Коли дозріває просо?

Цвітіння в межах волоті на рослині зазвичай, продовжується 13-18 днів, а в польових умовах просо цвіте протягом 30-40 днів. Приблизно така ж і тривалість достигання зерна в межах волоті і поля. Вегетаційний період скоростиглих сортів проса становить 60-80 днів, пізньостиглих — 100—120.

Коли і як сіяти просо?

Враховуючи теплолюбність культури, просо потрібно сіяти тоді, коли температура ґрунту на глибині загортання насіння впродовж 2-3 діб встановиться на рівні +14-15°С. Рання сівба проса затримує появу сходів, може призвести до пошкодження їх заморозками і надмірного забур'янення площ.

Коли збирають просо на зерно?

Збирати просо на зелений корм можна з липня по жовтень, змінюючи при цьому строки висіву. У післяжнивних посівах просо може давати врожай зеленої маси 110—150 ц/га. Сіно цієї культури краще від сіна з вівса, сорго, кукурудзи чи тимофіївки, воно містить 0,52 к. о.

Просо — Вікіпедія Просо — теплолюбна, стійка до спеки рослина. Насіння проса проростає за температури не нижче +8-10°С, а для появи її сходів потрібна температура не нижча за +10-11 °С. Слід враховувати, що за температури — 3-5°С сходи проса гинуть, а оптимальною температурою для цвітіння проса є … See more

Технологія вирощування проса

Не надто вибагливе, але й не дуже популярне. Витривале до погодних умов, але не витримує конкуренцію з іншими зерновими. Просо — що й до чого у вирощуванні.

У 2021 році агровиробники засіяли просом 96,7 тис. га і ці показники суттєво менші за ячмінь і жито. Про пшеницю годі й говорити. І хоч це й небагато, все ж варто поговорити детальніше про саму культуру і як з нею працювати.

Просо — посуховитривала і навіть жаростійка рослина. В Україні просо можна сіяти пізно, що дає змогу рослинам продуктивно використовувати літні опади. Тому його часто застосовують як страхову культуру для пересіву озимих, а також як пожнивну після тих самих озимих.

«Основний плюс у вирощуванні проса — це постійна робота ґрунту і живе коріння. Особливо, що стосується пожнивного проса, — важливо, щоб земля не була «гола». Тим більше за температури в 50°С. Ну й отримати додаткові 1,5 т/га врожаю також досить непогано», — Андрій Щедрінов, фахівець ДП «ДГ «Великі Клини».

У своєму розвитку просо проходить такі основні етапи:

• проростання насіння,
• сходи,
• кущення,
• стеблування,
• викидання волоті,
• цвітіння,
• формування зернівок,
• дозрівання.

Це факультативна самозапильна рослина. Перехресне запилення спостерігається у 1-10% рослин, іноді — 15-20%.

Має просо мичкувату кореневу систему, яка проникає у ґрунт на глибину 1-1,2 м і глибше, у боки — до 0,5 м. Краще розвивається на пухких ґрунтах, формуючи густе сплетіння коренів. При достатній вологості ґрунту, елементів живлення та теплій погоді на нижніх надземних стеблових вузлах можуть утворюватися повітряні (опірні) корені. Характерною особливістю кореневої системи проса є її недостатня засвоювальна здатність.

Загалом, просо не надто вибагливе до ґрунтів, а от до аерації навпаки: на щільних і перезволожених ґрунтах сходи часто затримуються в рості, а то й гинуть.

Тримай руку на пульсі важливих агрономічних новин та подій

До високих температур просо стійке, а от холодна погода є нищівною для нього. За температури - 3-5°С сходи проса гинуть. Насіння проростає за температури не нижче +8-10°С, а для появи сходів потрібно +10-11°С. Оптимальною ж температурою для цвітіння є 20-24°С.

Знову ж таки, температуру 30-40°С просо витримує краще за інші злакові культури. У середньому за 20 днів до викидання волотей у проса настає критичний період щодо вологи, який продовжується до кінця цвітіння. Дефіцит вологи під час цієї фази спричинює стерильність колосків і, як наслідок, втрати врожаю. Для забезпечення високого врожаю проса необхідно, щоб вологість ґрунту була на рівні 60-80%.

Просо — досить світлолюбна рослина. Недостатнє освітлення, посилене низькими температурами у фазі трубкування та викидання волоті також спричиняє стерильність колосків.

У польових умовах просо цвіте протягом 30-40 днів. Приблизно така ж і тривалість достигання зерна. Вегетаційний період скоростиглих сортів проса становить 60-80 днів, а пізньостиглих — 100-120.

Продуктивна кущистість рослин проса становить 2-5; маса 1000 зернівок — 5-9 г; плівчастість — 20-30%; вихід пшона — 65-85%.

Найбільш високі і стабільні врожаї проса можна отримати при посіві в оптимальні рядки. Якщо в посівному шарі достатньо вологи, насіння загортають на глибину 3-5 см, а якщо її недостатньо, глибину загортання збільшують до 5-7 см.

Дуже важливо не допускати розриву у часі між передпосівним обробітком ґрунту і сівбою, щоб посіяти насіння у вологий його шар. Оптимальна норма висіву насіння при рядковому способі сівби для Північного Лісостепу і Полісся — 3,7-4,0 млн/га (28-30 кг/га), Центрального Лісостепу — 3,3-3,5 млн/га (24-26 кг/га), Степу — 2,3 млн/га (16-18 кг/га).

Кращими попередниками для культури є зернобобові, картопля, цукрові буряки, багаторічні трави, баштанні культури. Просо у монокультурі є не надто вдалою ідеєю, а також сіяти його не варто після сорго, соняшника, ярого ячменю, суданської трави та кукурудзи, адже з цією злаковою вони мають спільних шкідників, таких як кукурудзяний стебловий метелик.

При виробі сорту проса аграрії в першу чергу звертають увагу на такі показники:

• період вегетації,
• потенціал врожайності,
• посухостійкість,
• стійкість до осипання.

Враховуючи, що сортів не так багато, є певні фаворити, яким надають перевагу сільгоспвиробники, так найпопулярнішими сортами на сайті SuperAgronom.com є Полтавське золотисте та Біла альтанка .

Збирання проса відбувається як двофазно так і прямим комбайнуванням. Про це також варто подумати, обираючи насіння, адже, у разі відсутності засобів для проведення двофазного збирання варто звернути увагу на сорти проса, завдяки високій стійкості до осипання (8,5-9,0 балів) можна збирати прямим комбайнуванням за вологості зерна 15,5-16,0% без істотних втрат врожайності. Тоді як збирання за такої вологості інших сортів може призвести недобору 30-40% врожаю, наприклад, Омріяне , Чабанівське і т.д.

Якщо говорити про елементи живлення, то просо вибаглива культура. Зі 100 кг отриманого врожаю з ґрунту виноситься 2,5-3,5 кг азоту, 1-1,5 фосфору і 2-3 кг калію. Тому під основний обробіток варто вносити мінеральні фосфорно-калійні добрива. Рекомендовані норми: на Поліссі по 60-70 кг/га, в зоні Лісостепу 40-60 кг/га фосфору і калію; у Степу 40-50 кг/га фосфору і 30-40 кг/га калію.

Підживлюють також просо за достатньої забезпеченості ґрунту вологою, переважно азотними добривами, які вносять у норміі близько 20 кг/га азоту до виходу рослин у трубку.

Недобір врожаю від бур’янів сягає 10-15%, а в умовах сильної забур’яненості - 50% і більше, особливо у фазу двох-трьох листків. У цей період низька активність кореневої системи, тому під посіви проса потрібно відводити родючі, чисті від бур’янів поля. Крім того, обробка гербіцидами є однією з основних операцій при вирощуванні цієї культури. Аграрії вносять гліфосат до сівби, а далі, протягом сезону вже гербіциди на світ, так би мовити, смак.

«У нашому регіоні, на Полтавщині, маємо проблему зі злаковими бур’янами, зокрема на просі цього року було чимале поширення мишію.А його прибрати з поля дуже проблемно і економічно невиправдано. Однак вносили гербіциди від дводольних, а саме Естет», — зауважив Роман Мироненко, головний агроном ТОВ «МК Агроленд».

Підписуйтесь нa YouTube-кaнaл СуперAгроном

Найнебезпечнішою хворобою для проса вважають сажку. Недобір врожаю може сягати 30% і більше. Аби захистити просо від сажки варто:

• протруювати насіння;
• дотримуватись сівозміни;
• своєчасно сіяти;
• сіяти стійкі до хвороби сорти.

Наразі все обробки позаду і просо тепер активно збирають. Поки середня врожайність по країні складає 2,5 - 3 т/га.

«Вирощуємо просо вже років п’ять. Це дуже корисна для сівозміни культура, чудовий попередник для інших культур. Сіяли кукурудзу по просу і отримали прибавку врожаю 3 т/га. До речі, кілька днів тому якраз зібрали врожай проса — близько 3 т/га цьогорічний результат», — розповів Валерій Катькало, керівник ТОВ «МК Агроленд».

Тому, хороших врожаїв та не забувайте їсти пшоняну кашу — вона неймовірно корисна.

Анастасія Аврамчук, SuperAgronom.com

Дізнавайтесь першими найсвіжіші агрономічні новини України на нашій сторінці в Facebook, Telegram, а також підписуйтесь на Instagram СуперАгронома.

Просо — технології вирощування

Просо як скоростигла культура має певне агротехнічне значення: використовується як страхова культура для пересівання загиблої озимини, придатна для поукісних і пожнивних посівів, може використовуватися як покривна культура для багаторічних трав.

В Україні просо найпоширеніше в зоні Степу та Лісостепу. Середня врожайність проса в СНД коливається від 1,35 до 1,84 т/га, в Україні — від 1,49 до 1,94 т/га. Застосовуючи прогресивні технології, найкращі господарства України вирощують по 4,5–5,5 т/га і більше зерна на всій площі посіву.

Просо, яке належить до хлібів другої групи, вибагливе до тепла. Насіння його починає проростати за температури не нижчої як +6…+8 °С, але дружне проростання спостерігається за прогрівання ґрунту до +15…+16 °С. Якщо в період проростання температура знижується до +8…+9 °С, сходи з’являються тільки через 15–18 днів. Сходи витримують незначні заморозки до –2 °С, а за –3,5 °С здебільшого гинуть або сильно пошкоджуються. Дуже шкідливою для сходів проса є тривала одночасна дія низьких позитивних температур (+6…+10 °С) та хмарної погоди. В рослин різко знижується фотосинтез, що може стати причиною їх загибелі.

Сума ефективних температур для ранньостиглих сортів проса становить близько 1500 °С, середньопізніх — понад 1600 °С, а в прохолодні та вологі роки — понад 2000 °С.

Просо краще за інші злакові культури витримує ґрунтову й повітряну посухи. Відрізняється високою жаростійкістю. Параліч продихів у нього спостерігається за температури +38…+40 °С тільки через 49 год, тоді як у ячменю — через 25–35 год, ярої пшениці — 17 год, а у вівса вони паралізуються вже через 5–7 год. Рослини проса економно витрачають вологу. Для проростання насіння достатньо всього 25–30% води від його маси. Просо здатне формувати вузлові корені за мінімальної вологості ґрунту. Все ж ріст кореневої системи й надземної маси за тривалої посухи (1–1,5 місяця) затримується, на рослинах формуються малих розмірів суцвіття, які часто бувають безплідними. Тому для проса теж потрібна достатня кількість вологи в ґрунті, особливо в період формування генеративних органів — приблизно за декаду до викидання волотей.

У проса зрідка спостерігається запал зерна, його коренева система добре забезпечує суцвіття водою навіть тоді, коли в ґрунті кількість вологи наближається до мертвого запасу. Транспіраційний коефіцієнт проса низький (130–280). Слід, проте, враховувати, що просо, відрізняючись високою посухостійкістю, інтенсивно підвищує свою продуктивність на зрошенні.

Просо вибагливе до поживних речовин: потребує на формування 1 ц зерна 3 кг азоту, 1,4 — фосфору, 3,5 кг — калію. До вмісту азоту в ґрунті воно виявляє підвищені вимоги вже у фазу 3–4 листки й особливо в період інтенсивного росту вегетативної маси, до фосфору — із самого раннього періоду вегетації, до калію — протягом усієї вегетації.

Коренева система проса відрізняється недостатньою здатністю до засвоєння поживних речовин, тому воно краще росте на ґрунтах, добре забезпечених легкодоступними сполуками поживних речовин.

Кращими ґрунтами для нього є чорноземні та каштанові, причому за сухої погоди вищі врожаї проса отримують за вирощування на ґрунтах середнього і важкого механічного складу, за умов достатнього зволоження — на легких ґрунтах.

Просо належить до солевитривалих культур, не витримує кислих ґрунтів і найкраще росте за нейтральної реакції ґрунтового розчину (рН 6,5–7,5).

На початку вегетації в проса спостерігається повільний ріст через те, що його часто пригнічують бур’яни. Відрізняється підвищеною кущистістю. За зрідженого стояння рослин здатне утворювати на одну рослину від 50–100 до 200 пагонів, до 20 г зерна, близько 3000 зернин. Просо є факультативною самозапильною рослиною короткого світлового дня. Вегетаційний період залежно від сорту і умов вирощування становить від 70–90 — у скоростиглих сортів до 155–120 днів — у пізньостиглих.

Попередники

Просо найкраще росте на легких ґрунтах із достатньою забезпеченістю вологою й поживними речовинами. Основна вимога до попередника — чисте від бур’янів поле. Найкраще просо розміщувати після озимих зернових культур, особливо висіяних по чистих або зайнятих парах, цукрових буряках, під які внесена достатня кількість органічних і мінеральних добрив. Цінними попередниками для нього є зернобобові культури та багаторічні трави. Це має велике значення у вирощуванні культури за безгербіцидною технологією. Після трав поле менш засмічене бур’янами, а ґрунт очищається від збудників хвороб.

Не бажано просо розміщувати після ранніх зернових і кукурудзи.

Обробіток ґрунту

Система обробітку ґрунту під просо, як і у вирощуванні інших сільськогосподарських культур, залежить від попередника, рівня культури землеробства і погодних умов року, а також інших чинників.

Якщо попередниками проса є зернові й зернобобові культури, обробіток починають із лущення стерні на глибину 6–8 см дисковими лущильниками ЛДГ-10, ЛДГ-15, ЛДГ-20, що сприяє збереженню та нагромадженню вологи. Найефективніше лущення, коли його проводять слідом за збиранням попередника. Поля, засмічені кореневищними бур’янами, дискують важкими боронами БДТ-7, БДВ-6,3, БД-10 на глибину 6–8 см, вдруге — через 10–15 днів — на 10–12 см. Також можна використати борону дискову навісну БДН-3,6. Засмічені коренепаростковими бур’янами (осотом, пирієм, березкою) поля обробляють лемішними лущильниками на глибину 10–12 см у фазу утворення розеток листочків у бур’янів.

Зяблеву оранку проводять на глибину 20–22 см. Для цього можна використати плуг відвальний навісний ПЛН 3-35, ПЛН 4-35 або ПЛН 5-35 залежно від обсягу робіт. Плуги цього типу використовують для оранки ґрунтів, що не засмічені камінням і плитняком, під зернові й технічні культури.

Якщо просо розміщують після багаторічних трав, одразу після збирання поле дискують із метою подрібнення післяжнивних решток і кращого приорювання.

За розміщення проса після цукрових буряків одразу після їх збирання проводять зяблеву оранку на глибину 25–27 см. Запізнюватись з оранкою не слід, бо це призводить до затримки з виконанням інших операцій.

Весняний і передпосівний обробіток ґрунту має забезпечити очищення полів від бур’янів, зберігання та нагромадження вологи й створення пухкого посівного шару ґрунту. З цією метою, як тільки посіріють гребені ріллі й можна виїхати в поле, починають боронувати боронами БЗТС-1, а по плоскорізному зябу — боронами БИГ-3А, БМШ-3А у два сліди впоперек або по діагоналі до напрямку оранки.

Велике значення для проса як пізньої ярої культури за вирощування без гербіцидів мають весняні культивації. В умовах ранньої й сухої весни проводять одну-дві неглибоких (5–6 см) культивації з одночасним коткуванням упоперек або під кутом до напрямку попередньої культивації. В умовах прохолодної й вологої весни бур’яни проростають значно довше й у більшій кількості, тому виникає потреба у проведенні трьох-чотирьох культивацій на глибину 10–12 см.

Передпосівну культивацію проводять на глибину загортання насіння, для цього застосовують культиватори КПС-4 або КПС-8, а також інших марок.

Після передпосівної культивації слід провести коткування гладкими котками, що забезпечує рівномірне загортання насіння, сприяє дружній появі сходів і розвитку рослин, забезпечує якісне проведення до- та післясходових боронувань і міжрядного обробітку.

Коренева система проса в початкові фази розвивається дуже повільно, тому воно особливо вибагливе до наявності в поверхневому шарі ґрунту доступних азотно-фосфорних елементів живлення. Потребу в добривах розраховують, послуговуючись агрохімічним паспортом поля, даними про вміст поживних речовин у ґрунті та винесення їх із запланованим урожаєм.

Фосфорні й калійні добрива в дозі Р₆₀К₄₀ найкраще вносити під зяблеву оранку, що особливо важливо в Степу, азотні (N₉₀) — навесні під першу культивацію або перед сівбою. Якщо основного внесення мінеральних добрив не проводили або внесли в недостатній кількості, доцільно довнести під час сівби в рядки з розрахунку 10–15 кг/га д. р., на широкорядних посівах — з обробітком міжрядь.

Для сівби використовують кондиційне насіння високих репродукцій, чистота якого не менше як 99%, а схожість — 92%.

Просо часто пошкоджується сажкою й іншими хворобами. Проти збудників хвороб насіння протруюють фундазолом 50% з. п. — 2 кг/т, вітаваксом, 75% з. п. — 2 кг/т з додаванням плівкоутворювальних речовин, використовують також формалін і параформан.

На слабо забур’янених полях найкращим способом сівби є суцільний рядковий, який проводять зерновими сівалками різних типів із нормою висіву 3,5–4 млн шт./га. На забур’янених площах найкраще застосовувати широкорядний спосіб сівби з нормою висіву 2–2,5 млн шт./га схожих насінин.

За посушливих погодних умов норму висіву збільшують на 5–10%.

Просо — культура пізніх строків сівби. Найвищі та найстабільніші врожаї культури можна отримати за сівби в оптимальні строки, коли ґрунт на глибині 10 см прогріється до +12…+15 °С.

Для сівби з міжряддям 15 см застосовують зернотукові сівалки СЗА-3,6, СЗ-3,6, для широкорядного — сівалки ССТ-12А (Б), обладнані спеціальним пристроєм СТЯ-23.000.

Якщо в посівному шарі вологи достатньо, насіння загортають на глибину 3–5 см, а якщо її недостатньо, глибину загортання збільшують до 5–7 см. За всіх умов обов’язковим агрозаходом є прикочування ґрунту після сівби.

Основними засмічувачами проса є пізні ярі бур’яни — мишій і плоскуха звичайна. Вони сходять наприкінці травня — у червні. Поява весняних сходів їх майже збігається з появою сходів проса. Цьому можна запобігти, посіявши просо дещо раніше з тим, щоб масове проростання насіння мишію та курячого проса прийшлося на період появи зміцнених сходів проса. Це дасть змогу ефективно боротися з мишієм і плоскухою за допомогою післясходових боронувань.

Догляд за посівами

Першим і важливим заходом догляду за посівами є коткування ґрунту відразу після сівби з одночасним боронуванням легкими боронами — поліпшується контакт насіння з ґрунтом, збільшується вологість його посівного шару та підвищується температура. Усе це сприяє дружному проростанню насіння і пришвидшує появу сходів.

За сівби звичайним рядковим способом — обов’язкові до- і післясходові боронування. До появи сходів (через 3–4 дні після сівби) — легкими боронами, коли проростки насіння ще короткі — руйнується ґрунтова кірка, полегшується поява сходів і частково знищуються бур’яни. Якщо знищення проростків бур’янів не повне, наступного дня боронування повторюють упоперек напряму до першого. Цього слід додержуватись і під час наступних боронувань.

Для боротьби з бур’янами, які перебувають у фазі білої ниточки, велике значення має боронування після появи та зміцнення сходів. Повторно — у фазу кущення рослин легкими або середніми боронами, що є досить ефективним.

На широкорядних посівах боронування поєднують з обробітком міжрядь. Перший раз їх обробляють, коли добре позначаться рядки, на глибину 3–4 см лапами-бритвами. Захисна смуга вздовж рядків має бути такою, щоб не пошкоджувалися недостатньо укорінені сходи. Обробляють міжряддя культиваторами УСМК-5,4.

Другий міжрядний обробіток починають залежно від появи бур’янів й ущільнення ґрунту. Глибина обробітку — 5-6 см, а за достатньої вологості ґрунту і підживленні рослин — 6–8 см. Обробляють міжряддя культиваторами, обладнаними стрілчастими робочими органами. Третій обробіток проводять у разі потреби після виходу рослин у трубку. Глибина його, особливо в районах недостатнього зволоження, має бути не більше як 5–6 см (щоб запобігти висушуванню ґрунту й пошкодженню кореневої системи рослин). Щоб рослини проса не загорталися ґрунтом, культиватори обладнують спеціальними дисками.

Гербіциди на посівах застосовують як виняток, коли площа або окремі її частини засмічено сходами однорічних широколистяних бур’янів (гірчиці, редьки дикої, свиріпи, щириці, лободи, осоту й ін.). Для цього застосовують гербіциди контактної дії групи 2,4-Д та 2М–4Х. Просо найменш чутливе до дії гербіцидів у період від появи сходів до закінчення кущення. Захист рослин із застосуванням гербіцидів проводять оприскувачем ОП-2000 або інших типів.

Для знищення злакових бур’янів (мишію, плоскухи звичайної, вівсюга та ін.) застосовують гербіцид ґрунтової дії — пропазан — 3–6 кг/га.

Хімічне прополювання проса можна поєднувати з позакореневим підживленням азотними добривами, додаючи до робочої рідини гербіциди й аміачну селітру з розрахунку 10–15 кг/га. Це значно поліпшує дію гербіцидів.

Збирання врожаю

Просо на відміну від інших зернових культур має тривалий період формування й достигання зерна, який у межах однієї волоті становить 25–30 днів.

Збирають просо роздільним способом, за якого у валках добре просихає скошена маса, а зерно і солому здебільшого не треба додатково просушувати.

За роздільного збирання підвищується якість зерна проса. Скошувати потрібно на якомога нижчому зрізі (проти стеблового метелика), не допускаючи втрат зерна (проти просяної жужелиці, комарика).

Скошувати просо у валки потрібно починати тоді, коли на рослинах достигне 80–85% зерен, і закінчувати не пізніше як за 3–4 дні, коли вже буде 80–90% зрілого зерна. Вологість його на початок скошування не має перевищувати 25–27%.

Щоб запобігти втратам урожаю, під час скошування до лопатей мотовила прикріплюють накладки з прогумованого паса або брезенту, складеного у два-три шари, що пом’якшує удар мотовила по волоті. Накладки виступають за межі ширини лопатей на 7–7,5 см.

Обмолочують зерно через 3–5 днів за вологості 15–17%.

Звичайні рядкові посіви скошують у напрямі рядків, а широкорядні — тільки впоперек або під кутом 45–60 градусів. Так само треба косити й полеглі посіви залежно від напрямку полеглості. Валки краще утримуються на стерні, що зменшує втрати врожаю під час їх обмолочування.

Висота скошування залежить від маси рослин і їх густоти. За великої маси рослин широкорядні посіви скошують на висоті 11–15 см, а на звичайних рядкових — до 18 см.

Зерно проса після його обмолочування треба своєчасно й ретельно очистити від домішок за допомогою зерноочисних машин ОВП-20А, ЗАВ-10, ОВС-25 й інших зі спеціально підібраними решетами й довести до 15–16% вологості. Після цього його закладають на зберігання.

Юрій МАЩЕНКО, завідувач науково-технологічного відділу збереження родючості ґрунтів
ІСГС НААН, канд. с.-г. наук, експерт-дорадник з питань рослинництва
Олег ГАЙДЕНКО, вчений секретар, завідувач відділу маркетингу та наукового забезпечення
трансферу інновацій ІСГС НААН, канд. техн. наук, ст. наук. співробітник,
дорадник з питань механізації сільського господарства та економіки сільськогосподарського виробництва