Як приймати траву пижмо?

Відвар квітів пижми приймати у теплому вигляді за 15 хв до їди: дорослим – по 1 столовій ложці 3-4 рази на день. Перед застосуванням настій збовтати. Тривалість курсу лікування визначає лікар індивідуально.

Як пити пижмо від глистів?

Рекомендовані дози: дорослим і дітям по 1 - 2 чайні ложці на день за 30 хвилин до їжі. вживати місяць. За необхідністю повторити двічі - тирчи на рік.

Як цвіте пижмо?

Квітки – дрібні, золотаво–жовті, з трубчасто-лійковидним віночком, крайові – маточкові, серединні – двостатеві. Плід – сім'янка, з плівчастим окрайком на верхівці. Цвіте у червні - липні. Молоді суцвіття з квітконосами до 4 см завдовжки, зібрані на початку цвітіння.

ПИЖМО ЗВИЧАЙНЕ

Пижмо звичайне, Tanacetum vulgare L. (Chrysantemum vulgare (L.) Bernh.; Pyretrum vulgare (L.) Boiss — багаторічна трав’яниста рослина родини айстрових (складноцвітних) (латиніз. tanaceto або tanazito — середньорічний, нар. назва: пижма) — Asteraceae (Compositae); рос. назва: пижма обыкновенная, син. дикая рябина, дикая рябинка.

Рід Пижмо звичайне нараховує більше 50 видів, у країнах СНД росте 34 види, це багаторічні трав’янисті рослини. Один вид занесено до Червоної книги. Стебло гіллясте у верхній частині. Листки перисторозсічені, в контурі видовжені. Зверху темно-зелені, знизу сірувато-зелені. Квітки жовті, зібрані в щитковидні суцвіття. Кошики містять лише трубчасті квітки на голому квітколожі, оточеному загальною обгорткою з черепитчастих сіро-зелених ланцетних з пильчастими краями листочків кошика 6–8 мм у діаметрі. Запах сильний, камфорно-хвойний. Пижмо звичайне поширене у північній і середній частині Європи, Сибіру, Казахстані. Росте майже по всій території України на берегах річок, серед чагарників, на сухих луках, узліссях. Офіцинальною сировиною є квітки пижма звичайного — Flores Tanaceti. Збирають кошики, що розпустилися, без квітконіжок. Сушать у тіні, або в сушарнях при температурі 20–25 °С. Сировина складається з частин складного щитковидного суцвіття і окремих квіткових кошиків. Кошики напівкулястої форми, середина втиснута, складаються із трубчастих квіток: крайових-маточкових, серединних-двостатевих. Рослина отруйна для великої рогатої худоби, інсектицид.

Вміст флавоноїдів і фенолкарбонових кислот ≥2,5% у перерахунку на лютеолін. Пижмо звичайне містить етерну олію (0,1–0,3%), до складу якої входять 1,8-цінеол, α-терпінен, ахілен, мірцен, β-феландрен, сабіненгідрат, хризантенол, хризантенинацетат, γ-кадинен, δ-кадинен, α- і β-пінени, α- і β-туйони, борнеол, (-)-камфора, каламен, елеміцін, тимол; сесквітерпеноїди; танацетин 0,1–0,33%, партенолід, хризанін, тамірин, танахін, тавулін, сантамарин, кампестерин та ін. До складу тритерпеноїдів входять α-амірин, β-амірин, тараксастерол, псевдотараксастерол. Флавоноїди представлені похідними апігеніну, акацетину, лютеоліну, кверцетину. Дубильні речовини — 3,69%. Виявлено алкалоїди, органічні кислоти (винна, гідроксикорична, кофейна).

Препарати П.з. посилюють секрецію жовчі, тонізують м’язи органів травлення, збільшують амплітуду серцевих скорочень, уповільнюють ритм серця, підвищують АТ. Порошок квітів використовують при аскаридозі (антигельмінтна дія), при гепатиті, ентероколіті, гастриті зі зниженою кислотністю й сповільненою евакуацією. Протипоказаний при вагітності через те, що викликає приток крові до органів малого тазу, що може викликати викидень.

Включено до фармакопей Бельгії, Португалії, Фінляндії, ДФ СРСР XI видання. До БТФ включено Т. parthenium (L.) Schulz Bip., в якому міститься понад 45 сесквітерпеноїдів, серед яких партеноліди, сесквітерпенові лактони, похідні гермакраноліду, гвайаноліду та ін. Застосовують для профілактики мігрені та при ревматоїдному артриті.

Государственная фармакопея СССР: Вып 2. Общие методы анализа. Лекарственное растительное сырье / МЗ СССР — 11-е изд., доп. — М., 1989; Растительные ресурсы СССР: Цветковые растения, их химический состав, использование; семейство Asteraceae (Compositae). — СПб., — 1993; Who monographs on selected medicinal plants. — Vol. 2. — World Health Organization. — Geneva, 2002.

Інші статті автора

Пижмо бальзамічне

Пижмо бальзамічне [2] [3] , канупер [3] , канупер великий як Balsamita major [4] (Tanacetum balsamita) — вид рослин з родини айстрових (Asteraceae), походженням із Західної Азії. Має використання в традиційній медицині.

Зміст

Опис [ ред. | ред. код ]

Багаторічна сильно ароматична трава 30–80(120) см заввишки. Стебло 1, прямостійне, у перерізі 5-гранне, волосисте, із залозками, просте або розгалужене. Листові пластини переважно від еліптичних до довгастих, 10–20 × 2–8 см, не перисто-лопатеві (іноді з 1–4+ бічними лопатями поблизу основ), як правило, сріблясто запушені (принаймні коли молоді), ± залозисті. Квіткових голів (3)10–60+, у щиткоподібних скупченнях. Язичкові квітки білі. Трубчасті квітки світло-жовті. Плоди 1.5–2 мм, 5–8-ребристі. 2n = 18, 54 [5] [6] .

Середовище проживання [ ред. | ред. код ]

Батьківщиною є Вірменія, Азербайджан, Грузія, пн.-зх. Іран, пн. Ірак, сх. Туреччина; вид інтродукований у багатьох країнах Європи (у т. ч. Україні); вид натуралізований в Аргентині, США, південній Канаді, Кіпрі, деяких країнах Європи (у т. ч. на півострові Крим) [1] [7] .

Історія [ ред. | ред. код ]

На території України кануфер як пряно-смакова рослина відома з XVI ст. і широко застосовувалася в традиційній кухні та народній медицині. Наші пращури надавали рослині магічної сили внаслідок її лікувальних властивостей. Кануфер має седативні, спазмолітичні, протисудомні, вітрогонні, дезінфікуючі, антигельмінтні властивості, стимулює виділення шлункового соку.

Важливе значення рослина займала у обрядових традиціях українського етносу: вважалася однією з головних рослин на Зелені свята разом з чебрецем, м’ятою, аїром та мелісою. Вважалося, що освячена зелень захищає родину, а пижмо оберігає від злих сил та наврочень.

Традиційно настій кануферу використовували також у садівництві у боротьбі з комахами-шкідниками. При цьому порошок абсолютно нешкідливий для людини та теплокровних тварин. Кануфер бальзамічний та його кулінарне використання були популярними у радянський період.

Нині рослина на території України малопопулярна і практично зникла з традиційної кухні, внаслідок заміни більш популярними та доступним спеціями. Майже зникла і традиція використання свіжого листя у кулінарних та обрядових практиках. Зникає рослина і з садів, тому знайти маточні кущі складно. Лише поодинокі ентузіасти, які усвідомлюють культурну цінність рослини, зберігають традиції її вирощування та використання.

Кулінарне застосування [ ред. | ред. код ]

Для кулінарних цілей збирають нижнє листя без черешків, сушать у літній кухні чи на горищі при помірній температурі та хорошій вентиляції. Готову сировину розтирають у ступці та зберігають у герметично закритому темному посуді.

Рослину використовують у складі сухих пряно-ароматичних сумішей як добавку до салатів, для ароматизації рибних та інших страв та напоїв (узвару, квасу та компотів),приправляють солодкі страви, кондитерські вироби та використовують при виробництві сирів. На порошку кануфера настоюють рослинні олії, які набувають «бальзамічного аромату».

Свіже листя традиційно додавали в пиво та квас для надання пряного смаку, в соління, маринади грибів, при квашенні овочів та яблук, заварювали чай. Квіткові бруньки маринували. [8]

Синонім [ ред. | ред. код ]

Balsamita major Desf.
Balsamita suaveolens Pers.
Balsamita vulgaris Willd.
Chamaemelum balsamita (L.) E.H.L.Krause
Chrysanthemum balsamita (L.) Baill.
Chrysanthemum grande (L.) Hook.f.
Chrysanthemum grandiflorum (Desf.) Dum.Cours.
Chrysanthemum majus (Desf.) Asch.
Chrysanthemum tanacetifolium (Desr.) Dum.Cours.
Chrysanthemum tanacetum Vis.
Leucanthemum balsamita (L.) Over
Matricaria balsamita (L.) Desr.
Pyrethrum majus (Desf.) Tzvelev

Примітки [ ред. | ред. код ]

1. ↑ абGRIN. Архів оригіналу за 11 січня 2022 . Процитовано 10.02.2021 . (англ.)
2. ↑Кващук О. В., Хоміна В. Я., Комарніцький В. М. Лікарське рослинництво. — Кам'янець-Подільський : Медобори, 2011. — 256 с.
3. ↑ абТалько-Гринцевич Ю. Нариси народної медицини українців Південної Русі. — Краків, 1893.
4. ↑Balsamita major // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
5. ↑Tanacetum balsamita. Flora of North America. efloras.org. Архів оригіналу за 25 липня 2020 . Процитовано 10.02.2021 . (англ.)
6. ↑ Vít Grulich (2019). Tanacetum balsamita. botany.cz. Архів оригіналу за 24 лютого 2020 . Процитовано 10.02.2021 . (чеськ.)
7. ↑The Euro+Med Plantbase Project . Процитовано 10.02.2021 . (англ.)
8. ↑Ковчег смаку. Україна
9. ↑The Plant List. Архів оригіналу за 26 липня 2020 . Процитовано 10.02.2021 . (англ.)

Це незавершена стаття про айстрові. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.