Як відрізнити золотарник від амброзії?

Вони дуже легко розрізняються По-перше, квіти амброзії невиразні, зеленого кольору. По-друге, листки амброзії двічі перисторозсічені (за формою нагадують листя полину – звідки й пішла видова назва рослини), а в золотарника – цілісні. Плоди амброзії мають не чубчик, а 5-7 зубців, що утворюють своєрідну «корону».

Що лікує золотарник?

Золотарник має сечогінну, в'язку, протизапальну, ранозагоювальну дію. У тибетській народній медицині золотарник застосовують при неврастенії і жовтяниці, а в болгарській - як діуретичний засіб при сечокам'яній хворобі, ревматизмі і наривах. Столову ложку трави залити склянкою холодної води, залишити на ніч.

Коли зацвітає золотарник?

Золотарник звичайний цвіте у липні-вересні.

ЗОЛОТУШНИК

ЗОЛОТУШНИК, Solidago L. (лат. solidus — міцний + agere — робити) — рід багаторічних трав’янистих рослин родини айстрових (Asteraceae). Відомо понад 100 видів, у СНД — 16 дикорослих та 5–6 здичавілих. Походить з Північної Америки. В медицині використовують З. канадський — Solidago canadensis L.; рос. назва: золотарник канадский. Стебло прямостояче, лише в суцвітті розгалужене, 60–120 см завв. Листки видовжено-ланцетні, по краю гостропилчасті, догори поступово звужені й загострені, короткочерешкові й сидячі. Квітки в кошиках, що утворюють широковолотеве суцвіття, гілочки у якого довгі, донизу закручені. Всі квітки в кошику плідні, жовті; крайові — язичкові, серединні — трубчасті. Плід — сім’янка. Цвіте у липні–вересні. В Україні вирощують як декоративну рослину. Часто дичавіє, росте як бур’ян у садах і на городах. Культивується з медичною метою.

Як сировину використовують траву З.к. — Herba Solidaginis canadensis. Заготовляють її на початку цвітіння. Зрізають верхівки рослини 20–30 см завд. Сушать при Т 50–60 °С або на повітрі під наметами. Після сушіння з сировини вилучають грубі стебла.

Трава З.к. містить сапоніни: олеанолову кислоту; ефірну олію; оксикоричні кислоти: кавову, хлорогенову, ізохлорогенову, ферулову; флавоноїди: кверцетин, ізокверцитрин, кверцетин-3-О-β-D-(6ʺ-О-ацетил)-глюкопіранозид, рутин, кемпферол, астрагалін, кемпферол-3-О-β-D-(6ʺ-О-ацетил)-глюкопіранозид, кемпферол-3-О-β-D-рутинозид, рамнетин-3-О-β-D-рутинозид, ізорамнетин, ізорамнетин-3-О-β-D-глюкопіранозид, ізорамнетин-3-О-β-D-(6ʺ-О-ацетил)-глюкопіранозид, нарцисин; кумарини: скополетин, скополін, ескулетин, ескулін, умбеліферон; дубильні речовини; каротин, нікотинову (вітамін РР) і аскорбінову (вітамін С) кислоти, макро- і мікроелементи.

Препарати З.к. виявляють сечогінну, гіпоазотемічну, жовчогінну, в’яжучу, антибактеріальну та протизапальну дію, запобігають надмірній ламкості капілярів. Сухий екстракт входить до складу комплексного ЛП Марелін, який застосовують як спазмолітичний, діуретичний і протизапальний препарат при оксалатному і фосфатному уролітіазі. В народній медицині настій З.к. вживають при захворюваннях нирок, сечовивідних шляхів, печінки тощо. Протипоказано вживати препарати З.к. у період вагітності і при гострому гломерулонефриті. Рослина отруйна!

БСЭ. — М., 1972. — Т. 9; Лікарські рослини / Відп. ред. А.М. Гродзинський. — К., 1992; Энциклопедический словарь лекарственных растений и продуктов животного происхождения / Под ред. Г.П. Яковлева и К.Ф. Блиновой. — СПб, 2002.