тінню правопис

тінню правопис

Тінню правопис

Як пишеться слово тінь в орудному відмінку?

Д. О. В орудному відмінку однини всі іменники III відміни мають лише закінчення -ю: тінь — тінню, честь — честю, ніч — ніччю, мати — матір'ю, любов — любов'ю. Кеш

Якого роду слово тінь?

III відміна: іменники жін. роду з кінцевим приголосним основи: вість, любов, міць, річ, розкіш, сіль, тінь, а також слово мати, в якому при відмінюванні з'являється суфікс -ер-. КешСхожі

Яка відміна слова тінь?

Третя відміна охоплює іменники жіночого роду, які мають нульове закін- чення: кров, тінь, любов, незалежність, ніч, річ.

ТІНЬ - тлумачення, орфографія, новий правопис онлайн Тлумачення із "Словника української мови"* ТІНЬ, і, ж. 1. Темний відбиток на чому-небудь від предмета, освітленого з протилежного боку.

Тінню правопис

Іменники І відміни відмінюються майже строго за єдиними зразками відповідно для твердої, м’якої і мішаної груп (див. Відмінкові закінчення іменників). Відхилення незначні.

Уваги до правопису окремих відмінків
Н. -
Р. У родовому відмінку в іменників І відміни звичайно виступає нульове закінчення: парта — парт , хата — хат , зима — зим . Але при цьому:
а) може відбуватися чергування о, е з і: підкова — підків, береза — беріз;
б) іноді з’являються вставні о, е: іскра — іскор; вишня — вишень, земля — земель, сім’я [сˊімйа] — сімей;
в) слово вівця має форму овець, дошка — дощок, зморшка — зморщок, гра — ігор;
г) іменник стаття має форму статей (без подвоєння т).
Кілька іменників цієї відміни мають закінчення –ів та -ей: суддя — суддів, ніздря — ніздрів, миша — мишей та ін. (див. винятки до таблиці);
Д. У давальному й місцевому відмінках г, к, х, ґ перед закінченням і чергуються із з, ц, с, дз: дорога — дорозі, стежка — стежці, стріха — стрісі, мамалиґа — мамалидзі.
Зн. -
Ор. -
М. У давальному й місцевому відмінках г, к, х, ґ перед закінченням і чергуються із з, ц, с, дз: дорога — на дорозі, стежка — на стежці, стріха — у стрісі.
Кл. У кличному відмінку звичайно виступають закінчення -о (: мамо, сестро) і -е (: доле, теще).
Але в пестливих назвах (в іменниках ) вживаємо закінчення -у (на письмі -ю): матусю, бабуню, Галю.

Правопис закінчень іменників II відміни середнього роду

Зразки відмінювання іменників II відміни середнього роду дивіться на сторінці Відмінкові закінчення іменників

Від-
мінки		 Особливості відмінювання іменників ІІ відміни середнього роду
Н. —
Р. Іменники середнього роду в родовому відмінку мають звичайно нульове закінчення: село — сіл , вікно — вікон , дно — ден , знання — знань , верховіття — верховіть , обличчя — облич , роздоріжжя — роздоріж .
Закінчення -ів мають такі іменники середнього роду: море — морів, поле — полів, ікло — іклів, відкриття — відкриттів, укриття — укриттів, почуття — почуттів, життя — життів, подвір’я — подвір’їв, верхів’я — верхів’їв, міжгір’я — міжгір’їв, сузір’я — сузір’їв, прислів’я — прислів’їв, тім’я — тім’їв, вим’я — вим’їв.
Іменники чудо і небо в множині має форму чудеса, чудес і чуда, чуд ; небеса, небес .
Д. У давальному відмінку іменники середнього роду мають лише закінчення -у*: селу, сонцю, обличчю.
Тільки можуть мати паралельні закінчення: дитятко — дитятку і дитяткові, лошатко — лошатку і лошаткові.
*У деяких словах можливі також закінчення -ові, -еві: лихові, містові, серцеві.
Зн. —
О. —
М. У місцевому відмінку іменники середнього роду звичайно мають закінчення -і: у вікні, на полі, в серці, у вусі, у молоці.
Але більшість іменників з основою на –к(о) мають закінчення –у: у війську, у пальтечку, у горнятку. Закінчення –ові можуть мати : на лошаткові, на теляткові.
Закінчення -у з’являється, коли іменник вжито : по селу (і по селі), по місту.
Кл. —

Правопис закінчень іменників III відміни

Для третьої відміни властиві такі ознаки: однотипність роду (жіночий рід) та омонімічність відмінкових закінчень (у родовому, давальному та місцевому відмінках однини). У багатьох основах слів при відмінюванні відбувається чергування о, е з і: якість — якості, радість — радості, річ — речі, ніч — ночі.

На сторінці Відмінкові закінчення іменників подано закінчення іменників III відміни.

Від-
мінки		 Уваги до відмінкових форм третьої відміни
Н. У називному відмінку м’який знак пишемо тільки після (“де ти з’їси ці лини”): міь, залуь, блакиь, осіь. В родовому, давальному, місцевому відмінках однини та називному іменники ІІІ відміни мають однакове закінчення -і: осені, круговерті.
Р. В родовому, давальному, місцевому відмінках та називному множини іменники ІІІ відміни мають однакове закінчення -і: радості, блакиті, круговерті. У родовому відмінку всі іменники ІІІ відміни (крім іменника мати) мають закінчення -ей: ночей, радостей, верфей.
Іменник мати має форму матерів.
Д. —
Зн. —
О. В орудному відмінку всі іменники III відміни мають лише закінчення -ю: тінь — тінню, честь — честю, ніч — ніччю, мати — матір’ю, любов — любов’ю. Проте основа цих іменників може писатися по-різному:
а) в основі іменника зберігається той самий голосний, що й у називному — знахідному відмінку (пор. Чергування і з іншими голосними): радість—радістю (хоч радості), піч—піччю (хоч печі), мати — матір, матір’ю (хоч матері), подорож—подорожжю;
б) перед закінченням приголосні (“де ти з’їси ці лини”) і (“ще [шче] їжджу”) між двома голосними подовжуються відповідно до правил (див. Подовжені м’які приголосні): папороть — папортт, річ — рчч, розкіш — розкшш, але не між двома голосними подовження нема: мудрість — мудрістю, жовч — жовчю, нехворощ [нехворошч] — нехворощю.
Перед закінченням після (“мавпа Буф”) та р ставимо відповідно до правил апостроф (див. Вживання апострофа): любов’ю, Об’ю, Перм’ю, матір’ю.
М. В родовому, давальному, місцевому відмінках та називному множини іменники ІІІ відміни мають однакове закінчення -і: на(у) радості, на(у) блакиті, на(у) круговерті.
Кл. —

Правопис закінчень іменників IV відміни

Певні складнощі становлять відмінкові форми іменників IV відміни, у яких з’являється суфікс -ен-. Таких іменників залишилося три: ім’я, плем’я і сі́м’я* (лише в однині). Іменники тім’я і вим’я змінюються як іменники ІІ відміни (з деякими відхиленнями).

* тобто насіння, а не родина

Від-мінки Уваги до відмінкових форм іменників IV відміни
Н. —
Р. У родовому відмінку в іменниках із суфіксом -ен- виступає закінчення -і: імені (та ім’я), племені (та плем’я), сімені (та сі́м’я).
В іменниках із суфіксом -ат- тут виступає закінчення -и: теляти, лошати.
Д. —
Зн. —
Ор. В орудному відмінку два з цих іменників мають паралельні форми: іменем і ім’ям, племенем і плем’ям, але тільки сі́м’ям.
М. —
Кл. —

Усі інші іменники IV відміни відмінюються строго за одним зразком (див. Відмінкові закінчення іменників).

Тінню правопис

Відмінювання слів

«Grafiati» – оформлення списків літератури

тінь ( ж. ) (іменник)

Відмінки Однина Множина
Називний тінь ті́ні
Родовий ті́ні ті́ней
Давальний ті́ні ті́ням
Знахідний тінь ті́ні
Орудний ті́нню ті́нями
Місцевий на/у ті́ні на/у ті́нях
Кличний ті́не ті́ні

«Grafiati» – оформлення списків літератури

Будь ласка, вимкніть ваш блокувальник реклами

Словники та інші матеріали "Kyiv Dictionary" доступні для користувачів безоплатно, проте функціонування сайту вимагає значних ресурсів. Ви можете підтримати нас, просто дозволивши показ реклами у вашому браузері.


Подібні статті

Останні статті

Категорії