Скільки лапок в попелиці?

В них по шість лапок.

Як позбутися від попелиці?

Найчастіше для боротьби з попелицею використовують обприскування всілякими розчинами й відварами. Після змивання попелиці з рослин струменем звичайної води це найпопулярніший та ефективний метод.

Як виглядає попелиця?

Попелиця (тля) - це маленькі зелені (чорні, оранжеві, сірі) комашки, що висмоктують сік з м'яких частин рослини, найчастіше із молодих відростків та бутонів квітки. Якщо попелиці (тлі) дуже багато, вона може значно ослабити рослину, що призведе до її загибелі. Кеш

Ноги комах

Ноги комах — кінцівки, призначені для пересування комах по твердій поверхні.

Усі комахи (Insecta) мають шість ніг, через що інколи клас раніше називали Hexapoda — шестиногими [1] . Ноги прикріплюются до нижнього боку грудей (торакса — по одній парі ніг до кожного грудного членика.

Зміст

Зовнішня будова [ ред. | ред. код ]

Як і у решти членистоногих, ноги комах складаються з стандартного набору члеників, кожен з яких має свою назву (див. схему) та функцію. У комах виділяють 5 елементів ноги:

До тулуба нога кріпиться за допомогою тазика. Його основа лежить у тазиковому заглибленні грудей. Воно кулеподібне, це забезпечує вільний рух ноги у різних площинах. Між тазиком й стегном розташований вертлюг (1-2 членики). Це збільшує рухливість стегна. Стегно звичайно велике й масивне, адже в ньому зосереджені м'язи, які забезпечують рух ноги. Тому стегна особливо потужні у комах, що користуються ногами для копання ґрунту, стрибання.

Гомілка може мати загострені вирости вздовж свого краю (шипи) та на вершині (шпори). Лапка звичайно складається з декількох (2-5) члеників, на вершині несе пару кігтиків. Часто між ними ще є присоска (аролія) [2] . Лапка може включати такі елементи:

Інколи лапки знизу вкриті густими короткими волосками, утворюючи підошву. Особлива будова лапок дозволяє комахам триматися та пересуватися по гладких поверхнях (дзеркальне скло) або догори ногами (мухи на стелі).

На схемі показана будова так званої ходильної ноги. Такі кінцівки має переважна більшість комах. Дуже схожа на неї бігальна нога, вона лише довша і стрункіша за ходильну. Бігальні ноги мають комахи, що звичайно швидко пересуваються. В основному це хижаки, наприклад, жуки-туруни.

Як правило, передні ноги коротші за середні й задні. Комахи, що пересуваються, в основному, завдяки крилам, ноги використовують, головним чином, для прикріплення (чіпляння). З цієї причини передні ноги денних метеликів німфалід помітно менші, ніж середні та задні. У метеликів сатирид передні ноги майже непомітні і сховані серед волосків на грудях [3] . Найдовші ноги мають, ймовірно, жуки-арлекіни: у самців передні ноги сягають 14 см - вони вдвічі довші, ніж їх тулуб.

Інколи складається враження, що личинки метеликів (гусениці) та пильщиків мають ніг більше, ніж решта комах. Насправді ж, в них теж шість ніг, але позаду них розташовані декілька пар присосок.

Личинки вишневої мухи Rhagoletis cerasi. У багатьох мух личинки живуть всередині їхньої їжі або поруч з нею. Переміщуються вони повзаючи і ніг не мають.

Щитовка Ceroplastes rubens. Самиці щитовок все життя провадять на одному місці, смокчучи сік рослин. У зв'язку з нерухомістю вони позбавлені ніг [2] .

Гусениця метелика махаона Papilio machaon . Її справжні ноги лише передні три пари, решта — присоски (їх видно на «вирізці»).

Переміщення за допомогою ніг [ ред. | ред. код ]

Початкове й основне призначення ніг — забезпечувати переміщення тіла по твердих площинах суходолу.

Завдяки почленованісті і складній системі м'язів, нога комах має багато ступенів свободи, тобто може рухатися у найрізноманітніших площинах. У кожен момент пересування тіло спирається на три ноги — мінімальну кількість опор, які забезпечують йому стабільність у просторі. При цьому передня нога, чіпляючись кігтиками, тягне тіло уперед, а середньою та задньою комаха відштовхується від субстрату [3] .

Типи ніг [ ред. | ред. код ]

Комахи опанували різні життєві середовища і способи пересування у них. Крім того, ноги часто-густо беруть на себе додаткові функції, не пов'язані з переміщенням тіла. В результаті вихідна схема будови ноги зазнала істотних змін. Розрізняють щонайменше шість типів ніг [2] :

Богомол звичайний Mantis religiosa має хватальні передні ноги. Вони видовжені, стегна й гомілки мають гострі шипи і надійно захоплюють здобич, наче зубчасті ножиці. Вони є й в інших хижих комах, що чатують на жертву або підкрадаються до неї [2] .

Жук-плавунець Dytiscus marginalis. Задні ноги жуків — плавунців, водолюбів, вертячок, клопів гладишів називають плавальними. В них гомілка й членики задніх лапок пласкі, ці лапки вкриті гребінцями еластичних волосків, і загалом нога нагадує весло або риб'ячий плавець [4]

Коник зелений — Tettigonia viridissima. Прямокрилі — коники, саранові, цвіркуни мають видовжені задні стегна й гомілки (подібно до кенгуру та тушканчиків), а стегна ще й потовщені. Серед комах стрибальні ноги мають також блохи, деякі жуки-листоїди і попелиці) [3] .

Копальні ноги властиві комахам — мешканцям ґрунту. У капустянок (вовчків) (Gryllotalpa) передні ноги нагадують пазуристі лапи крота — широкі, сильні, із гострозубчастими платівками. Жуки-гнойовики риють ногами, гомілки яких розширені і споряджені зубцями вздовж переднього краю [5]

Збиральні ноги притаманні перетинчастокрилим, які запасають квітковий пилок . У медоносної бджоли (Apis mellifera) на задніх гомілках є ямка облямована довгими міцними волосками (кошик). Край гомілки зазубрений наче гребінець. Ним бджола вичісує пилок з волосків, що вкривають тіло, і він збирається у кошику у вигляді пухкої грудочки.

Воша людська головна (Pediculus humanus). У вошей гомілка має на верхівці виріст і довгий зубчастий кігтик на єдиному членику лапки. Кігтик охоплює волос чи пір'я, неначе щипцями. Причіпні ноги мають паразити, яким життєво необхідно міцно триматись на тілі господаря, вхопившись за волос чи пір'я.

Цікаві факти [3] [ ред. | ред. код ]

• Постільний клоп рухається зі швидкістю 125 см, а людська воша — 33 см на хвилину.
• Блоха стрибає на 32 см у довжину і на 19 см у вишину.
• Жуки-гнойовики надають грудці гною форму кулі за допомогою вигнутих передніх гомілок. Жук плескає ними гній доти, доки його поверхня на набирає такої самої кривини, як гомілка.

• Поверхня тіла плавунців дуже гладенька аби жодна шерехатість не знижувала швидкість при русі у воді. Для того, щоб утримати самицю під час парування, передні ноги самця споряджені диском із численними присосками. Вони нерухомо фіксуються на гладенькій і мокрій поверхні тулуба самиці.
• Плавальні середні ноги має лялечка волохокрильців. Завершуючи на дні водойми перетворення на імаго, лялечка виходить з кокона і пливе до берега — адже доросла комаха мешкає на суходолі.
• Комахи за допомогою ніг чистять своє тіло і для цього на ногах можуть мати спеціальні пристосування. Наприклад, бджоли, очищаючи вусики, протягають їх крізь глибоку вирізку із гребінцем на передніх лапках.

Примітки [ ред. | ред. код ]

1. ↑ Биологический энциклопедический словарь. Гл. ред. М. С. Гиляров. М.: «Советская энциклопедия», 1986. — 831 с. — Тираж 100 000 экз.
2. ↑ абвгРосс Г., Росс Ч., Росс, Д. Энтомология. Пер. под ред. Г. А. Мазохина-Поршнякова. — М.: «Мир», 1985. — 576 с. — Тираж 10 000 экз.
3. ↑ абвгШванвич Б. Н. Курс общей энтомологии: Введение в изучение строения и функций тела насекомых (Учебник для гос. университетов) М.—Л.: «Советск. наука», 1949. 900 с.- 10 000 экз.
4. ↑ Жизнь животных. 2-е изд. Т. 3. Членистоногие, Трилобиты, Хелицеровые, Трахейнодышащие, Онихофоры. Под ред. М. С. Гилярова и Ф. Н. Правдина. — М.: «Просвещение», 1984. — 464 с. — Тираж 300 000 экз.
5. ↑ Определитель насекомых европейской части СССР. Т. II. Жесткокрылые и веерокрылые. / под общ. ред. чл.-корр. Г. Я. Бей-Биенко. — М.-Л.: «Наука», 1965. — 668 с. — (Определители по фауне СССР, издаваемые Зоологическим институтом АН СССР; вып. 89.). — 5700 экз.

Скільки лапок у попелиці

Попелиці, тлі або тлеві (Aphidoidea) маленькі (0,5-4,0мм) рослиноїдні комахи. Покрови м’які, іноді покриті восковими виділеннями у вигляді опушення або лусочок. Забарвлення зелене, чорне, сіре, червоне з відтінками. Дорослі комахи крилаті і безкрилі. Задні крила коротші за передні, яйця продовгуваті (0,4-0,5х0,15-0,20мм), чорні, блискучі. Зараз відомо приблизно 4 тис. видів попелиць, з них близько 250 видів є небезпечними шкідниками сількогосподарських та садових культур.

Попелиці належать до однієї з найбільших груп комах, ротовий апарат яких — хоботок колючо-смоктального типу. Своїм хоботком протикають верхній шар рослин і смокчуть їхні соки. Окремі види поглинають більше соків, ніж їм потрібно для живлення. Надлишок цукру неперетравленим виводиться назовні, що споживається мурахами.

Багато попелиць викликають хворобливі зміни тих частин рослин, на яких вони перебувають.

Попелиці висмоктують поживні речовини з листків, пагонів, плодів, кори. На їх солодких рідких екскрементах поселяються сажкові та інші гриби, листя і плоди покриваються чорними плямами, які послаблюють дихання і живлення рослин. Пошкоджені листки деформуються, буріють і поступово засихають.

Зелена яблунева попелиця: 1 - безкрила самка, 2 - крилата самка, 3 - пошкоджений пагін, 4 - зимуючі яйця.

Зимують яйця на пагонах та в тріщинах кори. Відродження личинок відбувається в період розпукування бруньок. За характером розвитку попелиці поділяються на однодомних та дводомних.
Весь цикл розвитку однодомних попелиць проходить на одному або декількох генетично близьких видах рослин. У дводомних видів навесні та восени попелиця розвивається на деревних рослинах, а влітку партеногенетичні покоління - на трав’янистих. Схема розвитку: личинки - безкрилі самки-засновниці - крилаті самки-розсельниці (навесні) - безкрилі партеногенетичні самки (влітку) - крилаті самки-статеноски і самці або тільки самки-статеноски - зимуючі яйця. У однодомних видів самки- розсельниці заселяють ті ж види рослин, а у дводомних - трав’янисті. У дводомних восени крилаті самки перелітають на основні кормові рослини (переважно деревні). Таким чином, літнє партеногенетичне розмноження попелиць восени змінюється гамогенетичним поколінням. Всього за вегетаційний період розвивається до 18 поколінь.
Найбільшої чисельності популяції попелиць досягають в травні-червні. Суха і жарка літня погода діє на них здебільшого як депресивний фактор.
Попелицями живляться багато комах-ентомофагів. У порівнянні із паразитами, роль хижих ентомофагів у знижені чисельності попелиць більш значна. Серед хижих комах-ентомофагів домінують жуки і личинки сонечок (семикрапкові та інші),

Імаго та личинки мух-сирфід

Особливо велика їх роль у знищенні попелиць починаючи з середини літа. Окрім тих, що розмножувались в садах, сюди перелітає дуже велика кількість хижих комах з ранніх польових культур, які дозріли. При обліку чисельності шкідників необхідно підраховувати і чисельність ентомофагів. За сприятливого співвідношення в системі шкідники - ентомофаги (1:30) слід оцінювати доцільність проведення обприскування інсектицидами.
Із хімічних заходів велике значення для стримування розмноження попелиць мають ранньовесняні обприскування, обмивки дерев для знищення зимуючих яєць. Проти шкідливих комах (також і зимуючих під корою) залізний купорос застосовують у концентрації 500 г на 10 л води. Таким розчином дерева рясно обприскують до розпускання бруньок. Другий раз обробку проводять пізно восени, в листопаді.. Навесні та влітку при чисельності попелиць більше ЕПШ (10 колоній на 100 листків, пагонів, або суцвіть ) сади обприскуються інсектицидами.
При застосуванні інсектицидів необхідно враховувати економічний поріг шкідливості (ЕПШ). На зернових колосових культурах ЕПШ 100- 150 екз./м2 або 20-25 особин попелиць на колос при заселенні 5% колосся.
На початку бутонізації – цвітіння гороху -ЕПШ 20% заселених рослин, або 20 личинок на 10 квіток.
На буряках на початку заселення рослин і утворення колоній.
Проти капустяної попелиці хімзахист застосовують при заселенні 5- 10% рослин.
Для захисту від попелиць застосовують препарати: Актара 240SC, Атара 25WG ( 0,7-0,9мл/3-5 л. води на 1 сотку на польові культури 1,4-1,5 мл/8-10 л. води на плодові), Актеллік 500ЕС – (12 мл/10 л води), Бомбардир- (0,7 г/10 л води), Борей- (2 мл/ 5л води на 1 сот), Енжіо 247SC- (1,8 мл/5 л води на 1 сот), Конфідор 200 SL- ( 2,5мл/ 10 л. води) та інші препарати дозволені до використання в Україні.
З метою зменшення негативного впливу хімічних обробок на ентомофагів і запилювачів у садках, ранньовесняні обприскування доцільно замінювати осінніми в період відкладання зимуючих яєць (середина жовтня) для знищення статевих та яйцекладних самок.
При роботі з пестицидами дотримуйтесь санітарних правил ДСП 8.8.1 та правил особистої гігієни.
Гол. спеціаліст відділу прогнозування, фітосанітарної діагностики, аналізу ризиків В. Заболотний