Коли краще садити ожину?

На відміну від інших розоцвітих культур, найчастіше висаджується ожина навесні, а не восени – в кінці квітня або на початку травня, коли прогріється ґрунт. Знайдіть для неї добре освітлюване сонцем і захищене від вітру місце, оскільки вітер може травмувати листя та ягоди ожини і перешкодити запиленню квіток. Кеш

Коли можна садити ожину восени?

В який час і куди садити ожину Восени висадка можлива з кінця вересня по кінець листопада. Для ожини вибирають сонячне місце, яке добре захищене від вітру. Це дуже важливо, тому що вітер може пошкодити листя, пагони, перешкодити процесу запилення.

Що робити з ожиною восени?

Обрізку ожини, що стелиться, проводять восени, повністю вирізаючи пагони, які вже плодоносили. Розподіляють молоді та дворічні гілки підв'язкою на шпалері: з одного боку намотують на дріт однорічну поросль, з іншого — гілки, що плодоносять. Здорові пагони не ламаються й не ушкоджуються під час скручування. Кеш

Ожина (підрід)

Ожина звичайна (Rubus fruticosus) та сотні інших видів та підвидів.

Ожи́на (Rubus, раніше — Eubatus; народні назви виприни, бамбара, бамбера, драпаки, ведмеді) — підрід рослин, поширений майже по всьому світу. Має вигляд чагарників до 3 м заввишки і дає м'які плоди, популярні для виготовлення варення та вина.

Ожина — близько споріднена з малиною, морошкою і малиною пурпуровоплідною (японською), відноситься до родини розоцвітих. Дикі ягоди кислуваті, тьмяно-чорні з сизим нальотом сидять по кілька плодиків на одному ложі. Культурна ожина неколюча, усипана дуже великими ягодами, за смаком варіює від водянистої кислуватої до солодкої.

Ожина — найврожайніша зі всіх напівчагарників, дуже витривала і цінна культура. Водночас систематично недоглянута ожина стає злісним бур'яном, особливо в районах з дерново-підзолистими та лісовими ґрунтами.

І. В. Мічурін з дикої ожини вивів культурну великоплідну. Шляхом відбору сіянців ожини він отримав відомий сорт малини «техас» з дуже великими плодами.

Зміст

Лікувальні властивості ожини [ ред. | ред. код ]

Ожина сиза має протизапальні, бактерицидні, заспокійливі, кровоочисні та загальнозміцнювальні властивості. Найчастіше ліки з цієї рослини вживають при порушеннях нервової системи (неврозах, істеріях), склерозі, недокрів'ї, застуді, а також для збільшення статевого потягу.

Ягоди, листки й корінь ожини мають жарознижувальну, потогінну, зміцнювальну й заспокійливу дію.

Листя має антисептичну, в'яжучу, кровоспинну, потогінну, ранозаживляючу дію; корінь — в'яжучу, кровоспинну; сік з кореня — сечогінну дію, а настій листя характеризується закріпляючим моторику кишківника ефектом.

Декоративна роль [ ред. | ред. код ]

Особливо цінувалася у 60–80ті роки у Західній Європі.

У наш час стала міським бур'яном великих європейських міст.

Злісний бур'ян — ожина, що проросла з ягід культурних рослин. Вона поєднує у собі колючість, швидкість захоплення територій, тіньовитривалість дички і міцність, товщину пагонів, властиву культурним рослинам. У Німеччині, Франції, західній Польщі колишня масова мода на ожинові живоплоти призвела до того, що майже всі залізничні насипи, стіни набережних, промзони, пустирі вкриті кількаметровим шаром ожинових непролазних хащів.

Таке її поширення забезпечується птахами, які поїдають ягоди.

Ожина в Біблії [ ред. | ред. код ]

Існує думка, що неопалимою купиною, в якій ангел Господній постав перед Мойсеєм, був кущ ожини:

Ожина стала «символом чистоти» Діви Марії, яка «породила полум'я божественної любові».

Ожина у фольклорі [ ред. | ред. код ]

У Англії існує повір'я, що збирання ожини після 11 жовтня може принести нещастя. Вважається, що саме цього дня диявол плює на ягоди ожини, тож той, хто їх скуштує, буде осквернений. [1] [2] [3] .

За кельтською міфологією ожина використовувалася для налаштування зв'язку з феями. Ожина й виноград уживалися в заклинаннях на багатство, тому є повір'я: якщо покласти на вівтар ці ягоди, багатство примножиться. Можливо, воно пов'язане з тим, як швидко розростаються пагони ожини. Споживання ожини вважалося магічною дією, яке покращує пам'ять і сприяє зосередженню.

Вирощування ожини у світі [ ред. | ред. код ]

У багатьох країнах ожину вирощують у промислових масштабах. Лідером з вирощування цієї культури є Північна Америка — понад 65 тис. тонн, з яких у США — 35 тис. тонн. Тут діють селекційні програми, які удосконалюють вже існуючі та створюють нові сорти ожини. Європа вирощує 47 тис. тонн ожини, у тому числі Сербія — 27,5 тис. тонн, Угорщина — 13 тис. тонн. Значний обсяг цієї ягоди виробляють в Англії, Румунії, Польщі, Німеччині і Хорватії. В Україні ожина менш поширена у садівництві, проте за останні роки спостерігається позитивна тенденція зацікавленості цією культурою, як садівниками-аматорами, так і приватними підприємцями.

Див. також [ ред. | ред. код ]

Примітки [ ред. | ред. код ]

1. ↑ Radford, Edwin; Radford, Mona A. (2004). The Encyclopedia of Superstitions (англ.) . Kessinger Publishing. с. 39. ISBN978 1417976553.
2. ↑Michaelmas (англ.) . Historic UK. Архів оригіналу за 3 листопада 2012 . Процитовано 27 жовтня 2012 .
3. ↑Michaelmas Traditions (англ.) . Black Country Bugle. 07/10/2010. Архів оригіналу за 3 листопада 2012 . Процитовано 27 жовтня 2012 .

Джерела [ ред. | ред. код ]

Посилання [ ред. | ред. код ]

• Ожина — рослина для ледачих. Агротехніка вирощування ожини
• Ожина // Українська мала енциклопедія : 16 кн : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Буенос-Айрес, 1962. — Т. 5, кн. IX : Літери На — Ол. — С. 1197. — 1000 екз.
• Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Ожина (підрід)

Це незавершена стаття про трояндові. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

Ожина звичайна

Ожина сиза, або звичайна (Rubus caesius L.; місцеві назви: ожинник, глуха малина) — кущ родини розових (Rosaceae) 0,5 — 1,5 м заввишки.

Зміст

Біоморфологічна характеристика [ ред. | ред. код ]

Річні пагони дугоподібно вигнуті, циліндричні, з сизим нальотом, густо вкриті прямими або вигнутими шипиками. Верхівки пагонів, пригинаючись до поверхні ґрунту, здатні укорінюватись. Листки трійчасті, з обох боків розсіяноволосисті, з широколанцетними прилистками, листочки по краю неправильно надрізано-зубчасті. Квітки великі (до 3 см у діаметрі), білі, зібрані в негусті щитки, квітконоси довгі, тонкі. Чашолистків і пелюсток по чотири-п'ять. Тичинок і маточок багато, зав'язь верхня. Плід — складна кістянка (до і см у діаметрі), тьмяно-чорна, соковита, вкрита сизим нальотом. Кісточка сплюснута, з гачкоподібним, загостреним кінчиком.

Росте в підліску мішаних і листяних лісів по берегах озер, річок, на вирубках, по балках. Тіньовитривала рослина. Період цвітіння розтягнутий з травня по серпень, плоди достигають через 4—6 тижнів після цвітіння.

Поширена ожина сиза майже по всій Україні, заготовляють у районах поширення. Запаси значні, особливо на Поліссі і в північно-західних районах Лісостепу.

Практичне використання [ ред. | ред. код ]

Харчова, медоносна, лікарська, кормова, фарбувальна, танідоносна, декоративна рослина.

Плоди вживають у їжу свіжими і сушеними, використовують також для приготування варення, сиропів, вина, безалкогольних напоїв, екстрактів, желе, мармеладів. Вони містять цукри (6-6,8 %), яблучну, лимонну, винну і саліцилову кислоти (0,96 %о), дубильні й азотисті сполуки, мінеральні речовини, вітаміни С, Е і каротин. Насіння містить 9—12 % жирної олії.

У народній медицині плоди здавна ціняться як кровоочисний, протиглисний засіб та засіб, що поліпшує перистальтику кишок. Плодами лікують катари кишок, болі в шлунку, криваві проноси. Вони вважаються протигнильним засобом. Листки ожина в суміші з квітками нагідок, травою хвоща, вербени і дубовою корою рекомендуються при запаленнях шкіри, лишаях, екземі, грибкових хворобах. Корені, вириті навесні і зварені з медом, рекомендуються від водянки. Листки застосовують як потогінний і антицинготний засіб, для полоскання горла, порошок з листків — для засипання ран.

Ожина — добрий медонос, дає багато нектару і пилку. Мед світлий, прозорий, з слабким ароматом. Медопродуктивність 20—25 кг з 1 га.

Пагони й листки ожини містять таніди (4−7 %), придатні для дублення шкур. Сік з плодів використовують для підфарбування вин, з кислотами він дає червоний колір, а з лугами — синій. Він придатний для фарбування тканин у фіолетовий, ніжно-рожевий, коричнево-фіолетовий кольори. Як декоративна рослина ожина придатна для вертикального озеленення, прикриття стін і альтанок.

Збирання, переробка та зберігання [ ред. | ред. код ]

Збирають плоди вручну в маленькі 3—5 кілограмові кошики. Свіжі плоди зберігають протягом трьох-п'яти днів. Сушать їх на сонці або в вогневих сушарках при температурі 55–60°. Висушені плоди тривалий період не втрачають своїх смакових і поживних якостей. Зберігають їх у картонних ящиках або паперових мішках. Плоди близьких видів ожин використовують так само, як і ожини сизої.

Див. також [ ред. | ред. код ]

Джерела [ ред. | ред. код ]

Посилання [ ред. | ред. код ]

• Ожина сиза // Лікарські рослини : енциклопедичний довідник / за ред. А. М. Гродзінського. — Київ : Видавництво «Українська Енциклопедія» ім. М. П. Бажана, Український виробничо-комерційний центр «Олімп», 1992. — С. 305. — ISBN 5-88500-055-7.

Подібні статті

Останні статті