Що допомагає від опіку борщівником?

Перша допомога при опіку борщівником: промити уражені місця великою кількістю води з густою мильною піною; обробити спиртом або слабким розчином марганцівки (знежирює шкіру, чим послаблює ураження); обробити шкіру «Пантенолом» або іншим засобом від опіків; невеликі пухирі краще не чіпати.

Як лікувати опіки від борщівника в домашніх умовах?

Що робити при опіку борщівником Потрібно скоріше змити зі шкіри сік рослини, використовуючи мильні розчини або харчову соду. Так, звичайною водою видалити ефірні олії рослини важко. Можна також потім змастити уражену ділянку шкіри будь-яким живильним кремом.

Як позбавитись від борщівника?

Індивідуальний спосіб з використанням ручної лопати — рано навесні потрібно зрізати (зрубати) точку росту борщівника нижче кореневої шийки (на 10-15 см нижче рівня поверхні грунту). Якщо зрубати вище — на корені залишаться сплячі бруньки, які підуть у ріст. Дрібні однорічні сходи борщівника легко знищити прополюванням.

Борщівник: властивості, лікування опіків ... Борщівник містить алкалоїди, смоли, флавоноїди, каротин, глютамін, фурокумарин, мікроелементи мідь, марганець і залізо, … See more

Як схожа на кріп отруйна рослина може наробити лиха

На Волині від борщівника цього року вже постраждало шестеро людей. А раніше вважали, що ця рослина підніме сільське господарство.

Той, хто чув про таку підступну рослину як борщівник, яка у час цвітіння нагадує гігантський кріп, — оминає її десятою дорогою. А хто ж не чув — може добряче від неї постраждати, адже сік борщівника позбавляє людину захисту від ультрафіолету, що дає дуже сильні опіки на сонці. На велику прикрість, така халепа сталася із випусковим редактором Укрінформу Віктором Жоваником, який допомагав батькам на Сумщині викорчовувати бур'яни і натрапив на борщівник. Не звертаючи уваги на незначні почервоніння на тілі, наш колега ще з тиждень ходив на роботу, а провівши вихідні під сонцем — отримав дуже сильне ураження шкіри. Наразі він проходить лікування в одній із київських лікарень, і увесь колектив бажає йому якнайшвидшого одужання, та водночас через цей інцидент Укрінформ вирішив дізнатися детальніше, у чому підступність цієї рослини та чи можна її викоренити, адже люди в Україні наражаються на неї уже багато років.

Історія одного опіку: не менше тижня в лікарні, півроку — на оновлення шкіри

Борщівник виростає до трьох метрів заввишки, має велике листя, що нагадує розсічений лопух, а його квіти мають форму парасольки. Рослина виділяє коричневий сік, який і є отруйним для людини. Пан Віктор розповідає, що хоча через деякий час відчув, як пекла шкіра на руках, та вважав, що це від кропиви або ж мурах. “Через тиждень все почало загоюватися, але на вихідних я пішов з сім'єю на пікнік, і ввечері того ж дня обидві руки напухли, шкіра пекла і пульсувала, утворилися пухирі завбільшки як виноградини. У травмпункті сказали, що опіки дуже серйозні, тому лікуватися потрібно лише в стаціонарі”, – каже Віктор Жованик. Це, як розповідає наш колега – складний процес.

Спершу пухирі, які утворилися внаслідок опіку, розрізають, щоб там не накопичувалася рідина, а шкіру обробляють і туго забинтовують. Після цього — перев'язки, мазі, крапельниці, таблетки. “Мені поставили діагноз: контактний алергійний дерматит, тобто запалення шкіри, і потрібно ретельно дотримуватися всіх рекомендацій лікарів, бо це запалення може перейти і на неушкоджені ділянки шкіри”, – говорить пан Віктор. Зараз нашому колезі вже краще, він говорить, що сподівається за тиждень виписатися з лікарні, але додає, що уражена опіками шкіра зможе відновитися десь через півроку.

Лікарі ж тим часом попереджують: якщо сік борщівника потрапив на шкіру, то потрібно ретельно промити ці ділянки і постаратися не потрапляти під прямі сонячні промені упродовж 2-3 днів. Якщо ж опік утворився – варто одразу звернутися по медичну допомогу. Лікар-алерголог Київського міського алергологічного центру Олена Бачинська говорить, що з випадками опіків чи алергічних реакцій від рослин пацієнти звертаються нечасто – у літній період кілька таких звернень на місяць. “Якщо виникла невеличка місцева реакція через контакт з якоюсь рослиною, то людина просто може випити антигістамінну таблетку – й усе пройде. Якщо ж реакція сильна, спостерігається інтоксикація організму – до лікаря треба йти негайно”, – каже Олена Бачинська.

Борщівник мав підняти на ноги сільське господарство СРСР

Через нашестя небезпечного борщівника нині особливо страждає Волинська область – цього року в лікарню з опіками від борщівника вже потрапили 6 волинян, про що повідомляє ВолиньPost. Як ми тепер знаємо, росте він і на Сумщині, а також, за словами колег, вздовж доріг Київської області. Та найбільше борщівник поширений у західних регіонах, а також на Поліссі. Росте він переважно у зволожених місцях: на берегах річок та в заплавних лісах, а також на луках, вздовж доріг і залізниць. Укрінформ вирішив поцікавитися у біологів, а як же ця отруйна рослина потрапила в Україну, адже про неї стало відомо лише у часи Радянського Союзу.

Як розповідає Мирослав Шевера, кандидат біологічних наук, провідний науковий співробітник Інституту ботаніки ім. М.Г. Холодного НАН України, на території України поширені два отруйні види цієї рослини: борщівник Сосновського і борщівник Мантегацці, обидва походять з Кавказу. Борщівник Сосновського з'явився в Україні в 1949 році, його завезли з Кабардино-Балкарії (північний Кавказ) і спочатку висіяли в ботсаду ім. Гришка. “Згодом його стали культивувати на різних сільськогосподарських станціях, зокрема в 60-х роках на Закарпатті. Це була велика програма з підвищення врожайності, за якою борщівник використовувався як зелене добриво”, – розповідає Мирослав Шевера.

Наприкінці ж 70-х років радянські вчені знайшли борщівнику іще одне застосування - як добавку до корму худоби, і знову почалося його активне вирощування у західних регіонах. “Але буквально за кілька років там помітили, що корови його не дуже полюбляють, а в їхньому молоці з'явився гіркий присмак, тому з часом його перестали використовувати з такою метою”, – каже науковець. Інший вид, борщівник Мантегацці, був завезений в Україну у 1927 році, а саме – в Осьмолодське лісництво, що на Івано-Франківщині, але в якості декоративної рослини. Та згодом обидва види знайшли у здичавілому стані: Сосновського – у 80-х роках, Мантегацці – у 60-х роках. Мирослав Шевера говорить, що поки існували колгоспи і радгоспи, доти поширення цих рослин контролювалося, та з їхнім занепадом рослина стала поширюватися Україною швидкими темпами.

Позбутися небезпечної рослини можна за кілька років, було б бажання

Борщівник вважається агресивною рослиною, або ж, як кажуть науковці, інвазійною, тобто становить загрозу для флори і фауни. Він формує колонії, які займають десятки квадратних метрів, дуже швидко росте, має тривалий період цвітіння і велику кількість насіння. Крім того борщівник може самозапилюватися і дуже схильний до гібридизації. Усі ці властивості дозволяють йому дуже активно поширюватися територією. Але при цьому Мирослав Шевера говорить, що позбутися цієї агресивної рослини не просто, але можна, якщо поставити це за мету: “Ефективною боротьбою з борщівником буде як мінімум 3-4 роки його скошування ще до утворення насіння, а також видалення кореневища. У місцях масового поширення рослин – ще й зорювання. Щоправда в ґрунті залишається багато насіння, яке до десяти років може зберігати здатність до проростання, тож треба пильно слідкувати за ділянками, де він зростав. Кілька років тому в Ужгороді була спеціальна міська програма, за якою борщівник активно викошували, і тепер його там значно менше”.

Взагалі ж в Україні боротьба із борщівником належить до компетенції міських, селищних, сільських голів, які повинні домогтися від власників земельних ділянок, де росте борщівник, його знищення. Про це йдеться у статті 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та Земельному Кодексі України.

Взагалі ж у всій цій історії появи борщівника на наших теренах без відповіді залишається одне питання: як можна було завозити невідому рослину до країни, не дізнавшись попередньо про таку її шкоду? Можливо, цим ми маємо “завдячувати” радянському селекціонеру Петру Вавілову, який у 1940-х роках переконав тодішнє керівництво у користі борщівника та захистив дисертацію: рослина нібито мала підняти виснажене війною сільське господарство. Мирослав Шевера говорить, що точної відповіді на це запитання у науковців наразі немає, але наголошує, що перед початком вирощування рослини, не притаманної регіону, науковцям треба пам'ятати про два основні підходи: аналіз впливу цієї рослини на природу і людину, а також вивчення фактів, чи не наробила ця рослина шкоди в інших країнах.

Юлія Горбань, Київ

P.S. Укрінформ вирішив нагадати іще про 7 рослин, які розповсюджені на нашій території та становлять небезпеку для здоров'я людини

Дурман звичайний росте у сирих місцях, біля доріг, житлових будинків. Рослина має великі білі квіти у вигляді труб і велике листя, проте особливо отруйне насіння дурману.

Отруєння можна виявити за такими ознаками: розширені зіниці, внутрішньоочний тиск, прискорене серцебиття, блювота, головний біль. Якщо після потрапляння рослини в шлунок випити води, то в роті з'явиться неприємний смак.

Беладонна зростає на узліссях, біля річок, а також полюбляє рости в букових та дубових лісах. Рослина має високі стебла і багато відгалужень, але привабливими для людей можуть стати плоди, що схожі на маленькі ягоди вишні і навіть солодкі на смак.

Перші ознаки отруєння беладонною з'являються упродовж 20 хвилин. У людини хрипить голос, пересихає горло, частішає серцебиття, розширюються зіниці. Отруєння може мати летальні наслідки, зокрема параліч легенів або судинну недостатність.

Амброзія полинолиста росте в садах, городах, на узбіччях доріг, пасовищах, пустирях. Рослина, що зовні нагадує полин чи коноплю, виробляє отруйний пилок.

У період цвітіння, коли концентрація пилку досягає свого піку, амброзія може викликати алергію. Кількох крупинок пилку цілком достатньо, щоб з'явилося запалення очей, утруднене дихання, сльозоточивість очей, а при особливо великих дозах - кон'юнктивіт.

Блекота чорна росте біля доріг або житлових будинків, на полях. Рослина відрізняється дуже неприємним запахом, виростає до півтора метра заввишки, має липке листя і великі квіти брудно-білого або жовтуватого кольору з ворсинками.

Отруїтися цією рослиною можна, спробувавши насіння або молоді паростки. Ознаки отруєння з'являються вже за 10-20 хвилин: пересихає в роті, починається хрипота, червоніє шкіра, збільшуються зіниці. При складних випадках людина може знепритомніти або навіть впасти в кому.

Болиголов плямистий росте на пустирях, біля доріг, на городах, лісових галявинах, луках. Також його можна зустріти на звалищах та біля залізниць. Листя молодої рослини схожі на моркву, петрушку або кріп, тому її можна не розпізнати. Суцвіття за формою схоже на парасольку, і складається з безлічі дрібних квіток.

У такій псевдопетрушці міститься рідкий алкалоїд коніїн, який і викликає отруєння. У людини виникає головний біль і запаморочення, підвищується тиск, можливі прискорене серцебиття, нудота. Також розширюються зіниці, шкіра блідне, стає складно ковтати, з'являються судоми і навіть висхідний параліч. Існує ризик померти від задухи, а в результаті контакту рослини зі шкірою з'являється дерматит.

Віх отруйний, або цикута, росте на заплавних луках, біля річок та озер. Має розгалужене стебло, двопере і трьохпере листя, а влітку на ньому з'являються білі маленькі квіти, що утворюють парасольку.

Якщо віх потрапив у шлунок, упродовж 20 хвилин виявляються перші ознаки отруєння – пронос і блювота. Також серед симптомів – підвищене слиновиділення, біль у животі і напади, які можуть призвести до смерті.

Аконіт, або борець, росте на берегах річок, гірських луках і навіть біля доріг, головне – на вологому ґрунті. Має округле листя і квіти темно-синього або фіолетового кольору та росте кущами.

Аконіт містить отруйний алкалоїд – аконітин, який при контакті зі шкірою викликає свербіж, а якщо він потрапить до ротової порожнини, то викликає біль та опіки. Після контакту з рослиною швидко погіршується стан – дихання спочатку частішає, а потім уповільнюється, може бути запаморочення, параліч м'язів, зниження температури і озноб, мимовільне сечовипускання. Для летального результату достатньо всього двох міліграмів аконітину.

Підготувала Мар’яна Рябченюк

Приєднуйтесь до наших каналів Telegram, Instagram та YouTube.

Не можна виключати плутанину - ці рослини схожі на борщівник

Двойник з вбивчими якостями - плямистий болиголов - смертельна отрута

Шкода здоров’ю після контакту з гігантською борщівницею нешкідлива у порівнянні з сильно отруйним дворянком. Плямистий болиголов (Conium maculatum) протікає через нього отрутою, яка навіть у незначній кількості може призвести до смерті. Донині термін болиголов є синонімом смерті та загибелі, оскільки отруйна рослина використовувалася для страт у давнину. Найвідомішою жертвою був філософ Сократ у 399 р. До н. Виражена ймовірність плутанини між гігантським борщівником та плямистим болиголовом базується на наступних подібностях:

• Обидві рослини належать до зонтичних
• Висота від 80 до 300 см
• Білі радіальні зонтики цвітуть з червня
• Порожнистий стебло з червоними плямами або червоними плямами
• Великі, зелені, перисті листя

також читайте

• Ці рослини заплутано схожі на амариліс
• Плутати деревій з рослинами подібного виду: небезпечно!
• Успішна боротьба з борщівником - так ви правильно видаляєте гігантську борщівницю

Оскільки контакт з гігантською борщівницею не смертельний, але може спричинити опіки шкіри, ми рекомендуємо ретельно видаляти обидві рослини з саду. Одягніть захисний одяг, захисні окуляри та черевики і повністю знищите всі рослинні залишки.

Собака петрушка на рівні очей з болиголовом

Собачу петрушку (Aethusa cynapium) також навряд чи можна відрізнити від гігантської боровинки. Що стосується токсичності, страшний бур’ян, звичайно, нарівні з плямистим болиголовом. Ймовірність плутанини з кухонною петрушкою набагато більша.

Нешкідливі квіткові аналоги в більшості - просто не панікуйте

Нехай вас не бентежать численні попередження про гігантську борщівницю та її отруйні аналоги. Дійсно, переважна більшість подібних рослин є абсолютно безпечними та важливими для екологічного балансу. У наступному огляді перераховані нетоксичні рослини, які виглядають оманливо схожими на борщівник:

• Дягель лісовий (Angelica sylvestris), традиційна лікарська рослина
• Дика морква (Daucus carota subsp. Carota), попередник нашої культивованої моркви
• Луговий кервіл (Anthriscus sylvestris), популярна рослинна рослина
• Велика Бібернель, Велика Пімпернелла (Pimpinella major), з пряно-ароматичними листям для салатів і як спеція
• Кріп дикий (Foeniculum vulgare var. Vulgare), білоквітучий родоначальник жовтоквітучого садового кропу
• Солодкий зонтик (Myrrhis odorata), універсальна рослина для природного городу

У цьому списку не повинен бути відсутнім часто незрозумілий доппелґангер фон Беренклау. Мелений бузина (Aegopodium podagraria) набагато краща за свою репутацію. Замість енергійної боротьби з енергійною рослиною як бур’яном, екологічно налаштовані домашні садівники зі слабкістю до природної кухні виявили підземні води як смачний дикий овоч.

Поради

Поява гігантської боровинки або плямистого болиголова не підлягає повідомленню, незважаючи на потенційну небезпеку. Якщо ви виявили одну з двох рослин у полі та в лісі, рекомендуємо повідомити про місцезнаходження в екологічну службу чи службу громадського порядку. Безпосередній контроль запобігає подальшому поширенню та запобігає шкоді дітям, що грають.