Звідки пішло слово руський?

Від слова «Русь» походить прикметник «руський». Що відповідає на питання «чий?». Самоназвою мешканців Русі були етноніми «русь», як збірна назва множини, та в однині «русин», від якого на рубежі XIV—XV ст.

Чому Україна це русь?

Украї́на-Русь або Русь-Украї́на — термін для окреслення українських (руських, русинських) земель, адже українці до XX століття називали себе русинами, руськими людьми. Термін підкреслює історичну, культурну, звичаєву, мовну і світоглядну спадкоємність сучасної України від княжої та королівської доби Руси.

Коли була створена Русь Україна?

Київська Русь — східноєвропейська феодальна монархічна держава зі столицею в Києві, що існувала впродовж IX—XIII століть.

РУСЬКИЙ

1. розм. Те саме, що росі́йський. Гей, ніде нема такої,— Гордимося ми,— І красивої і злої Руської зими! (Шпак, Вибр., 1952, 139); // у знач. ім. ру́ський, кого, ч.; ру́ська, кої, ж. Людина російської національності. За окремим столом похмуро обідав руський і боязко позирав навкруги (Коцюб., II, 1955, 292); Бачиш — руський з тобою, башкир і таджик, Друзі, браття твої, громоносна лавина (Рильський, II, 1960, 179); // Радянська людина, представник Радянського Союзу. Дітям приїзд офіцерів, видно, був за свято. Вигуками й красномовними жестами вони розповідали, що тут уже були руські (Гончар, III, 1959, 91); // у знач. ім. ру́ська, кої, ж. Національний танець росіян; // Музика до цього танцю.

2. Прикм. до Русь. Дослідження найдавніших пам’яток писемності Київської Русі дуже переконливо показують, що первісною основою літературної мови цього періоду була руська (давньоруська) мова (Курс іст. укр. літ. мови. І, 1958, 23); От немовби й розв’язано всі ті діла, які турбують руську землю, які не дають спати людям на Русі (Скл., Святослав, 1959, 40).

3. зах., заст. Український. Став Петро Коваленко виборцем, дали йому карту голосування, а громада виписала на карті руського мужицького кандидата (Март., Тв., 1954, 179); 2 травня [1848 р.] у Львові виникла перша українська політична організація — Головна руська (українська) рада (Наука. 11, 1968, 51).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 913.

Руський, а, е.

1) Въ Галиціи и Буковинѣ: малорусскій, украинскій.

2) Великорусскій. Пісня народня, як українська, так і руська. Левиц. Пов. 8.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 89.

руський Переклад слова

Словник української мови

1. розм. Те саме, що російський. Гей, ніде нема такої, — Гордимося ми, — І красивої і злої Руської зими! (Микола Шпак, Вибр., 1952, 139) ;
// у знач. ім. руський, кого, чол. ; руська, кої, жін. Людина російської національності. За окремим столом похмуро обідав руський і боязко позирав навкруги (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 292) ; Бачиш — руський з тобою, башкир і таджик, Друзі, браття твої, громоносна лавина (Максим Рильський, II, 1960, 179) ;
// Радянська людина, представник Радянського Союзу. Дітям приїзд офіцерів, видно, був за свято. Вигуками й красномовними жестами вони розповідали, що тут уже були руські (Олесь Гончар, III, 1959, 91) ;
// у знач. ім. руська, кої, жін. Національний танець росіян;
// Музика до цього танцю.

2. Прикм. до Русь. Дослідження найдавніших пам'яток писемності Київської Русі дуже переконливо показують, що первісною основою літературної мови цього періоду була руська (давньоруська) мова (Курс історії української літературної мови, I, 1958, 23) ; От немовби й розв'язано всі ті діла, які турбують руську землю, які не дають спати людям на Русі (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 40) .

3. зах. , заст. Український. Став Петро Коваленко виборцем, дали йому карту голосування, а громада виписала на карті руського мужицького кандидата (Лесь Мартович, Тв., 1954, 179) ; 2 травня [1848 р.] у Львові виникла перша українська політична організація — Головна руська (українська) рада (Наука і життя, 11, 1968, 51) .