Що таке сохнути?

Ставати, робитися сухим, втрачаючи рідину, воду, вологу. КешСхожі

Як правильно пишеться слово Зсохнути?

Тлумачення, значення слова «зсохнути»: ЗСО́ХНУТИ див. зсихати. Словник української мови: в 11 томах.

Що означає слово наразі?

НАРА́ЗІ, присл. , діал. Поки що, зараз. Всміхнувся [Леон] силуваним сміхом, не знаючи наразі, на яку відповідь здобутися (Іван Франко, V, 1951, 330); — Наразі пані мусить ще якийсь час відпочивати, — мовив він, запинаючись (Ярослав Галан, Гори.., 1956, 19); — Наразі піду до міста (Семен Журахович, Бук.

Синоніми до слова Сохнути

Дитина почала сохнути, а хазяйка й слухати не хотіла, щоб купити їй молока.

— Відтоді, як заказано, не бачилась, а сохнути сохне по ньому та нарікає на нас за те, що не пускаємо.

Він звик тут блукати, розмовляючи вголос сам із собою; кожна піниста блискуча крапля начебто оповідала щось про своє буття, а ген коло шлюзу вода, спадаючи донизу, скидалась на чисте полотно, яке вивісили сохнути.

А вже до якої вдовиці чи дівиці внадиться такий окаянний кавалір, то нещасні після відвідин нічного залицяльника починають сохнути, худнути і згодом помирають. (Буцімто на довершення до всього, змії ще й молоко у них смокчуть з грудей).

Як зробити, щоб геть усі шубовснули у воду, а ти щоб мав право сохнути на сонечку?

І вона, чавлячи болі й сором, глянула собі під ноги : — Би поїдете, а я буду сохнути за вами.

— Так, так, пам’ятаю: справді почали сохнути дерева і трава.

Потім повісив його на каміннях сохнути, а сам, голий, взявся до ловитви.

Але його теж опісля повісили в Корсо-Касле, як собаку, сохнути на сонці разом з іншими …

Словник української мови

СОХНУТИ, ну, неш; мин. ч. сох і сохнув, ла, ло; і рідше СХНУТИ, схну, схнеш, недок.

1. Ставати, робитися сухим, втрачаючи рідину, воду, вологу. А коли б хто спитав діточок: де ваші сорочечки? де ваша одежинка? — дітки тому покажуть, що їх сорочечки сохнуть он тамечки на березі (Марко Вовчок, I, 1955, 288) ; Одспівала коса моя, Сохнуть теплі сіна (Максим Рильський, II, 1960, 25) ;
// Випаровуючись, зникати (про рідину); висихати. Піде [дівчина] на шлях подивитись, Поплакати в лози, — Защебече соловейко, — Сохнуть дрібні сльози (Тарас Шевченко, I, 1963, 18) ; [Річард:] Геть розкотились золотії кубки і сохне марно добрев вино (Леся Українка, III, 1952, 115) ; Чохов розстебнув на ньому гімнастьорку, налив на груди води. Вона сохла з швидкістю спирту (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 320) ;
// Позбуватися рідини, що вкриває яку-небудь поверхню; обсихати. — Чим ви, хлопці, дома втираєтесь? — Батько рукавом, мати подолом а я на печі так сохну! (Українські народні прислів'я та приказки, 1963, 55) ; Вона вскочила в Лаврінову хату, вхопила кочергу та й свиснула нею по купі горшків, що сохли на лаві (Нечуй-Левицький, II, 1956, 362) ;
// Ставати дуже сухим; пересихати. Губи сохнуть од снаги (Володимир Сосюра, I, 1957, 404) ;
// безос. В горлі у нього сохне, дихання переривається, в голові молотить. кров (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 198) ; Йому робилося душно; зітхання палке-гаряче, у роті схло. (Панас Мирний, III, 1954, 208) ;
// Ставати твердим, втрачаючи необхідну вологість; засихати. Сонце пекло, пшениця сохла (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 62) ; [Річард:] Глина сохне, час не жде, ти знаєш (Леся Українка, III, 1952, 45) ; Дощів обмаль, земля репається, колос в'яне, зерно схне. (Остап Вишня, I, 1956, 111) .

2. В'янути, гинути від несприятливих умов, пошкодження і т. ін. (про рослини). Коло тину Сохне на тичині Хміль зелений (Тарас Шевченко, II, 1963, 167) ; Яблунька не цвіла, а сохла на бідному кам'яному ґрунті (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1959, 136) ; На грядках маки червоні Схнуть і хиляться від спеки (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 258) .

3. перен. Виснажуватися, худнути від переживань, тяжкої праці, хвороби і т. ін. Ах я бідний, нещасливий Да й крилець не маю, Сохну, чахну в далечині; Всяк день умираю! (Пісні та романси українських поетів. II, 1956, 56) ; [Молодиця:] Може, сохне, сердешний [Михайло], у кайданах, в неволі турецькій (Степан Васильченко, III, 1960, 26) ; Їсти нічого не хоче [жінка]. На очах сохне. (Іван Цюпа, Назустріч. 1958, 46) ; [Нянька:] Стала схнуть вона та жахатись у сні (Марко Кропивницький, V, 1959, 228) ; Зовсім подуріли [паничі], з лиця спали, схнуть (Марко Вовчок, I, 1955, 108) ;
// за ким, розм. Страждати від кохання до кого-небудь. Вона за ним сохне, а він і не охне (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 113) ; — Він теж за Степкою сохне. Пісню про неї склав (Микола Зарудний, На білому світі, 1967, 320) ;
// над чим. Наполегливо, старанно, іноді аж до виснаження працювати над чим-небудь. Епос складав я; і ти вже над епосом сохнеш (Микола Зеров, Вибр., 1966, 346) ; Сохнути над книжкою.
♦ Серце сохне (схне): а) хто-небудь дуже переживає, мучиться. — Мамо, мамо! Скажіть мені словечко, скажіть! Моя душа переболіла. моє серце схне! (Марко Вовчок, I, 1955, 264) ; б) (за ким) страждати від кохання до кого-небудь. Та минали дні й ночі, минали місяці, а той, за ким сохло її серце, не з'являвся перед батьківський двір (Дмитро Бедзик, Серце. 1961, 39) ; Сохнути від злості — дуже злитися. — Вони [мужики] аж зеленіють і сохнуть від злості, дивлячись на вашу [панську] землю (Михайло Стельмах, I, 1962, 288) ; Сохнути з нудоти — дуже нудитися. — Вернусь у прийомну. І сохну з нудоти: Ходжу або гріюся, ставши під грубку (Степан Олійник, Вибр., 1959, 111) .

4. перен. Втрачати здатність рухатися, діяти (про частини тіла). — Б'ю кілок тут, — шептав зловісно [Юра], — і сохнуть руки та й ноги (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 344) .