Як правильно поділити слова на склади?

У слові стільки складів, скільки голосних звуків. Слово, яке містить у собі лише 1 склад, називається односкладовим — РАК, ЛІС. Слово, що складається з 2-х складів, є двоскладовим — РО-СА, РА-МА. Слово, що має 3 і більше складів, називається багатоскладовим — ЛИ-СИ-ЦЯ, ТЕ-ЛЕ-ФОН, ТЕ-ЛЕ-ВІ-ЗОР.

Як можна перенести слово олія?

Але такі слова, як олія, одяг, удар, ящик, мрія, або́, моя́, о́ко, ши́я не діляться для переносу. Кеш

Як переносяться слова з подвоєними приголосними?

Якщо у слові є подвоєння, то переносити треба так, аби розділити ці приголосні: одну залишити зверху, а одну перенести із тими складами, що залишились, донизу.

Українська мова: правила переносу слів Ще приклади переносу слів: кар-ти-на, ра-джу-ся, за-твер-дже-но, над-зви-чай-ний, че-ка-ють (а не чек-ай-уть), спо-ді-ва-ти-ся, си-джу, бо-йо-вий, роз­-орати, без-іменний, пед-інститут, пів-острі, чай-ка ...

Правила переносу слів на письмі

В українській мові [ ред. | ред. код ]

Чинним правописом від 2007 року встановлено орфографічні (перенос одного слова) та технічні (для частин речення) правила переносу. Їх описано відповідно у § 41 та § 42 чинного правопису. [1]

Орфографічний перенос [ ред. | ред. код ]

Частини слів з одного рядка в другий слід переносити за складами: гай-ка, зо-шит, книж-ка, ко-ло-дязь, паль-ці, са-дів-ник, Хар-ків.

1. Не можна розривати сполучення літер дж, дз, які позначають один звук. Отже, переносити можна лише так: ґу-дзик, хо-джу. Якщо дж, дз не становлять одного звука (це буває, коли д належить до префікса, а ж або з — до кореня), то їх слід розривати: над-звичай-ний (а не на-дзвичайний), під-жив-ляти (а не пі-дживляти).
2. Апостроф і м'який знак при переносі не відокремлюються від попередньої літери: бур’-ян (а не бур-’ян), кіль-це (а не кіл-ьце), Лук’-ян (а не Лук-’ян), низь-ко (а не низ-ько).
3. Одна літера не залишається в попередньому рядку й не переноситься в наступний:
   ака-де-мія (а не а-кадемія), Ма-рія (а не Марі-я), олі-вець (а не о-лівець).
   Відповідно не можна поділяти на частини для переносу такі двоскладові слова, як:
   або, моя, око, шия тощо.
4. При переносі складних слів не можна залишати в кінці рядка початкову частину другої основи, якщо вона не становить складу: багато-ступінчастий (а не багатос-тупінчастий), восьми-гранний (а не восьмиг-ранний), далеко-східний (а не далекос-хідний).
5. Не можна розривати ініціальні абревіатури, а також комбіновані абревіатури, які складаються з ініціальних скорочень цифр: АЕС, ЛАЗ-105, МАГАТЕ, МАУ, НТШ, УАПЦ.
6. У решті випадків, які не підходять під викладені вище правила, можна довільно переносити слова за складами:
   Дні-про й Дніп-ро, Оле-ксандра й Олек-сандра, се-стра й сест-ра.
   Це правило поширюється й на суфікси:
   бли-зький і близь-кий, видавни-цтво, видавниц-тво й видавницт-во, гре-цький і грець-кий, убо-зтво, убоз-тво й убозт-во, суспільс-тво й суспільст-во.

Технічний перенос [ ред. | ред. код ]

1. Не можна переносити прізвища, залишаючи в кінці попереднього рядка ініціали або інші умовні скорочення, що до них належать: М. Т. Рильський (а не М. Т. // Рильський), гр. Іваненко (а не гр. // Іваненко), акад. (доц., проф.) Гончаренко (а не акад. (доц., проф.) // Гончаренко), тов. Гнатюк (а не тов. // Гнатюк). Примітка. Якщо імена, звання тощо подаються повністю, то прізвища (а також по батькові) можна переносити: Максим Тадейович Рильський й Максим // Тадейович Рильський, академік // Агатангел Кримський і т. ін.
2. Не можна відривати скорочені назви мір від цифр, до яких вони належать: 1917 р. (а не 1917 // р.), 150 га (а не 150 // га), 20 см 3 або 20 куб. см (а не 20 // см 3 або 20 // куб. см), 5 г (а не 5 // г). Примітка. Якщо назви мір подаються повністю, то їх можна переносити: 1917 // рік, 150 // гектарів і т. ін.
3. Граматичні закінчення, з'єднані з цифрами через дефіс, не можна відривати й переносити: 2-й (а не 2- // й), 4-го (а не 4- // го), 10-му (а не 10- // му) й т. ін.
4. Не можна розривати умовні (графічні) скорочення типу вид-во, і т. д., і т. ін., та ін., т-во тощо.
5. Не можна переносити в наступний рядок розділові знаки (крім тире), дужку або лапки, що закривають попередній рядок, а також залишати в попередньому рядку відкриту дужку або відкриті лапки.

Комп'ютерна реалізація [ ред. | ред. код ]

Проблема автоматичного визначення місць можливих переносів виникла в 1950-ті роки, коли обчислювальна техніка стала використовуватися у видавничій справі. Спочатку застосовувалися системи, засновані або на словниках, в яких для кожного слова було вказано місця переносів, або на алгоритмах у вигляді набору правил для комбінацій літер, які можна або не можна розривати переносом. Перший підхід, особливо на старій техніці, був незручний через необхідність використовувати величезні бази даних і непридатність до застосування для переносу невідомих раніше слів. Другий підхід з емпіричними правилами довго не забезпечував прийнятної якості. Проблему розв'язав Франклін Марк Лян (англ. Franklin Mark Liang), студент Дональда Кнута, який у 1983 році запропонував алгоритм, що створює компактний набір правил за допомогою словника з розставленими переносами. Цей набір правил дозволяє точно відновити місця переносів в усіх словах зі словника. Відтак було виявлено експериментально, що для нових слів, яких не було в навчальному словнику, цей набір правил, у переважній кількості випадків, також знаходить вдалі місця переносу. Систему Ляна спочатку було використано в системі TeX, а пізніше пристосовано також і до інших видавничих систем. Вона також була реалізована на Javascript в проекті Hyphenator, який дозволяє [2] розставляти переноси у звичайному тексті в кодуванні Unicode.

Примітки [ ред. | ред. код ]

Джерела [ ред. | ред. код ]

• Технологія набору та верстки [Текст]: навч. посіб. / Д. В. Василишин, О. М. Василишин ; за ред. О. В. Мельникова ; рец.: О. М. Величко, М. С. Антоник, Ю. Ц. Жидецький. — Львів : Укр. акад. друкарства, 2011. — 272 с. — 300 пр. — ISBN 978-966-322-190-8.

Поділити слова для переносу

§ 48. Орфографічні правила переносу

Частини слів з одного рядка в другий слід переносити за складами: га ́ й-ка, зо ́ -шит, кни́ж-ка, ко-ло ́ -дязь, па ́ ль-ці, са-дів-н и́ к, Ха ́ р-ків.

1. Не можна розривати сполучення літер дж, дз, які позначають один звук. Отже, переносиш можна лише так: ґ у́ -дзик, хо-джу ́ . Якщо дж, дз не становлять одного звука (це буває, коли д належить до префікса, а ж або з —до кореня), то їх слід розривати: над-звича ́ й-ний (а не на-дзвича ́ йний), під-жив-ля ́ ти (а не пі-дживля ́ ти ) .

2. Апостроф і м’який знак при переносі не відокремлюємо від попередньої літери: бур’-я́н (а не бур-’я́н), кіль-ц е́ (а не кіл-ьце ́ ), Лук’-я ́ н (а не Лук-’я ́ н), ни́зь-ко (а не н и́ з-ько).

3. Одну літеру не залишаємо в попередньому рядку й не переносимо в наступний: ака-де ́ -мія (а не а-каде ́ мія), Ма-рі ́ я (а не Марі ́ -я), олі-ве ́ ць (а не о-ліве ́ ць). Так само не можна под іляти на частини для переносу такі двоскладові слова, як або ́ , моя ́ , о ́ ко, ши ́ я тощо.

4. При переносі складних слів не можна залишати в кінці рядка початкову частину другої основи, якщо вона не становить складу: багато-ступі ́ нчастий (а не багатос-тупі ́ нчастий), восьми-гра ́ нний (а не восьмиг - ра ́ нний), далеко-схі ́ дний (а не далекос-хі ́ дний).

5. Не можна розривати ініціяльні абревія т ури, а також комбіновані абревія т ури, які складаються з ініціяльних скорочень цифр: З ІЛ -111, ЛАЗ-105, МАУ, УРП.

6. У решті випадків, які не підходять під викладені вище правила, можна довільно переносити слова за складами: Дні-пр о́ й Дн іп -р о́ , Оле-кса ́ ндра й Олек-са ́ ндра, се-стра ́ й сест-ра ́ . Це правило поширюється й на суфікси: бли-зьк и́ й і близь-к и́ й, видавн и́ -цтво, видавн и́ ц-тво й видавн и́ цт-во, га ́ ли-цький і га ́ лиць-кий, укр аї н-ський і українсь-кий, уб о́ -зтво, убо́з-тво й убо ́ зт-во, суспі ́ льс-тво й суспі ́ льст-во.