — те ж саме, що й ділянка, галузь, «нива»

Як замінити слово галузь?

(частина певної ділянки науки, виробництва) поле, нива, ділянка, сфера, царина, (незнайома) цілина, книжн. арена. КешСхожі

Де наголос у слові царина?

ЦА́РИ́НА, и, жін. 1. Околиця, край села. КешСхожі

царина — Словник синонімів української мови Великий тлумачний словник сучасної мови царина — 1. Околиця, край села; вигін за селом; необроблюване поле тощо. Виїхали на царину (Т.Шевченко); Перехрестилася Гаїнка.. та й пішла. Мати хотіла випровадити її аж за царину, – не звеліла (Б. …

Синоніми до слова Царина

економічна царина, й нормами самореалізації, які тепер головні в культурі.

Водночас уся царина економіки разом із самою можливістю кризи утратила і внутрішню детермінованість.

Волхв Божедар на ниві поставив обжинковий (торішній) сніп, і з мо лоддю заспівав: «Зароди, Боже, гори й до ли ни, гори й долини, наші царини: наша царина преч поорана, сріблом-золотом преч засіяна !»

«Зароди, Боже, гори й долини, гори й долини, наші царини: наша царина преч поорана, сріблом-золотом преч засіяна».

Чому статеві справи — чи не єдина царина життя, де нікому нічого не передається у спадщину?

Ціла велика царина життєвих процесів доконується в силу свойого внутрішнього автоматизму, можна сказати, в силі спонтанної стихійности органічної інтуїції, цілком без участи й помочі свідомости, розуму, духа.

Царина планування простирається від нано — та мікрорівня до рівня глобальних систем.

До Революції царина культури лишалася найбільш доступною для жінок, які намагалися утвердити себе.

Лабораторія — царина тиші, гамір дратує … Хтось підкрадається !. .

Словник української мови

1. Околиця, край села. І Яремі дали коня Зайвого з обозу. Усміхнувся на воронім Та й знову у сльози. Виїхали за царину (Тарас Шевченко, I, 1963, 111) ; Перехрестилася Гаїнка.. та й пішла. Мати хотіла випровадити її аж за царину, — не звеліла (Борис Грінченко, II, 1963, 437) ; — Невже це та сама Харитина, що, здається, ще так недавнечко пасла гусей за цариною? — здивувалася молодиця (Любов Яновська, I, 1959, 295) ;
// заст. Ворота при в'їзді в село.

2. Місцевість за селом, де пастух збирає худобу; вигін. Господиня їй [Солосі] показала, де корови, випустила їх і веліла гнати у царину, де череду збирають (Панас Мирний, I, 1954, 65) ;
// Те саме, що пасовисько. Зупинившись, постоять [діти] над пташиним гніздом, причаєним у траві, подивуються на кам'яну бабу на скіфській могилі, заглядяться на овечат, що розтеклись по далекій царині, як у воді. (Олесь Гончар, II, 1959, 97) .

3. Необроблюване, поросле травами поле. Ось обліталась [бджілка], ураз на квітки Росяні, свіжі спустилась; Царина їй, сіножаті, садки Квітом усім поступились (Іван Манжура, Тв., 1955, 50) ; Цариною степовою колишеться ковиль-трава (Микола Терещенко, Ужинок, 1946, 184) .

4. діал. Засіяне поле; посіви; лан. — Галаю — на, Галаю! — закричав знов косар з-під ліса [лісу]. — А не виженеш ти собі корови з царини? (Іван Франко, I, 1955, 63) ; [Степан:] В полі хлібець людський зеленіє, а на панському почав рунитись.. Як вдивишся, що як та царина зеленіє, то ніби чуєш, що й кістки в тобі починають лускотіти, неначе почувають, що ось-ось прийде їм невгавна робота. (Марко Кропивницький, II, 1958, 44) ; [Соня:] Де тато? [Феноген:] Поїхали копи оглядать та на царині, кажуть, упали, не можуть встать (Карпенко-Карий, II, 1960, 359) .

5. перен. Сфера діяльності людини; ділянка, галузь. Було б неприродним, коли б соціалістична революція.. не принесла одночасно свіжого подуву вітру і в царину культури духовної (Василь Еллан, II, 1958, 65) ; Кожна поема [М. Рильського] в тій чи іншій мірі лірична, оскільки вона вийшла з царини емоцій певного творця і позначена печаттю його особистості, його бачення світу (Степан Крижанівський, М. Рильський, 1960, 119) ; З цариною високих температур професор Холод мав зіткнення лише в одній точці: йому завжди було жарко (Павло Загребельний, Спека, 1961, 38) .