Як виростити сукуленти з листка?

Як правильно розмножувати сукуленти

1. Очистить стебло від листя
2. Відріжте верхню частину сукулента
3. Висушіть листя
4. Помістіть листя в ґрунт
5. Дайте листю прорости
6. Пересадіть нові сукуленти
7. Збережіть верхівку
8. Поверніть до життя старий сукулент

Чому гинуть сукуленти?

Монокарпічні сукуленти гинуть, тому що витрачають всі свої поживні речовини та енергію на формування квітів. Вони використовують всі свої ресурси для цвітіння, тому що їх квіти містять насіння, які допомагають їм розмножуватися.

Як швидко ростуть сукуленти?

Сукуленти повільно ростуть, і багато з них не виростають більше як 10-15 сантиметрів у діаметрі. Якщо посадити рослину в горщик діаметром п'ять сантиметрів, вона буде жити в ньому десятиліттями і ніколи «не поскаржиться» на тісноту. Кеш

Сукуленти: 90 фото з назвами, види, правила догляду

Каланхое, алое, кактуси, толстянка, крассула, агава – ці невибагливі рослини є майже в кожному будинку і офісі, але мало хто знає, що всі вони належать до групи сукулентів. Більше фото сукулентів – в нашій галереї.

Каланхое, алое, кактуси, толстянка, крассула, агава – ці невибагливі рослини є майже в кожному будинку і офісі, але мало хто знає, що всі вони належать до групи сукулентів. Ця категорія об’єднує види, характерні для регіонів з посушливим кліматом, які накопичують вологу в модифікованих стеблах і листках. Завдяки такій особливості сукуленти довгий час обходяться без поливу, зберігаючи привабливий вигляд. Естетичність і невередливим робить їх чудовим варіантом для озеленення інтер’єрів, терас, клумб і навіть кам’янистих альпійських гірок.

Опис та види сукулентів

В перекладі з латині succulentus означає «соковитий» – саме так можна описати зовнішній вигляд представників напівпустельної флори. У сезон літніх дощів вони інтенсивно збирають воду, завдяки чому стійко переносять посушливі субекваторіальні зими. До сукулентів зараховують кілька сімейств – сюди входять кактусові, товстолисті, агавовые, ластовненые, лілійні, молочайних, аізоонових рослини. Їх екзотична форма і яскраві квіти у будь-якій обстановці виглядають надзвичайно привабливо, а здатність тривалий час обходитися без поливу дуже економить час і зусилля по догляду за цими компактними зеленими насадженнями.

У самій широкої класифікації сукуленти поділяються на дві категорії – стеблові, з потовщеним і нерідко ребристим стеблом (кактуси, молочай) і листові, у яких волога накопичується в м’ясистих листках (толстянка, алое, молодило та інші). Біологічні особливості всіх цих рослин дозволяють їм вбирати воду з будь-яких можливих джерел: довге коріння витягують її з глибоких шарів ґрунту, наземні відростки збирають росу, пушок на поверхні призначений, щоб конденсувати крапельки вологи з повітря, а з гладким зігнутим листю дощ стікає прямо до розетки. Все це означає, що в живительном поливі і обприскуванні гості з посушливого клімату все-таки іноді потребують, але робити це потрібно дуже обережно і акуратно.

В кімнатних умовах вирощують види, для яких не критично зменшення сонячного світла і температури в період спокою. Найбільш популярними кімнатними сукулентами є всілякі кактуси, а також численні найменування Товстолисті, такі як:

Еоніум. Округлі і злегка загострені до кінчиків листя еоніума за зовнішнім виглядом нагадують багатошарові квітки жоржин або троянд. При цьому вони мають абсолютно унікальними забарвленнями – зелений градієнт вздовж зубчастих краешков може бути окантований рожевим або червоним, також зустрічаються темно-червоні, чорні, сині, кремово-зелені види. Стебло у кімнатного еоніума дуже короткий, а листя щільно притиснуті друг до друга, розростаючись в шаховому порядку від центру до країв.

Граптопеталум. Привабливість цієї рослини полягає, головним чином, в його незвичайному цвітінні. Приблизно в травні-липні з присадкуватою розетки м’ясистих листків з’являються гілочки з красивими пятилепестковыми «зірочками» рожевого кольору. По центру розкрилися бутонів іскряться яскраво-жовті тичинки на довгих ніжках, які надають распустившимся квіткам особливий святковий шарм. Триває ця феєрія 2-3 тижні, а потім сукулент повертається до стандартного для толстянок зовнішнім виглядом.

Пахифитум. Грецька назва Pachyphytum означає «товстолистий», що дійсно можна вважати головною ознакою даного сукулент. Його щільні листя у формі подовжених і трохи сплюснутих виноградин покриті сизуватим восковим нальотом, що перешкоджає випаровуванню вологи. Рослина має форму численних шишковидных відростків, які з’єднані між собою короткими задерев’янілими стеблами. Цвіте пахифитум непоказно, випускаючи маленькі рожеві пагони зразок злегка деформованих колосків.

Аихризон. Цей сукулент також називають «деревом любові». Своїми дрібними темно-зеленим листям, кроновидными гілками і щільним стеблом він дійсно нагадує мініатюрне деревце. Асоціації з романтикою, ймовірно, викликані серцеподібної формою листових пластин. У весняно-літній період аихризон покривається пишним хмарою дрібних жовтих квіток, які дуже схожі на волоті звіробою. Для формування крони деревце регулярно підрізають, а в теплу пору року воно потребує регулярного поливу невеликими дозами води.

Монантес. Велика кількість дрібних зелених шишок, які ростуть прямо з грунту – це і є монантес. Під час цвітіння з центру кожної розетки піднімається червонуватий тонкий стеблинка з блідо-жовтої «зірочкою» на кінці. Цей сукулент цінний своєю мініатюрністю, а в композиціях він становить цікавий фон для більш великих рослин.

Толстянка. Набагато частіше ця рослина згадують під назвами «крассула», «дерево щастя» або «грошове дерево». Його округлі листя з жовтуватим відблиском схожі на монетки, тому цей сукулент вважається амулетом, що притягає в будинок фінансовий достаток і благополуччя.

Бригамия. Яскраве пальмовидное рослина, відоме під назвами «гавайська пальма», «пальма-вулкан». Восени в зеленій верхівці з’являються жовті квітки-зірочки, з якими сукулент набуває ще більш екзотичний вид.

Портулакария, або «слоновий чагарник» – це декоративне міні-деревце з дуже потужним деревоподібним стеблом темно-коричневого кольору. По текстурі він дійсно викликає асоціації з ногами слонів, а от численні мініатюрні салатово-зелені листочки на тлі толстого підстави виглядають дуже контрастно.

Аргиродерма, яка в перекладі звучить як «серебряна шкіра», зобов’язана своєю назвою унікальною забарвленні. Холодний зеленуватий тон щільних листя з-за світло-сірого воскового нальоту здається ще більш таємничим. За формою це рослина повторює морські камені – такі ж гладкі і овально-плескаті, але розсічені по центру. В період цвітіння стулки відкриваються, і у кожної виникає неймовірної краси «астра» помаранчевого, рожевого або яскраво-жовтого кольору.

Літопс, або живі камені, не відразу вийде відрізнити від гальки. Сірий, злегка плямисте забарвлення повністю маскує їх у природному середовищі. Приналежність до царства рослин сукулент видає тільки під час цвітіння, коли посеред округлих половинчастих листя розпускаються яскраві «маргаритки» у жовтих, помаранчевих, рожевих або білих тонах.

Каланхое, з його насиченими і пишними суцвіттями-зірочками, нерідко набувається в подарунок або просто для прикраси інтер’єру. Цей сукулент добре розвивається в звичайних кімнатних умовах, стійко переносить як надлишок, так і нестача сонячних променів. Сік каланхое має протизапальні, ранозагоювальні та регенеруючі властивостями, що широко застосовується в народній медицині і косметології.

Хавортія. Володіє м’ясистими, але витягнутими і загостреними на кінцях листям з зубчастими шипами по краях або задерев’янілими білими крапками і «реберцями» по всій зеленій поверхні. При цьому молоді рослини виглядають досить миролюбними, а з часом набувають все більш «страхітливий», колючий вигляд. Завдяки екзотичної фактурі, хавортія може гідно прикрасити будь-яку флористичну композицію.

Сукуленти

Сукуле́нти (від лат. succulentus — «соковитий») — рослини, що мають спеціальні тканини для запасання води.

Зміст

Місця зростання [ ред. | ред. код ]

Група сукулентів загалом охоплює понад 10 000 видів (майже 4 % судинних рослин) [1] . До цієї широкої групи належать рослини різного географічного походження. Особливо характерні сукулентні рослини для флори посушливих регіонів Південної та Північної Америки (кактуси, ечеверії, агави, пахіфітуми), Південної Африки (аргіродерми, швантезії, літопси, конофітуми, плейоспілоси, гавортії, гастерії, гудії, гуернії, стапелії), Східної Африки та Мадагаскару (алое, аденіуми, пахіподіуми), Західної Африки та Канарських островів (еоніуми, монантеси), де вони ростуть поодиноко або великими групами часто в умовах різкої нестачі вологи.

Морфологічні та фізіологічні особливості [ ред. | ред. код ]

Епідерміс сукулентних рослин зазвичай має дуже потовщену кутикулу, стебла та листя часто вкриті восковим шаром і численними волосинками. Для них характерна форма стебла з малою площею випаровування, повна відсутність листя або своєрідна будова та їх розміщення. До того ж, ці рослини мають особливий тип метаболізму, який дає змогу економно витрачати накопичену у вологий період воду.

Різновиди [ ред. | ред. код ]

Сукулентні рослини надзвичайно різноманітні: серед них є трав'янисті рослини та чагарники, малюки розміром 2-3 см та великі рослини, що в природних умовах досягають 6 м заввишки. Сукулентні рослини не зв'язані між собою загальним походженням, їх схожі риси спричинені схожими умовами проживання. Тому — це категорія не ботанічна, а радше фізіологічна; такі рослини трапляються в найрізноманітніших родинах. У повному складі до сукулентів належать всі представники родин аїзових і дідієрієвих, а також багато родів родин ластівневих, товстянкових, агавових, асфоделових, молочайних. Сукуленти є навіть серед таких родин, як Ароїдні (заміокулькас), Бромелієві (діккія), Виноградові (циссус чотирикутний). Багато видів сукулентів занесено до «Конвенції з міжнародної торгівлі вимираючими видами дикої фауни і флори», а також до червоних книг країн світу.

Класифікація [ ред. | ред. код ]

Розрізняють стеблові та листяні сукуленти.

• Стеблові сукуленти: зберігають вологу в потовщеному, часто ребристому, стеблі. Листя зазвичай дрібне або редуковане в колючки. Прикладом можуть слугувати кактуси та деякі види молочаїв (Euphorbia). Серед стеблових сукулентів можна виділити підгрупу, звану каудексоформною. Ці рослини запасають вологу в дуже потовщеній частині стебла або кореня — каудексі. Представниками каудексоформних є аденіум, ятрофа, аденія, пахіподіум.
• Листяні сукуленти: зберігають вологу в товстому листі. Приклади: ечеверія, літопс, алое, агава, хавортія, пахіфітум, товстянка.

Групи суперсукулентів [ ред. | ред. код ]

Серед сукулентів часто виділяють окрему групу суперсукулентних рослин, або «живих камінців». Вони являють собою суцільний ідеальний резервуар для накопичення рідини, непотрібні частини рослини просто зникли. [2] Назву суперсукулентів вони дістали тому, що від звичайних сукулентів їх відрізняють ще екстремальніші умови існування. У місцях їх зростання часто роками не буває дощів. Ці рослини здатні перенести спеку, різкі коливання добових температур, яка коливається від +70 °С вдень, до 0 °С вночі. Вони належать до великої родини аїзових, але деякі фахівці виділяють їх в окрему родину мезембріантемових. За даними Якобсена, у родину входить 111 родів. [3]

Сукуленти в Україні [ ред. | ред. код ]

Окрім приватних колекцій та ботанічних садів, сукуленти трапляються на території України й у дикій природі. Серед них є як «місцеві мешканці» (молодило та очиток), так і «варяги», що акліматизувалися в наших умовах. Насамперед це деякі види опунцій, що ростуть у дикій природі на південному узбережжі Криму.

Застосування [ ред. | ред. код ]

Сукулентні рослини широко застосовують в озелененні житлових приміщень при створенні мікроландшафтних композицій та аматорських колекцій. Оригінальність зовнішності в них поєднується з надзвичайною невибагливістю. Уродженці посушливих районів, вони чудово переносять сухе повітря квартир. Для доброго росту більшості з них потрібні легкий, вологопроникний ґрунт, яскраве сонячне освітлення, помірний полив у період росту, прохолодне та майже сухе утримання в період спокою, який у більшої частини видів припадає на зиму. Багато видів сукулентів протягом всього року легко розмножується стеблами і листовими живцями. У медицині, зокрема й у народній, широко застосовують алое та каланхое. У фармакології також застосовують деякі види агав, з яких виробляють гормональні препарати, та гудія, яку використовують як засіб для зниження ваги. Opuntia ficus-indica і зараз залишається одною з найулюбленіших харчових рослин мексиканців. Опунції ж вирощують для створення живих загорож. З агав виробляють алкогольні напої: пульке, мескаль та текілу.

Примітки [ ред. | ред. код ]

1. ↑ Гайдаржи Марина Миколаївна. Життєві форми і онтоморфогенез сукулентних рослин: Дис… д-ра наук: — 2009.
2. ↑Широбокова Д. Н., Нікітіна В. В., Гайдаржи М. М., Л. М. Мирсаков. Мезембриантемовые суперсуккуленты. piante.ru. Архів оригіналу за 20 січня 2020 . Процитовано 15.01.2018 . (рос.)
3. ↑Методические рекомендации по культуре Суперсуккулентных растений. aztekium.narod.ru. 1982. Архів оригіналу за 7 січня 2020 . Процитовано 15.01.2018 . (рос.)
4. ↑Живые камни - суперсуккуленты. Лепесток. Архів оригіналу за 3 листопада 2019 . Процитовано 15.01.2018 . (рос.)

Література [ ред. | ред. код ]

• Сукулентні рослини (анатомо-морфологічні особливості, поширення й використання) : навч. посіб. / М. М. Гайдаржи, В. В. Нікітіна, К. М. Баглай ; Київ. нац. ун-т ім. Тараса Шевченка. - К. : Київ. ун-т, 2011. - 175 с. : іл. - Бібліогр.: с. 145-152. - 150 прим. - ISBN 978-966-439-449-6
• Життєві форми і онтоморфогенез сукулентних рослин : дис. . д-ра біол. наук : 03.00.05 / Гайдаржи Марина Миколаївна ; Київ. нац. ун-т ім. Т. Шевченка. - К., 2009. - 335 арк. : табл., рис. + дод. (95 арк.). - Бібліогр.: арк. 300-335.
• Широбокова Д. Н., Нікітіна В. В., Гайдаржи М. М., Баглай К. М.Кактуси та інші сукулентні рослини. — К. : Українські пропілеї, 2003. — 110 с. — ISBN 966-7015-28-9.
• Гайдаржи М. М., Нікітіна В. В., Баглай К. М. Сукулентні рослини. — К. — 2002. — 46 с.
• Марія Цвєткова. Нова енциклопедія кімнатних рослин. Найповніша інформація для всіх: початківців, впевнених у собі, досвідчених квітникарів. — Харків : Школа, 2013. — С. 173. — ISBN 978-966-429-165-8.
• Рой Маккалистер. Все о суккулентах. — Санкт-Петербург: ООО «СЗКЭО» Кристалл", 2007. — 208 с., ил. — ISBN 978-5-9603-0061-2 (рос.)
• Суккуленты / [авт.-сост. Т. Н. Дорошенко]. — Х. : Фолио, 2008. — 221, [1] с. : ил. — ISBN 978-966-03-3717-6
• Андреева Н. Г. Суккуленты и их секреты: справочная литература — Киев: Софія-А, 2007. — 96 с. — ISBN 978-966-8684-35-7 (рос.)
• Стивен Хаммер. Литопсы — богатство дикой природы (Обзор рода Lithops N.E.Br.): «Британское общество любителей кактусов и других суккулентов», 2002. — 176 с., ил. (рос.)
• Борисенко Т. И. Кактусы. Справочник, — Киев: Наукова думка, 1986 г., — 286 с., ил. (рос.)
• Буренков А. А. Кактусы в гостях и дома. — Феникс, 2007 г., — 472 с. — ISBN 978-966-651-431-1 (рос.)
• Jacobsen H. Handbuch der Sukkulenten Pflanzen. — Jena, 1954. — Bd. 1. (нім.)
• Jacobsen H. Lexicon of succulent plants: short descriptions, habitats and synonymy of succulent plants other than Cactaceae. London: Blandford, 1974 (нім.)

Посилання [ ред. | ред. код ]

• Сукуленти // Словник-довідник з екології : навч.-метод. посіб. / уклад. О. Г. Лановенко, О. О. Остапішина. — Херсон : ПП Вишемирський В. С., 2013. — С. 168.
• Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. ISSN 1728—2284. — Інтродукція та збереження рослинного різноманіття 30\2012 [Архівовано 3 листопада 2013 у Wayback Machine.]
• Гайдаржи Марина Миколаївна. Життєві форми і онтоморфогенез сукулентних рослин: Дис… д-ра наук: 03.00.05 — 2009.
• Ботанічний сад Полтавського національного педагогічного університету імені В. Г. Короленка
• Український сайт про кактуси та кактусистів (рос.) [Архівовано 5 лютого 2017 у Wayback Machine.]
• Cacti & Succulent Picture Gallery (англ.)
• http://www.cactus-mall.com/cacmalru.html/[Архівовано 4 січня 2010 у Wayback Machine.]