Що таке патологічний стан людини?

Патологі́чний стан — це сукупність патологічних змін в організмі, які виникають внаслідок розвитку патологічного процесу. У вузькому розумінні слова — це стійке відхилення від норми, яке має біологічно негативне значення для організму (стан після ампутації кінцівок, рубець, втрата зубів тощо).

Що властиве для типового патологічного процесу?

Патологічний процес характеризується: стереотипністю, універсальністю, відносним полісилогізмом і автохтонністю, еквіфінальністю, а також характерною онтогенетичною динамікою.

Як класифікують хвороби?

На практиці застосовують такі класифікації: етіологічна, топографо-анатомічна, за віком і статтю, екологічна, за спільністю патогенезу. З 1970 р. використовується Міжнародна класифікація хвороб (МКХ), прийнята ВООЗ. Сьогодні діє МКХ-10 (10-го перегляду).

Патологічний процес

Патологічний процес — закономірна динамічна сукупність складних рефлекторних реакцій в тканинах, органах та системах, спрямованих на компенсацію впливу і/або наслідків впливу подразника (шкідливого чинника) [1] [2] . Патологічний процес характеризується: стереотипністю, універсальністю, відносним полісилогізмом і автохтонністю, еквіфінальністю, а також характерною онтогенетичною динамікою. [3]

Ключові характеристики патологічних процесів [ ред. | ред. код ]

1. Стереотипність — наявність характерних рис типового патологічного процесу незалежно, в якому органі чи тканині він відбувається, яка причина його викликає.
2. Універсальність — патологічні процеси можуть протікати в структурі різних нозологічних одиниць.
3. Відносна поліетіологічність — відносність причинності пускового фактора патологічного процесу (причинний фактор виконує лише пускову, тригерну роль і не є постійно діючим).
4. Автохтонність — властивість патологічного процесу саморозвиватися незалежно від продовження дії його причинного фактора.
5. Еквіфінальність — множинність різних молекулярних і клітинних механізмів реалізації типового патологічного процесу, що призводять до однакового шляху його розвитку і вирішення (Б. Г. Режабек).
6. Онтогенетична динаміка — еволюційне вдосконалення механізмів регуляції і енергетичної економічності перебігу патологічного процесу (І.І.Мечников).

Патологічні процеси, для яких характерні всі перераховані ознаки, називаються типовими патологічними процесами. Прикладами патологічних процесів є:

Див. також [ ред. | ред. код ]

Примітки [ ред. | ред. код ]

1. ↑ Михайлов В. В. Основы патологической физиологии: Руководство для врачей. М.: Медицина, 2001, 704 с.
2. ↑ Левицкий П. Ф. Патофизиология: Учебник: В 2 т. — 2-е изд., испр. и доп., — М.: ГЭОТАР-МЕД, 2003. — т.1. — 752 с.
3. ↑ Зайчик А. Ш., Чурилов Л. П. Общая патофизиология (с основами иммунопатологии). Учебник для студентов медВУЗов. — СПб.: 2005. — ЭЛБИ-СПб, 652 с.

Патологічний стан

Патологі́чний стан — це сукупність патологічних змін в організмі, які виникають внаслідок розвитку патологічного процесу. У вузькому розумінні слова — це стійке відхилення від норми, яке має біологічно негативне значення для організму (стан після ампутації кінцівок, рубець, втрата зубів тощо).

Патологічний процес і патологічний стан пов'язані між собою.

Можливі наступні варіанти взаємозв'язку цих двох категорій:

1. Патологічний процес без патологічного стану. На початкових етапах дії патогенного фактора патологічний процес може розвиватися, але завдяки захисним компенсаторним реакціям відхилень від норми ще немає.
2. Патологічний процес проявляється патологічними станами. Це найпоширеніший варіант зв'язку.
3. Патологічний стан без патологічного процесу. Патологічний процес уже завершився, а патологічний стан залишається надовго.

Ацидозіз (англ. acidosis) — патологічний стан, при якому концентрація субстанцій в рідині тіла, що можуть давати йони Н + , є нормальною, а рН крові є нижчою від норми.

Джерела [ ред. | ред. код ]

Література [ ред. | ред. код ]

• Глосарій термінів з хімії // Й.Опейда, О.Швайка. Ін-т фізико-органічної хімії та вуглехімії ім. Л. М. Литвиненка НАН України, Донецький національний університет — Донецьк: «Вебер», 2008. — 758 с. — ISBN 978-966-335-206-0