Яку будову мають планети земної групи?

Планети земної групи складаються переважно з кисню, кремнію, заліза, магнію, алюмінію та інших важких елементів. Всі планети земної групи мають таку будову: у центрі планети залізне ядро з невеликою кількістю нікелю. мантія складається з силікатів

Що спільного у всіх планет земної групи?

Що спільного у планет земної групи? Вони мають тверду поверхню та значну густину, тому що складаються переважо з важких хімічних елементів. Вони утворилися здебільшого з водню та гелію, тому їхня середня густина невелика, а між атмосферою і поверхнею немає чіткої межі.

Що властиво планетам земної групи?

Планетам земної групи властиві невеликі розміри і маси, велика середня густина мають гаряче металеве ядро оточене мантією із силікатних порід. Ці планети повільно обертаються навколо своїх осей.

Планети земної групи — Вікіпедія

Планети земної групи мають такі характеристики

Тема уроку: Планети земної групи: Меркурій, Венера, Марс і його супутники

Мета уроку: ознайомити учнів з критеріями, за якими планети відносять до планет земної групи, з фізичними характеристиками Меркурія, Венери, Марса то його супутниками; розвивати вміння працювати з літературою, вміння виділяти головне серед великого об’єму інформації; розвивати пізнавальні інтереси учнів; виховувати цілеспрямованість, відповідальність до роботи на уроці.

Тип уроку: комбінований.

Обладнання і матеріали: підручник.

І. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ ЕТАП

ІІ. ПЕРЕВІРКА ДОМАШНЬОГО ЗАВДАННЯ

Фронтальне опитування:

1. Назвіть основні характеристики планети Земля.

3. Який склад атмосфери Землі і яка її роль?

4. Охарактеризуйте супутник Землі - Місяць.

2. Прослухати повідомлення на тему: «Роль Місяця для планети Земля».

ІІІ. ПОВІДОМЛЕННЯ ТЕМИ І МЕТИ УРОКУ. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

За своїми характеристиками великі планети Сонячної системи поділяються на дві групи: планети земної групи – Меркурій, Венера, Земля та Марс, планети-гіганти – Юпітер, Сатурн, Уран і Нептун. Відмінності між планетами обох груп обумовлені їхніми масами, хімічним складом та віддаленістю від Сонця. Планети земної групи мають тверду поверхню та значну густину, тому що складаються переважно з важких хімічних елементів. Планети-гіганти утворилися здебільшого з Гідрогену та Гелію, тому їхня середня густина невелика, а між атмосферою і поверхнею немає чіткої межі. Отже, сьогодні на уроці ми розглянемо першу групу планет, а саме планети земної групи.

І V . ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ (розповідь-пояснення)

Планета Меркурій. Меркурій – найближча до Сонця планета, за розмірами небагато більша від Місяця, а середня густина майже така, як у Землі.

1. Зоряна величина (максимальна) –2,2

2. Середня відстань до Сонця 57,9 млн км = 0,387 а. о.

3. Період обертання навколо Сонця 88 земних діб

4. Період обертання навколо осі 58,6 земних діб

5. Діаметр по екватору 4880 км

6. Маса (Земля = 1) 0,055

7. Середня густина 5,4·103 кг/м3

8. Температура поверхні від –170°С до +430°С

9. Сила тяжіння на екваторі (Земля = 1) 0,38

Через відсутність атмосфери і близькість до Сонця фізичні умови на поверхні Меркурія дуже суворі. Для нього властиві різкі перепади температури впродовж доби. В полудень на екваторі максимальна температура сягає 700 К, вночі вона знижується до 100 К і нижче.

На Меркурії майже відсутня атмосфера, його розріджена газова оболонка в основному складається з гелію, а також водню (він представлений у набагато меншій кількості), є незначна кількість аргону, неону, ксенону. Наявність у Меркурія магнітного поля (напруженість якого становить близько 1% від напруженості магнітного поля Землі біля його поверхні) і велика густина дозволили припустити, що Меркурій має велике металеве ядро, розміри якого становлять приблизно 2/3 діаметра планети, в якому зосереджено 80% усієї маси планети.

Планета Венера. Венера – найгарячіша планета Сонячної системи. У неї, як і у Меркурія, немає природних супутників. Планета привертає увагу людей тим, що на нашому небі її яскравість у десятки разів перевищує блиск зір першої зоряної величини. За яскравістю Венера посідає третє місце в Сонячній системі після Сонця й Місяця. Українська народна назва цієї планети — Вечірня, або Вранішня, зоря, адже вона першою з’являється на вечірньому небосхилі й останньою гасне на світанку. Древні римляни дали цій планеті ім’я богині кохання і краси. Венера має найгустішу атмосферу серед планет земної групи, найповільніше обертання і найменший ексцентриситет орбіти.

Венера - друга в Сонячній системі й найближча до Землі планета.

1. Зоряна величина (максимальна) –4,7

2. Середня відстань до Сонця 108,2 млн км 0,723 а. о.

3. Період обертання навколо Сонця 224,7 земних діб

4. Період обертання навколо осі (зворотне обертання) 243 земні доби

5. Діаметр по екватору 12104 км

6. Маса (Земля = 1) 0,815

7. Середня густина 5,2·103 кг/м3

8. Температура поверхні 480 °С

9. Сила тяжіння на екваторі (Земля = 1) 0,9

Венера дуже повільно обертається навколо осі у зворотному напрямку з періодом 243 земних доби.

Атмосфера і клімат. У 1761 р. під час проходження Венери по диску Сонця М. Ломоносов відкрив існування атмосфери на цій планеті. Венера має дуже щільну атмосферу (тиск біля її поверхні складає 90 атм.) і потужний хмаровий шар. Головна складова атмосфери – вуглекислий газ (97%), азот та інертні гази складають приблизно 2%, кисень – близько 0,1%, а водяна пара – 0,002%. Окрім того, до складу атмосфери входить багато інших газів, не типових для земного повітря: чадний газ, метан, аміак, двоокис сірки, соляна та пластикова кислоти, ацетилен. Наявність в атмосфері Венери великої кількості спричиняє явище парникового ефекту. Температура на поверхні планети досягає 780К (507 ). З висотою над поверхнею температура знижується і в стратосфері Венери панує мороз.

Рельєф поверхні Венери. Рельєф Венери складаються велетенські кратери згаслих вулканів діаметром до 50 км, просторі низовини і плато, високі гірські масиви. В наш час вулкани не проявляють великої активності, кора Венери не розколота на окремі плити, як земна кора, тому потоки лави майже не досягають поверхні. Власне магнітне поле Венери не виявлено.

Планета Марс. Марс — четверта за відліком планета Сонячної системи. Вона являє собою величезну пустелю, більша частина якої вкрита червонуватим піском. За розмірами Марс майже удвічі, а за масою - в дев'ять разів менший від Землі, сила тяжіння на Марсі становить 0,39 земної.

1. Зоряна величина (максимальна) –2,0

2. Середня відстань до Сонця 228,0 млн км = 1,524 а. о.

3. Період обертання навколо Сонця 1,88 земного року

4. Період обертання навколо осі 24,62 год

5. Діаметр по екватору 6794 км

6. Маса (Земля = 1) 0,107

7. Середня густина 3,9·103 кг/м3

8. Температура поверхні від –130 °С до +15°С

9. Сила тяжіння на екваторі (Земля = 1) 0,38

Атмосфера і клімат. Атмосфера на Марсі дуже розріджена, її тиск біля поверхні становить приблизно 0,006 земного тиску. За складом нагадує атмосферу Венери: 95% вуглекислого газу, 4% азоту і аргону, кисню і водяної пари – менше 1%. Швидкість вітру, як правило, невелика, під час пилових бур досягає 40-50 м/с. Пилові бурі тривають декілька місяців і повністю закривають поверхню. Через невелику силу тяжіння пил осідає дуже довго навіть після закінчення пилової бурі.

Середня температура на Марсі близько -40 . Влітку вдень повітря прогрівається до 20 , але вночі температура знижується до -125 . Такі перепади температури викликані тим, що розріджена атмосфера Марса не може довго утримувати тепло.

Рельєф Марса. 2/3 поверхні Марса займає оранжево-червона пустеля, червонуватий колір якої обумовлений великою кількістю гідратів оксидів заліза у ґрунті. 1/3 поверхні – темної ділянки – називаються морями. Існує припущення, що в минулому на Марсі клімат був значно теплішим, і на планеті існували моря і ріки.

Рельєф Марса сформувався в результаті активного виверження вулканів, які припинились близько мільярда років тому, падіння метеоритів, сильного вітру і потоків води, що залишили слід у вигляді каналів. Поверхня вкрита багато чисельними кратерами, пагорбами і проваллями. Ряд кратерів на Марсі назвали на честь українських астрономів: Барабашова, Герасимовича, Сімейкіна, Фесенкова. Виділяються два великих вулканічних регіони – Елізіум висотою 5 км і Фарсида (10 км). У регіоні Фарсида знаходиться найбільший у Сонячній системі вулкан Олімп (діаметром 550 км, висота 27 км) і бере початок рифтова долина Маринер довжиною 4 км і шириною 200 км.

Супутники Марса. Марс має два природні супутники — Фобос і Деймос, які із Землі можна побачити лише в телескопи. Зображення обох супутників були зафіксовані космічними станціями. Вони виявилися безформними брилами розмірами 27×21×29 км (Фобос) та 15×12×8 км (Деймос) і нагадують астероїди. Поверхня супутників вкрита кратерами діаметром від 50 м до 10 км, які свідчать про метеоритні удари, адже в надрах малих тіл вулканічна діяльність є неможливою.

V . ЗАКРІПЛЕННЯ ЗНАНЬ ТА ВМІНЬ УЧНІВ

Питання на закріплення:

У чому полягає подібність і несхожість планет земної групи?

VI . ПІДСУМОК УРОКУ

VII . ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Вивчити §8; підготувати повідомлення на тему: «Історія відкриття та дослідження супутників Марса»; заповнити таблицю.