Як швидко вилікувати коросту?

Найчастіше лікарі призначають сірчану мазь, розчин кротамітона або перметрина – ці засоби наносяться зовнішньо і здатні швидко знищити коростяного кліща і його личинки.

Що робити при корості?

Типова короста лікується легко і швидко. Лікування корости здійснюється за допомогою акарицидних мазей зовнішнього застосування (крім цього, можуть застосовуватися сірчана мазь, розчин кротамітона або перметрина). Кеш

Що приймати від корости?

Коростяний кліщ ефективно усувається за допомогою таких препаратів: Бензилбензоат Фармак, крем 250 мг/г, туба 40 г; Перметринова мазь 4%, 40 г; Перметрин, розчин нашкір.

Короста

Короста – паразитарне захворювання шкіри, контагіозний дерматоз. У людини, хворобу спричиняє мікроскопічний кліщ Sarcoptes scabiei.

Патологія давня, про неї згадують давні греки та китайці. Зберігає свою актуальність і нині: за різними даними, до 72 % людей у ​​світі хоча б раз у житті перехворіли на коросту або зіткнуться із цією проблемою. Захворюваність вища серед молодих людей до 29 років та дітей (їхня частка в загальній кількості хворих сягає 24 %).

І, хоч сучасна дерматологія знає, як лікувати коросту, не можна вважати хворобу невинною: захворювання заразне для оточення, може призвести до тяжких наслідків.

Класифікація

Загальноклінічної класифікації корости не існує, проте для неї властиві кілька варіантів перебігу. Це потрібно враховувати, щоби повністю вилікувати паразитарний дерматоз.

• класична, неускладнена, з типовими симптомами та проявами;
• стерта, має менше клінічних проявів, проте людина хворіє, і здатна заражати інших;
• ускладнена, коли на кліщову інвазію нашаровується інша патологія (алергічний дерматит, бактеріальна інфекція).

Крім цих форм, існують ще кілька атипових варіантів патології:

• без ходів, коли кліщі не проникають у глибокі шари епідермісу;
• короста охайних, її особливість у тому, що люди постійно змивають кліщів із поверхні шкіри, але внутрішньодермальні паразити залишаються і можуть заражати інших;
• норвезька – виникає в людей із порушенням імунітету;
• вузликова або постскабіозна лімфоплазія, це, власне, не короста – симптоми можуть розвиватися вже після знищення кліщів, але шкіра реагує на їхні екскременти та продукти розпаду паразитів;
• псевдосаркоптоз або псевдокороста – її збудниками стають не Sarcoptes scabiei, а інші види кліщів, котрі зазвичай вражають тварин.

Псевдокороста – єдиний варіант захворювання, коли людина може одужати сама. Для цього потрібно лише припинити контакт із джерелом інфекції. У решті випадків, людині треба звертатися по медичну допомогу, причому якомога швидше, щоб не стати причиною зараження всієї сім’ї.

Причини виникнення

Головна та єдина причина корости в людини – кліщ Sarcoptes scabiei. Він передається через прямий тілесний контакт, побутові предмети, постільну білизну та одяг.

Потрапивши на шкіру, паразити вгризаються в епідерміс, досягаючи зернистого шару дерми. Цими ж тканинами живляться, проїдають ходи завдовжки кілька міліметрів або, навіть, сантиметрів.

Щовечора кліщі виповзають на поверхню епідермісу, де спарюються і знову вгризаються углиб шкіри. Під час створення ходу, залишають у ньому екскременти, а самиці ланцюжком відкладають яйця.

З часом, із кладки вилуплюються личинки й вибираються на поверхню шкірних покривів, де вже самі вгризаються в епідерміс, дозрівають та перетворюються на дорослих особин. Наплід однієї самиці може виходити з одного ходу впродовж 1,5 місяців.

Такі особливості життєвого циклу призводять до появи характерної симптоматики процесу. Природно, особини, котрі виповзли на шкіру, обсіменяють собою одяг і ліжко, завдяки чому заражаються інші люди.

Симптоми та клінічні прояви

Інкубаційний період для корости становить від 1 доби до 2 тижнів, у середньому – 8–12 днів. За цей час кількість паразитів збільшується у багато разів, організм не може їх ігнорувати.

• сильний свербіж, котрий посилюється ввечері та вночі, коли паразити виходять на шкіру для спарювання;
• у ділянках свербежу з’являються коростяні ходи – ланцюжок везикул (пухирці в місцях виходу та входу паразитів);
• ходи утворюють лінії білуватого або брудно-сірого кольорів.

Коли в людини виникає короста, початкова стадія саме так і проявляється: свербіж, лінії ходів.

Зазвичай, симптоматика з’являється на ділянках тіла із тонкою шкірою:

• кисті;
• міжпальцеві проміжки;
• променево-зап’ясткові суглоби;
• ліктьові згини;
• стопи;
• тулуб (живіт);
• міжсідничні складки та крижова ділянка (ромб Міхаеліса);
• у жінок можуть уражатися молочні залози;
• у чоловіків – статеві органи.

Під час прогресування корости, площа уражень розширюється. Змінюється і вигляд висипки: з’являються папули, тріщини, утворюються кірочки та ерозії.

Свербіж залишається і тільки посилюється. Людина мимоволі розчісує уражені місця, через що можуть з’являтися точкові крововиливи. Також екскоріації є воротами для бактеріальних інфекцій, що значно змінює клінічну картину хвороби, вона стає атиповою.

У разі ослабленого імунітету розвивається норвезька або крустозна короста. Процес характеризується масивністю, різноманітним висипом (папули, пустули, лусочки та кірочки).

Перебіг тривалий, роками. У разі такої затяжної хвороби, товщина кірок може досягати 2–3 см, уражаються нігті та волосся, розвивається алопеція. Що цікаво – такі пацієнти із часом до свербежу звикають і він перестає бути головним симптомом, через що діагностика ускладнюється.

Особливості захворювання в дітей

Через незрілість шкірного покриву та імунної системи, перебіг коростяної інвазії в дітей не завжди такий, як у дорослих, більш виражені запальні явища. Головні відмінності:

• висипання локалізуються не в типових місцях (волосиста частина голови, шия, долоні та стопи);
• коростяні ходи виражені більш яскраво;
• висипання мають вигляд пухирців, великих пухирів;
• через сильну сверблячку діти погано сплять, немовлята – не набирають вагу, вередують;
• у немовлят можливе ураження нігтьових пластинок, що на вигляд нагадує грибок нігтів.

Іноді короста в дітей набуває пемфігоїдної форми: великі пухирі розміром до волоського горіха із прозорою рідиною всередині. Також, у дитячому віці, коростяний висип буває подібним до кропив’янки, різних варіантів екземи.

Рекомендуємо звертати увагу на висипання в дітей і обов’язково показати дитину дитячому дерматологу з появою перших висипань. Фахівець Universum clinic проведе нескладну та точну діагностику, що дасть змогу розпочати ефективне лікування корости.

Діагностика

За типового перебігу, щоб встановити діагноз корости, буває достатньо опитування та огляду. Дерматолог бачить характерні ходи, люди скаржаться на свербіж, сильніше ввечері, часто на прийом приходять одразу всією сім’єю з однаковими симптомами.

Додаткові дослідження проводяться в разі необхідності:

• дерматоскопія;
• різні методи пошуку кліщів для підтвердження діагнозу під мікроскопом;
• проби із молочною кислотою;
• зішкріб та лабораторні тести в сумнівних випадках (підозра на екзему, інфікування).

В Universum clinic, діагностика триває лише кілька годин. Й одразу ж призначається терапевтичний курс, завдяки якому вдається позбавити пацієнта хвороби й запобігти поширенню паразитарної інфекції.

Лікувальні заходи

У складі лікування, головне значення мають протикліщові (акарицидні, скабіцидні) препарати для місцевого застосування:

• емульсія бензилбензоату;
• сірчана мазь;
• обробки перметрином;
• протисвербіжні засоби.

Потрібно пам’ятати, що ці препарати допомагають лише від корости. Якщо використовувати їх самостійно, без верифікованого діагнозу, стан здоров’я можна тільки погіршити.

На початку курсу можливе посилення свербежу, це не привід припиняти терапію. Також буває посилення симптомів після лікування (постскабіозна лімфоплазія), у таких випадках допомагають антигістамінні препарати.

Важливо виконувати всі призначення лікаря та санувати осередок інфекції:

• обробляти навіть зовні здорову шкіру;
• щодня міняти одяг та постільну білизну;
• всі речі прати за високої температури води;
• м’які іграшки закрити в поліетиленовий пакет і не торкатися їх три доби;
• меблі пропилососити й два дні також їх не торкатися.

Мазі з кортикостероїдами протипоказані: якщо в людини короста, лікування гормональними протизапальними послаблює запальні явища та свербіж, але призводить до прогресування патології.

Профілактика

Щоб уникнути первинного зараження, необхідно намагатися обмежити тілесні контакти з малознайомими людьми. На жаль, це не завжди можливо, і ризик захворіти зберігається завжди.

Вторинна профілактика – після курсу лікування з’явитися до дерматолога ще раз через 3 дні та через 10 діб. Це необхідно, щоби переконатися, що осередок інфекції повністю очищений, кліщів не залишилося в ліжку, на одязі, і вони не спричинили рецидиву.

Література

1. Sunderkötter C et al. Scabies: Epidemiology, Diagnosis, and Treatment. Dtsch Arztebl Int. 2021 Oct 15;118(41):695-704. doi: 10.3238/arztebl.m2021.0296. PMID: 34615594; PMCID: PMC8743988.
2. Palaniappan V et al. Crusted Scabies. Am J Trop Med Hyg. 2021 Mar 3;104(3):787-788. doi: 10.4269/ajtmh.20-1334. PMID: 33657012; PMCID: PMC7941825.
3. Karthikeyan K. Scabies in children. Arch Dis Child Educ Pract Ed. 2007 Jun;92(3):ep65-9. doi: 10.1136/adc.2005.073825. PMID: 17517973.

Оцініть статтю:

Рейтинг: 4,45 /5
Кількість оцінок: 219

Короста

Коро́ста (лат. scabies) — інфекційне паразитарне захворювання шкіри, яке супроводжується свербінням, розчухуваннями на шкірі, папульозними висипаннями. Щороку у світі реєструють до 300 млн випадків корости.

Зміст

Етіологія [ ред. | ред. код ]

Збудник корости — кліщ (Sarcoptes scabiei), який паразитує у верхніх шарах шкіри, носієм є тільки людина. Життєвий цикл складається з двох періодів:

Ходи в роговому шарі шкіри хворого на коросту прокладають запліднені самиці та личинки — німфи. Личинки виходять із ходів і занурюються у вічка волосяних фолікулів та під лусочки рогового шару епідермісу. Період розвитку кліща від личинки до дорослої особини відповідає появі на шкірі хворого дрібних фолікулярних папул, поодиноких везикул, ледве помітних ходів. У день запліднена самиця перебуває в ходах у спокої, а ввечері, переважно між 18 і 21-ю годинами, прогризає нові ходи. Таким чином, посилення свербіння ввечері та вночі пояснюють добовим біоритмом життєдіяльності коростяного кліща.

За межами організму людини коростяний кліщ живе 3-5 діб, цим пояснюють рідкість непрямого способу зараження. Кліщ гине за температури вище 50 °C, тому кип'ятіння білизни чи прасування її гарячою праскою вбиває його. Кліщі та їхні личинки практично відразу гинуть за температури нижче нуля, це можна використати в зимовий період для дезінфекції матраців, виставивши їх на мороз.

Епідеміологічні особливості [ ред. | ред. код ]

Джерелом зараження є хвора на коросту людина. Основний механізм передачі — контактний. Шлях поширення хвороби — побутовий. Це може відбутися у разі безпосереднього контакту з хворою людиною (сон в одному ліжку, статеві контакти тощо) або через речі, якими користувався хворий (постільна і натільна білизна, одяг, рушники, рукавички, іграшки, гроші тощо). Трапляються нечисленні випадки зараження коростою в лазнях, душових, готелях, поїздах, на пляжах.

Зараження відбувається переважно у разі перенесення запліднених самиць на шкіру здорової людини. При цьому інкубаційний період хвороби вкрай короткий, оскільки паразити негайно починають прогризати ходи в роговому шарі епідермісу, що супроводжується свербінням. Заразитися можна також личинками, тоді клінічні прояви розвиваються приблизно через 2 тижні.

Чинники, які сприяють поширенню корости: утримання дітей у колективах (дошкільні дитячі заклади, інтернати, школи), міграція населення (туризм, сезонні роботи, відрядження), нехтування правилами особистої гігієни, пізнє звертання по медичну допомогу, нераціональне самолікування, діагностичні помилки лікарів, відсутність огляду і лікування контактних осіб тощо.

Клінічна симптоматика [ ред. | ред. код ]

Класична короста [ ред. | ред. код ]

Класична форма корости має такі клінічні симптоми:

• свербіння, яке посилюється увечері та вночі;
• характерні коростяні ходи на шкірі;
• поява папул, окремих везикул, розчухувань, кров'янистих кірок, які часто розміщені попарно або ланцюжком;
• характерне розташування елементів висипу.

Свербіння турбує не тільки на тих ділянках тіла, де заглиблюються кліщі, а й рефлекторно на інших. Воно посилюється з кожним днем і може набути поширеного характеру. Свербіння іноді може посилитися в процесі лікування корости або зберігатися після закінчення лікування внаслідок подразливої дії ліків. У такому разі його легко усунути шляхом застосування місцевих засобів.

Коростяні ходи найчастіше можна побачити на бічних поверхнях кистей і пальців, на згинальних і бічних поверхнях променево-зап'ясткових суглобів, ліктів, тильних поверхнях ступень. Це білуваті або бурого забарвлення лінії, які дещо виступають над рівнем шкіри, вони прямі або звивисті, завдовжки 0,5-10 см.

Атипова короста [ ред. | ред. код ]

Малосимптомна короста [ ред. | ред. код ]

Цей різновид корости (ще короста «охайних», короста «інкогніто») розвивається в осіб, які дотримуються правил особистої гігієни. У таких випадках коростяні ходи відсутні, а кількість елементів висипу незначна. Це міліарні фолікулярні папули, ізольовані везикули, окремі уртикарні елементи, кров'янисті кірочки, подряпини в типових для корости місцях локалізації, помірне або слабке свербіння лише вночі.

Лікована короста [ ред. | ред. код ]

Цей різновид корости спостерігають в осіб, яких неправильно чи недостатньо лікували протипаразитарними засобами, або в тих, яких лікували кортикостероїдними мазями, які зменшують вираженість запальних явищ і свербіж, але не виліковують коросту. При цьому клінічна симптоматика хвороби змінюється, і це ускладнює діагностику. Тому під час оцінки об'єктивних даних необхідно враховувати сам факт неадекватного лікування корости в анамнезі.

Короста без ходів [ ред. | ред. код ]

Рідкісна форма захворювання. Виявляють її у осіб, які протягом двох останніх тижнів контактували з хворими коростою. Спричинюють її личинки кліща. При огляді виявляють поодинокі папули в міжпальцевих проміжках (рідше на шкірі тулуба).

Норвезька короста [ ред. | ред. код ]

Цей різновид називають ще кірковою коростою. Дуже рідкісна і дуже контагіозна форма захворювання. На 1 см 2 шкіри можна знайти до 200 кліщів. Розвивається, як правило, на тлі зниження імунітету. Є СНІД-асоційованою хворобою. На шкірі утворюються масивні кірки, множинні коростяні ходи, з'являються поліморфні висипання (пустули, папули, везикули). Приєднання стафілококової інфекції супроводжується піодермією.

Короста у дітей [ ред. | ред. код ]

У дітей грудного і раннього дитячого віку спостерігають низку особливостей, не властивих перебігу корости у дорослих. Висипання локалізуються на будь-якій ділянці тіла, в тому числі на обличчі, шиї, волосистій частині голови і особливо на долонях та підошвах. Значна частина висипань зосереджується на шкірі нижніх кінцівок (стегна, гомілки, кісточки, внутрішні поверхні ступень). Можлива наявність бульозних елементів у типових місцях локалізації корости, особливо на долонях і підошвах. У разі корости в дітей грудного і раннього дитячого віку наявні уртикарні елементи, висипання більш соковиті з ексудативним характером. У ділянці міжпальцевих складок кистей, на бокових поверхнях пальців висипань може й не бути. У хворої дитини дуже виражений свербіж, що порушує сон. У грудних дітей коростяний кліщ може уражати нігті, вони потовщуються, стають крихкими, на поверхні їх утворюються поздовжні та поперечні тріщини. У дітей дошкільного віку клінічні прояви корости можуть бути мінімальними, коростяних ходів мало або вони незначно виражені.

Ускладнення [ ред. | ред. код ]

Внаслідок розчухувань шкіри можуть виникати гноячкові хвороби — стрептококове та змішане імпетиго, ектима, фолікуліти, фурункули, іноді з явищем екзематизації, дерматити.

У хворого може розвинутися постскабіозна лімфоплазія шкіри; постскабіозні вузлики виникають після або під час основної хвороби. Вузлики круглі або овальні з гладенькою поверхнею, щільної консистенції, поодинокі або множинні, за розміром від горошини до квасолини, мають синюшно-рожеве або буро-червоне забарвлення. Вони часто локалізуються на жіночих статевих органах, внутрішніх поверхнях стегон, животі, в ділянці пупка, пахвових ямках, довкола сосків, рідко — на внутрішніх вушних раковинах, повіках. Характерним є інтенсивне свербіння. Перебіг хвороби тривалий — упродовж місяців та років, але доброякісний. Для неї характерні спонтанний регрес і рецидиви на тих самих місцях, можливий розвиток вузликів і на інших ділянках. У крові можливий лімфоцитоз (до 45 %). Вузлики резистентні до місцевої терапії, в тому числі й протикоростяної. Ускладненнями перебігу корости також можуть бути дерматити, іноді з явищами екзематизації, які зумовлені лікуванням хвороби.

Можуть розвиватися ускладнення і з боку внутрішніх органів та крові. Так, коростяну нефропатію розглядають або як вияв імунологічного феномена, або як таку, що спричинює бактерійний чинник, зокрема бета-гемолітичний стрептокок. Можлива еозинофілія, на тлі ускладнення гноячковими хворобами — лейкоцитоз, підвищена ШОЕ.

Діагностика [ ред. | ред. код ]

Діагноз корости може встановити дерматолог при фізикальному огляді та підтвердити при мікроскопічному лабораторному дослідженні. Щоб взяти зішкріб, на уражену ділянку наносять гліцерин, потім скальпелем зіскрібають матеріал для аналізу. Оскільки тільки в кожному третьому випадку виявляють екскременти, яйця або самих кліщів, в інших клінічних випадках діагноз встановлює лікар на підставі клінічних проявів і скарг пацієнта.

Лікування [ ред. | ред. код ]

Як протипаразитарний засіб застосовують суспензію бензилбензоату або 33 % сірчану мазь. Лікування доцільно проводити у вечірній час, між 18 і 24-ю годинами, враховуючи біоритм життєдіяльності коростяного кліща. При цьому протикоростяні препарати діють безпосередньо на кліщів і личинок, а також потрапляють в організм кліща у разі прогризання ним ходів, що трапляється переважно увечері. Перед кожним втиранням препаратів рекомендують прийняти ванну чи душ. Цим досягається змивання личинок з поверхні шкіри, а також розм'якшення епідермісу, що сприяє проникненню препаратів у коростяні ходи чи елементи висипання. Також використовують судокрем, що містить бензилбензоат.

У дітей до 4 років застосовують 10 % суспензію бензилбензоату. Втирання проводять також у шкіру шиї, обличчя, волосистої частини голови, оскільки короста у малолітніх дітей уражає і ці ділянки. Під час лікування дітей треба остерігатися потрапляння суспензії в очі, щоб запобігти розвитку кон'юнктивіту.

Профілактика [ ред. | ред. код ]

• Контактним особам, не ураженим коростою, проводять одноразове лікування. У разі виявлення корости у дітей, які відвідують дитячі заклади, проводять огляд персоналу.
• Диспансерне спостереження за особами, що перехворіли на коросту, з повторним оглядом через 3-4 тижні.
• Білизну кип'ятять, прасують гарячою праскою, матраци виставляють на мороз.
• Активно виявляють джерело інфікування коростою.
• Забезпечують 100 % профілактичне лікування осіб, які контактували з хворими на коросту.
• Проводять повну дезобробку і дезінфекцію протягом першої доби.
• Проводять просвітницьку роботу серед населення.