Який тип дроблення характерний для людини?

Дроблення та гаструляція у людини Тип дроблення, яке відбувається у людини,— повне асинхронне.

Як відбувається дроблення яйцеклітини жаби?

Розрізняють рівномірне та нерівномірне повне дроблення. За рівномірного дроблення бластомери однакові (у ланцетника). У разі нерівномірного дроблення бластомери відрізняються за формою і розмірами (у жаби на одному полюсі зародка бластомери дрібніші, ніж на іншому). Період дроблення закінчується формуванням бластули. КешСхожі

Що є результатом дроблення у хордових тварин?

Дроблення призводить до утворення одношарового зародка – бластули. При цьому маса зародка і його обєм не змінюється, тобто вони залишаються такими ж, як у зиготи, а яйце розділяється на все дрібніші клітини – бластомери. Кеш

31.Типи дроблення.

Меробластичний тип – часткове розділення яйця. Борозни дроблення проникають всередину яйця, але не розділяють його повністю. Жовток залишається нерозділеним. До нього відноситься:

- поверхневе дроблення (полілецитальні, центролецитальні яйцелітини) - розділення поверхневого шару цитоплазми з одиничними ядрами за допомогою перегородок, що направлені до поверхні яйця. Центральна частина яйця, при цьому, залишається не розділеною (перибластула – комахи, членистоногі);

дискоїдальне дроблення (полілецитальні, телолецитальні яйцеклітини) – борозни формуються вслід за діленнями ядер, але не розділяють все яйце, а тільки один із полюсів( анімальний) (диско бластула – риби(акулові), рептилії, птахи);

Голобластичний тип – повне. На бластомери ділить вся зигота. Борозни дроблення проходять через все яйце. До нього відносяться:

рівномірне синхронне (целобластула – ланцетник );

асинхронне (бластоциста – ссавці, людина);

нерівномірне (амфібластула – амфібії).

32.Чим визначається тип дроблення.

Характер процесу дроблення обумовлюється типом яйцеклітини. Наприклад, у ізолецитальній, бідній на жовток заплідненій яйцеклітині ланцетника дроблення повне і рівномірне.

У телолецитальних яйцях, у яких багато жовтка, дроблення може бути повним (рівномірним і нерівномірним) і неповним. Бластомери вегетативного полюса через велику кількість інертного жовтка завжди відстають у темпі дроблення від бластомерів анімального полюса. Повне, але нерівномірне дроблення характерне для яєць амфібій. У риб, птахів та деяких інших тварин дробиться тільки частина яйця, яка розташована на анімальному полюсі; відбувається неповне, часткове, або дискоїдальне дроблення.

У ссавців жовтка у яйцях мало, тому дроблення повне, але також нерівномірне. Одні бластомери (світлі) розташовуються по периферії, інші (темні) знаходяться у центрі. Із світлих клітин утворюється трофобласт, який оточує зародок і його клітини виконують додаткову функцію і безпосередньо у формуванні тіла зародка участі не беруть.

34.Фактори, які регулюють клітинний цикл на стадії дроблення.

35.Сучасний стан теорії зародкових листків.

Першим відомостям про зародкові листки наука зобов'язана російським академікам К. Ф. Вольфу, X. І. Пандеру і К. М. Беру. Численні дослідження з метою вивчення ранніх стадій розвитку тварин, які відносяться до різних типів, були виконані у 70-80-х роках XIX ст. творцями еволюційної ембріології О.О. Ковалевським та І.І. Мечниковим. Вони прослідкували утворення зародкових листків у безхребетних тварин. У 1901 р. О.О. Ковалевський висунув теорію зародкових листків, у якій обґрунтував їх тотожність у всіх систематичних групах тварин.

Зародкові листки, зародкові пласти, шари тіла зародка багатоклітинних тварин і людини, що утворюються в процесі гаструляції . У більшості організмів три З. л.: зовнішній — ектодерма, внутрішній — ентодерма і середній — мезодерма . Виняток становлять губки і кишечнополостниє, в яких утворюються лише два — зовнішній і внутрішній. Похідна ектодерма виконує покривну, чутливу і рухову функції; з них в процесі розвитку зародка виникають нервова система, шкірний покрив і шкірні залози, що утворюються з нього, волосся, пір'я, луска, нігті і т.п., епітелій переднього і заднього відділів травної системи, пігментні клітки і вісцелярний скелет . Ентодерма утворює вистилання кишкової порожнини і забезпечує живлення зародка; з неї виникають слизиста оболонка травної системи, травні залози, органи дихання. Мезодерма здійснює зв'язок між частинами зародка і виконує опорну і трофічну функції; з неї утворюються органи виділення, статеві органи кровоносна система, серозні оболонки, що вистилають вторинну порожнину тіла ( целому ) і м'язи; в хребетних з мезодерми утворюється також скелет.

38.Механізми координованих клітинних рухів.

Направлення рухів клітин, а потім і їх диференціація визначається індукцією – впливом одних областей або зачатків зародка на інші. Такі області і зачатки отримали назву організуючих центрів, або індукторів. Теорія організуючих центрів, висунута Г. Шпеманом, встановлює наявність у зародка на різних стадіях особливих областей, які мають індукуючий вплив на сусідні ділянки. До організуючих центрів, наприклад, належить передня (дорзальна) губа бластопора, яка індукує формування хордомезодерми, яка в свою чергу, викликає диференціацію частини клітин ектодерми в нервову пластинку. Інший приклад – очний бокал, який викликає інвагінацію ектодерми і утворення зачатка кришталика. По мірі розвитку зародка в різних його ділянках виникають все нові індуктори, які визначають диференційовку оточуючих його областей.

Механізм індукуючого впливу пов’язаний з виділенням особливих факторів, різних за хімічною природою речовин: білків, нуклеопротеїдів, стероїдів тощо. Вважають, що важливу роль в регуляції міжклітинних взаємодій під час розвитку виконують також спеціалізовані міжклітинні з’єднання – щілинні контакти, які з’являються вже під час дроблення між бластомерами, і, можливо, є першою системою передачі сигналів між клітинами, що виникає в онтогенезі.