Яка рослинність в степах?

Для степової зони характерна трав'яна степова рослинність. Весною, коли в ґрунті ще достатньо вологи, з'являються ефемерні рослини: півники, гіацинти, крокуси, горицвіт, тюльпани, півонії, маки. Дерева і кущі зустрічаються на берегах водойм і в балках. Кеш

Як рослини пристосувалися до життя в степу?

Рослини, характерні для степових ландшафтів, пристосувалися до певного дефіциту вологи. Вони як правило, більшість своєї біомаси тримають під землею у довгих коре - нях, бульбах і цибулинах. Щільна коренева система і відмерлі рештки рослин утворюють дернину. Через це нерідко степ називають «лісом догори ногами».

Чому у степовій зоні відсутні ліси?

Під степом розуміють природну зону , поширену в таких поясах, як помірний і субтропічний . Особливістю даної місцевості є відсутність дерев. Це пов'язано з кліматом ландшафтного комплексу. В степах випадає мало опадів (близько 250-500 мм в рік), що унеможливлює повноцінний розвиток деревної рослинності.

Степь — Википедия Степь — равнина, поросшая травянистой растительностью, в умеренных и субтропических зонах Северного и Южного полушарий. Характерной особенностью степей является отсутствие или очень малое количество деревьев (не считая искусственных насаждений и лесополос … See more

Презентація "Степова рослинність України"

Кримець Юля, Пискір Віта; ЗОШ І-ІІІст. с.Городниця. Її можна використовувати на уроках географії при вивченні теми "Рослинний світ України".

Рослинність степової зони України

Степова зона розташована на півдні України і простягається широкою смугою від західних до східних її кордонів. Степова рослинність розвивається на різних відмінах чорноземних та каштанових грунтів і є зональним типом рослинності. На характер рослинності та її видовий склад впливає також клімат степу, який має деякі відмінності, що чітко помітні у широтному напрямку. Середньорічна температура повітря коливається у межах від + 6 – + 7°С до + 8 – + 9°С, річна кількість опадів складає 400 – 500 мм у північно-західній частині та 150 – 300 мм на сході та півдні.

У складі степових рослинних угруповань переважають трав'янисті багаторічні види (щільнокущові дернинні, рихлокущові, короткокореневищні, довгокореневищні, стрижнекореневі). Значно менше напівчагарників, чагарничків і маленьких кущів. Головними едифікаторами степових фітоценозів є злаки. Весною у степових фітоценозах розвивається значна кількість ефемерів та ефемероїдів.

За степовою рослинністю, яка є відображенням грунтових, кліматичних і орографічних умов, в межах степу виділяють три підзони:

• • різної равно-типчаково-ковилові степи;
• • типчаково-ковилові степи;
• • пустельні полиново-злакові степи.

Дослідники відмічають, що із зміною підзон відбуваються поступові зміни у структурі степових фітоценозів:

• • зменшується густота рослинних угрупувань і, відповідно, збільшується їх розрідженість;
• • зменшується біологічна продуктивність травостою;
• • збільшується кількість видів з коротким вегетаційним періодом (ефемерів і ефемероїдів), які використовують вологу навесні та восени;
• • збільшується ксероморфність і ксерофільність основних компонентів фітоценозів;
• • збільшується кількість видів ксерофітних напівчагарників і видів з відносно вузькими ареалами та зменшується кількість видів з широким ареалом.

Різнотравно-типчаково-ковилові степи формуються на середньоглибоких мало- і середньогумусованих чорноземах у північній частині степу. У рослинному покриві домінують ковила волосиста, Лессінга (S. lessingiana) і українська (S. исгаіпіса), поширені – костриця борозниста або типчак і костриця валіська (F. valesiaca), кипець гребінчастий (Koeleria cristata), а також житняк гребінчастий (Agropyron pectinatum), тонконіг вузьколистий, тимофіївка степова (Phleum phleoides) та деякі види родів кострець (Bromopsis), пирій (Elytrigia), бромус (Bromus). У складі рослинності поширені барвисте різнотрав'я з бобових, яке надає степу привабливості. Це конюшина гірська (Trifolium montanum) і альпійська (Т. alpestre), люцерна румунська (Medicago romanicd). А також інші види – горицвіт весняний, синяк Попова (Echium popovii), бедринець ломинекаменевий (Pimpinella saxifraga), катран татарський (Crambe tatarid), тюльпан Шренка (Tulipa schrenkii). З чагарничків зустрічається зіновать руська (Chamaecytisus ruthenicus), а з напівчагарничків – полин австрійський (Artemisia anstriacd). Ефемери та ефемероїди представлені великою кількістю видів: костянець зонтичний (Holsteum umbellatum), піщанка чебрецелиста (Arenaria serpyllifolia), веснянка весняна (Erophila verna), крупка дібровна (Draba nemorosa), тонконіг бульбистий, гіацинтик блідий (Hyacinthella leucophaea) і Паласів (Н. pallasiana), зірочки цибулиноносні (Gagea bulbifera).

Типчаково-ковилові степи розташовані на південь від різнотравно- типчаково-ковилових. Вони зростають на південних чорноземах і, частково, на темно-каштанових грунтах. У складі фітоценозів переважають ксерофітні дерновинні злаки – ковила Лессінга, українська, волосиста, а також різні види костриці. Велике значення мають довгокореневищний колосняк гіллястий (Leymus ramosus), рихлочагарникові житняк гребінчастий і осока вузьколиста (С. stenophylla). На відміну від північного степу, тут відсутня різноманітність різнотрав'я. Воно представлене ксерофітними рослинами – кермеком сарептським (Limonium sareptanum), ферулою східною (Ferula orientalis), роговиком українським (Cerastium ucrainicum), пижмом тисячолистим (Tanacetum millefolium), рясткою Гуссона (Omithogalum gussonei), тюльпанами, полином австрійським (Artemisia austriaca), підмаренником руським (Galium ruthenicum), жабрицею рівнинною (Seseli campestre). В мікропониженнях зустрічаються різак звичайний (Falcaria vulgaris), шавлія степова (Salvia stepposa), дивина фіолетова (Verbacum phoeniceum).

На вузькій стрічці вздовж Чорного та Азовського морів, у Присиваші зустрічаються полиново-злакові степи. їх утворення пов'язане з наявністю світло-каштанових більш-менш солонцюватих і темно-каштанових сильносолонцуватих грунтів. Основу фітоценозів складають костриця овеча, житняк гребінчастий, ковила волосиста, полин сантонінський (A. santonica) і кримський (A. taurica). На сильно засолених ділянках пустельного полиново-злакового степу формуються фітоценози з участю галофітних рослин – солонцю європейський (Salicornia еигораеа), содника простертого (Suaeda prosrtata), сарсазана шишкуватого (Halocnemum strobilaceum), кермеку Мейера (Limonium теуегі), покісниці Фоміна (Puccinellia fominii).

Рис. 15.4. Схематичний розподіл дубових лісів у степовій зоні

(за Ю. Р. Шеляг-Сосонхо, Т. Л. Апдрієнко, 1985)

І – дубові ліси татарськокленово-зірочникові; II – дубові ліси татарськокленово-кореневищноосокові; III – дубові ліси татарськокленово- конвалієві; IV – дубові ліси татарськокленово-яглицеві; V – дубові ліси татарськокленово-хвилівникові; VI – дубові ліси татарськокленово- рябовоперлівкові; VII – дубові ліси татарськокленово-мікелієвоосокові.

Лісова рослинність у степу поширена мало. Ліси розташовані, головним чином, вздовж річок, на крутосхилах, у балках. У північній частині степу зростають низькопродуктивні, невисокі (до 15 м) дубові ліси з дуба звичайного. Його супутниками є ясен звичайний, клен польовий, в'яз граболистий або берест (Ulmus carpinifolia). У підліску переважають клен татарський, скумпія звичайна (Cotinus coggygria), дерен справжній (Cornus mas), жостір проносний (Rhamnus cathartica), бруслина бородавчаста, шипшина повстиста (Rosa tomentosa), бирючина звичайна (Ligustrum vulgare), калина гордовина (Viburnum lantana). У трав'яному покриві, в залежності від положення та крутизни схилу, домінують різні види. У верхній частині південних схилів переважає осока Мікелі (С. michelii), яка нижче по схилу заміщається перлівкою рябою (Melica picta), а та, в свою чергу, конвалією звичайною. Потім з'являється яглиця звичайна, яка панує на дні балки. У верхній частині північних схилів переважає осока кореневищна (С. rhizind), яка до низу поступово замінюється зірочником ланцетовидним. Ще нижче по схилу зростає конвалія звичайна, а на дні балки домінує яглиця звичайна (рис. 15. 4).

Серед трав'янистих рослин постійно присутні фіалка шершава (Viola hirta), буквиця лікарська (Betonica officinalis), холодок тонколистий (Asparagus tenuifolius), залізняк бульбистий, грястиця збірна (Dactylis glomerata), гравілат міський (Geum urbanum), розхідник шершавий, дзвоники персиколисті (Campanula persicifolia), барвінок трав'янистий (Vinea herbacea), рутвиця мала (Thalictrum minus).