Чого навчив мене твір Сіроманець?

Відповідь на контрольне запитання Повість навчає нас жити в гармонії з природою; бережливо, з повагою ставитися до матінки-природи, частинкою якої є й людина; розрізняти добро і зло; бути милосердними й співчутливими; цінувати дружбу та взаємодопомогу.

Який за жанром твір Сіроманець?

Сіроманець
Жанр	повість
Автор	Микола Вінграновський
Написано	1977

Хто є головним героєм твору Сіроманець?

Сіроманець — головний герой однойменної повісті М. Вінграновського. Це найстаріший вовк у світі. Він давно втратив свою зграю і свою родину — дружину й дітей.

Сіроманець (аналіз, паспорт твору) — Микола … Аналіз "Сіроманець (аналіз, паспорт твору)" (автор: Вінграновський Микола Степанович). Жанр, тема, ідея, сюжет, проблематика, стильові особливості, композиція, характеристика героїв

Микола Вінграновський — Сіроманець (характеристика та аналіз героїв твору)

Сіроманець. Старий сліпий вовк, якого переслідує Василь Чепіжний. Вовк знаходить собі серед людей друга – хлопчика Сашка, а згодом знайомиться з хлопчиком Андрійком і між ними теж зав'язується дружба. Цитати: "Потім вовк заспівав. Він співав тихим старим голосом. ", ". на старість вовк осліп. Бурхлива темнота зацарювала в його очах. Один лише нюх водив його по світу, і кашляти вже почав, і снився йому щоночі єдиний сон: срібні очі постріляних вовченят. ", "Сіроманець обнюхав Сашка з ніг до голови, лизнув по куртці ґудзика і ліг на листя.", "Сіроманець провів Сашка до узлісся, потерся об Сашкове плече і так стояв, аж доки запах його нового товариша не ослаб у глибині темного листопадового вітру. ", "Сіроманець уже не котився – його котив вітер. Вовка закотило в лісосмугу, він обійняв лапами якусь деревину, навіть учепився за неї зубами, але вітер відірвав його і від неї.", "Сашко не повірив своїм очам: на стежці перед ним стояв Сіроманець! Високий, широкогрудий, з великими димчастими незрячими очима. Сіроманець плакав. Великі срібні сльози котилися по його морді і падали на пісок під лапи".

Сашко. Тринадцятирічний хлопець, чуйний, добрий, щирий, любить не лише ліс (вибирає дорогу до школи саме через ліс), а й все, що знаходиться в ньому та довкола. Хлопчик відчуває несправедливість дорослих по відношенню до Сіроманця – Чепіжного, який полює на нього ("це ж нечесно – він один, а їх онде скільки"), своїх батьків, особливо матері, які не можуть вплинути на Чепіжного та захистити вовка. Під час роботи над повістю доцільно звернутися до епізоду порятунку вовка. Читаємо такі рядки: "Кілька разів падав, провалювався по груди, у валянки набилося снігу". Далі за текстом Сашко "засунув шапку у кишеню", "скинув на сніг кожушину", "махнув однією ногою, другою, валянки попадали біля кожушка в сніг". Автор не зазначає, що хлопчикові було страшно чи холодно. Відтак можемо зробити висновок, що Сашко був ладен на все, аби врятувати друга. Сашко навіть зважується йти в Одесу разом із Сіроманцем, відвести його до лікарні Філатова, щоб йому повернули зір. Варто звернути увагу на те, що хлопчик звертається до вовка завжди лагідно: лизунчик; вовчику, Сіроманчику (слова повторюються). Образ Сашка також доцільно подати у вигляді ромашки, в пелюстки якої учні записують риси характеру хлопчика: сміливий, щирий, добрий, співчутливий, вразливий, лагідний, люблячий, рішучий.

Саме завдяки Сашкові читачі дізнаються, яким є Чепіжний насправді: брехливий (звернув на Сіроманця, що той з'їв вівцю, "а Сіроманець її в очі не бачив"), схильний до крадіжок ("краде у полі солому на мотоциклі"), користолюбний і пихатий ("сам дядько Василь премій за вовків получив стільки, що аж чорного мотоцикла купив"), жорстокий ("ями копає по лісосмугах").

Василь Дмитрович Чепіжний. Член обласного товариства мисливців, який перебив усю зграю і вовченят Сіроманця. Чепіжний тільки й бажає вбити вовка і прославитися. Цей чоловік жорстоко поводиться з усіма тваринами: ображає свого собаку Геракла, знущається з коня. Любить брехати, вживати алкоголь, бути в центрі уваги. Цитати: "Чепіжний наставив вуха на лісову невідомість, сплигнув з коня, перекинув рушницю з руки в руку, повів коня стежкою, вивів його на галявину, прив'язав до сосни, а сам відійшов і заліг у ямі.", "Пропадаю! Гав! Гав! Гав! – загавкав Чепіжний до Сіроманця і люто рушив з води на нього. – На мене — їж! Жери мене! Зжери мене, як ти з'їв мою козу 8 березня! Я перебив твою зграю і вовченят перебив, я!", ". Сіроманець, ох, якби ви знали,як він сидить мені в печінках, спати не можу, жити не можу, як подумаю, що він ходить по світі, щоб ти удавився тією моєю козою!", " – Зловився! – дихав морозом Чепіжний. – Стільки роківпильнував я його, посивів і серце зірвав на ньому! Чепіжний був урочистий, і його буряковий кулак грізно здіймався над фланелевими снігами. ".

Олександр Степанович. Батько Сашка, голова колгоспу. Це чесна, справедлива, розумна людина. Він заспокоює сина, коли той хвилюється за Сіроманця, підтримує Сашка і пояснює, що вовк розумний і зможе втекти від Чепіжного. Олександр Степанович розуміє, що Чепіжний чинить неправильно, що занедбує свою роботу, ганяючись за вовком, тому наказує йому зайнятися своїми справами, працювати як усі.

Галя Грушецька. Однокласниця Сашка, яка теж знайомиться з Сіроманцем, а потім допомагає хлопцеві з вовком збиратися в Одесу. Галя відмінно вчиться, любить природу, з розумінням ставиться до проблем інших.

Павло Іванович Миронюк. Агроном і секретар парторганізації, який працює із Сашковим батьком.

Петро Лях. Капітан з висілка, який знайшов Сіроманця і добре до нього поставився.

Андрійко Лях. Син капітана, теж стає другом Сіроманця. Потрапивши в лісі у заметіль, Андрійко не може знайти дорогу додому, але його рятує вовк.

Побігайло і Шевчук. Друзі Чепіжного, які допомагають копати яму, у яку мав потрапити Сіроманець.

Микола Вінграновський — Сіроманець (аналіз, паспорт твору)

Автор. Микола Вінграновський (1936-2004) – відомий український письменник, кіноактор і кінорежисер.

Тема. Зображення дружби людини (Сашка, Андрійка) з вовком Сіроманцем, протистояння Сіроманця і його ворога-мисливця.

Ідея. Уславлення дружби, співчуття, беззастережної хоробрості та самовіддачі у взаємодії людини з твариною; засудження жорстокого поводження з тваринами та людського злопам'ятства.

Проблеми. Людина і природа, добро і зло, здатність на самостійні вчинки у відстоюванні своєї позиції.

Композиція і сюжет твору

Хлопчик Сашко захоплюється Сіроманцем. Він вважає його чесним та справедливим вовком, який не зробив нікому поганого. Навіть коли мисливець Чепіжний винищив усю його зграю, Сіроманець не помстився. Тому Сашко захищає вовка перед батьком та Чепіжним. Але дорослі не розуміють хлопця, тому що для них вовк – хижак, якого треба впіймати. Не знайшовши підтримки, Сашко вирішує діяти самостійно. Він допомагає Сіроманцю переховуватись у глинищах та влаштовує втечу з кузні, коли вовка таки впіймали. Сашко вважає Сіроманця кращим другом, він годує його, розмовляє з ним та проводить з ним вільний час. Коли вовк був змушений покинути ліс та переховуватись на полігоні, хлопчик дуже сумував за ним. Навіть потоваришувавши з дівчинкою Галею, Сашко не забував про Сіроманця. Зустріч Сашка та Сіроманця після тривалої розлуки була дуже емоційною. Хлопчик мріє вилікувати сліпого вовка. Задля цього він подорожує разом з вовком кілька днів пішки, щоб дістатися до лікарні в Одесі. Йому все вдається, але останньої миті вовча натура бере верх і Сіроманець втікає.

Автор майстерно показує внутрішній світ звіра, його психологічний стан; використовує міфологічні, фольклорні елементи та поєднує їх з реальними подіями; зосереджує увагу не на портретних описах героїв, а на їхній поведінці та вчинках; зображення дійсності, й насамперед ставлення до природи, подає через індивідуально-психологічне сприйняття.

Експозиція. Знайомство читача з Сіроманцем – найстарішим вовком у світі.

Зав'язка. Василь Чепіжний влаштовує засідку на вовка, зробивши приманкою коня, але Сіроманець обдурює мисливця та ще й примушує сидіти в озері. Чепіжний вирішує мстити. З Сіроманцем знайомиться Сашко.

Розвиток дії. Дружба хлопчика і вовка. Сашко виявляє, що вовк сліпий. Сіроманець потрапляє у яму, а потім його замикають у кузні, але Сашко приходить на допомогу. Звільнившись, вовк тікає на полігон, згодом знаходить нових друзів – Андрійка і його сім'ю. Сіроманець рятує Андрійка, а на весні повертається до Сашка. Хлопчик збирається з вовком до Одеси в лікарню, щоб вилікувати сліпоту.

Кульмінація. В Одесі на подвір'ї лікарні на вовка нападають собаки, Сіроманець захищається і тікає, так і не потрапивши до лікаря.

Розв'язка. Сіроманець вертається у Сашкове село, щоб померти.