Як спілкуються ховрахи?

Ховрахи спілкуються між собою за допомогою ультразвуку, людський слух при цьому вловлює ледь помітний звук, схожий на хрипкий шепіт. Сплячий ховрах впадає в такий безпробудний стан анабіозу, що його сон вважається одним з найглибших серед представників тваринного світу.

Де проживає ховрах?

Крапчастий ховрах (Spermophilus suslicus) — гризун з родини вивіркових, роду Spermophilus. Рід розповсюджений в степах, напівпустелях та тундрах Євразії та Північної Америки.

Що робить ховрах взимку?

На осінь та зиму вхід до нори тварини забивають землею і впадають у сплячку. Під час сплячки їжі не вживають. У цьому стані температура тіла ховраха може понижуватись до +1°, +2 °C. Серце б'ється від 5-ти ударів на хвилину.

Ховрах

Ховрах, сусол, суслик [1] (Spermophilus) — це рід ссавців з родини вивіркових (Sciuridae) ряду Мишоподібні (Muriformes) з надряду гризунів (Rodentia). Це малі рийні тварини з великими очима, маленькими вухами, міцними кігтями, короткими кінцівками й хвостом і зі щічними сумками. Живуть у Європі, Азії й Північній Америці [2] .

Зміст

Назви [ ред. | ред. код ]

Цей рід в українськомовній літературі називали в минулому як «суслик», ховрашок, «оврашок», «аврашка», «єврашка» та ін. Номен «ховрах» відносять до тюркізмів (пор. чагат. jumran — «кріт»), попри значну віддаленість звукового складу східнослов'янських і тюркських слів [3] . Перша згадка ховраха під назвою «сусол» — в Іпатіївському літописі [4] . У літературі XX ст. поширеною науковою назвою було Citellus, яка, певно, є модифікацією німецької назви Ziesel, яка походить від середньовічних германських zisel, zisemūs, які запозичено у слов'ян [5] .

Будова тіла [ ред. | ред. код ]

Довжина тіла дорослих ховрахів від 18 до 22 см, маса до 300 г. Довжина хвоста становить від 4,6 до 7,4 см. Самиці з п'ятьма парами молочних залоз (грудних дві, черевних три). Череп трохи тяжіє до форми трикутника, модифікований для заривання. Зубна формула: 1.0.2.3/1.0.1.3 = 22. Верхні моляри з очевидним поздовжнім хребтом, структура зубів схожа на таку у вивірок; перший верхній премоляр великий [2] .

Голова [ ред. | ред. код ]

Голова становить близько 1/3 тіла ховраха. Спереду розташований заокруглений ніс світло-рожевого кольору. Під носом, на відстані 0.5–1.3 см є ротова порожнина, зі світло-рожевими губами. Вуса, що допомагають краще відчувати запах, мають довжину до 4-ох см, білого, або чорного кольорів. Очі чорного кольору. Вуха довжиною та шириною близько 1 см.

Поширення [ ред. | ред. код ]

Населяють лісостеп і степ України, Казахстану, Приволжя та на Північному Кавказі. Також поширені від Сибіру до Північної Америки.

Ховрахи в Україні [ ред. | ред. код ]

В Україні мешкають 4 види (ще кілька видів відомі у складі минулих фаун):

• ховрах крапчастий (Spermophilus suslicus)
• ховрах одеський (Spermophilus odessanus)
• ховрах європейський (Spermophilus citellus)
• ховрах малий (Spermophilus pygmaeus).

Життя [ ред. | ред. код ]

Харчування [ ред. | ред. код ]

Ховрахи живляться соковитими частинами степових рослин, цибулинами та насінням, завжди неподалік від нір. Деякі види споживають і комах: сарану, коників, жуків і гусінь. Роблять значні запаси їжі з насіння трав'янистих рослин і зерен хлібних злаків. У посушливу пору здатні робити переходи у пошуках їжі на 7–10 км.

Житло [ ред. | ред. код ]

Спосіб життя наземно-норовий; живуть колоніями, в норах, які викопують самі. Діаметр до 9 см при вході. Довжина нори і її устрій залежать від виду ховраха і конкретного ландшафту. На піщаних ґрунтах вони найбільш протяжні — до 15 м в довжину і 3 м в глибину; на щільніших глинистих ґрунтах рідко довше 5–7 м. Усередині нори зазвичай є гніздова камера, встелена сухою травою. Ховрашки відомі своєю звичкою при небезпеці вставати «стовпчиком» і видавати характерні свистячі звуки.

Розмноження [ ред. | ред. код ]

Гін у ховрахів зазвичай починається через кілька днів після пробудження зі сплячки. Самка приносить 1 виводок на рік. Число дитинчат в ньому коливається від 2 до 12. Тривалість вагітності приблизно 23–28 днів. Годує молоком. Самець тим часом приносить їжу самиці.

Сплячка [ ред. | ред. код ]

На осінь та зиму вхід до нори тварини забивають землею і впадають у сплячку. Під час сплячки їжі не вживають. У цьому стані температура тіла ховраха може понижуватись до +1°, +2 °C. Серце б'ється від 5-ти ударів на хвилину. Такий стан ховрахи можуть переживати до 6-ти місяців. Сплячка може тривати і до 9-ти місяців. За час сплячки, ховрахи втрачають до половини своєї маси. Прокидаються навесні, після чого температура тіла зігрівається до 40 °C.

Підроди і види ховрахів [ ред. | ред. код ]

Сучасні види [ ред. | ред. код ]

1. Spermophilus alashanicus
2. Spermophilus brevicauda
3. Spermophilus citellus
4. Spermophilus dauricus
5. Spermophilus erythrogenys
6. Spermophilus fulvus
7. Spermophilus major
8. Spermophilus musicus
9. Spermophilus odessanus
10. Spermophilus pallidicauda
11. Spermophilus pygmaeus
12. Spermophilus ralli
13. Spermophilus relictus
14. Spermophilus suslicus
15. Spermophilus taurensis
16. Spermophilus xanthoprymnus

Вимерлі види [ ред. | ред. код ]

1. †Spermophilus armatus (четвертинний період Юти)
2. †Spermophilus beecheyi (четвертинний період Каліфорнії)
3. †Spermophilus boothi (бланкан Канзасу й Небраски)
4. †Spermophilus citelloides (середній плейстоцен – голоцен Центральної Європи)
5. †Spermophilus cochisei (четвертинний період Аризони)
6. †Spermophilus columbianus (четвертинний період Альберти й Монтани)
7. †Spermophilus cragini (бланкан Канзасу)
8. †Spermophilus cyanocittus (міоцен Небраски)
9. †Spermophilus dotti (міоцен Оклахоми)
10. †Spermophilus elegans (четвертинний період Колорадо, Небраски, Техасу)
11. †Spermophilus finlayensis (бланкан Техасу)
12. †Spermophilus franklinii (четвертинний період Канзасу, Небраски, Оклахоми)
13. †Spermophilus fricki (гемфіліан Канзасу)
14. †Spermophilus howelli (бланкан Канзасу, Невади, Техасу, Вашингтону, гемфіліан Індіани)
15. †Spermophilus jerae (середній міоцен Монтани)
16. †Spermophilus johnstoni (бланкан Небраски)
17. †Spermophilus lateralis (четвертинний період Альберти, Колорадо, Нью-Мексико)
18. †Spermophilus lorisrusselli (четвертинний період Канзасу)
19. †Spermophilus matachicensis (бланкан і гемфіліан Мексики)
20. †Spermophilus matthewi (гемфіліан Небраски)
21. †Spermophilus mcgheei (бланкан Техасу)
22. †Spermophilus mckayensis (гемфіліан Орегону)
23. †Spermophilus meadensis (четвертинний період Альберти, бланкан Канзасу)
24. †Spermophilus meltoni (бланкан Небраски)
25. †Spermophilus parryii (четвертинний період Юкону)
26. †Spermophilus primitivus (міоцен Монтани, Вайомінгу)
27. †Spermophilus rexroadensis (бланкан Канзасу, гемфіліан Оклахоми)
28. †Spermophilus richardsonii (четвертинний період Альберти, Саскачевану, Колорадо, Канзасу, Монтани, Небраски, Оклахоми)
29. †Spermophilus russelli (бланкан Вашингтону)
30. †Spermophilus shotwelli (міоцен Мексики, гемфіліан Небраски, Орегону)
31. †Spermophilus spilosoma (четвертинний період Мексики, Техасу)
32. †Spermophilus superciliosus (плейстоцен України)
33. †Spermophilus taylori (плейстоцен)
34. †Spermophilus townsendii (четвертинний період Невади, Юти)
35. †Spermophilus tridecemlineatus (четвертинний період Арканзасу, Колорадо, Канзасу, Меріленду, Небраски, Нью-Мексико, Оклахоми, Теннессі, Техасу, Вірджинії, Західної Вірджинії)
36. †Spermophilus tuitus (бланкан/ірвінгтоніан Аризони)
37. †Spermophilus variegatus (четвертинний період Мексики, Аризони, Нью-Мексико, Техасу, Вайомінгу)
38. †Spermophilus wellingtonensis (бланкан і гемфіліан Невади)
39. †Spermophilus wilsoni (гемфіліан Орегону)
40. †Citellus ridgwayi (міоцен Орегону)

Збитки для людей [ ред. | ред. код ]

Ховрахи — одні з найбільших тварин-шкідників на посівах сільськогосподарських культур серед гризунів. Вони поїдають колоски зернових культур. Крім того, ховрахи мають здатність за запахом знаходити під землею посаджені жолуді, насіння клена, ліщини, абрикосу тощо. Природні носії збудників ряду хвороб (чума, туляремія, бруцельоз).

Використання людьми [ ред. | ред. код ]

Попри те, що багато видів ховрахів занесено в червоні книги України, Польщі, Молдови, Росії та Білорусі, ховрахи є об'єктом хутрового промислу. Також фермери винищують ховрахів через їхню шкодочинність.

Захист [ ред. | ред. код ]

Більшість видів ховрахів занесено до міжнародної та регіональних червоних книг. За даними МСОП Ховрах європейський (Spermophilus citellus) перебуває під загрозою вимирання (EN), види Spermophilus musicus, ховрах крапчастий (Spermophilus suslicus) і Spermophilus xanthoprymnus близькі до загрозливого стану (NT). Браконьєрство карається законом. Спостерігають зменшення кількості ховрахів, у тому числі в Україні. Відстань між територіями, де знаходиться нора ховраха більшає, і зараз сягає до 9 км.

Примітки [ ред. | ред. код ]

1. ↑Суслик // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
2. ↑ абAndrew T. Smith, Yan Xie, Robert S. Hoffmann, Darrin Lunde, John MacKinnon, Don E. Wilson, W. Chris Wozencraft. A Guide to the Mammals of China. — Princeton University Press, 2010. — С. 193. (англ.)
3. ↑Німчук В.В. Давньоруська спадщина в лексиці української мови. — Наукова Думка, 1992. — С. 203.
4. ↑Полное собрание русских летописей. Т. 2. Ипатьевская летопись. — СПб. : Издательство Императорской археографической комиссии, 1908.
5. ↑ Загороднюк, І.; Харчук, С. Історична, етимологічна та біогеографічна розвідки щодо українських назв ссавців роду Spermophilus (Mammalia) // Theriologia Ukrainica. — 2020. — Вип. 19 . — С. 66–89 . — DOI: 10.15407/TU1908 .
6. ↑ Helgen, K. M.; Cole, F. R.; Helgen, L. E.; Wilson, D. E. Generic revision in the Holarctic ground squirrel genus Spermophilus // Journal of Mammalogy. — 2009. — Вип. 90 . — № 2 . — С. 270–305 . — DOI: 10.1644/07-MAMM-A-309.1 . (англ.)

Посилання [ ред. | ред. код ]

Розповідь про ховраха

Ховрах – тварина ссавець. Входить в рід гризунів. Довжина тіла ховраха досягає від чотирнадцяти до сорока сантиметрів. Передні лапки довше задніх. Вуха у ховраха короткі: від 1,5 см. Тип тварини – хордові.

Забарвлення ховраха різноманітна. Коли настає зима у ховраха хутро стає густим і дуже м’яким. Ховрахи розташовуються по багатьом ландшафтам, наприклад, степовим, лісостеповим і так далі. Нору тварина собі викопує саме. Коли побачать небезпеку, встають на задні лапки і намагаються видавати тривожні, гучні звуки. Коли стає занадто холодно, вони впадають в сплячку на цілу зиму. Самка ховраха народжує від двох до 12 дитинчат. Ховрахи живуть три роки.

Харчуються рослинною їжею, такий як овес. Влітку вони харчуються насінням кульбаби. Забарвлення звірка жовтий. Очі у ховрахів великі. За літо ховрах з’їдає близько сімнадцяти кілограмів трави. Хвіст становить тридцять відсотків від загальної довжини тіла. Спина у ховраха темна. Тіло вкрите маленькими цятками. Живуть на поле, іноді зустрічаються на дорогах. Сплячка ховраха від семи до дев’яти місяців. Розмножуються навесні. Так як ховрахи проводять багато часу під землею зір у них погане. Іклів, як у гризунів немає.

Добре піклуються про потомство. Для дитинчат мати копає нору. Живуть мати і дитинча окремо від усіх. Коли змії проникають в нори мати встає за своє дитинча. Встає на задні лапки і махає своїм великим хвостом. Звуки видають по-різному, все залежить від ворогів. Дачники не люблять ховрахів, тому що вони шкодять господарству, з’їдають насіння рослин. Є тридцять шість різних видів ховрахів, в Росії живе з них дев’ять видів. Вуха у ховрахів маленькі і короткі. Ховрахи є дуже волохатими тваринами. Ще їх можна побачити в північній півкулі. Деякі ховрахи живуть колоніями. Четверо ховрахів дбають про безпеку інших ховрахів. Одним з найнебезпечніших ворогів ховрахів є беркут. Так само на них можуть полювати шакали, степові орли, тхір, лисиця.

Напад на ховрахів відбувається в квітні. З цих тварин можна добути хутряну шкуру і смачне делікатесне м’ясо

Ще ховрахи не є хижаками. Ховрах доброзичливий до хом’яків.

Ховрах дуже красива і надзвичайно вражаюча тварина.