Який основний спосіб утримання яєчної птиці?

Традиційно використовують два основні способи утримання: в кліткових батареях та на підлозі (батьківське стадо). Ще інтенсивнішою вважається система утримання курей в 3–4-ярусних кліткових батареях, що дозволяє більш ефективно (у 2,5–3 рази) використовувати приміщення пташника. Кеш

Який тип обладнання використовують для утримання птиці?

Основне обладнання — це кліткові батареї, які забезпечують як дрібногрупове (2—6 голів у клітці) так і крупногрупове (по кілька десятків голів у клітці) утримання. У конструкціях кліткових батарей останнім часом відбулися значні зміни, пов'язані з удосконаленням технології утримання. Кеш

Скільки можна тримати курей?

В умовах органічного та вільно-вигульного вирощування кури можуть нестися близько трьох років. Звичайно через 2-3 роки, кількість знесених яєць зменшується. Однак належні умови утримання та збалансований раціон подовжують термін продуктивного віку курей до п'яти років. Максимальна тривалість життя курей — 7-8 років.

Системи та способи утримання птиці різних видів

На сьогоднішній день птахівничі господарства України застосовують дві основні системи утримання птиці: вигульну та безвигульну (рис. 6.1, 6.2).

Рис. 6.1. Вигульна система утримання птиці

Рис. 6.2. Безвигульна система утримання птиці

Спосіб утримання птиці залежить від природних умов, системи ведення господарства та спеціалізації виробництва. Виходячи з цього, всі питання гігієни інкубації, вирощування молодняку, утримання дорослої птиці, виробництва м'яса курчат-бройлерів, м'яса індиків, качок і гусей можуть бути розглянуті тільки з урахуванням санітарно-гігієнічної оцінки основних технологічних процесів при різних системах утримання птиці, і зокрема, технології промислового виробництва курячих яєць і м'яса різних видів птиці. Процес виробництва яєць і м'яса птиці залежить від спеціалізації й напрямку господарства. Він може бути замкнутим, коли технологічний цикл виробництва закінчений в межах одного господарства. У цьому випадку в одному спеціалізованому господарстві забезпечується цілорічна потокова система виробництва яєць або м'яса бройлерів. Технологічний процес виробництва яєць починається з інкубації їх, одержання добових курчат і вирощування молодняку для рівномірного цілорічного комплектування промислового стада курок-несучок, що дають основну продукцію – харчове яйце. Спеціалізовані підприємства із замкнутим циклом можуть бути по виробництву м'яса курчат-бройлерів, качок та індиків. Одержання інкубаційного яйця, його інкубація, вирощування й комплектування основного стада курок-несучок в одному господарстві виключає можливість заносу інфекції з добовим молодняком. Крім спеціалізованих господарств замкнутого типу, в Україні є велика кількість господарств (ферм), де використовується неповний технологічний цикл виробництва.

Окремі господарства одержують добовий молодняк птиці з інкубаторів, а потім вирощують його для одержання несучок, товарного та інкубаційного яйця. Говорячи про гігієнічну оцінку основних технологічних процесів при різних системах вирощування птиці, необхідно відзначити, що як вигульна система утримання птиці, так і безвигульна система утримання мають свої позитивні й негативні сторони.

Вигульна система утримання має наступні переваги:

Безвигульна система утримання сільськогосподарської птиці

• 1. Економія виробничих площ;
• 2. Створюється оптимальний мікроклімат;
• 3. Полегшується ветеринарне обслуговування птиці;
• 4. Виключається необхідність у підстилці:
• 5. Зниження собівартості.

У птахівництві застосовують наступні способи утримання птиці:

• • утримання на підлозі;
• • на глибокій підстилці;
• • на планчастій підлозі;
• • на сітчастій підлозі;
• • клітковий;
• • вольєрний;
• • комбінований.

Прийнятий спосіб вирощування птиці (клітковий, утримання на підлозі тощо) зумовлює вибір відповідних засобів механізації і обладнання: систем вентиляції, годівлі та напування, видалення і вивантаження посліду, механізмів для збору яйця.

Всі ці істотні відмінності в кінцевому підсумку впливають на капіталовкладення при будівництві або реконструкції приміщень для утримання птиці. Характер технічного оснащення птахівничих підприємств обумовлюється перш за все концентрацією виробництва, потужністю об'єкта, а значить, місткістю будівель і їх будівельної специфікою, тобто наявністю традиційних (павільйонних) і нових (зблокованих в горизонтальній і вертикальній площинах) пташників. Незалежно від способів вирощування і утримання птиці названі чинники визначають рівень даного виробництва, його сучасність і ступінь відповідності вимогам народного господарства.

Вигульна система утримання птиці

Вигульне утримання птиці характерне для племінних господарств і ферм. Таким способом утримують також батьківське стадо птахофабрик. Вигули розташовують навколо пташника, на яких птиця споживає траву (рис. 6.11).

Гуси, качки й індики перебувають на вигульно-пасовищному утриманні. При вигульному утриманні поліпшується здоров'я птиці, підвищуються інкубаційні якості яєць та збереженість молодняку при вирощуванні. Молодняк всіх видів сільськогосподарської птиці можна випускати на вигули вже на 3 – 5-й день життя. Для каченят (з другого тижня) і гусенят (з третього тижня) необхідні водні вигули. На 1 га водного вигулу утримують 150 – 200 голів водоплавної птиці.

Рис. 6.11. Вигульна система утримання батьківського стада

Вигули влаштовують по всій довжині пташника. Огороджуючим матеріалом служить металева сітка. Висота огорожі для курей й індиків – 1,8 – 2 м, для качок і гусей – 1 м (рис. 6.12).

Рис. 6.12. Влаштування вигулів по всій довжині пташника

Вільно-вигульне утримання ("freerange") передбачає утримання птиці у пташнику на підстилці і на пасовищі (земельній ділянці з природними або сіяними травами) протягом всього світлового дня. При цьому щільність посадки птиці у пташнику не повинна перевищувати 9 гол./м2 підлоги, навантаження на пасовища – не більш ніж 2500 гол./га. Обладнання таке ж, як і за утримання птиці на підстилці; годівниці та напувалки можуть також встановлюватися на вигулах.

Вільно-вигульне органічне утримання ("freerangeorganic" або просто "organic") подібне до звичайного вільно-вигульного щільністю посадки птиці у пташниках та наявності пасовищ, але є ряд відмінностей:

• 1. Годівля птиці повинна здійснюватися переважно кормами рослинного походження, що не містять генетично модифікованих компонентів, антибіотиків, консервантів, інших хімічних домішок, кормів тваринного походження, виготовлених із відходів забою птиці, а також птиці і тварин, що загинули.
• 2. Корми рослинного походження також повинні бути вирощені без агрохімікатів (хімдобрив, гербіцидів тощо) на "органічних" полях.
• 3. Для лікування слід застосовувати переважно природні медикаментозні засоби. Методи традиційної ветеринарної медицини дозволено за відсутності альтернативи.

Не допускається використання різних хімікатів також на стадіях переробки продукції, пакування, маркування та інших.

Разом з тим, необхідність такого "законодавчого" переходу до нових способів утримання птиці викликала значну занепокоєність безпосередніх виробників курячих яєць у країнах ЄС, оскільки, з одного боку, потребуються значні капіталовкладення на технічне переоснащення підприємств, а з іншого – призводить до зниження конкурентоздатності харчових курячих яєць, що виробляються у цих країнах, порівняно з аналогічною продукцією виробників, де подібне законодавство не діє у зв'язку з підвищенням їх собівартості.

Основною причиною підвищення собівартості курячих яєць при застосуванні "альтернативних" способів є збільшення інвестицій у розрахунку на одне птахомісце та ряду інших складових собівартості. Так, з самого початку багато авторитетних фахівців вказували на можливі негативні наслідки такого способу утримання курей. Зокрема, підвищення питомих витрат кормів (оскільки птиця більше рухається, а, отже, витрачає більше енергії), погіршення якісних показників яєць (зростання кількості битих і забруднених яєць, їх мікробного обсіменіння) у зв'язку з тим, що значна частина яєць зноситься на підлозі або в інших "несанкціонованих" місцях, погіршення умов праці обслуговуючого персоналу. Деякі спеціалісти додають до цього переліку ще й необхідність більш жорсткого контролю кількості паразитуючих комах, збільшення рівня канібалізму, складність відлову птиці, що підлягає вибракуванню, погіршується мікроклімат у пташниках (підвищений вміст пилу, аміаку, мікроорганізмів). Серед цих факторів особливо небезпечним є більш часті випадки забруднення яєць сальмонелами.

Крім того, виявилося, що і яєчна продуктивність та збереженість курей в альтернативних системах попри покращення умов утримання у багатьох випадках виявилися гіршими, ніж при застосуванні звичайних кліткових батарей. Так, у Німеччині при утриманні курей у кліткових батареях традиційної конструкції середній рівень яєчної продуктивності становить понад 295 яєць за рік, на підлозі – 278 шт., при використанні вільно-вигульних систем – 250 яєць за рік, кількість забруднених та битих яєць відповідно 1,6%, 7,4% та 6,8%. Смертність курей-несучок протягом 70 тижнів життя найвищою була за вільно-вигульного утримання – майже 13,8%, за утримання на підлозі – 6 %, на багатоярусній підлозі – 4,5 %, у кліткових батареях традиційного типу – 4,2 %, у "збагачених" клітках – 2,3 %.

У Німеччині 2005 року собівартість виробництва 12 яєць у клітках традиційної конструкції становила 50 US центів, на підлозі – 66, а у вільно-вигульних системах – 77 центів. Кількість птиці, що обслуговується одним працівником, при застосуванні звичайних кліткових батарей сягає 50 тис. гол., "збагачених" – 45 тис. гол., на багатоярусній підлозі – 35 тис. гол., безвигульного утримання на підстилці – 25 тис. гол., вільно-вигульного утримання – 20 тис. гол.

Разом з тим, всі останні роки здійснювалося постійне вдосконалення "альтернативних" систем утримання яєчних курей, що дало змогу значною мірою усунути їх недоліки. Прийнято ряд законодавчих актів щодо захисту виробників харчових яєць у країнах ЄС від конкуренції з боку країн, у яких поки що немає обмежень відносно кліткового утримання птиці. Введено обов'язкову сертифікацію яєць за способом утримання птиці. Яйця без неї заборонено продавати країнам ЄС, а процес сертифікації доволі складний та дорогий, особливо для держав, що не входять до співтовариства. Це безпосереднім чином стосується і України, яка має намір експортувати частину яєць до ЄС. Тому зараз в Україні велика увага приділяється гармонізації вітчизняного законодавства

до законодавства ЄС, зокрема, стосовно способів утримання курей- несучок та якісних характеристик яєць. Для цього Інститут птахівництва НААН України розробив відповідні ДСТУ, які нині знаходяться на стадії погодження та затвердження.

Спосіб утримання обов'язково має позначатися на упаковці. Яйця, що виробляються при "некліткових" системах, реалізуються за більш високими цінами. Наприклад, яйця категорії "organic" реалізуються за ціною 2-3 рази вищою, ніж яйця кліткових несучок.

Вже зараз кліткове утримання яєчних курей не застосовується у Швейцарії. Від 20 до 80 % яєчних курей вирощують "альтернативним" способом у Швеції, Данії, Німеччині, Великобританії, Нідерландах, Франції тощо.

Таким чином, при переході до "альтернативних" способів утримання яєчних курей виникає ряд проблем, основними з яких є необхідність покращення якості яєць та економічних показників.