Опис та характеристика рослини Кульбаба лікарська

Кульбаба лікарська (Taraxacum officinale Wigg) — багаторічна трав'яниста рослина роду кульбаба (Asteraceae) родини айстрових (Asteraceae).

Кульбаба — бур'ян, що з'являється повсюдно ранньою весною. Це одна з найпоширеніших рослин на Землі.

Листя кульбаби багаті фосфором, кальцієм і залізом, містять багато протеїнів, що підвищує їх поживність. Їх використовують в приготуванні салатів, а також у маринованому вигляді. Просмажені коріння рослин другого року використовують для приготування кавового напою.

Листя, квіти, корені кульбаби лікарської використовують в народній та офіційній медицині, в косметологіїї.

Кульбаба лікарська - цінна рослина для раннього збору бджолами пилку та нектару.

У давнину листя і коріння кульбаби використовували як засіб, що збуджує апетит, сечогінний і відхаркувальний, а також при хворобах шлунку. Для вживання кульбаби в їжу необхідно брати коріння і листя тільки молодої рослини. Кульбаба лікарська може допомогти в лікуванні захворювань печінки, каменів у жовчному міхурі і нирках, а також є хорошим помічником при атеросклерозі, запальних захворюваннях нирок.

Використовувати у якості лікувального засобу кульбабу можна і при інтоксикаціях, отруєннях, холециститі, цирозі печінки, набряках різного походження, поганому апетиті, низькому рівні калію, гастриті із зниженою кислотністю і навіть при захворюваннях суглобів. Завдяки цілющим речовинам, які містяться в кульбабі, цю рослину цілком можна використовувати для лікування атеросклерозу, цукрового діабету, а також як сечогінний засіб при жовчнокам’яній і нирковокам’яній хворобах, а як допоміжний засіб — при лікуванні анемії, недокрів’ї. Також кульбаба є відмінним ранозагоювальним засобом і може застосовуватися в терапії.

У кульбаби є і ще одна дуже хороша властивість – антитоксична, ця рослина здатна стимулювати роботу серцево-судинної системи. Також дуже корисна при лікуванні артритів і в якості препарату, який допомагає видалити бородавки.

Кульбабу застосовують для лікування захворювань шкіри, при знешкодженні укусів отруйних комах.

Властивості кульбаби настільки різноманітні, що роблять цю рослину цілющою, здатною стимулювати працездатність, усувати підвищену стомлюваність і втому.

У кульбаби є сік, який можна віднести до розряду самих цілющих, тонізувальних і зміцнювальних засобів. Сік кульбаби ще можна відносити до необхідних засобів нейтралізації надмірної кислотності і нормалізації лужного складу організму. При захворюваннях хребта, кісток, для підвищення міцності зубів, для боротьби з пародонтозом добре допомагає свіжий сік кульбаби, який був отриманий з коренів і листя рослини в суміші з соком моркви та листків ріпи.

На другий рік життя з квітня до вересня.

Масове цвітіння в травні, окремо квітучі рослини зустрічаються до осені. Плоди дозрівають в червні - серпні. Нерідко спостерігається повторне цвітіння і плодоношення протягом усього літа.

Розмножується насінням і вегетативно.

– до 12 тис. насінин на одній рослині. Відомостей щодо термінів збереження життєздатності насіння в ґрунті немає.

у межах температур 2–22°С, сходи з насіння з'являються із глибини 4–5 см у березні–травні. У перший рік утворюється розетка і корінь. У верхній частині кореня можуть з'являтися відростки, які дають нові рослини. Подрібнені частини кореня також здатні укорінюватись і давати нові рослини.

На просторах України росте близько двохсот видів кульбаби, особливо поширена кульбаба лікарська, різновидів якої близько ста. Кульбаба – одна із найбільш невибагливих і поширених рослин. Зустрічається повсюди в Європі і Азії, дещо рідше – в Південній і Північній Америці, Австралії. Росте на свіжих і вологих супіщаних, суглинних і глинистих ґрунтах на луках, галявинах, лісових галявинах, вирубках, по узбіччях доріг, в садах і городах, посівах.

Будова рослини

Стебла квіток безлисті, порожнисті, зверху павутинясті, при зламі виділяють молочний сік, висотою 15-30 см, закінчуються поодинокими великими кошиками.

Листки (до 25 см завдовжки) у прикореневій розетці, численні, притиснуті до ґрунту або висхідні, зісподу опушені або голі, стругоподібні, перистолопатеві або перистороздільні з широкотрикутними вниз спрямованими частками, часто з рожевою середньою жилкою. Жолобки на листках збирають вологу і направляють її струмками до кореня.

Корінь кульбаби стрижневий, довгиий, гіллястий, до 30 см в довжину. Головний корінь відносно товстий, зазвичай вертикальний, малогіллястий. Корені, розрізані на шматочки навіть у півсантиметра, дають листочки і потім цілі рослинки.

Суцвіття - кошик з квітами: кожна квітка має вигляд трубочки з п'ятьма зрощеними пелюстками, з прирослими до них п'ятьма тичинками, бічні квітки мають пелюстки, які виросли в довгі язички. Кошики великі (20-25 мм завдовжки, 7—10 мм заввишки) з дзвоникуватою багаторядною обгорткою, зовнішні листочки якої відігнуті донизу. Квітколоже голе.

Квітка має вигляд трубочки з п'ятьма зрощеними пелюстками, з прирослими до них п'ятьма тичинками, бічні квітки мають пелюстки, які виросли в довгі язички. Тичинок п'ять, маточка одна, стовпчик один з дволопатевою приймочкою, зав'язь нижня. Усі квітки язичкові, яскраво-жовті або світло-жовті, рідко червонуваті, сидять на плоскому квітколоже, суцвіття оточене подвійною обгорткою, внутрішні листочки якої дивляться вгору, а зовнішні відігнуті вниз.

Плід — світла веретеноподібна циліндрична сім'янка (до 3 мм завдовжки), зверху гострозубчаста, з багаторядним білуватим чубком.

Подібні статті

Останні статті