Яка квітка є символом Японії?

Японія унікальна країна, яка заворожує своєю значною відмінністю від інших країн в світі. Прикладом оригінальності є відсутність герба, його замінює хризантема, квітка, який служить символом національності і одночасно є емблемою.

Скільки діючих вулканів на території Японії?

У Японії налічується понад сотні діючих і згаслих вулканів.

Який японський прапор?

Прапор Японії (яп. 日本の国旗 «сонячний прапор», на Батьківщині також називають «хіномару» (日の丸), にっぽんのこっき, ніппон но коккі) — національний прапор Японії у вигляді червоного сонячного диска на білому тлі. Використовується з 1870 року.

Ликорис

Ликорис (лат. Lycoris ) — род цветковых растений, состоящий из более чем 20 видов, семейства Амариллисовые ( Amaryllidaceae ) подсемейства Амариллисовые ( Amaryllidoideae ) [2] . Изначальным ареалом рода являлись Южная и Восточная Азия: Япония, Южная Корея, юг Китая, север Вьетнама, Лаоса, Таиланда, Непала, Пакистана, Афганистана и восточного Ирана [3] [4] [5] . Позднее некоторые виды были завезены в Северную Каролину, Техас и другие южные штаты США. Некоторые из них со временем натурализовались [6] . На английском называются ураганной лилией (англ. Hurricane lilies ) или кластер амариллис (англ. Cluster amaryllis ). Кроме того, в английском языке словосочетанием «паучья лилия» именуются три рода семейства Амариллисовых — гименокаллис [7] , кринум [8] и сам ликорис.

Растения рода ликорис являются луковичными многолетними растениями. Листья длинные и тонкие, достигающие 30—60 см в длину и 0,5—2 см в ширину. Стебель надземный прямостоячий, 30—70 см высотой. Из одного корня может выйти 4—7 цветков, которые могут быть белого, жёлтого, оранжевого или красного цвета. Цветки делят на два вида: с длинными тычинками, которые длиннее околоцветника в несколько раз, и те, которые имеют тычинки чуть длиннее лепестков. Плод представляет собой трёхканальную коробочку, содержащую в небольшом количестве чёрные семена. Многие виды бесплодны и могут появиться только вегетативным путём и, вероятно, с помощью скрещивания [2] [3] [5] .

Список видов [ править | править код ]

По состоянию на октябрь 2014 года задокументировано существование более 20 видов и одного гибрида [9] .

• Lycoris albifloraKoidz. (рассматривается как гибрид L. × albiflora) (англ. White Spider Lily )
• Lycoris anhuiensisY.Xu & G.J.Fan
• Lycoris argenteaWorsley
• Lycoris aurea(L’Hér.) Herb. (англ. Golden Spider Lily )
• Lycoris caldwelliiTraub (англ. Magic Lily )
• Lycoris chinensisTraub (англ. Yellow Surprise Lily )
• Lycoris flavescensM.Kim & S.Lee
• Lycoris guangxiensisY.Xu & G.J.Fan
• Lycoris haywardiiTraub
• Lycoris houdysheliiTraub
• Lycoris incarnataComes ex Sprenger (англ. Peppermint Surprise Lily )
• Lycoris josephinaeTraub
• Lycoris koreanaNakai
• Lycoris longitubaY.C.Hsu & G.J.Fan (англ. Long Tube Surprise Lily )
• Lycoris radiata (L'Hér.) Herb. — Ликорис лучистый
• Lycoris roseaTraub & Moldenke
• Lycoris sanguineaMaxim. (англ. Orange Spider Lily )
• Lycoris shaanxiensisY.Xu & Z.B.Hu
• Lycoris sprengeriComes ex Baker (англ. Tie Dye Surprise Lily )
• Lycoris squamigeraMaxim. (англ. Naked Lady, Surprise Lily, Magic Lily, Resurrection Lily )
• Lycoris stramineaLindl.
• Lycoris uydoensisM.Kim

• Lycoris × chejuensischejuensis K.H.Tae & S.C.Ko

Легенды [ править | править код ]

Информация должна быть проверяема, иначе она может быть удалена. Вы можете отредактировать статью, добавив ссылки на авторитетные источники в виде сносок. ( 2 июня 2023 )

Поскольку эти алые цветы обычно цветут рядом с кладбищами в период осеннего равноденствия, в японском и китайском переводах «Лотосовой сутры» они описаны устрашающими цветами, растущими в Диюй (загробный мир, ад), или Хуанцюань (кит. 黄泉 ), что направляют мертвых к следующей реинкарнации.

Когда ликорис цветет, его листья опадают, и наоборот — цветы увядают, когда растут листья. Эта особенность породила различные легенды, популярнейшей из которых является легенда о двух духах: Мандзю (кит. 曼珠 ), который заботился о цветке, и Сака (кит. 沙华 ; кит. трад. 沙華 ), который заботился о листьях. Им было запрещено встречаться друг с другом, но любопытства ради они бросили вызов судьбе и, встретившись, полюбили друг друга с первого взгляда. Тогда разгневанная их непокорством богиня солнца Аматэрасу разделила несчастную пару и в качестве наказания наложила на них проклятие — цветы Мандзю больше никогда не могли встретиться с листами Сака.

Сказано, что после смерти пара встретилась в Диюй, где и поклялась найти друг друга в следующей реинкарнации. Впрочем, они так и не смогли выполнить эту клятву.

В память об этой паре некоторые называют цветок «Мандзюсака» (кит. 曼珠沙华 ; кит. трад. 曼珠沙華 ) — смесь из «Мандзю» и «Сака». Это же имя используется и в японском, где произносится как «мандзю-сяге».

Другие легенды гласят, что когда человек встречает кого-то, с кем ему суждено расстаться навеки, эти цветы, также называющиеся «красными паучьими лилиями», будут расти на месте их встречи. Возможно, именно из-за этих мрачных легенд японцы часто используют цветы ликориса на похоронах.

Популярное японское название ликориса — «хиганбана» (яп. 彼岸花 , Higan bana), «цветок хиган», цветок берега реки мертвых Сандзу.

Галерея [ править | править код ]

Примечания [ править | править код ]

1. ↑Сведения о роде Lycoris(англ.) в базе данных Index Nominum GenericorumМеждународной ассоциации по таксономии растений (IAPT).
2. ↑ 12 Stevens, P.F. (2001 onwards), Angiosperm Phylogeny Website: Asparagales: Amaryllidoideae , . Проверено 20 сентября 2014.Источник(неопр.) . Дата обращения: 20 сентября 2014.Архивировано 28 сентября 2008 года.
3. ↑ 12What is the Genus Lycoris? (англ.) . Дата обращения: 20 сентября 2014.Архивировано из оригинала 30 июня 2007 года.
4. ↑Flora of China: Lycoris (англ.) . Дата обращения: 20 ноября 2014.Архивировано 29 января 2021 года.
5. ↑ 12Germplasm Resources Information Network: Lycoris (англ.) . Дата обращения: 20 сентября 2014.Архивировано из оригинала 24 сентября 2015 года.
6. ↑Red Spider Lily, The Southern Bulb Company , . Проверено 2 октября 2014.Источник(неопр.) . Дата обращения: 4 октября 2014.Архивировано из оригинала 7 октября 2011 года.
7. ↑RHS A-Z encyclopedia of garden plants(неопр.). — United Kingdom: Dorling Kindersley, 2008. — С. 1136. — ISBN 1405332964.
8. ↑PlantFiles: Poison Bulb, Giant Crinum Lily, Grand Crinum Lily, Spider Lily Crinum asiaticum (англ.) . Dave's Garden. Дата обращения: 18 апреля 2014.Архивировано 21 апреля 2014 года.
9. ↑ Search for «Lycoris», World Checklist of Selected Plant Families, Royal Botanic Gardens, Kew , . Проверено 12 апреля 2012.Источник(неопр.) . Дата обращения: 20 сентября 2014.Архивировано 30 июня 2010 года.

Ссылки [ править | править код ]

• Lycoris: информация о таксоне в проекте «Плантариум» (определителе растений и иллюстрированном атласе видов).
• Ликорис на сайте «Энциклопедия декоративных садовых растений»

Лікоріс

Лікоріс (Lycoris, з гр. — «сутінки») — багаторічна рослина родини амарилісових. Ареал — країни Сходу: Японія, Корея, Китай.

Зміст

Опис [ ред. | ред. код ]

Перші паростки з листочками з'являються ранньою весною і нагадують нарциси. В середині літа листя відмирає. На початку вересня з'являються стебла висотою 35-40 см. На одному стеблі може бути 3-6 квіток. Розташовані вони на подобі вінку. Квітки лійчасті з 6 пелюстками і 6 тичинками. Цвіте лікоріс 10-12 днів. Буває червоний, білий, рожевий і жовтий.

У культурі [ ред. | ред. код ]

Одна з найвідоміших китайських легенд розповідає про двох природних духів Манджу і Сага, які опікувалися різними частинами однієї рослини. Манжу — дбав про квіти, а Сага був хранителем листків. Одного разу вони вирішили зустрітися і заради цієї зустрічі знехтували своїми обов'язками. Вони полюбили один одного з першого погляду. Але за те, що вони вчинили всупереч своєму призначенню, Бог прокляв їх — розділив квіти і листя: коли розпускаються квіти, листя опадає; а до того часу, як виростають листя, в'януть квіти. Цю квітку назвали Мунджісага, в пам'ять про двох закоханих, які ніколи більше не побачать один одного знову.

Інші назви даної рослини: shibito-bana — «квітка померлих»; yuurei-bana — «квітка примар»; tengai-bana — «квітка, яка схожа на тенгай» (прикраса купола буддистського храму); yome no kanzashi — «квітка, яка схожа на канзаши (традиційна шпилька) нареченої»; doku-bana — «отруйна квітка»; manjushage (на санскриті — manjusaka) — «небесна квітка» (в буддистських сутрах є згадка про падаючих з неба червоних квітках, що приносять радість); jigoku-bana — «пекельна квітка»; kamisori-bana — «квітка-бритва»; kizune-bana — «лисяча квітка».

Види [ ред. | ред. код ]

Найпопулярніші види лікорісу:

• Лікоріс променистий (Lycoris radiata): рослина висотою до 60 см. Листя вузькі, 7-15 см завдовжки, 4-7 мм шириною. На стеблі утворюється 5-7 яскраво червоних квіток. Пелюстки вузькі, близько 1,5 см шириною, загнуті назад. Тичинки дуже довгі — до 20 см. Від цього цей вид лікоріса отримав назву «червоний павук».

• Лікоріс криваво-червоний (Lycoris sanguinea): рослина висотою до 45 см. Листя вузькі, що не більше 1,5 см шириною. На стеблі утворюється від 4-6 червоних квіток. Діаметр квіток близько 5 см.

• Лікоріс лускатий (Lycoris squamigerum): рослина висотою до 60 см. Цибулина не крупна, близько 5 см у діаметрі. Листків зазвичай 5-6, завдовжки близько 30 см, шириною близько 2,5 см. Листя пряме, тонке, сірувато-зелене. На стеблі утворюється 6-8 блакитно-рожевих квіток з приємним ароматом. Оцвітина воронковидної форми, діаметром 7,5 см. Квіти тримаються розквітлими близько 5 днів.

Цікаві факти [ ред. | ред. код ]

Щороку помилуватися квітками цієї рослини з'їжджаються японці на традиційний «ханасампо». [1]

Примітки [ ред. | ред. код ]

1. ↑5 Japanese Flower Festivals You Shouldn't Miss. Notes of Nomads (амер.) . 9 травня 2015. Архів оригіналу за 12 квітня 2017 . Процитовано 11 квітня 2017 .

Джерела [ ред. | ред. код ]

1. http://flower.onego.ru/lukov/lycoris.html[Архівовано 20 грудня 2013 у Wayback Machine.]
2. http://iplants.ru/lycoris.htm[Архівовано 21 грудня 2013 у Wayback Machine.]
3. http://blog.i.ua/user/2615977/731659/[Архівовано 20 грудня 2013 у Wayback Machine.]
4. http://one-piece.ru/forum/showthread.php?t=3979[Архівовано 20 грудня 2013 у Wayback Machine.]

Подібні статті

Останні статті