Коли виникла староукраїнська мова?

7.1 Староукраїнська (давньоукраїнська) літературна мова (IX — перша пол. XIV ст.) 7.2 Середньоукраїнська літературна мова (середина XIV — XVII ст.).

Хто написав руську мову?

Як відомо, "батьками" сучасної російської мови росіяни вважають українців Мелетія Смотрицького і Лаврентія Зизанія, які були авторами перших церковнослов'янських граматик.

Хто заснував українську мову?

Щодо походження сучасної української літературної мови жодних проблем немає: загальновідомо, що її започаткував І. Котляревський творами «Енеїда», «Наталка Полтавка» та «Москаль-чарівник», а її основоположником став Т. Шевченко.

Староукраїнська мова

мова, що була поширена в XIV–XVIII ст. на територіях сучасної України, Білорусі і частини Польщі / З Вікіпедії, безкоштовно енциклопедія

Шановний Wikiwand AI, Давайте зробимо це простіше, відповівши на ключові запитання:

Чи можете ви надати найпопулярніші факти та статистику про Староукраїнська мова?

Підсумуйте цю статтю для 10-річної дитини

Староукраї́нська мо́ва (у Білорусі старобілору́ська мо́ва) — українська мова XIV—XVIII століть. Тогочасна назва — руська мова (мова Русі). Спадкоємниця давньоруської мови. Побутувала на українських теренах Литви, Польщі, Молдови та Війська Запорозького (сучасні Україна, Білорусь, Польща, Молдова). Використовувалася як літературна мова у дипломатії, юриспруденції, конфесійній, художній, науковій літературі тощо. До XVI століття була однією з офіційних мов канцелярій Литви та Молдови, де згодом витіснена польською, латиною та молдовською. У XVIII столітті, в Центральній Україні, під впливом заборон указами Найсвятішого Синоду РПЦ, вийшла з ужитку. Відтоді церковну літературу видавали лише церковнослов'янською мовою. На Заході України староукраїнська мова зберігалася до початку ХІХ століття, а на Сході України трималася лише в усній та рукописній формі (колядки, різдвяні та школярські вірші, ділові документи, діаріуші (щоденники), приватне листування, господарські та лікарські довідники і порадники, тощо) [1] [2] .

Руська мова

Рýська мóва — самоназва мови русинів (предків білорусів і українців [ джерело? ] ) з XII—XVII століття. Офіційна мова Великого князівства Литовського (до 1696 року), нею видано головні збірники законів, відомі як Литовські Статути. Найдовше терміни «русини» та «руська мова» для етнічної та мовної самоідентифікації вживали українці Буковини, Галичини та Закарпаття (аж до кінця XIX — початку XX ст.). Зовнішня назва — «рутенська мова».

Зміст

Походження [ ред. | ред. код ]

Термін [ ред. | ред. код ]

Значення терміна «руська мова» може значно різнитися у межах як усіх східнослов'янських мов, так і в самій українській. Різний сенс схожих лексем у споріднених мовах приводить до міжмовної омонімії («фальшивих друзів перекладача»). Аналогічний випадок з терміном «словенщина», «словенчина»: словац. slovenčina означає «словацька мова», а співзвучне йому словен. slovenščina — не «словацька», а «словенська мова».

• Руська мова — те ж саме, що й давньоруська / давньоукраїнська мова / давньобілоруська мова. Пов'язана з топонімом і етнонімом «Русь» [3] . На думку Ю. Шевельова, саме звідси йде й пізніша суперечність між українською назвою руський («український») та російською русский («російський»). Він стверджує, що оскільки Київ був ядром, а сучасні російські землі — одною з провінцій, вони надалі перейняли («перебрали») назву метрополії. Науковець у зв'язку з цим проводить паралель між Росією і Румунією, вказуючи на те, що остання продовжує вживати назву Стародавнього Риму (România означає «Римська земля»). Багатозначність посилював широкий сенс терміна ıазыкъ, ѧзыкъ, що міг значити і «мова», і «земля», і «народ» [4] .

• Руська мова — те ж саме, що староукраїнська мова або старобілоруська. Термін руський (інколи славеноруський тощо) переважав до середини XVII ст., він вживався по відношенню до всіх православних Русинів в ті часи, і не тільки до предків українців та носіїв її українського виду, а й до предків білорусів, і в принципі щодо мови всіх православних слов'ян Речі Посполитої. На землях, що належали Угорщині (Закарпаття і Буковина), такої неоднозначності не існувало.
• На українських землях, що входили до складу Австрійської імперії, «руська мова» або також «русинська мова» означало «українська мова» [3] .

З огляду на те, що відоме вживання деякими україномовними авторами слова «руський» в сенсі «російський» [3] , «руською мовою» могли звати і російську. Таке вживання терміна могло бути звичайним в українських землях у складі Російської імперії, де українців прийнято було звати «малоросіянами», а українську мову — «малоросійським наріччям». Очевидно, що саме ця міжмовна омонімія і призвела до подужання назви «український» [4] . Згідно зі Словарем української мови Б. Грінченка, термін руський наприкінці XIX ст. — на початку XX ст. вживався в сенсі «український» у Галичині та на Буковині [5] .

Російська мова
У сучасній російській мові термін «руський» (рос. русский) може вживатися у двох значеннях: «російський» і «давньоруський». Слід мати на увазі, що ці значення нечітко розмежовані, що може спричинити складнощі при перекладі («Русская церковь», «мать городов русских», «Русская земля»). Це також призводить до хибного розуміння українського тексту російськомовними: «Очень интересное пояснение — „русский язык, то есть староукраинский“».

Приклад [ ред. | ред. код ]

• Гл̃ющи(м) бо Грекω(м) / παυ̃σον τήν γλώσσαν σο̃υ από κάκου και χείλη σο̃υ του̃ μή λαλη̃σαι δόλον.
• Славέнски прεвóдимъ, Оудέржи язык(ъ) свóй ω(т) зла / и оустнѣ́ своѣ έжε нε гл̃áти лсти:
• Руски исто(л)кóвуεмъ / Гамýй языкъ свой ω(т) злогω, и оуста твои нεхай нε мовятъ зрады.

Віршований приклад [ ред. | ред. код ]

Див. також [ ред. | ред. код ]

Примітки [ ред. | ред. код ]

1. ↑Ж. Некрашевич-Короткая. Лингвонимы восточнославянского культурного региона (историчесикий обзор) [Lingvonyms of the East Slavic Cultural Region (Historical Review)] (рос.) // Исследование славянских языков и литератур в высшей школе: достижения и перспективы: Информационные материалы и тезисы докладов международной научной конференции [Research on Slavic Languages and Literature in Higher Education: Achievements and Prospects: Information and Abstracts of the International Scientific Conference]/ Под ред. В. П. Гудкова, А. Г. Машковой, С. С. Скорвида. — М., 2003. — С. 150—317 с.
2. ↑ Начальный этап формирования русского национального языка [The initial stage of the formation of the Russian national language], Ленинград 1962, p. 221
3. ↑ абвРуський // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
4. ↑ абЮрій Шевельов. Історична фонологія української мови / Переклад з англійського видання Сергія Вакуленка та Андрія Даниленка (Shevelov G.Y. A Historical Phonology of the Ukrainian Language. Heidelberg, 1979). — Харків : «Акта», 2002.
5. ↑Руський // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
6. ↑ аб = Славянамоўная паэзія Вялікага Княства Літоўскага XVI-XVIII ст.ст. / НАН Беларусі, Ін-т мовы і літ. імя Я. Коласа і Я. Купалы; уклад., прадм. і камент. А. У. Бразгунова. — Мн. : Беларуская навука, 2011. — P. 74-75. — (Помнікі даўняга пісьменства Беларусі) — 400 прим. — ISBN 978-985-08-1291-9. (біл.)

Джерела [ ред. | ред. код ]

• Андрусяк М.Терміни «Руський», «Роський», «Російський» і «Білоруський» в публікаціях XVI—XIX століть // Збірник на пошану Івана Мірчука. — Мюнхен; Нью-Йорк; Париж; Вінніпег, 1974.
• Репетька Є. Чи є російська мова руською: Збірник статей. — Київ, 2008. — 132 с.
• Ростов В. Не русский русский язык // Чи є російська мова руською: Збірник статей. — Київ, 2008. — 132 с.
• Русини та москалі: Збірка статей і оповідань. — Чернівці : Руська Рада, 1911.
• Цегельський Л. Звідки взялися і що значать назви «Русь» і «Україна». — Львів, 1907.
• Томашівський С. Притча про двох сусідів, що мали одне ім'я. — Львів, 1909.
• Яременко В., Сліпушко О. Новий тлумачний словник української мови: У 4 т. — К. : Аконіт, 2000. — Т. 4 : Р — Я. — С. 123. — ISBN 966-7173-02-X.

Українська мова Література Історія Україна Білорусь

• Старобілоруська мова (руська мова)
• Перший білоруський буквар
• Граматика для шкіл 1918 року
• Правописна конференція 1926 року
• Граматика для шкіл 1929 року
• Проєкт реформи правопису 1930 року
• Проєкт реформи правопису 1933 року
• Реформа білоруського правопису 1933 року
• Правопис 1959 року
• Білоруська альтернативна ортографія 2005 року
• Правила білоруської ортографії та пунктуації 2008 року
• Білорусизація
• Зросійщення
• Вайсрутенізація