Що лікує вільха?

Препарати вільхи застосовують у лікуванні шкірних захворювань - при екземі, дерматитах, фурункульозі, а також при опіках, травмах шкіри. Призначають настої шишок дерева при геморої. Такі лікарські засоби мають потогінну і болезаспокійливу дію. Кеш

Що за дерево вільха?

Ві́льха (Alnus) — рід дерев і чагарників родини березових (Betulaceae). Зарості вільхи називають вільшняками або вільшинами. Плід — однонасіннєвий горішок, сплюснутий і оточений вузьким крильцем. Горішки дозрівають до осені, але випадають з шишки лише наступної весни.

Де росте вільха в Україні?

Поширена майже по всій Україні, особливо на Поліссі, менше в Лісостепу і Карпатах, рідко трапляється в Степу, здебільшого по берегах великих річок, біля гирла Дністра, у плавнях Бугу і Дніпра, на березі Дніпровського лиману.

Вільха

Висота вільхи клейкої може досягати 35 метрів, а діаметр стовбура - до півметра. Дерево має гладку кору, у молодих дерев вона зеленувато-коричнева або червоно-бура. Тривалість життя рослини може становити від 150 до 300 років. Дерево має округле або оберненояйцеподібне листя. Листки клиноподібно звужуються до основи, а по краях у них можуть бути виїмки або зубчики. Для молодих листочків і бруньок характерна поява клейкого шару на поверхні. Рослина виробляє чоловічі та жіночі квіти. Чоловічі суцвіття зібрані в сережки темно-коричневого кольору, довжина яких сягає 7 мм. Жіночі суцвіття виглядають як шишкоподібні пензлики, розміщені на довгих ніжках. Період цвітіння рослини припадає на квітень до початку розпускання листя. Початок появи квітів вільхи - осінь. Плоди дерева утворюються з вересня по жовтень. Плодоносить вільха крилатими плодами, які висипаються з лютого по березень.

ПРАТ «ЛІКТРАВИ»

Склад

Супліддя вільхи містять дубильні речовини пірогалової групи, таніни, галову кислоту, органічні кислоти, флавоноїди, кумарини, алкалоїди.

Фармакологічна дія

Препарати вільхи мають протизапальну, в'яжучу, десенсибілізуючу і кровоспинну дію. Відвари і настої плодів рослини відрізняються дезінфікуючим ефектом. Також вони знімають больові відчуття при шкірних запаленнях.

Регіони проростання лікарської рослини

Зміст

Загальна інформація

Вільха клейка - великий чагарник або листопадне дерево, повсюдно поширене в Україні, Росії та Білорусі. У лікувальних цілях використовуються супліддя рослини.

З лікувальною метою найчастіше застосовують супліддя вільхи. Рідше використовують листя дерева і його кору. Корисні вільхи властивості пов'язані з наявністю в її складі дубильних речовин. Завдяки їм препарати з плодів рослини надають терпкий і кровоспинний ефект.

Заготівля сировини

Заготівлю суплідь вільхи здійснюють пізно восени або взимку. Для збору підходять зрілі шишки, в яких концентрація корисних речовин значно вища. Щоб заготовити супліддя, необхідно потрясти гілки і зібрати впали шишки. Заготівлю сировини можна проводити шляхом обрізання нижніх гілок рослини разом із супліддями, проте такий спосіб шкідливий для дерева, при цьому кількість непридатних шишок буде значно вища. Щоб прибрати непридатні супліддя, перед сушінням потрібно провести візуальний огляд зібраної сировини. Якісні шишки розкладають тонким шаром на папері або тканині й залишають у провітрюваному приміщенні. Зберігати готову сировину можна протягом 3 років.

Лікувальні властивості вільхи клейкої

Вільхи лікувальні властивості полягають в обволікуванні слизової щільною плівкою, яка захищає запалені ділянки від бактерій і механічних пошкоджень. Таким чином препарати рослини оберігають нервові закінчення від подразнення і знижують больовий синдром. Завдяки цій особливості супліддя вільхи використовують у медицині для лікування захворювань шлунково-кишкового тракту, зокрема ентероколіту, діареї. Також препарати вільхи можуть застосовуватися в лікуванні гострих інфекційних кишкових захворювань - наприклад, дизентерії. При цьому відвари і настої суцвіть вільхи сприяють зменшенню бродіння та нейтралізують гнильні процеси, тому їх можна використовувати при дисбактеріозі.

Препарати вільхи застосовують у лікуванні шкірних захворювань - при екземі, дерматитах, фурункульозі, а також при опіках, травмах шкіри. Призначають настої шишок дерева при геморої. Такі лікарські засоби мають потогінну і болезаспокійливу дію.

Вільха клейка та її користь

Завдяки здатності заспокоювати свербіж і вгамовувати біль препарати вільхи можуть застосовуватися при себорейній екземі та інших видах дерматологічних захворювань. Зовнішньо відвари плодів дерева здавна використовуються для нейтралізації алергічних реакцій шкіри та слизових оболонок. Бактерицидна і кровоспинна дія вільхи робить її ефективним засобом для зупинки кровотеч і обробки ран, опіків. Це також дозволяє вживати її як допоміжний засіб у лікуванні ангіни, тонзиліту, стоматиту, гінгівіту, інших запальних процесів слизової рота, гортані, ясен. За рахунок антиоксидантів у складі плодів дерева відзначається ефективність препаратів на їх основі у боротьбі з раннім старінням. Також вони можуть застосовуватися в профілактиці пухлин.

Тонізуючий ефект від примочок і ванн з додаванням плодів вільхи дозволяє використовувати їх для зняття втоми ніг.

Антибактеріальна дія суплідь вільхових шишок робить можливим їх застосування в лікуванні вірусних захворювань верхніх дихальних шляхів.

Вільха в косметології

Настоянки на основі вільхових суплідь застосовують для зняття подразнення шкіри голови або як засіб, що нормалізує роботу сальних залоз. Фітопрепарати стимулюють ріст волосся і служать засобом профілактики їх випадання. Завдяки їм можна зменшити жирний блиск шкіри і звузити пори, а також ефективно боротися з появою лупи та себореєю.

Вільха і протипоказання до її застосування

Прийом препаратів вільхи повинен здійснюватися тільки відповідно до рекомендацій лікаря. Не можна використовувати лікарські засоби на основі плодів рослини дітям до 12 років, особам з непереносимістю будь-яких компонентів фітопрепарату, вагітним і годуючим грудьми. Призначають настої і відвари вільхи для прийому всередину у складі комплексної терапії ентероколітів, ентеритів, колітів. Вживають ліки тільки під наглядом лікаря.

За матеріалами:

1. Мазнев Н. И. Золотая книга лекарственных растений / Н. И. Мазнев. — 15-е изд., доп. — М.: ООО «ИД РИПОЛ Классик», ООО Издательство «ДОМ. XXI век», 2008. — 621 с.
2. Мазнев Н. И. Травник / Н. И. Мазнев. — М.: ООО «Гамма Пресс 2000», 2001. — 512 с. с илл.
3. Товстуха Є. С. Фітотерапія / Є. С. Товстуха. — К.: Здоров'я, 1990. — 304 с., іл., 6,55 арк. іл.
4. Чухно Т. Большая энциклопедия лекарственных растений / Т. Чухно. — М.: Эксмо, 2007. — 1024 с.

Інформація надана з ознайомчою метою і не повинна бути використана для самолікування.

Вільха чорна

Ві́льха чорна [1] , вільши́на [2] чорна або вільха клейка (Alnus glutinosa (L.) Gaerth.) — дерево родини березових (Betulaceae) (10–30 м заввишки) з невеликою яйцеподібною кроною і струнким стовбуром, вкритим темно-бурою тріщинуватою корою.

Зміст

Опис [ ред. | ред. код ]

Молоді пагони зеленуваті, тригранні, гладенькі або з рідким запушенням, клейкі. Бруньки, як і молоді листки, клейкі, тугі, на коротких ніжках. Листки оберненояйцеподібні або округлі (4–10 см завдовжки, 3–9 см завширшки), часто на верхівці з виїмкою, при основі ширококлиноподібні, зубчасті, листки темно-зелені, гладенькі, блискучі, з нижнього боку світліші, з пучками волосків у кутках жилок. Квітки одностатеві, тичинкові — зібрані в кінцеві пониклі сережки (4–7 см завдовжки), оцвітина чотирироздільна, тичинок чотири, квітка зовні прикрита червонувато-бурою лускою, до нижньої частини якої зсередини приростають один-два приквітки. Маточкові квітки у двоквіткових дихазіях, зібрані на розгалуженому безлистому квітконосі, гілочки якого поступово видовжуються (від 5 до 20 мм). Приквітки маточкових квіток при плодах дерев'яніють і утворюють луски — «шишечки» (2 см завдовжки). Оцвітини немає, зав'язь нижня, двогнізда. Плід — плоский червоно-бурий яйцеподібний горішок (до 2 мм у діаметрі).

Екологія [ ред. | ред. код ]

Вільха чорна росте на лісових низинних болотах, по берегах річок, біля джерел, утворюючи чисті або мішані насадження, так звані вільшняки. Тіньовитривала, морозостійка рослина. Цвіте у квітні — травні.

Поширення [ ред. | ред. код ]

Поширена майже по всій Україні, особливо на Поліссі, менше в Лісостепу і Карпатах, рідко трапляється в Степу, здебільшого по берегах великих річок, біля гирла Дністра, у плавнях Бугу і Дніпра, на березі Дніпровського лиману. Вільшняки займають 4,2 % державного лісового фонду України. Райони заготівель — Волинська, Рівненська, Житомирська, Київська, Чернігівська, Сумська, Хмельницька, Полтавська, Львівська, Івано-Франківська, Чернівецька області. Запаси сировини значні.

Практичне використання [ ред. | ред. код ]

Лікарська, деревинна, медоносна, танідоносна, фарбувальна, волокниста, декоративна, фітомеліоративна і кормова рослина.

У науковій медицині використовують жіночі суцвіття — шишечки обох видів вільхи (чорної і сірої) — Fructus Alni. У шишечках вільх містяться танін (2,33 %) і галова кислота, знайдені також алкалоїди. Застосовують їх як в'яжучий засіб при шлункових захворюваннях, гострому й хронічному ентериті та коліті, а також як кровоспинний засіб.

У народній медицині використовують тільки кору і листки при простуді, суглобовому ревматизмі, подагрі тощо. У ветеринарії кору й шишечки застосовують від проносів.

Вільха чорна дає цінну деревину, дуже стійку проти гниття у воді; з неї роблять палі, колодязні зруби, підпорки в шахтах, вона йде на виготовлення фанери (в Україні 42% фанери виготовляють з вільхи). Заболонь за кольором не відрізняється від стиглої деревини. Свіжозрубана деревина білого кольору, на повітрі набуває червонуватого забарвлення, від вологи стає жовто-червоною. Деревина однорідної будови, легка, м'яка, малопружна, легко колеться, міцна в землі і воді, на повітрі легко пошкоджується шкідниками; дуже всихає, гарно фарбується, використовується для імітації горіха, червоного і чорного дерева.

Дрова з вільхи горять добре, але вугілля не утримує жару. Вільха рано навесні дає бджолам багато пилку і клею, яким укриті молоді листочки й пагони. Рекомендується підгодовувати бджіл пилком вільхи ще до її цвітіння. Для цього зрізують гілочки, кладуть у теплому приміщенні в сито, застелене папером. Як тільки пиляки розкриються, сито обережно струшують і пилок висипається на папір. Його змішують з медом і цукровим сиропом і дають бджолам. На вільсі іноді з'являється падь.

Кора і листки вільхи чорної містять багато танідів (у корі — 5,4-16,2%, у листках — 3,5-15,З%), вільхи сірої — значно менше (в корі — 4,64-9,4%, в листках — 0,8-5,7%). Оскільки кора вільхи містить речовини, які надають шкірі темно-червоного кольору, жорсткості і зменшують її міцність, дубильні екстракти з вільх використовують у суміші з дубильними екстрактами дуба або верби. Кора вільхи чорної містить барвну речовину альнеїн, яку використовують для фарбування шкіри, вовни в чорний, червоний і жовтий кольори. Корою, зібраною на початку літа (сухого і свіжого), можна фарбувати шовк у вохряний і сіро-жовтий кольори (з галунами). З лубу кори вільхи чорної плетуть мотузки.

Листки вільх містять багато протеїну (до 20 % і більше), сирого жиру (6 %), порівняно небагато клітковини (14-22,0 %), вітамін С, каротин, кальцій. Вони добре поїдаються дикими тваринами, вівцями і козами (переважно в сухому вигляді). Листя добре їдять кролики.

Як декоративну рослину вільху рекомендують висаджувати в лісопарках і парках, по берегах водойм, групами і поодинці. Вільха чорна як вологолюбна порода використовується при залісенні берегів річок, водойм, знижених місць з проточними ґрунтовими водами.

Збирання, переробка та зберігання [ ред. | ред. код ]

Жіночі суцвіття (шишки) вільхи клейкої і сірої заготовляють восени і взимку. Секаторами або пилочками зрізують кінці гілочок з шишками, потім їх обривають. збирають шишки також на деревах, зрубаних під час головних рубок і рубок догляду. Сушать на горищах або під навісом з гарною вентиляцією, розстеливши тонким шаром (4-5 см) на папері або на тканині, і час від часу перемішують. Краще сушити в сушарках або в печі при температурі 50-60°, на печі тощо. Пакують у мішки або рогожеві кулі вагою по 10 — 20 кг зберігають у сухих, вентильованих приміщеннях на підтоварниках або стелажах.

Шкідники [ ред. | ред. код ]

Див. також [ ред. | ред. код ]

Примітки [ ред. | ред. код ]

1. ↑Alnus glutinosa // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
2. ↑Слово "вільшина" (СУМ). Словник української мови (українською). Архів оригіналу за 12 травня 2019.

Джерела [ ред. | ред. код ]

• Чопик В. И., Дудченко Л. Г., Краснова А. Н.Дикорастущие полезные растения Украины. Справочник. — К. : Наукова думка, 1983. — 400 с. (рос.)
• Єлін Ю. Я., Зерова М. Я., Лушпа В. І., Шабарова С. І. Дари лісів. — Київ : Урожай, 1979. — 440 с.
• Вільха клейка // Лікарські рослини : енциклопедичний довідник / за ред. А. М. Гродзінського. — Київ : Видавництво «Українська Енциклопедія» ім. М. П. Бажана, Український виробничо-комерційний центр «Олімп», 1992. — С. 88. — ISBN 5-88500-055-7.